АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Портові термінали: Чи потрібні Україні нові перевалочні потужності для зерна?
Джерело фото: Elevatorist.com
Усі наші читачі, звісно ж, знають — Україна є одним із провідних постачальників зерна на світові ринки. І цього року ми маємо рекордний урожай. І у нас добрі перевалочні потужності в портах. І ми хочемо ще більше екпортувати зерна до інших країн.
Тому на VI Міжнародній конференції «Зернові термінали: нові проекти, обладнання та технології» учасники ринку обговорювали питання — чи потрібно нам нарощувати перевалочні потужності в портах? Відповідь на запитання виявилася неоднозначною.
Які в України перевантажувальні зернові потужності?
За даними «Портів України», з 2015 року Україна суттєво збільшила перевалочні потужності портових зернових терміналів. За цей час можливість річної перевалки зерна в країні зросла з 60 до 90 млн тонн, у портах додалося не менше 5 млн тонн потужностей одночасного зберігання.
Трійка лідерів за новими потужностями серед портових терміналів виглядає таким чином:
- Термінал «Нептун» — перевалочна річна потужність 5 млн тонн, 290 тис. тонн одночасного зберігання;
- «Трансгрейнтермінал» компанії «Кернел» — 5 млн тонн, 245 тис. тонн одночасного зберігання;
- МСП «Ніка-Тера» — 4,5 млн тонн, 340 тис. тонн одночасного зберігання.
Ще два великі проекти перебувають у стадії підготовки до офіційного відкриття — термінал компанії «Бруклін-Київ» в Одеському порту наростив перевалочну потужність до 4,5 млн. тонн на рік. А на Азовському морі, у Маріуполі, готується до відкриття портовий термінал із потужністю 1 млн тонн. Щоправда, його запуск довелося відкласти до березня — за словами директора Маріупольського МТП Ігоря Барського, у процесі реалізації проекту держпідприємству довелося зіткнутися з низкою викликів та проблем, до того ж негативно вплинув COVID, будівельники масово хворіли.
Директор видавництва «Порти України» Олександр Глущенко зазначає, що, незважаючи на перевантажувальні потужності, що збільшилися, термінали втрачають вантажообіг. Він був максимальним у 2019 році — тоді перевалили 54 млн тонн зерна.
«Потужності терміналів зростають, а вантажообіг тепер падає. За наявної можливості перевалювати зараз 90 млн тонн, багато терміналів завантажено лише наполовину. Хоча є й окремі завантажені підприємства, які не справляються із обсягами зерна», — розповів про ситуацію на ринку Олександр Глущенко.
Обсяги виробництва зерна та потенційні можливості експорту
Президент УЗА Микола Горбачов каже, що Україні є чим пишатися у плані вирощування зерна: з 2001 року та обсягу виробництва трохи більше 40 млн тонн ми практично досягли в цьому, 2021 році, рекордних 110 млн тонн врожаю зернових. Однак нам є ще куди рости — наші технології вирощування поки що досить далекі від передових.
«На сьогоднішній момент рекорд з урожайності встановлений у Новій Зеландії, це 18 тонн з одного гектара пшениці. У нас із вами середній показник 4-4,5 т/га, є деякі рекордні господарства, які цього року мали по 8 т/га», — розповів Микола Горбачов.
Тому мати тільки хороші чорноземи і перебувати в досить сприятливому для вирощування зернових кліматичному поясі зараз вже недостатньо. За словами голови УЗА, наша Україна має величезний природний потенціал, та він уже не є настільки сильною конкурентною перевагою. Потрібні передові технології.
Але навіть без урахування таких технологій, а просто методом екстраполяції статистичних даних про врожайність минулих років, Микола Горбачов спрогнозував зростання обсягів вирощування зернових в Україні. До 2026 року наші аграрії зможуть вирощувати 118 млн тонн і експортувати понад 80 млн тонн зерна. Потенційні ж можливості набагато ширші.
«Я гадаю, що Україна здатна вирощувати більше. Середня врожайність нашої кукурудзи трохи більше ніж 7 тонн з гектара. А, приміром, в американському штаті Айова, в якому взимку — морози, весна та літо спекотні, то у них середня врожайність 12 тонн», — каже Микола Горбачов.
Тобто, Україна потенційно може наростити валовий збір зерна ще на 40%. Зараз на експорт наша країна відправляє приблизно 2/3 вирощеного зерна, ми стали досить значущим гравцем на світовому зерновому ринку. Щодо внутрішнього споживання зернових, то воно невисоке через демографічну кризу.
«Якщо порахувати через коефіцієнт споживання хліба, то у нас ефективного населення на сьогоднішній день в Україні — близько 33-34 млн осіб», — підрахували в УЗА.
А це означає, що країна може суттєво наростити саме постачання зерна на зовнішні ринки. Ну і звичайно ж, внутрішню переробку — виробництво комбікормів та олії, глибоку переробку. Переробникам вже пообіцяли підтримку від держави — Мінагро має намір звільнити галузь від низки податків. Міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко навіть назвав кукурудзу українською нафтою, яка зробить країну енергетично незалежною.
Що потрібно країні для зернового експортного щастя
Отже, експортні обсяги зернових цього сезону мають досягти рекордних показників. Тому у відповідь на запитання «Чи потрібні нові портові потужності Україні?» дуже хочеться сказати: «Звичайно потрібні!». Але диявол, як відомо, не тільки носить Prada, але й ховається у деталях. І саме ці деталі будуть змушені змінюватися разом із ринком перевалки зерна в країні. Так-так, настав час інвестицій в інфраструктуру країни.
«За нашими прогнозами, щомісяця ми маємо експортувати більше 6 млн тонн зерна, і цього показника досить важко досягти, враховуючи наші можливості щодо інфраструктури», — каже Микола Горбачов.
Наразі наші вже існуючі портові потужності задіяні на 50-60%. І якщо не розвивати інфраструктуру, то це й стане нашою вершиною можливостей.
«Наприклад, у Європі логістичні ланцюжки проектуються таким чином, що їх використовують на рівні 40%. Такий підхід дозволяє гасити пікові навантаження в той час, коли логістика є високо затребуваною. І жодних проблем у Європі ані з доставкою зерна, ані з перевалкою не виникає. Тому я думаю, що ми з вами ще не добудували до того рівня, коли Україна може запросто збільшувати виробництво зерна, і при цьому використати лише на 40% наші логістичні ланцюжки», — вважає Микола Горбачов.
В Україні ж поки що логістичні ланцюжки більше схожі на логістичні ланцюги, що обплутують експортні можливості країни. Але говорити лише про те, що давно знає кожен учасник ринку, а саме тільки про проблеми дефіциту тяги на «Укразалізниці», про низьку пропускну спроможність припортових залізничних станцій та інші труднощі залізничної логістики — не зовсім правильно.
В країні потрібно реалізувати комплексний підхід до вирішення логістичних проблем, а це не лише залізниця, а й наявність необхідної кількості причалів у портах та розвиток річкових перевезень. Це дуже капіталомісткі процеси, але вони вкрай необхідні Україні, якщо вона хоче нарощувати свою присутність на світових ринках зерна. Зараз ми входимо до п'ятірки провідних експортерів, і саме від стану нашої інфраструктури і залежатиме, куди ми полетимо далі — вгору чи вниз.
«Дніпро протікає через 6 областей України, і ці 6 областей вирощують половину зерна та олійних у країні — понад 50 млн тонн. Якщо на річці побудувати мультимодальні перевантажувальні термінали, то ми істотно розвантажили б і залізницю, і автотранспорт», — вважає Микола Горбачов.
Глава УЗА каже, що цього сезону через логістичні труднощі українські аграрії не зможуть експортувати весь той врожай, який збиралися продати. За оцінкою спеціаліста, це буде сумарно близько 3 млн тонн зерна.
Тому на запитання «Чи потрібні нові перевалочні потужності в Україні?» відповіддю буде все-таки «Так, потрібні». Але за однією умови: крім цього країні потрібний ще й комплексний розвиток інфраструктури, потрібне днопоглиблення великих річок, потрібні ремонти шлюзів, потрібні нові річкові термінали та баржі для зерна. Потрібні інвестиції у всі ці галузі. Інакше який сенс впроваджувати передові технології вирощування, навіщо вирощувати рекордні врожаї, якщо не буде можливості нормально продавати зерно?
Майя Муха, Elevatorist.com
