АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Консервування фуражного зерна — закордонний досвід
У вологі роки, коли сушарки зашиваються, а зерно, яке не встигають збирати, проростає прямо в полі, фермери готові віддати пів царства, щоб зберегти врожай. У деяких країнах Європи це доволі звичний сценарій. Тоді на допомогу аграріям приходить цікавий спосіб зберігання вологого зерна — консервування за допомогою кислот. Elevatorist.com дізнався більше про цей метод: чому він ефективний, які мінуси має та де саме використовується.
Як працює кислота у вологому зерні?
Практика додавання органічних кислот до кормів та зерна з’явилася в 60-х роках минулого століття. Саме в цей час у Фінляндії була розроблена технологія зберігання, за якою до силосу і подрібненого фуражного зерна додавалися мурашина та інші кислоти. Пізніше найпопулярнішою консервувальною речовиною стала пропіонова кислота, відома також як харчовий консервант Е280.
Зараз в галузі зберігання зерна застосовуються різні комбінації органічних і неорганічних кислот та їх похідних. Рідкі та навіть гранульовані препарати пропонують фінські, шведські та американські виробники.
Як це працює метод? Кислота пригнічує розвиток грибів і бактерій, які є основним фактором самозігрівання та псування продукції. Оскільки чинники псування «вимкнені», то вологе зерно може зберігатися протягом тривалого часу. Американські практики пишуть, що кукурудзу з 30% вологості таким методом можна зберігати до року.
Також цікаво: Китайці тестують нові зерносховища з повітряною мембраною
Як консервують вологе зерно за допомогою кислот на практиці?
Використання кислотних консервантів для зерна широко практикують аграрії Норвегії, Швеції, Фінляндії, Данії, Великої Британії, Ірландії. Також часто консервують фуражне зерно на тваринних фермах в Нідерландах, Німеччині, Польщі. Фермери цінують цей метод, бо він не потребує особливого обладнання. В господарстві має бути апарат для дозування кислоти та місце для зерна під дахом. Головне — обробити чисте вологе зерно з поля протягом доби, тоді воно не зіпсується.
Залежно від вологості зерна та терміну його зберігання дозують кислотний консервант. Наприклад, щоб кукурудза з вологістю 20% не зіпсувалася протягом кількох місяців, потрібно використати 5 кг препарату на тонну зерна. Якщо вологість 30%, то зерно обробляють кислотою у пропорції 10 кг/т або більше. Це дозволяє зберігати продукцію до року.
Оброблене кислотою зерно можна тримати насипом у підлоговому складі, в полімерному рукаві чи в біг-бегах — така продукція не потребує аерації. Важливо, щоб на продукцію не впливала атмосферна волога. Якщо зерно зберігають великим насипом, то треба все ж періодично моніторити його стан. Для цього встановлюють датчики температури та проводять нюхову пробу на відсутність затхлого чи оцтового запаху.
Вдалося знайти приклад із практики з Фінляндії. У 2020 році у фінського фермера Вілле Сіпіля через посуху на початку літа нерівномірно дозріла озима пшениця. Вологість зерна була від 17 до 28%, до того ж продукція містила зелені зерна. В господарстві використовували невелику сушарку, яка вчасно не справилася б з валом зерна. Тому для зберігання використали пропіонову кислоту. В насипі зерна на весь період зберігання розмістили температурні датчики, які показували, що разом зі зниженням температури пшениця охолоджується, процесів зігрівання не відбулося.
Читайте також: Що у рукавах? Як на елеваторі на Вінничині зберегли 122 тис. т зерна в силобегах
Кому можна споживати таке зерно в їжу?
За допомогою консервування зерна кислотами зберігають кукурудзу, ячмінь, пшеницю та інші культури, які підуть на корм тваринам, — тобто, лише фураж.
Практики та вчені кажуть, що тваринництву таке зерно йде на користь: корови й свині їдять його краще через вищу вологість і відсутність пилу. Дослідження Університету Міссурі показали, що кормова цінність вологого зерна, обробленого пропіоновою кислотою, не поступається звичайному зерну, і може бути навіть вищою.
А от людям споживати консервоване зерно не можна — це заборонено міжнародними нормативами. Хоча пропіонат у невеликих кількостях безпечний, але оброблене ним зерно не відповідає вимогам до харчової сировини — хлібопекарської, пивоварної. Насіннєвий матеріал теж не можна консервувати, бо кислота вбиває зародок і насіння втрачає схожість.
Зверніть увагу: Зерна від полови! Обладнання, яке змінило український зерновий ринок
Плюси й мінуси консервації зерна
Консервування вологого зерна кислотами має ряд переваг для аграріїв у порівнянні з традиційним сушінням.
- Економія ресурсів на сушінні: за деякими оцінками, витрати на консервування можуть бути на 30–50% нижчими, ніж на використання сушарок, особливо при високих цінах на газ/дизель. Але не завжди. До питання вартості ми ще повернемося.
- Фермер може зібрати врожай на 1–3 тижні раніше, не чекаючи доки зерно достатньо підсохне на корені. Це знижує ризики й розвантажує пік жнив.
- Зменшуються втрати сухої маси від дихання зерна, тому вихід корму з тонни вологого зерна вище, ніж при тривалому вентилюванні або повільному сушінні.
- Хімічне консервування можна проводити прямо на складі чи в полі. Достатньо пересувного дозатора з місткістю для кислоти.
Мінуси теж є. Серед них — вартість консервантів. Як зазначається, ціна обробки 1 тонни зерна пропіоновою кислотою та її препаратами часто наближається до вартості традиційного сушіння. Тож економічний сенс використовувати цей метод зростає в період дуже дорогого палива, або коли є ризики псування зерна через невчасне сушіння.
Читайте інтерв'ю: Перейти на альтернативне сушіння зерна з теплогенераторами GRECO Group — просто та швидко
Хоча в літературі згадується можливість консервувати зерно з вологістю до 35–40%, на практиці це складно і дорого. Занадто вологе зерно потребує дуже високих доз кислот, що економічно невигідно і технологічно важко, тому оптимально консервувати зерно з вологістю не вище 30%. До того ж пропіонова кислота поступово вивітрюється, оброблене зерно рекомендують використати протягом 6–12 місяців.
Важливий момент — продати консервоване зерно теоретично складно, воно не піде на експорт. Тому застосовувати цю технологію доцільно для власного тваринного господарства, або продавати туди, де поінформовані про метод обробки.
Ще один мінус консервування — корозійний вплив кислот на обладнання. Пропіонова і мурашина кислоти викликають корозію сталі: незахищені поверхні шнеків, бункерів, самоскидів іржавіють після тривалого контакту з вологим кислим зерном. Рекомендується використовувати кислотостійке обладнання (нержавіюча сталь, пластик) або ж відразу очищати техніку після контакту з кислотою.
Також є ризик і для персоналу. Кислоти мають їдкі пари, які подразнюють очі й дихальні шляхи, викликають хімічні опіки, тому при роботі з ними обов’язковий захист. Зберігання кислот теж потребує обережності — герметичної тари й вентиляції в складських приміщеннях.
Також актуально: Зволоження зерна, — як зробити його ефективним методом? Практичний кейс із пшеницею
Використання методу для виробництва біоетанолу
Є галузь, де консервування зерна кислотами може бути більш вигідною та перспективною, — це виробництво спиртів. У промислових масштабах біоетанолового заводу цей метод економічно доцільніший в порівнянні з сушінням вологої продукції.
Наприклад, у Швеції підрахували, що сушіння зерна складає до 60% від усіх енергозатрат при виробництві біоетанолу. А ось консервування підвищує сталість виробничого процесу і зменшує собівартість літра етанолу. Дослідники вказують, що відмова від сушіння зерна може суттєво покращити енергетичну доцільність біоетанолу та знизити виробничі витрати.
Консервування вологого зерна дозволяє виробникам біоетанолу купувати сировину дешевше у піковий сезон, скоротити витрати палива на власне виробництво та забезпечити запас сировини на кілька місяців. При цьому потрібно інвестувати в системи зберігання та навчання персоналу.
У Польщі також розглядали використання хімічного консервування вологої кукурудзи для виробництва біоетанолу. Зокрема, в дослідженні Університету природничих наук у Познані вивчали ефективність методу за допомогою препарату, що містить мурашину та пропіонову кислоти. Зерно зберігалося протягом двох місяців, після чого йшло на ферментацію. Результати показали, що консервоване зерно забезпечує вихід етанолу на рівні 86–93%, що є аналогічним або навіть вищим за вихід із висушеної сировини, а якість отриманого спирту за основними показниками теж не поступалася.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
