Сергій Щербань: Будівництво елеваторів з нуля в Україні пішло в минуле, вигравати ефективність доведеться не на обсягах зберігання, а на покращенні технологічного ланцюжка

Сергій Щербань, керівник Департаменту зберігання агрохолдингу «Кернел»

З вересня поточного року департамент зберігання Групи «Кернел» очолює Сергій Щербань — людина, яку знають в елеваторному ринку завдяки постійному пошуку варіантів вдосконалення роботи зерносховищ. Зараз разом із командою керівників елеваторів він щодня працює над тим, щоб отримати з кожного підприємства максимальну ефективність.

В інтерв'ю ми поговорили про те, чому навіть пів відсотка збільшення прибутку мають значення для гіганта агроринку; чи вигідно переходити на альтернативні джерела пального для сушарок в нинішніх умовах; навіщо потрібно більше оперативних силосів, і як сьогодні має виглядати «ідеальний» елеватор в Україні.

Сергію, на будь-якій позиції, де ви працюєте, ви завжди виступаєте амбасадором інновацій. Елеваторний напрямок компанії «Кернел» теж відчує певні зміни з вашим впливом? 

Сергій Щербань: Разом із керівниками елеваторів ми вже рухаємося в декількох напрямках. Перший, —  це здешевлення процесу сушіння зерна, розвиток продуктивності сушки.

Нещодавно провели дослідження стосовно того, як можна ефективніше користуватися оперативними силосами, вентиляцією, щоб знизити вологість зерна. 

Також дивимося, як збільшити продуктивність очисних машин при роботі з дуже засміченою сировиною, зокрема з соняшником.  Шукаємо, як знизити енергозатрати в цьому процесі. Зазвичай, це стандартна проблема багатьох підприємств: то маршрут не дуже вдалий; то подача чи відбір зерна, то сама машина не збалансована, або не підходить по продуктивності до існуючої технологічної лінії.

Елеватори компанії відвантажують соняшник на свою переробку, і, відповідно, є ідеї, як додатково можна займатись калібровкою для вирішення певних задач.

Ну і плюс треба розшити вузькі місця в технологіях годинної чи добової обробки зерна. Якщо технологія стотонна, а підприємства працюють з достатньо великим об'ємом прийому зерна, то це вузькі коридори. Тут теж дивимося на розширення в існуючих підприємствах. Проробляємо, скажімо так, розширення можливостей локальних реконструкцій, технологічних ліній, розширення годинної чи добової продуктивності.

Будемо дивитися в сторону охолоджувачів зерносушарок, щоб збільшити продуктивність не за рахунок встановлення нового агрегату, бо це додаткова газомагістраль, додаткові технології, пошук місця в рамках вже побудованого елеватора, а за рахунок технології охолоджування.

Щодо тривалого зберігання, збільшення об’ємів складських ємностей, наразі це не актуально. Але на перший план виходить питання накопичення вологого зерна. І тут ми повертаємося до хоперів, та до їхньої оптимальної кількості для кожного підприємства. 

В Україні зазвичай елеватори проєктують так, аби оперативних силосів вистачало на  2-3 доби зберігання зерна. Але погода у жнива цього року по всій Україні була в такому режимі — два-три дні сонце, шість-сім днів йдуть дощі, елеватор не приймає зерно. В таких умовах підприємствам потрібно було за ці кілька днів гарної погоди в моменті стільки прийняти зерна, щоб не 3-4, а 5-6 днів можна було працювати на накопиченому об’ємі.  Це стосувалося і соняшника, і зараз кукурудзи.

Тобто треба збільшувати кількість оперативних силосів?

Сергій Щербань: Так, я вважаю, треба рухатись в цьому напрямку. Хопери, активне вентилювання, щоб якість зерна не погіршувалась при тривалому зберігання. А в найкращому випадку, над чим ми зараз працюємо, щоб при зберіганні в накопичувальних хоперах знижувати вологість.

Наш досвід показує, що при ідеальних обставинах в хоперах можна зняти 1,8% вологи при ефекті самозігрівання. Але тут є непрямі негативні ефекти, над усуненням яких ми зараз працюємо.

Для цього потрібна філігранна робота і грамотний колектив…

Сергій Щербань: У нас є розділення обов’язків. Є люди, які максимально оперативно в онлайні можуть відслідковувати та підтримувати динаміку на місцях, які можуть приймати ті чи інші технологічні рішення.

Ну і ми займаємося дослідженням, а не експериментом. Експеримент — це коли щось принципово нове, чого раніше ніхто не робив, а ми відповідаємо конкретно, предметно на ті чи інші питання, на які раніше не було відповіді.

При дослідженні ми працюємо з дуже обмеженим об'ємом зерна, спеціалісти різного профілю відслідковують онлайн динаміку всіх процесів. Завдяки автоматизації ми можемо приймати оперативні рішення прямо «на ходу». Тобто, це не так, що взяли кілька тисяч тонн зерна, спробували, і лише в кінці зрозуміли вийшло чи не вийшло, а якщо не вийшло, то якою ціною це обійшлося. Тут прогнозований результат, ми його бачимо ще в процесі самого дослідження.

Ви говорите, що намагаєтесь виграти невеликі відсотки в ефективності завдяки вдосконаленню технологій. Що дає це такій великій компанії, чи варто воно взагалі зусиль?

Сергій Щербань: Коли ти працюєш в великих об'ємах, звичайно можна не помічати цифр після коми. Але коли починаєш отримувати ефект у відсоток, пів відсотка, 0,7%, і перераховувати його на весь об'єм зерна, яке обробляється на підприємстві, або в компанії в цілому, то виходять глобальні цифри, і вони доводять, що все-таки варто на це витрачати енергію.

Ви згадували про енергоефективність. На елеваторах «Кернел» використовуються альтернативні джерела для зерносушарок?

Сергій Щербань: Лише на одному елеваторі стоїть теплогенератор з теплообмінником виробництва компанії ТЕФФ. Його поставили в 2017 році. На жаль, там не отримали того ефекту, який хотілося б.

Тобто всі елеватори компанії працюють на газі?

Сергій Щербань: Так, або на блакитному, або на скрапленому.

Хоча ми спільно з однією компанією виробником теплогенераторів провели дослідження на кількох наших елеваторах, щоб відповісти на питання: чи інтегрується їхній агрегат до зерносушарок компанії, і якщо інтегрується, то, умовно кажучи, якою технологічною ціною. Тобто, на якому місці можна встановити це обладнання, які є ризики, пожежна безпека, чи є достатня відстань, щоб встановити теплогенаратор — бо зазвичай всі елеватори дуже щільно скомпоновані.

Важливими питаннями є також вартість та окупність проєкту по інтеграції цих технологій. Щодо окупності ми спочатку розглядаємо: скільки потрібно інвестувати в переобладнання, яка буде вартість пального, скільки коштуватиме будівництво допоміжного складу для зберігання пального.

В результаті, на двох елеваторах зараз проробляються варіанти, щоб при збільшенні сушильних можливостей відразу врахувати встановлення теплогенераторів. Для нових проєктів це зробити простіше, бо не доведеться проводити газові магістралі, плюс, відразу ми зможемо підібрати теплогенератор до зерносушарки. Тож будемо виходити на інвестиційний комітет і вирішувати це питання.

Мова йде про невеликі елеватори?

Сергій Щербань: Це середні елеватори, тобто це не малі сушарки потужністю 300-400 тонн на добу, ні, ми дивимося на зерносушарки до 700 тонн на добу.

Тут ще дуже важливий фактор, скільки буде коштувати пальне? Я знаю, що пелети деякі компанії закупають за 9-11, а то й 12 тисяч гривень. Якщо перерахувати на тонно-відсоток зняття вологи, то це один до одного з сьогоднішньою вартістю газу.

Тобто, якщо говорити глобально про економію на альтернативі, треба враховувати багато моментів, зокрема по пальному: там дуже тонка грань, дивлячись, коли ти купуєш пальне, у кого, і так далі. Плюс питання технологічні. Ну і CAPEX (капітальні розходи, прим, ред.), зазвичай, важкуваті — 6-7 років окупності.

Тому в сторону альтернативи ми дивимося дуже обережно.

Але ж у вас є своя сировина? Є соняшник, лушпиння?

Сергій Щербань: Лушпиння йде на інші потреби, на елеваторах нічого не залишається. А сміття з доробки соняшника не підходить по якості для топок тих виробників обладнання, яких ми розглядали, його потрібно з чимось перемішувати.

Топки працюють на всьому, питання коефіцієнту ефективності, тобто скільки ти будеш зупинятися через неякісне паливо, і тому подібне.

Елеватори «Кернел» розділені по дивізіонах за географічним принципом?

Сергій Щербань: Так, лівий, правий берег. Є центральний і західний блоки. Всі підприємства обслуговують власні агрогосподарства або переробні потужності.

Відрізняються підходи у веденні економічної діяльності, прийомі зерна у різних дивізіонів?

Сергій Щербань: Відрізняються. Якщо, наприклад, центральний блок, а це Чернігівська, Полтавська області, вже закінчують заготовку зерна, то західний блок не дійшов ще навіть до середини. Тобто, за часом збиральної кампаній, відповідно, і всіх питань, вони, звісно, розходяться. Наприклад, центральному залишилось зібрати лише 30% зерна, а західний зібрав лише 30 %.

Відрізняються, мабуть, і по культурах, що приймають?

Сергій Щербань: Кардинально ні. Мабуть, все рівномірно збалансовано.

Якщо елеватори працюють переважно із зерном компанії, то їм можливо, і не дуже цікаво покращувати ефективність на малих відсотках, про що ви сказали вище?

Сергій Щербань: Ну, по-перше, у нас є задача зменшення костів. Це дасть можливість бути конкурентними на ринку, адже чим менше костів, тим у нас краща цінова політика для товаровиробника, який купляє агропродукцію. Відповідно, ми постійно дивимося на нашу ефективність, на проробку додаткових пропозицій, послуг, можливо, нестандартних, або складних, або ще щось в цьому роді.

Ну і ніхто не буде проти того, щоб зменшувати собівартість своєї продукції.

Друге, наші елеватори приймають сторонню агропродукцію. Нехай це невеликий відсоток, порівняно з власною, але він є. Приблизно 10-12% зерна у нас комерційного. І моя особиста мета максимально збільшувати долю цього відсотку, але так, щоб це на зашкодило власному агровиробництву.

Наскільки в покращенні ефективності роботи елеваторів допомагає автоматизація? «Кернел» одна з найрозвинутих агрокомпаній України в цьому плані.

Сергій Щербань: Я як керівник можу бачити будь-який процес практично онлайн. Оперативні процеси з оновленням в 2 години, а максимальні процеси з оновленням раз в добу.

Тобто взаємодії з контрагентами, технічні показники: розхід газу на тонно-відсоток, розхід електроенергії на тонно-відсоток, людино-години — абсолютно будь-який параметр я можу бачити практично онлайн. Жодного питання немає, яке мені треба було б ставити елеватору в окремому електронному листі.

Тобто автоматизація на височайшому рівні, це стосується і економічних блоків, і технічних, організаційних, і кількісно-якісних.

Ми також розвиваємо технологію безоператорських вагових.

Це дає змогу оптимізувати штат?

Сергій Щербань: Так, йде динаміка по оптимізації технологічних процесів. В першому наближенні, там, де можна перевести все в цифру, як вагові, це прямо проситься. А ось безоператорська сушка навіть не розглядається, це неможливо. Дивимося у бік автовивантаження без оператора, але лише там, де є самоскиди.

Але відмовитись від більшості професій на елеваторах зараз нереально. Наприклад, все одно потрібні працівники, щоб підтримувати підприємства по санітарії, спеціалісти для технологічного та профілактичного обслуговування обладнання: сушарки, очисних машин, завантаження в вагони, авто, — без людей зараз там ніяк.

Яка ситуація з кадрами на елеваторах?

Сергій Щербань: Скажімо так, напружена. Ми відчули відтік молодих хлопців, коли їм дозволили виїхати за кордон. Не критично, але відчули.

Хоча, плинності кадрів ми не спостерігаємо. Тобто спеціалісти, які працюють не один сезон і є основним кістяком, залишаються. У нас достатньо молоді колективи — в середньому 30-40 років. Молодь на ключових позиціях майстрів, операторів. Всі живчики. І з директорами елеваторів дуже гарна динаміка. Все завдяки титанічній роботі HR департаменту компанії.

Взагалі, якщо говорити про елеваторний ринок України, як ви бачите його розвиток?

Сергій Щербань: Думаю, будемо забувати про масове будівництво елеваторів, як до війни. Будуть або зміни власників, або розширення вже існуючих. Будувати з нуля в сьогоднішніх умовах економічно недоцільно. 

Навіть якщо буде підряд кілька таких успішних для елеваторного ринку років, як цей, з вологим зерном, все одно дуже багато факторів, які давлять на собівартість послуг, в цілому. Тому елеватор став не таким «солодким» для окупності, як раніше.

Зерносховище зараз невід’ємна ланка в агровиробництві, в аграрному експорті. Як  інфраструктура він грає дуже важливу роль в аграрному бізнесі України, але ці підприємства волатильні за рентабельністю. Сам по собі елеватор в чистому полі, без структури і землі — це історія в минулому.

В таких умовах, коли елеватор лише ланка, чи є у колектива мотивація щось покращувати, все одно все йде, умовно в один «котел»?

Сергій Щербань: В «Кернел» кожна ініціатива мотивується. Кожне підприємство має свої показники по маржі, по EBITDA. Є планові і фактичні показники. Відповідно, колектив та керівники зацікавлені отримати кращі результати. Тобто, будь-який рух, направлений на ефективність, компанія відмічає в тому чи іншому матеріальному співвідношенні.

Раніше для кожного елеватора гостро стояло питання відвантаження та приймання. Всі намагалися бути маршрутними, зараз це відійшло на другий план? 

Сергій Щербань: Елеватор — «монстр» по вивантаженню і по прийманню все одно актуальний. Не «монстр» по зберіганню... Тобто той, хто швидший в моменті, той у пріоритеті. І цей сезон є приладом: коли кілька днів є сонячних, треба встигнути прийняти максимальну кількість збіжжя.

А по відвантаженню теж — вагони поставили, і вже з тебе питають, коли їх можна забрати, тому що велика проблема з обстрілами, з тягами, і тому подібне. Тому, щоб вагони повернути, треба максимально швидко працювати.

Логістам також легше працювати з маршрутним елеватором, ніж з так званою повагонкою. Простіше відстежувати, контролювати. Відповідно, де є маршрутний елеватор, туди краще ставляться вагони, бо вони швидко їх віддають. Коли вже закінчиться активний сезон, піде планове вивантаження елеватора, то буде простіше. Можна вже з повагонкою працювати, і так далі.

Якщо підсумувати, то який «ідеальні» елеватор на сьогодні повинен бути?

Сергій Щербань: Перше — з високою погодинною та подобовою продуктивністю в прийманні та вивантаженні — це дуже важливо. Обсяги зберігання відходять на друге місце. Тут можна варіювати, користуватися рукавами, що ми на деяких елеваторах компанії і робимо.

Далі, як показав цей сезон, ті, у кого сьогодні великі сушарки, і які в моменті відразу на кількох сушарках можуть сушити по 5-7 тис. т за добу, ті й мають обсяги зерна. Потужні зерносушарки взагалі не пішли на задній план. Так, вони в минулому році простояли, але в цьому проявили себе на повну.

Ну, і важливий фактор — штат співробітників повинен бути за віком максимально збалансований та кваліфікований, щоб була енергія і бажання рухатись.

І останнє, що я можу відмітити, максимальна автоматизація процесів. Це не для того, щоб оптимізувати кадри, це більше про швидкість і коректність отримання операційної інформації і її оброблення. Оптимізація кадрів може бути як наслідок, а не як першочергова задача.

Сергію, дякую за цікаву розмову!

Інна Воробйова, Elevatorist.com