АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Початок експортного сезону під тиском: квоти ЄС і мито на ріпак та сою
Джерело фото: Elevatorist.com
Цьогорічний зерновий сезон почався стриманими темпами. За ці два з половиною місяці в аграріїв з’явилися як нові можливості, так і непередбачувані труднощі, що змушують експортерів адаптуватися до мінливих умов.
Пшениця стикається з квотами ЄС і тиском світової пропозиції, ячмінь — із дефіцитом пропозиції через стримані продажі, кукурудза — з меншим імпортним попитом окремих покупців. На олійних 10% мито взагалі блокує контракти по ріпаку та сої, а соняшникова олія коливається між високою ціною і слабкими місячними обсягами. Нижче — деталі по кожному напрямку.
Квоти ЄС стискають експорт пшениці
Старт сезону для української пшениці виявився стриманим. Урожай оцінюють на рівні 22 млн т — приблизно як торік, але темпи відвантажень нижчі: станом на 8 вересня експортовано 3,06 млн т. Це на 1 млн т (-25,3%) менше, ніж у попередньому сезоні.
Ключовим торгівельним партнером для України залишається ЄС, однак доступ до ринку обмежений тарифними квотами й високим власним урожаєм у Європі:
- минулого сезону Україна відвантажила туди 4 млн т пшениці,
- нині квота на імпорт української пшениці, що діє з 6 червня до 31 грудня 2025 року, становить 583 тис. т,
- станом на 20 серпня було законтрактовано близько 324 тис. т — тобто для нових угод залишалося менше ніж 240 тис. т до кінця року.
Це підштовхує експортерів розвертатися в бік альтернативних напрямків. Наприклад, в компанії «Агровіста» кажуть: контракти з ЄС є, але через звуження європейського вікна компанія посилюватиме присутність у країнах Азії та Африки.
Конкуренція на світових ринках зростає. Українська пшениця зіштовхується з агресивним ціновим тиском росії та інших чорноморських постачальників, а високий урожай в Австралії додатково посилює пропозицію. До викликів сезону додається й якість: через дощі під час жнив зросла частка фуражного зерна. У середині серпня продовольча пшениця коштувала приблизно на $20/т дорожче за фуражну.
Попри це, активність на старті є: за даними ВАР, у липні–серпні на експорт було законтрактовано 3,45 млн т української пшениці. Ціни поки утримуються в коридорі $222–227/т на умовах CPT (з урахуванням внутрішнього перевезення).
Також цікаво: Якість ранніх культур 2025: пшениця й ріпак по регіонах
Дефіцит пропозиції ячменю
Ячмінний сезон стартував із відставанням в 41% в порівнянні з минулим роком. Попри великі угоди та посилений попит Китаю, від початку МР до 8 вересня 2025 року експорт склав лише 654 тис. т.
Китай лишається ключовим драйвером попиту: нещодавно імпортери законтрактували близько 700 тис. т українського ячменю врожаю-2025 — це орієнтовно 9–11 суден класу панамакс. Та навіть за такої підтримки ринку реальні відвантаження буксують, тому що на тлі підвищення цін фермери стримують продажі. За обмеженої пропозиції CPT-ціна до глибоководних портів піднялася до $208 (9900+ грн) за тонну. Експортери, які вже законтрактували обсяги під Китай, відчувають дефіцит продукції для покриття зобов’язань.
На поточну ситуацію на ринку вплинули два фактори: весняні заморозки, що вдарили по врожайності, і небажання фермерів продавати ячмінь «з коліс» під час жнив. У підсумку конкуренція за тонну в регіонах посилюється.
Також цікаво: Між рентабельністю і конкуренцією: як елеватори рахують вартість своїх послуг
Зменшення турецького попиту на кукурудзу
Старт сезону для української кукурудзи також став обмеженим. Від липня до 8 вересня 2025 року відвантажили 890 тис. т — на 63% менше, ніж за той самий період торік. Темпи явно нижчі очікуваних, і одна з причин — зміна балансу на ключових ринках.
Минулого сезону Туреччина була серед найбільших покупців нашої агропродукції. Та цього року країна може втратити статус головного імпортера української кукурудзи. На це тисне одразу два фактори:
- відновлення врожаю кукурудзи в росії,
- зростання власного виробництва в самій Туреччині.
За прогнозом USDA, сукупний попит Туреччини на імпорт кукурудзи у 2025/26 МР зменшиться до 3,3 млн т проти 5,7 млн т торік. Логічний наслідок — скорочення закупівель з України.
Експортний потенціал у нас залишається суттєвим. Останній прогноз USDA дає Україні близько 32 млн т врожаю кукурудзи в цьому сезоні, з яких 25,5 млн т можуть піти на експорт.
Зверніть увагу: Між комбайном і елеватором: як у світі оптимізують логістику жнив
Олійний ринок під 10% митом: стоп-кран для експорту
З 4 вересня 10% експортне мито на ріпак і сою запрацювало в розширеному форматі — і миттєво внесло хаос. Ланцюжки поставок стали, відвантаження заблоковані, а аграрії та трейдери фіксують суттєві фінансові втрати.
Логіка держави зрозуміла: стимулювати експорт не сировини, а продукції з доданою вартістю — як у соняшнику, де Україна продає олію й шрот. Але після запровадження мита відвантаження ріпаку й сої з портів фактично зупинилися; імпортери поставили паузу на закупівлі.
Ключова технічна проблема — відсутність прозорого механізму, який дозволив би підтвердити власне виробництво переробником і звільнитися від сплати мита. Митниця вимагає 10%, бо не має інструменту перевірити походження. Як наслідок, по ріпаку рухаються лише гривневі контракти з утриманням мита «в тілі ціни», валютні ж стоять. Для фермера це мінус $50–60/т при експортній ціні близько $520/т.
На 10 вересня в українських портах на завантаження ріпаком очікували до семи суден. Заблоковано щонайменше пів мільйона тонн ріпаку й приблизно стільки ж сої, які мали піти у вересні. Простої суден і потягів виливаються в штраф від простою від десятків до сотень тисяч доларів на добу.
Уряд збирає координаційні наради, але швидкого розв’язання не видно. Мінекономіки анонсує критерії визначення виробника та механізм повернення сплаченого мита, однак розгляд правок очікують не раніше жовтня–листопада 2025 року.
Зовнішній ринок теж викликає питання: торговельне протистояння США та Китаю загрожує надлишком сої й тиском на ціни. Конкуренція для України на традиційних ринках ЄС і Туреччини посилюватиметься.
Читайте також: Розвиток переробки в Україні очима банкірів: аграрії відновили інвесткредитування
Нестабільний ринок соняшникової олії
Минулий експортний сезон соняшникової олії вийшов мінімальним за три роки — 4,73 млн т. Причинами стали нижчий урожай соняшнику-2024 і слабка маржинальність переробки.
Літні відвантаження стали дуже контрастними. У липні Україна експортувала 464 тис. т олії на $537,9 млн — продукція стала товаром №1 за вартістю в усьому експорті місяця. Але вже в серпні обсяги обвалилися до 150 тис. т — мінімум більш ніж за три роки і другий найнижчий показник майже за 14 сезонів. Як зазначають аналітики, це відбулося тому, що частина імпортерів «пересиджувала» в очікуванні дешевшої олії з насіння нового врожаю.
На глобальному тлі ціни на рослинні олії підібралися до трирічних максимумів, водночас прогнозується скорочення світового виробництва соняшникової олії у 2025/26 МР — це підтримує ціну, але не гарантує рівних темпів збуту щомісяця.
Соєвий шрот: повернення на єгипетський напрямок і ширші продажі у світі
У серпні 2025-го Україна відновила експорт соєвого шроту до Єгипту вперше з січня 2024 року. Поставки відбулися рекордні: 18,5 тис. т за місяць, тоді як раніше продажі в цьому напрямку не перевищували 3–5,5 тис. т.
Місяць загалом вийшов сильним: експорт українського соєвого шроту майже вдвічі перевищив торішні рівні. До того ж суттєво розширилася географія збуту, яка зросла з 26 країн у минулому сезоні до 37 зараз. Водночас конкуренція на ринку загострюється. Зростання пропозиції соєвого шроту на світових і європейських ринках тисне на попит і ціни на соняшниковий шрот.
Підготувала Олена Гайдук, Elevatorist.com
