Підсумки 2024: як реалії ринку змушують елеватористів бути гнучкими та шукати нові шляхи

Кожний наступний аграрний сезон не схожий на попередній. 2024-й вирізнився не лише тим, що це був третій рік повномасштабного вторгнення росіян. До списку додалися виклики погоди, зниження доходів, потреба в економії абсолютно всіх витрат та оптимізації виробничих процесів. Отож, як з проблемами справлялися на елеваторах, та про які ідеї на «подумати» кажуть експерти, читайте детальніше на Elevatorist.com.

Погода зіграла проти елеваторів

Минулий рік запам’ятається посушливим літом, яке потягнуло за собою цілий ряд проблем для елеваторів: низькі врожаї у товаровиробників, приймання кількох культур одночасно, зменшення доходів через відсутність потреби сушити зерно. Останнє, мабуть, найбільше вдарило по елеваторах, які працюють як самостійні бізнес-проєкти. 

«Зараз на елеваторах орієнтуються навіть не на заробіток, а на те, щоб покрити постійні витрати — це податки, заробітна плата для колективу і якість мінімальні витрати на утримання бізнесу. Ніхто вже не говорить про амортизацію обладнання, генерацію маржі. Основна задача — зберегти те, що маємо», — розповідає директор ТОВ «Солагро» Сергій Щербань.

Елеватори, які входять в структуру агрохолдингів, були в кращій ситуації, оскільки на них йшов вал зерна. Але навіть там заробіток мінімальний через низьку вологість врожаю.

В компанії «ТАС Агро» розповіли, що елеватори майже нічого не заробили, проте працювати довелося багато. По-перше — одночасно приймати кілька культур, які почали йти раніше, ніж зазвичай.

«Це був надзвичайно важкий рік в плані перезавантаження і налаштування людей на новий ритм. Тому що таких темпів, як в цьому році, не було. Елеватори, які заточені повноцінно працювати тільки з одною культурою і лише послідовно, працювали з трьома культурами паралельно. Одночасно вони ще могли відвантажувати зерно в порт і пакувати врожай в рукави», — розповідає керівник елеваторного напрямку «ТАС Агро» Ярослав Стратуца.

Компанія «ТАС Агро» сою та кукурудзу цього року збирала у серпні. Якщо для сої ранніх сортів це непогано, то для кукурудзи — нонсенс. 

«Кукурудза йшла суха, з вологістю 13,6-13,1 до 14%. І ми на півдні не просушили жодної тонни», — розповідає Ярослав Стратуца.

Якість зерна та експортні вимоги

Пересушені партії зерна були не лише на півдні, але й у центральних, східних та навіть у північно-східних областях. Сумщина, Полтавщина, Харківщина, Кіровоградщина — сушарки не працювали, а елеватористи думали, що робити з занадто сухими партіям врожаю.

«Ніхто ж не хоче пересушеного зерна. Тому перед керівниками елеваторів, начальниками лабораторій стоїть ще один виклик — зробити так, щоб те зерно, яке відвантажується, вимішалося. Це називається підсортування-компонування. Треба виконати його в правильній пропорції, щоб зерно зайшло в порт в нормальних базових показниках по вологості», — каже Ярослав Стратуца.

Але це не єдина проблема з якістю, яка була цього року. Ще один виклик — нові експортні і контрактні вимоги. Вони щороку міняються, а агровиробництво не завжди готове до великих і швидких змін щодо продажів. Так стали іншими, наприклад, вимоги до вмісту амброзії в партіях.

«Якщо раніше, кілька років тому, дозволяли до 10 одиниць амброзії на кілограм, потім — 5, то цього року за всіма контрактами взагалі не має бути жодної. Тому елеваторам треба додаткові очистки, потім утворюються відходи, з якими не знаєш, що робити. У нас в цьому році, на щастя, не було такої масової зараженості, як в попередні», — зазначив Ярослав Стратуца.

Проблеми елеваторів у прифронтових регіонах

В областях, близьких до кордону з рф, до вказаних вище викликів, додаються і специфічні воєнні. Перший — зменшення посівних площ.

«П'ятикілометрова зона, яка вважається прикордонною, взагалі не обробляється. Плюс на частині полів побудували фортифікаційні споруди — також, мабуть, левова частка землі відійшла», — зазначає експерт елеваторної галузі Роман Лукашенко у розмові про Сумщину.

На додаток до цього — зниження врожайності на землях, які залишилися в обробітку. Для елеватористів не став несподіванкою недобір врожаю і сухе зерно. Як розповідає директор АПК «НОВААГРО» Дмитро Доброштан, це очікували ще з літа з огляду на погоду. Плюс фактор того, що аграрії внесли недостатньо добрив. 

«Усі розуміли, що врожай буде низький, сухий, що фуражного зерна буде більше, ніж продовольчого. Але попри це заготівля триває, і позитивна динаміка все одно спостерігається. Ми все-таки продовжуємо працювати, незважаючи ні на що», — зазначив Дмитро Доброштан. 

Також цікаво: «Ми заготовили більше зерна, ніж у минулому році, але елеваторний сезон важкий» — інтерв'ю Дмитра Доброштана

На Сумщині, за словами Романа Лукашенка, аграрії в деяких районах були змушені збирати врожаї із військовими, із РЕБами: потрібно було моніторити ситуацію, щоб уникнути прильотів. 

Зібране зерно треба експортувати. Цього року у прифронтових областях у 30-кілометровій зоні ввели пільгову тарифікацію на перевезення зерна Укрзалізницею зі знижкою у 30%.

«В цьому плані теж були цікаві особливості. Наші сусіди потрапили під цю програму, і в них був на 30% дешевший тариф. Ми, на жаль, не отримали знижки, тому нам було складніше. Цікава специфіка: ніби поряд розташовані дві територіальні громади, в обох ведуться бойові дії, але одні вантажать з дисконтом, а інші — по звичайному тарифу», — зазначив Роман Лукашенко.

Також більш гостро на прифронтових територіях стоїть проблема кадрів. Як розповів Роман Лукашенко, кваліфікованих працівників з кожним місяцем стає все менше і менше. По-перше, мобілізовують людей, по-друге, з близьких до рф регіонів продовжують виїжджати сім’ї. 

Компанії намагаються втримувати свої колективи. Наприклад, як розповів Дмитро Доброштан, в «НОВААГРО» запрацювала програма для створення іміджу надійного роботодавця.

«Цього року ми розробили програму, щоб утримувати людей, розвивати, залучати, керувати процесом командоутворення. У нас є спеціаліст, який цим займається. Це своєрідна перевірка на стресостійкість, і наші люди виявилися стійкими в плані терпіння: продовжують працювати, незважаючи на всі складнощі, ризики, небезпеки», — зазначив Дмитро Доброштан.

І найбільш глобальною проблемою, яка триває вже три роки, є постійна загроза обстрілів. Ризик є для підприємств по всій території України, але в прифронтових областях він набагато вищий.

«Іноді треба найняти компанії для якихось спеціалізованих робіт, а люди бояться їхати. Перше — на блокпосту можуть мобілізувати, друге —  загроза обстрілу. Коли кажеш людям, що треба приїхати в Суми, — «ой, ні, в Суми ми не поїдемо». Це теж такий виклик для підприємств, бо минулі роки ти працював з цими компаніями, все було налагоджено, вони приїжджали, а в цьому році вже не хочуть їхати. Або навіть директор компанії каже, що вже людей немає, нема кого вам відправити, вибачте, шукайте когось іншого», — розповідає Роман Лукашенко.

Пошук нових шляхів

Будь-яка складна ситуація — це розвиток і еволюція, кажуть елеватористи. Як зазначає Сергій Щербань, рік вкотре показав, що спокійного життя елеваторній галузі не варто очікувати. Експерт каже, що зараз неможливо побудувати елеватор і сподіватися, що наступні 5 років можна розслабитися. 

Цього року всі, хто мали ресурси, оптимізувалися. Йдеться про енергоефективність, зменшення кількості персоналу і вдосконалення робочих процесів зазначає керівник GRECO group Іван Корженко. Як виробник теплогенераторів для зерносушарок, компанія GRECO group оцінює минулий рік позитивно: попит не зменшився. Хоча нові елеватори будували рідко, але вже діючі активно працювали і вдосконалювалися.  

«Елеваторний ринок як розвивався, так і розвивається. Єдине, що великі елеватори майже не будували. Але розвиток елеваторної галузі продовжується, бо будь-яка компанія в таких умовах, в тому числі і через підвищення податків, йде на оптимізацію витрат і будь-яких процесів, особливо — на зменшення кількості персоналу», — каже Іван Корженко.

І додає, що попит на обладнання був по всій Україні, а компанія активно працює в тому числі і на сході України — у Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Харківській областях. Найближчий монтаж теплогенератора на альтернативному паливі був за 15 км від лінії фронту.

На елеваторах минулого року встановлювали не лише теплогенератори, але й сонячні панелі — ще один спосіб економити витрати на енергію. Цікаво, чи стане ця практика поширюватися на загал?

Експерти кажуть, що треба не лише економити, але й створювати нові джерела доходу — пропонувати нові послуги. Відсутність клієнтів на сушіння у 2024 році підтвердила актуальність цієї задачі.

«Потрібно створювати на елеваторі нові послуги. Ми часто до війни говорили: що ще додати в елеватор, щоб диверсифікувати доходи? Але масово не було дій, бо на підприємства йшов основний вал зерна. Було з чим працювати, і це не штовхало галузь до якихось стратегічних, комплексних, сміливих рішень. Але ситуація міняється. Зараз ви збудували чи модернізували елеватор, і ніхто не розходиться: залишаємось на місцях, робимо нові креслення, генеруємо ідеї, як нарощувати на підприємствах додаткові послуги», — вважає Сергій Щербань.

Він каже, що передусім елеватористи мають звернути увагу на якісь складні задачі по очищенню чи розподіленню зерна. Зазвичай це більш трудомістка робота, але за відсутності основного валу зерна її можна собі дозволити. Як розповів експерт, такий досвід є у одного підприємства на Житомирщині: на звичайному товарному елеваторі встановили продуктивний фотосепаратор, який зазвичай використовують на насіннєвих заводах. Обладнання дозволяє більш якісно очищати зерно від фузаріозу, і загалом розділяти по грибкових захворюваннях і т.д.

«Повірте, у товаровиробника кожен рік бувають факапи. Якісь грибкові захворювання, нестандартні ситуації, змішування, пересушене, пошкоджене зерно. Треба шукати сміливих рішень, як на елеваторі надавати додаткові послуги. Без цього ніяк», — зазначає Сергій Щербань.

І додає, ще до вторгнення мали ідею придбати фотосепаратор Buhler, щоб з фуражної пшениці відбирати другий і третій клас.

Читайте також: Як оптимізувати енергозатрати на елеваторі — поради експертів

Нові ринки з ексклюзивними товарами

Експерти бачать перспективу і в нових ринках для нових товарів — нішевих культур. 

«Минулого року зайшли в нішеві культури: збільшили посіви під просом, гречкою, вівсом (двох видів — голозерний і звичайний), житом. Деякі себе показали досить непогано, з хорошою рентабельністю, деякі спрацювали в нуль. В один рік можеш виграти, в інший, на жаль, програєш», — розповів Роман Лукашенко.

Він зазначив, що нішеві культури користуються в Європі більшим попитом, ніж, скажімо, кукурудза чи пшениця м’яких сортів, яку вирощують у нас. Наприклад, просо європейці активно купують для виготовлення кормів для домашніх тварин і птахів. 

«Хто зараз переорієнтується, той 100% займе свою нішу. Нішеві культури більш маржинальні: зерна небагато, але маржа від 5 тис. т проса умовно може бути більша, ніж від 20 тис. т кукурудзи»,— продовжує Роман Лукашенко.

До того ж, нішеві культури можуть бути зорієнтовані на порти Дунайського регіону, і забезпечити їх роботою, вважає Сергій Щербань. Це невеликі партії по 3-4 тис. т зерна, — ідеально для невеликих суден, які працюють на Дунаї. 

2024-й рік ще раз продемонстрував, що гнучкість є ключовим  фактором виживання в елеваторній галузі. Незважаючи на військові ризики, погоду та економічні труднощі, підприємства продовжують шукати нові шляхи розвитку. Бажаємо, щоб гарні ідеї завжди знаходились і спрацьовували на вас.

Олена Гайдук, Elevatorist.com