АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Проблема «сіамських близнюків» в агробізнесі: чому спільна інфраструктура знецінює підприємство?
Під час будівництва елеваторів і проєктування підприємств для української аграрної галузі виникає стратегічне питання, вартість якого дорівнює вартості самого будівельного проєкту. Але це питання майже завжди ігнорують.
Загальний алгоритм будівельного проекту для всіх майже однаковий:
- Інвестор приймає рішення по реалізації намірів по перспективному для нього проекту.
- Виконуються проектні роботи по техніко-економічному обґрунтуванню (ТЕО), майбутнього проекту.
- При позитивному висновку на ТЕО, робиться робочий проект для будівництва.
- Далі, будівництво, ввід в експлуатацію, експлуатація.
На стадії експлуатації збудованого підприємства всі стратегії закінчуються. Але життя триває, час швидко спливає, все довкола змінюється. Змінюються ринки реалізації виробленої продукції, бізнес-пріоритети власників, і майже все з часом зазнає змін, включно з віком самих власників. Тобто, неминуче настайє час, коли підприємство потрібно буде продавати. З цього приводу можна відповісти: «Прийде час продавати — тоді й будемо про це дбати». Так, але вартість підприємства формується саме на стадії його проєктування та будівництва.
Що я маю на увазі? Розглянимо конкретний приклад. У Інвестора є певна досить велика земельна ділянка, на якій вже розташоване діюче підприємство, наприклад, цукровий завод зі своєю інфраструктурою: газом, електрикою, залізницею, автомобільними шляхами, лабораторією та іншими об’єктами. Але на цій земельній ділянці є ще вільна територія, на якій Інвестор хоче побудувати ще одне підприємство, наприклад, завод глибокої переробки зерна.
На цій стадії у Інвестора виникає бажання використовувати повністю, або частково інфраструктуру вже діючого підприємства. Завдяки цьому бачиться суттєва економія в реалізації нового проекту, і це дійсно так. Але в довгостроковій перспективі ціна такої стратегій співмірна з вартістю одного з двох підприємств, бо побудовану структуру можна порівняти із сіамськими близнюками. Як у людей, які є сіамськими близнюками, є певні обмеження в житті, так і у «сіамських близнюків» у виробництві теж є свої обмеження.
В підсумку для двох підприємств, які мають інфраструктуру спільного користування, прогнозуються дві проблеми. Перша — постійна, друга проблема проявить себе в перспективі.
Постійна проблема — організаційна. Структури, які обслуговують два підприємства одночасно, це «слуги двох панів», які будуть завжди прагнути створити для себе комфортні умови за рахунок залежних від них підприємств, і ніякі адміністративно-командні заходи тут не ефективні.
Друга проблема виникає при продажі виробничих «сіамських близнюків». Найти одного покупця на два підприємства одразу теоретично можливо, але мало вірогідно. До того ж навіщо купувати два підприємства, якщо можна купити одне, а інше самостійно функціонувати не зможе, і його Власник вимушений буде віддати за умовну ціну.
Тому, повертаємося до того, з чого все починається — до проекту. На стадії проектування бажано будувати нове виробництво в максимально автономному варіанті. Не будемо доводити справу до абсурду: автодороги, залізниця та інші мережи загального користування, можуть бути спільні, а все, що в межах території виробництва, бажано щоб було окремо, тобто лише для цього виробництва. Або вже існуюче підприємство, наприклад, елеватор після будівництва олієекстракційного заводу (ОЕЗу), має стати структурним підрозділом ОЕЗ. Тоді для конфлікту інтересів не буде підстав.
В підсумку, кожен Інвестор, за свої гроші ладен побудувати те що він хоче, і це незаперечна істина.
Дмитро Шкорупеєв, керівник проектів по будівництву елеваторів
