Дмитро Доброштан: Ми заготовили більше зерна, ніж у минулому році, але елеваторний сезон важкий

Директор АПК «НОВААГРО» Дмитро Доброштан
Джерело фото: Elevatorist.com

АПК «НОВААГРО» працює на Харківщині. Окрім загальних проблем елеваторного та переробного ринків, на роботу впливає ще й географічний фактор — в Харківській області ідуть бої. Про специфіку роботи в прифронтовій зоні, нові елеваторні активи, про переробний напрямок в роботі компанії та про те, чим зумів здивувати соняшник цього сезону досвідчених учасників ринку, — у нашому підсумковому за 2024 рік інтерв'ю з директором АПК «НОВААГРО» Дмитром Доброштаном.

Про загальну картину у елеваторному секторі

Пане Дмитро, на Вашу оцінку, які зміни в елеваторному ринку України за останні роки стали фундаментальними?

Дмитро Доброштан: Якщо говорити, як виглядав елеваторний бізнес 10 років тому та зараз — це 2 різних ринка. На мою думку, елеватор як окремий вид бізнесу вже не настільки актуальний, як 10 років тому. Зараз це має бути частина більш широкої структури. Так, попит на послуги в будь якому випадку є, але не такий, як раніше. Тому що за 10 років сільгоспвиробник постарався мінімізувати витрати та побудував собі склади, сушарки. Багато хто з них навчилися навіть прямому експорту.

Як Ви вважаєте, в якому разі в умовній компанії зараз виникне потреба у будівництві елеватора?

Дмитро Доброштан: Як на мене, зараз будувати елеватор саме для надання елеваторних послуг — це ризиковий проект. Це має бути дуже виважене рішення, при наявності глибокого аналізу того, яким чином в районі передбачуваного будівництва виглядає земельний банк, який там попит на послуги. Але скоріше за все, наприкінці цього аналізу буде висновок, що люди тут працювали без елеватора 20 років, навчилися організовувати зернові потоки, і вони, скоріш за все, зможуть так працювати так і далі. Будівництво нового елеватора необхідно, на мою думку, лише у разі виробничих потреб самої компанії при наявності власного зерна, купленого чи вирощеного.

З якою динамікою відпрацювали рік елеватори АПК «НОВААГРО»?

Дмитро Доброштан: За обсягами заготовки в тоннах ми зробили більше, ніж минулого року. Станом на сьогодні заготовили біля 145 тис. тонн зерна. Це менше довоєнних цифр, але більше, ніж у 2022 і 2023 роках. Тобто, у кількості є позитивна динаміка.
Я думаю, що цифра була б ще більша, аби не загальна ситуація з врожаєм у цьому році. Урожай низький, і всі елеватори по Харківській області недозавантажені. Послугу сушки цього року надавали дуже мало, 1/10 від минулорічних показників. Є елеватори, які взагалі сушарки не вмикали, зерно з полів йшло сухе.

Скільки елеваторів працює зараз в компанії?

Дмитро Доброштан: У нас працюють 6 елеваторів — Шевченково, Граково, Ков'яги, Ватутіне, Близнюки та Орілька. Традиційно працювали з усіма видами культур, найбільші обсяги були прийняті по фуражній пшениці — майже 50% від загального об’єму. Крім того, заготовляли кукурудзу, соняшник, сою та ячмінь. Це доволі традиційна для нас картина, хіба що трошки збільшився обсяг сої — 2,6 тис. тонн цього року.

Наскільки у цьому році були затребувані послуги на елеваторах, які саме?

Дмитро Доброштан: Набір послуг стандартний, починаючи з жовтня-листопада став активнішим попит на послуги перевалки. Єдине, чим відрізняється рік — мінімальним обсягами сушки, це пов'язано з погодою.

А послуга зберігання актуальна у регіоні присутності?

Дмитро Доброштан: Із заготовлених 145 тис. тонн зерна частина — куплене нами збіжжя, а частина знаходиться на зберіганні. Очікували більші обсяги, але врожай цього року малий. В регіоні попит на послугу зберігання зерна є, далеко не всі аграрії мають власні склади.

Як виглядає усереднений портрет вашого поклажодавця?

Дмитро Доброштан: Це середній сільгоспвиробник. Є і крупні, є і маленькі, але більшість таки — середній фермер. Не в усіх них є склади, сушки, і не всі з них вважають за необхідне їх мати.

У нас багаторічна історія відносин з фермерами, які локально працюють біля наших елеваторів. Вони добре знають, що ми надійні партнери, тому і везуть зерно до нас. Ми ніколи не підводили поклажодавців, тож в них менше приводів замислюватися про будівництво власних потужностей. Ці виробники, які працюють у найближчому до нас розташуванні, 20-30 км.

До того ж, будівництво у деяких районах Харківської області нині не розглядається з точки зору ризиків війни. Якщо говорити про північно-східні райони області — ну хто там зараз буде щось будувати?

Ваші підприємства дуже постраждали від бойових дій. Що вдалося зробити за рік в плані відбудови?

Дмитро Доброштан: Найбільше в нас постраждали 3 елеватори, в першу чергу — зерносховище у Козачій Лопані. Ми його не відбудовували, ледь встигли звідти евакуювати зерно. І через дуже короткий час після цього вікно можливостей там зачинилося, зараз туди немає доступу, елеватор зруйнований.

Шевченківський елеватор ми відбудували, за винятком 2 підлогових складів. Решту повністю відновили. Відремонтували так, що він за деякими параметрами став кращім, ніж був до війни.

На Граківському елеваторі відбудували всі підлогові склади та бетонний елеватор. Бетонний елеватор ми повністю відновили до початку минулого сезону, він працює вже другий сезон. Там відремонтували всі транспортні лінії, поєднали 100-метровою галереєю між собою бетонний елеватор і робочу вежу металевого елеватору. Це рішення дало змогу підвищити мобільність в роботі — ми можемо швидше приймати зерно, а ті сушарки, що працювали раніше на металевому комплексі, можуть тепер працювати в тандемі з бетонним елеватором.

Щодо металевого комплексу на Граківському елеваторі, то це питання поки що взяли на паузу. Занадто сильно пошкоджені силоси демонтуємо, а більш цілі силоси у перспективі плануємо відремонтувати. Але початок відбудови буде прив'язаний до воєнної ситуації в районі. Ми маємо бути впевненими, що цей район став безпечним, ракети не летять, і можна інвестувати.

А наскільки активні цього року трейдери у прифронтовій Харківщині?

Дмитро Доброштан: Цього року, як і в минулому, в трейдерів є певні обмеження по географії, де можна працювати, а де ні. Через це район, близький до кордону чи фронту, в багатьох трейдерів відноситься до забороненої зони. В деяких трейдерів ця зона 50-кілометрова, в інших — 100-кілометрова.

Правила у всіх компаній різні, і задачі різні. Акредитації елеваторів ми проводимо, трейдери в нас також купують. Хтось, через безпекові обмеження, купує лише на умовах завантаження у вагони, але деякі трейдери купують і по складській квитанції. Міжнародні компанії найобережніші в роботі, а середні українські трейдери — наймобільніші в прийнятті рішень.

Що в цьому році було найтяжчим для роботи елеваторів компанії?

Дмитро Доброштан: Якщо говорити про організаційні складнощі, то це проблема з персоналом, а також аварійні відключення електроенергії. Це — найголовніші складності цього сезону.

Також в роботі елеваторів було дуже складним питання прибутковості. Ймовірно, один з найгірших сезонів на моїй пам'яті взагалі. На це вплинуло одразу декілька факторів. Не всі поля розміновані. Також не всі аграрії мають змогу працювати на повну через брак техніки та коштів.

Відповідно, не всі виробники працюють на всю потужність, це раз. Менша площа земель обробляється, це два. І третє, — засуха цього сезону. Всі три фактори разом призвели до того, що цей сезон для елеваторного бізнесу тяжкий з фінансової точки зору. Зараз мова йде не про прибутки, а про виживання, про збереження колективів.

Про нові елеватори у складі Групи

Нещодавно Ваша компанія придбала нові активи, серед яких і 2 елеватори, розкажіть про них, будь ласка.

Дмитро Доброштан: Так, в нас з'явилося 2 зерносховища. Це «Ватутінський» та «Близнюківський» елеватори. Обидва підприємства — бетонні зерносховища ЗОГового типу. «Близнюківський елеватор» на 30 тис. тонн одночасного збергінання, а «Ватутінський» — на 38, тис. тонн. Раніше в тих районах у компанії не було елеваторів, тому для нас, це, безумовно, розширення елеваторної мережі.

В якому вони технічному стані?

Дмитро Доброштан: В задовільному технічному стані, зерносховища придатні до експлуатації. Вони знаходилися в структурі компанії «Агродженерейшн», виконуючи роль складів для власного зерна. І наразі вони виконують ті самі функції, а ми намагаємося їх довантажити.

Як в подальшому будете використовувати ці активи?

Дмитро Доброштан: Наша компанія придбала там не лише елеватори, а й землі. Тому, в будь якому випадку, завантаження буде в тому числі і власним зерном. Для тих людей, що працюють там, на елеваторах, нічого не поміняється. А для нас буде новий досвід в плані вирощування збіжжя.

Про переробний напрямок роботи АПК «НОВААГРО»

А як обстоять справи в Групі компаній НОВААГРО» з переробкою? Скільки підприємств наразі маєте?

Дмитро Доброштан: Власне переробне підприємство одне, це ОЕЗ. Всі інші види переробки в Групі компаній Новаагро ми реалізуємо в якості давальців.

Раніше в структурі Групи був власний комбікормовий завод, Граківський. Він постраждав через воєнні дії, і ми його поки що не запустили, стоїть законсервований поруч із Граківським елеватором. Наразі ми не бачимо сенсу його намагатися запускати. В тому районі попит на комбікорми невеликий. В структурі нашої групи є птахокомплекс «Нова», який вирощує птицю у Балаклії. Лише для своїх потреб нам немає необхідності запускати цілий завод. До того ж, територія заводу замінована, від обстрілів сильно постраждало технологічне обладнання, корпуси будівель. Відновлення потребує великих коштів.

Щодо ОЕЗа, він може переробляти до 550 тон сировини на добу. ТБ Новаагро закуповує соняшник, а продає олію та шрот. В залежності від того, як виглядає кон'юнктура ринку, працює і завод.

Яку продукцію виготовляє ОЕЗ?

Дмитро Доброштан: Три види продукції — олія нерафінована, шрот та паливна гранула.

Плануєте інвестувати в розвиток заводу на наступний рік?

Дмитро Доброштан: В нас є локальні плани по технічному переоснащенню підприємства. Хочемо доробити дещо, щоб підвищити стабільність та знизити собівартість виробництва.

Ми за останні 2 роки провели на ОЕЗі вже 2 реконструкції: збільшили бакове господарство, збільшивши втричі обсяги зберігання масла.

Реконструювали цех підготовки сировини, замінили всі жаровні. Це було ключове питання і проблема цього заводу. Також цього року провели реконструкцію рушально-віяльної ділянки, додавши їй потужності.

Встановили автоматичний пробовідбірник, встановили нову сушарку з теплогенератором. Сушарка працює на лушпинні. Вона достатньо потужна, на 600 тонн по соняшнику на добу. Також посилили фільтрацію, встановивши додаткову секцію фільтрації масла. Збільшили довжину платформи, яка підіймає машини.

В цьому сезоні зробили переоснащення нашої хімічної лабораторії, купивши сучасне обладнання.

Які тенденції в галузі переробки Ви відзначили цього року?

Дмитро Доброштан: По-перше, це якість соняшника, вона інша в порівнянні з минулим роком. В тому році якість була жахлива — мілкий, низькоолійний, маленьке ядро та велика оболонка. Цього року олійність дуже висока, практично рекордна, я давно такого не пам'ятаю. Середня олійність — 49%, раніше це був максимум. Траплялись машини з олійністю 54%.

Гарна якість, але соняшнику не так багато, як хотілося б. Це — друга тенденція.

Якщо говорити про краш-маржу, я б це поняття тенденційним не назвав. Аграрії стримують продажі, очікуючи, що соняшник надалі буде дорожчим, ніж зараз. Хоча вже зараз ціни у гривні рекордні. Зараз є 2 фактори, які з одного боку підтримують очікування зросту цін на соняшник, з іншого — тиснуть на неї. Перший фактор, що підтримує — відносно невеликий врожай загалом по країні. З іншого боку, ціна не буде вищою за економічно обгрунтовану, адже ціна на сировину пов’язана з ціною на олію та шрот. А на ціну олії в Україні тиснуть світові ціни на сою та на пальмову олію.

Які перспективи в галузі бачите на наступний рік?

Дмитро Доброштан: Якщо говорити про сезон-24/25, по переробці пшениці — врожай зернової цього року є, але його якість невисока, в основному, це фураж. Проблема з клейковиною, це не для кого не секрет. Але залишається відкритим питання, якою пшениця буде наступного року, через дуже несприятливі умови під час посівної. Посіви зійшли погано, в подальшому багато коректив може внести погодний фактор. Навіть коли озимина виглядає гарно, врожай вона може дати поганий. А тут вже на старті вона або не посіяна, або посіяна та зійшла погано, то дива не станеться. Тому з озимою пшеницею у 2025 році буде питання.

Щодо соняшника, то по моїм оцінкам, ймовірно, що його у 2025 буде більше, ніж в 2024 році. Це питання також багатофакторне, наприклад, як перезимує озимина, на що її замінять у разі потреби. Частину соєвих посівів також можуть замінити на соняшник.

Щоб Ви хотіли, аби змінилося на краще в роботі зернового та переробного сектора у наступному році?

Дмитро Доброштан: Тут відповідь лежить на поверхні. Ринку потрібна стабільність та прогнозованість. Що нам заважає та додає складнощів? Це відсутність стабільності, неможливість зрозуміти: чи варто інвестувати кошти в розвиток, чи ні? Купувати активи чи ні? Інвестиції завжди мали долю ризику, але зараз це взагалі перетворилося на ходіння по мінному полю. Тому цей момент невизначеності дуже заважає планувати. Тож основна задача наразі — намагатися зберегти якусь динаміку, зберегти вже існуючий робочий процес. Задача — пройти цей шторм. Для всіх секторів виробництва потрібна стабільність. Чого я всім нам і бажаю!

Пане Дмитро, щиро дякуємо за цікаву бесіду!

Майя Муха, Elevatorist.com