АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Друга молодість елеватора Кублич Грейн: коли підлогові склади стають ефективними
Джерело фото: Elevatorist.com
Коли ми їхали на елеватор в Одеській області, то радше очікували потрапити в музей, ніж на ефективне зерносховище. Перші склади цього ХПП ввели в експлуатацію ще в 40-х роках, — це вже явно не молодість і навіть не зрілість. Але під час розмови виявилося, що «Кублич Грейн» за класичним фасадом підлогових складів має ефективність сучасного елеватора і може прийняти 2 тис. т зерна за день. Elevatorist.com дізнавався про модернізацію підприємства компанії Region Grain Company, про труднощі роботи в умовах величезної південної конкуренції та про «золотий елеваторний фонд».
Про елеватор
Територія елеватора не маленька — цілих 18 га, де розташовані 20 підлогових складів. Більша частина з них все ж збудована пізніше, у 60-х роках. Загалом елеватор може зберегти 55 тис. т зерна.
За словами керівника Геннадія Чернієнка, останні десятиліття зерно тут не сушать, проте зерносушарки в робочому стані обов’язково зберігають. Загалом тут є три зерносушарки: дві працюють на газу, а третю в рамках останньої модернізації переобладнали на скраплений газ.
«За минулі роки сою при базі 12% вологості нам привозили з 7%, кукурудзу — з 10%. Ми вже змістилися в зону ризикованого землеробства, тому в нашому регіоні сушарка потрібна раз на 7-9 років», — розповідає директор.
Очищують зерно на шести барабанних сепараторах, а зберігають в підлогових складах з активною вентиляцією. Головний інженер Петро Джулинський каже, що коли в радянський час будувалися типові склади, то завжди мали цю опцію, але пізніше підприємства засипали вентиляційні канали, бо з ними незручно працювати. Склади з аерацією потребують більше людської праці, навантажувач туди не запустиш.
«Я таких багато випадків знаю, де позасипали. Думаю, це дуже велика помилка, тому що ми дуже виграємо завдяки цьому фактору. Взяти, наприклад, склад на 3200 т зерна, — це насип майже під галерею. Засипали його з температурою навколишнього середовища 33-35°. Як охолодити зерно? Це практично нереально. Треба його знову витягати на вулицю, продувати. А тут в складі маса лежить нерухомо, через неї проходить повітря й охолоджує її», — каже Петро Джулинський.
Головний інженер розповів, що кілька десятиліть тому на елеваторі зберігали партію пшениці Держспоживслужби впродовж трьох років. Завдяки активній вентиляції та морозному повітрю склад перетворився в прямому сенсі на холодильник на три роки поспіль.
«20 тис. т продовольчої пшениці, наскільки я пам'ятаю. Перша зиму була дуже холодна, тому зерно в складах ми заморозили до мінусової температури й не рухали його. Коли через 3 роки відвантажували, то температури вище 5° в зерновій масі не було», — згадує головний інженер.
І додає, що в ті часи хлібна інспекція щомісяця контролювала якість державних партій зерна: приїжджали інспектори, відбирали аналізи щупами, постійно робили аналізи.
«Самі розумієте, що таке державне зерно, — за нього головою відповідало керівництво підприємства. Але при відвантаженні ні один показник якості зерна не погіршився. Як прийняли, так і відправили», — каже Петро Джулинський.
Шкідники теж бояться холоду, тому не розвиваються в умовах близько нуля градусів і нижче. Це додаткова перевага активної вентиляції взимку.
Як розповідають на елеваторі, спочатку в компанії Region Grain Company були плани будувати на підприємстві металеві силоси. Проте після того, як попрацювали кілька сезонів, стало зрозуміло, що наявних складів на 55 тис. т повністю вистачає для роботи.
Важлива швидкість приймання зерна
У 2019 році на елеваторі провели модернізацію: поставили два великі автомобільні розвантажувачі по типу портових, замінили транспортне обладнання у 5 складах на вдвічі потужніше.
«Це дало нам змогу приймати 1700-1800 тонн соняшника за день, це 70 фур. А зернових можемо і до 2500 тонн, тому що натура трошки більша. На вивантаження одного автомобіля йде три хвилини», — пояснює головний інженер.
Весь процес, від заїзду машини з лабораторії до її виїзду, займає близько 15 хвилин. Завдяки потужному 200-тонному транспортному обладнанню, за годину через приймальну точку може пройти від трьох до п'яти машин, залежно від їхнього завантаження.
«Я дуже задоволений цією модернізацією. По-перше, що ми економимо по електроенергії до 35%, бо ці транспортери продуктивніші, але споживають менше електрики. По-друге, нам везуть зерно великі товаровиробники — МХП, «Зоря Поділля», — їм важливо швидко прийняти зерно. Зараз жнива тривають 10 днів, тому аграріям треба оперативність», — пояснює директор Геннадій Чернієнко.
На елеваторі приймають пшеницю, кукурудзу, сою, соняшник. Мали практику і з нішевими культурами — був льон, гірчиця, пивоварний ячмінь, гречка.
«Років чотири тому в МХП почали вирощувати екзотичну культуру — льон. З ним було важко працювати. Насіння льону слизьке, насипом не лежить. Його треба було чистити, сушити, але справилися з цією роботою», — згадує Геннадій Чернієнко.
Потужності відвантаження
Відвантажують продукцію на вагони та автомобілі. Елеватор маршрутний — за 2 доби тут можуть завантажити 54 вагони. Є дві під'їзні залізничні колії довжиною 1800 метрів з двома електронними залізничними вагами. Загалом працює 7 точок відвантаження на вагони. На автомобілі можуть вантажити з 12 точок. Як розповідає керівник, зерно активно їде в порт обома видами транспорту.
«У нас тут настільки близька логістика до порту — 250 км, — що машина, буває, вантажитися сьогодні після обіду, а на ранок знову стоїть в черзі на завантаження. Це якщо в порту немає черг», — каже Геннадій Чернієнко.
Робота в умовах конкуренції
В регіоні дуже багато елеваторів, конкуренція величезна. Поруч знаходяться численні фермерські зерносховища і підприємства агрохолдингів зі значними об’ємами зберігання. На запитання, як працюється в таких умовах, керівник каже, що тут класні клієнти, які гарно вирощують врожай, — зерна вистачить усім. Послугами «Кублич Грейн» користуються як невеликі аграрії, так і холдинги.
«У нас поруч за 50 кілометрів «Ладижинський елеватор» МХП, і при цьому вони наші постійні клієнти. Все зерно у них не вміщається, тому везуть сюди на зберігання. У свій час ми навіть приймали соняшник МХП вагонами з Чернігівської області. Їм зручно тут зберігати. Щороку МХП завозить сюди від 20 до 30 тис. т зерна», — розповідає керівник.
Ціни на послуги в новому сезоні підіймати не планують, якщо не буде стрибків цін на електроенергію. Елеватористи кажуть, що зараз головна мета — балансувати між витратами і доходами, й дати бізнесу вижити.
Оскільки сушіння на півдні вже дуже давно перестало бути основним джерелом доходу на елеваторах, то на «Кублич Грейн» все глибше занурюються в трейд.
«В цьому році хочемо запустити другу програму по трейду: будемо закуповувати зерно зараз, зберігати й продавати десь навесні», — зазначає керівник.
Золотий фонд — працівники-пенсіонери
Елеватор такого типу потребує значної кількості персоналу. За словами директора, колись тут працювало до 120 людей. Зараз штат складається із 55 працівників, з яких семеро у війську захищають країну. Спеціалістів не вистачає.
«Люди бояться йти на роботу, бо ми працюємо офіційно, подаємо звітність. Нам дуже допомагають працівники пенсійного віку, які ще мають здоров’я. Це золотий елеваторний фонд», — розповідає директор.
Також все більше важку фізичну роботу починають виконувати жінки.
«Я ніколи не думав, що жінки будуть вантажити вагони», — каже Геннадій Чернієнко.
Попри проблеми, елеватор демонструє ефективність: за сезон, що закінчується, перевалили півтора оберти зерна. При цьому за останні роки «Кублич Грейн» не отримав жодної рекламації на якість зерна — ані з боку портів, ані з боку міжнародних клієнтів. «Я вважаю, це непоганим показником роботи всього колективу», — додає керівник.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
