АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Аналіз і прогнози: що буде далі в зерновій і елеваторній сферах?
Джерело фото: Elevatorist.com
Минулі роки вкотре показали, що вгадувати майбутнє — справа невдячна. Але цікава, тому ми знов звернулися до обізнаних людей із запитанням «Що ж буде далі?». Отож, яким шляхом піде українська зернова сфера найближчими роками, чи зникнуть коли-небудь проблеми з логістикою, яка доля чекає комерційні й фермерські елеватори, чи будуть вони будуватися, чи ринок уже наситився, — про це все читайте в матеріалі.
Висока врожайність і якість зерна
Нинішній сезон став ще однією взятою вершиною в статистиці рекордних врожаїв України. В підвищенні врожайності зацікавлені і аграрні, і елеваторні компанії. Це саме той аспект, де Україні є куди рости, і для цього є всі умови, вважає менеджер з розвитку бізнесу компанії Maxigrain, партнер Trend and hedge club Олена Нероба.
Україна наразі майже вичерпала свій офіційний легальний потенціал по збільшенню посівних площ під усіма культурами одночасно, каже експертка, тому аграрії мають або збільшувати площі під якоюсь однією культурою за рахунок інших, або нарощувати врожайність. Але Олена Нероба звертає увагу на те, що пріоритетом має бути не лише кількість.
«Україна має поставити для себе мету не збільшення кількості, а покращення якості, йти до сталої якості. Не радіти одному супер крутому і якісному врожаю, а забезпечити хоча б середню якість, але постійну. Зараз це має бути головним завданням: щоб не приходили наші покупці з нотифікаціями про знайдені токсини в кукурудзі чи грибки в продовольчій пшениці», — розказала Олена Нероба.
Щоб підтримувати сталу високу урожайність, необхідно докладати зусиль. По-перше, треба розвивати меліорацію, і це питання вже підіймається на державному рівні. В компанії G.R. Agro звертають увагу саме на кліматичні зміни, як дуже вагомий фактор впливу на урожайність, і не тільки в традиційно засушливих південних областях.
«В найближчі роки кліматичні зміни можуть бути дуже відчутними. Це в першу чергу штовхатиме розвиток системи зрошення в регіонах, де раніше про це навіть не думали, а також відродження зрошення в регіонах, де вона була історично», — вважає операційний директор ГК G.R. Agro Артем Ремпен.
Щоб організувати зрошення для південних і центральних земель, потрібен не один рік, але вже зараз аграрії можуть покращити шанси на гарний урожай наступного року. Для цього вони повинні не жаліти добрив. Тому що, як зазначила Олена Нероба, вираз про «українські родючі землі» давно перестав показувати дійсність.
«Оця казочка про найкращі у світі родючі українські чорноземи, — це було так років 150 назад. А зараз гумус майже весь вичерпано через те, що в радянські часи там не вносилося необхідне. Перший час після розпаду Радянського союзу взагалі всі соки з землі витягалися, і нічого туди не поверталося. Зараз треба вкладати стільки, скільки рослина бере, а в кращому випадку щось і нарощувати, щоб залишити нашим онукам дійсно родючі чорноземи. Якщо ми пожалкуємо гроші на добрива цього року, а вони теж подорожчали, то не забезпечимо стабільне підвищення врожайності», — вважає Олена Нероба.
Олена Нероба каже, що потенціал України по врожайності і якості зерна підтримують українські фермери, які працюють за новими технологіями, наприклад, переходять на NoTill, і використовують новітнє обладнання.
«Українські фермери сучасні, у них вже і зміна поколінь розпочалася, вони залюбки навчаються і застосовують новинки, тому потенціал у нас досить великий. Плюс ми застосовуємо новітнє і насіння, і засоби захисту рослин, і техніку сучасну, — тобто все, що пропонує ринок. Сучасні технології для фермерства в Україні працюють, і навіть є такі унікальні проекти, якими можна пишатися у світовому масштабі», — каже Олена Нероба.
Можливості для суттєвого збільшення врожайності в України є, і аграрії до цього впевнено йдуть, підсумувала експертка.
Генеральний директор «Луї Дрейфус Компані Україна» Олександр Карпенко також вважає, що новітні технології можуть підштовхнути Україну до швидкого збільшення урожайності. На прикладі кукурудзи експерт показує, що українські аграрії зараз мають середню урожайність 7 т/га, а німецькі і французькі — 10+ т/га. Україна зможе піднятися до європейського рівня врожайності приблизно за 5 років, але це вдасться зробити тільки за допомогою сучасного землеробства.
Читайте також: Глобальна кукурудза: тримати чи продавати царицю полів
Елеваторний ринок продовжить будуватися?
Кількість елеваторів в Україні продовжує зростати. Ні 2020-й, на 2021-й роки не поставили будівництво на паузу попри всі перипетії останнього часу. Процес зростання потужностей не зупиниться і надалі, бо йде вслід за збільшенням врожайності, вважає віце-президент і комерційний директор Grain Alliance Таїр Мусаєв.
«Минулий 2020 рік був невдалим для багатьох регіонів України через посуху, але взагалі Україна зростає за врожайністю і 2021 тому підтвердження. Якщо брати загальні потужності елеваторів і врожайність, то це як апорія Зенона про Ахіллеса і черепаху. Ахіллес біжить швидко, черепаха рухається повільно, але Ахіллес наздогнати її не зможе. Але так буде не завжди. У п'ятирічній перспективі я не бачу ситуацію, в якій Ахіллес, я маю на увазі збільшення потужностей зберігання, зможе наздогнати черепаху — потребу в потужностях. Тому я вважаю, що на цьому ринку поки що всім буде місце», — прогнозує Таїр Мусаєв.
Такої ж думки й у компанії, що займається будівництвом елеваторів, — KMZ Industries. Комерційний директор, співголова комерційного напрямку KMZ Industries Олександр Небеський розповів, що сертифіковані елеваторні потужності в Україні складають близько 45–50 млн т, тому на фоні врожаю в 100 млн т дефіцит елеваторів сягає більш як 50%.
До того ж навіть серед наявних елеваторів 65–70% — це вже морально і фізично застаріли зерносховища, що залишилися ще від радянського минулого і не відповідають сучасним вимогам до зберігання зерна, оперативності приймання і відвантаження тощо.
«Тенденція останніх п’яти років показує, що приріст сучасних елеваторних потужностей — близько 1,5 млн т в рік. Тому оцей дефіцит в 50% (а зростання врожайності його лише збільшуватиме) буде покриватися ще довго, а найближчі 3–5 років тенденція збільшення ємностей для зберігання зерна збережеться», — розповідає Олександр Небеський.
Те, наскільки масштабними будуть темпи будівництва, залежить від ряду факторів, зазначив експерт. Серед них, зокрема, цінова політика на зернові культури.
Зараз, за словами Олександра Небеського, особливо активні в плані будівництва західні області. Значним буде будівництво нових елеваторів також у Сумській, Чернігівській і Житомирській областях — тут є сильний дефіцит потужностей у порівнянні з центральним і південним регіонами України. У зв’язку зі змінами клімату саме на північно-західний напрямок переміщуються оптимальні кліматичні умови для вирощування зернових в Україні, відзначається більша врожайність, а відповідно, і більший дефіцит по елеваторному зберіганню.
«Минулого року, наприклад, дуже активізувалася Житомирська область, цьогоріч ця тенденція продовжується. За прогнозами деяких експертів до 2025 року по Житомирській області прогнозується збільшення потужностей зберігання до 40%. Зараз об’єм зберігання на Житомирщині — близько 1,4 млн т, тобто вони вийдуть до 2 млн т зберігання. Переважно будуть будуватися середні та малі господарства, які мають від 1000 до 5000 га землі», — наводить приклад Олександр Небеський.
Якщо брати Україну в цілому, то більшість нових будівництв також переважно будуть вести фермерські господарства, кажуть в KMZ Industries.
«Насправді будуватися будуть усі. Але якщо йдеться про великих гравців елеваторного ринку, то це буде переважно розширення уже існуючих зерносховищ — збільшення потужностей для зберігання, придбання нових зерносушарок тощо. Крім того, зі зростанням ціни на газ великі гравці ринку дивляться на енергоефективність сушарок: більшість планує за рік-два переводити їх на альтернативне паливо, встановлювати теплогенератори, які будуть забезпечувати економію на сушінні», — розповів комерційний директор KMZ Industries.
А от основна маса будівництв «з нуля» припадатиме на агрокомпанії середнього й малого розміру — саме вони стануть основними драйверами подальшого зростання ринку.
«Середні й малі аграрії бачать зараз, що сторонні елеватори вже не покривають їхньої потреби у зберіганні, а вартість цього зберігання, зокрема, через дорожнечу газу, суттєво відображається на собівартості продукції. Тож будівництво власного зерносховища для них однозначно доцільне», — звернув увагу комерційний директор KMZ Industries.
Також цікаво: Як перевезти машинобудівний завод до іншого міста — досвід KMZ Industries
Конкуренція між елеваторами зросте
Що зміниться на ринку елеваторних послуг у перспективі п’яти років? Віце-президент і комерційний директор Grain Alliance Таїр Мусаєв каже, що глобально нічого не зміниться: торгові елеватори, ефективні у своїй логістиці і у собівартості, у своїх торгових стратегіях, матимуть місце на ринку і працюватимуть зі своїми клієнтами.
Залишатися конкурентними комерційним зерносховищам допоможе швидка адаптація до змін і орієнтація не лише на власні інтереси, але і на інтереси клієнтів. Експерт каже, що пройшов той час, коли елеватор міг диктувати умови, — зараз потрібно надавати сервіс, який буде кращим, ніж у інших. Це і чесне визначення якості, і швидкість приймання, і черги на вигрузку, і допомога в документообігу.
Ще один аспект успіху, на якому наголосив Таїр Мусаєв, — це можливість елеватора швидко вантажити та відправляти маршрути залізницею. Маршрутні елеватори будуть мати попит, а от зерносховища без такої опції програватимуть конкурентам.
«В довгостроковій перспективі місця на ринку для комерційних елеваторів залишатиметься все менше і менше, тому що фермери будуватимуть більше елеваторів для себе. Цю тенденцію не зупинити. Я думаю, що через 5-10 років в Україні потужностей зберігання буде стільки, що навіть при дуже гарному врожаї більшість аграріїв зможуть дозволити собі не продавати зерно «з поля». Завдяки побудованим фермерським елеваторам у них з'явиться можливість продавати зерно не тоді, коли вимагає логістика, а тоді, коли їм буде вигідно. Але цей процес буде на таким швидким, як здається», — каже Таїр Мусаєв.
Комерційний директор Grain Alliance вважає, що маршрутні елеватори, які будуть здатні конкурувати по якості послуг, матимуть своїх клієнтів на ринку завжди: і через 10, і через 20 років. Головне своїми діями запевнити фермерів у радіусі 50 км, що їм не варто входити в капітальні інвестиції, а парнтер на ринку елеваторних послуг їх не підведе.
Варто прочитати: Що таке комплаєнс і як він впливає на роботу зернового ринку
Логістика
Зараз ніхто не може прогнозувати, що буде в логістичній сфері завтра. Попри всі зміни на цьому ринку, саме логістика стабільно залишається болючим місцем для зерновиків. Якщо обсяги врожаїв в Україні будуть зростати, то зросте експорт, і логістичні проблеми будуть тільки посилюватися.
Залізниця
«В Україні є дві біди: поганий врожай і гарний врожай. Цього року у нас гарний врожай, і ми бачимо, як вже «захлинулися» наша залізниця. На сьогодні потужності, які УЗ може виділити без шкоди для інших галузей на перевезення зерна, — це від 3,8 млн т до 4,5 млн т в місяць. В масштабах країни це дуже мало, ми виробляємо й експортуємо набагато більше. Наприклад, тільки на листопад було законтрактовано майже 8 мільйонів тонн зерна на експорт. Самої лише кукурудзи законтрактували 5 мільйонів тонн. Ми не змогли вивезти таку кількість», — каже Олена Нероба.
До слова, «Укрзалізниця» перевезла в листопаді 4,078 млн т зерна. Заступник директора Департаменту комерційної роботи УЗ Валерій Ткачов назвав цей результат рекордним за останні 4-5 років.
За словами Олени Нероби, залізниця не змогла вивезти в порти більші об’єми зерна через сукупність факторів: ремонтні роботи, в результаті яких збільшився шлях проходження потягів і зерно довше їхало до портів, також є дефіцит маневрової тяги.
«Залізниця зараз намагається оптимізувати ці процеси та гармонізувати це все, але тут потрібен час. Плюс треба саму залізну дорогу модернізувати. Якщо замінити полотно, покращити стан вагонів, то, звісно ж, буде менше затримок у дорозі і збільшиться оборотність», — пояснює Олена Нероба.
В Україні також будуть розвиватися і контейнерні перевезення зерна, прогнозують в компанії G.R. Agro. За словами операційного директора Артема Ремпена, все більше елеваторів в Україні готують точки відвантаження зерна в контейнери, щоб бути більш конкурентними на ринку.
Важливе по темі: Аукціони Укрзалізниці на зерновози: у чому вигода для відправників вантажів?
Автомобільні перевезення зерна
Великі зміни за 2021 рік сталися і в автомобільній логістиці: з’явився контроль за дотриманням вагових норм зерновозів, подорожчала вартість самих перевезень. Вантажівки закривають ті фронти, що не змогла охопити залізниця. Олена Нероба розповіла, що цього року були випадки, коли постачання зерна здійснювалося автомобільним транспортом там, де раніше ніколи не користувалися вантажівками, бо компаніям це було невигідно через тарифи.
В Групі компаній G.R. Agro прогнозують розвиток автомобільної логістики, частково і через активне будівництво та ремонт доріг.
«На мою думку, буде значний стрибок автомобільної логістики, бо і надалі вартість послуг залізниці зростатиме. Автомобільний транспорт більш маневровий: автомобілю без різниці, чи маршрутний елеватор, чи він стоїть на тупикові гілці залізниці. Треба врахувати, що триває оновлення доріг, і це значно скорочує час доставлення вантажу автомобільним транспортом», — зазначає операційний директор G.R. Agro Артем Ремпен.
Річкові перевезення
Сфера річкових перевезень в Україні знаходиться у найгіршому стані, говорять експерти. Певною мірою цьому розвитку заважають на законодавчому рівні.
«Річкові перевезення повільно набиратимуть обертів, поки не вирішиться проблема з річковим флотом, якого катастрофічно мало. Для більш активного росту потрібно вирішити питання з допуском іноземних суден на внутрішні водні шляхи, а також стимулювати суднобудування», — вважає директор компанії «Краншип», українського підрозділу холдингу «Трансшип груп», Іван Ніякий.
Менеджер з розвитку бізнесу компанії Maxigrain, партнер Trend and hedge club Олена Нероба пояснила, що в Україні майже повністю відсутня інфраструктура для річкових перевезень.
«Є лише декілька підприємств, які власним коштом відновлюють річкову інфраструктуру. Але слід розуміти що ця інвестиція, — це не просто купити вантажівку, яка буде возити зерно. Це інвестиції на дуже довгий час, і тому вони дорогі. Зараз річкові перевезення знаходяться в найгіршому з усіх положень: є ще багато перепон законодавчого характеру, багато зайвих платежів», — пояснила Олена Нероба.
Іван Ніякий також розглядає перспективи суднобудування в Україні. Він каже, що ця сфера може піти двома шляхами. Гірший із них:
«Суднобудування не розвиватиметься, бо це дорого, складно, незрозуміло і взагалі нікому не цікаво. У сусідній Туреччині сконцентрується регіональне суднобудування, і туди переїдуть усі українські профільні кадри», — вважає Іван Ніякий.
В кращому випадку, за словами експерта, керівництво держави може подивитись на долю зруйнованого ЧМП і зрозуміти, що потрібно терміново вживати заходів для відновлення флоту, поки в Україні ще є фахівці, які можуть реанімувати суднобудування.
Проблеми портів
Вишенька на торті логістичних проблем України — це порти. Перший аспект, на який звертає увагу Олена Нероба, — що можливості приймання зерна на ключових припортових залізничних станціях не відповідають об‘ємам того урожаю, на який націлені аграрії. При цьому на портових терміналах нарощують потужності перевалки.
«Так, в декількох портах ведуться днопоглиблювальні роботи, щоб могли заходити більші кораблі. Плюс декілька приватних компаній модернізують термінали, наприклад, Risoil зробив термінал, в якому одночасно два «Панамакси» можна вантажити. Термінали, — а це приватний бізнес, — вже розвинуті настільки, що там можуть зберігати й перевалювати значні обсяги зерна. Але залізничні припортові станції, на жаль, фізично не можуть прийняти та обробити таку кількість вагонів, і з цим треба щось робити», — каже Олена Нероба.
Читайте по темі: Портові термінали: Чи потрібні Україні нові перевалочні потужності для зерна?
Другий аспект, на який звертає увагу Іван Ніякий, — що нинішній рівень портових зборів в українських портах занадто високий.
«Збереження теперішнього рівня портових зборів призведе до подальшого перенаправлення вантажопотоків до сусідніх країн. Але є надія, що нинішнє міністерство ініціює зниження портових зборів, контроль за їх цільовим використанням, спрощення контрольних процедур у портах, і ми демонструватимемо позитивну динаміку у порівнянні з сусідами», — каже Іван Ніякий.
Експерт каже, що подальший розвиток портів можливий тільки за рахунок роботи приватного бізнесу, оскільки грошей на такі капіталомісткі проекти в бюджеті просто немає.
Переробка зерна
А все, що не вивезли, буде перероблятися? Чи станеться в найближчі роки поступ України в цю сферу? Директор елеватора «Летичів Агро» Олег Олексюк вважає, що переробка — це логічне продовження шляху аграрного сектору.
«Українське сільське господарство бурхливо розвивається. І сьогодні ми стоїмо,— це моя особиста думка, — на порозі переробної революції. Гроші, які вже сільське господарство накопичило, вже можна вкладати в перероблення. І наступним буде переробний бум. Може, слово «бум» сюди не дуже підходить, але я думаю, що країна, яка виробляє таку кількість продукції, і досі є сировинною, має розвиватися», — говорить керівник «Летичів Агро».
Олег Олексюк каже, що аграрії поступово відходять від схеми «комбайн змолотив, і зерно везуть відразу в порт». Для початку це будуть якісь крупи, різні спирти, пектини і т.д.
«Помаленьку треба заглиблюватися. Сировина, потім неглибока переробка, борошно, але вона ж йде на шляху до глибокої. Я впевнений, що ми зараз повинні рухатись в переробку… Бо які ще в нас варіанти ще?» — каже Олег Олексюк.
Менеджер з розвитку бізнесу компанії Maxigrain, партнер Trend and hedge club Олена Нероба у питанні переробки звертає увагу на два аспекти: наявність ринків, які готові купувати нашу продукцію переробки, і значна конкуренція з іншими країнами-переробниками, що встигли раніше розвинути ці галузі.
«В Україні є дуже популярний такий популістичний наратив, що не треба вивозити продукцію, а потрібно все залишати в країні на переробку. Це було б дуже добре, якби ринки були відкриті, і чекали цих продуктів переробки саме з України. Насправді це ж не так. Свого часу ми встигли захопити ніші соняшникової олії і за 30 років створили дуже потужну, найбільшу в світі галузь переробки соняшнику. Хоча зараз нас наздоганяє Росія», — каже Олена Нероба.
Експертка пояснює, що з іншими культурами у галузі переробки так легко Україні вже не буде. Олена Нероба ставить в приклад ринок борошна: він сегментований, і на ньому важно змагатися з Туреччиною.
«Поки ми робили переробку соняшникової олії, вони будували виробництво і формували ринок борошна», — каже експертка.
Також Олена Нероба скептично ставиться до виготовлення етанолу як варіанту для переробки кукурудзи, бо ця культура занадто дорога для такого виробництва. Етанол значно вигідніше робити з цукрової тростини чи з цукрових буряків. У США, де етанол з кукурудзи виготовляють в значних обсягах, це виробництво дотується державою, звернула увагу експертка.
«І поки ми будемо будувати потужну галузь з виробництва етанолу, весь світ масово пересяде на електромобілі», — вважає Олена Нероба.
Потенціал для України Олена Нероба бачить у глибокій переробці, результатом якої стають нішові продукти, — це переробка сої на лізини, кукурудзи на крохмаль і т.д. Продукти, які Україна зможе запропонувати світовому ринку, і на які буде попит.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
