АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Зерна від полови: обладнання, яке змінило український зерновий ринок
«Ми починали в гаражі, як Стів Джобс чи Євген Дудка», — розповідає засновник OLIS Олександр Верещинський. Розмову про 20-річчя компанії ми ведемо на великому і гарно організованому заводі, тому контраст із гаражем максимальний. Це розповідь про те, як OLIS перетворився з невеликого кола інженерів в компанію, що постачає обладнання чи не на кожен елеватор в Україні.
Почали виробляти обладнання для потреб переробки
На початку своєї роботи компанія зі складом всього в кілька працівників займалася модернізацією виробничих переробних ліній. Як згадує Олександр Верещинський, в 90-х роках велика переробка «вмирала», натомість утворювалося багато дрібних підприємств, де експериментували з зерном на будь-який колір і смак. Галузь потребувала більш експертного підходу.
«Молодий бізнес хотів переробляти і заробляти, тому шукали хто б міг помогти. Ми спробували — вийшло, але все починається з технології. Іноді фахівець не може нічого вдіяти, бо не вистачає важелів впливу — обладнання», — згадує засновник компанії.
Так в OLIS почали створювати свої унікальні машини, за допомогою яких підвищували вихід і покращували якість продукції на переробних лініях. Одним з перших запатентованих обладнань стала, наприклад, лущільно-шліфувальна машина типу «Каскад». Її використовують на лініях для лущення та шліфування пшениці, ячменю, проса, гороху, кукурудзи, сочевиці за допомогою абразивних кругів.
«Це унікальна машина, яку тоді придумав Олександр Павлович, вона запатентована, пройшла багато вдосконалень і досі використовується», — зазначає комерційний директор Володимир Чеглатонєв.
Він розповідає, що на той час використовували старі лущільно-шліфувальні машини, принцип роботи яких не змінювався багато років. А в OLIS придумали компактніше обладнання, що має менше абразивних кругів, має нижчу потужність та видає кращу якість продукту. За словами керівника, енергоємність обробки є нижчою в 2-3 рази, а вихід крупи збільшується до 10%.
Ще один винахід — машини для подрібнення ДКМ, які почали використовувати замість вальцьових станків.
«При високій продуктивності ДКМ займають менше місця, не потребують аспірації, споживають менше електроенергії, — до 30%. Тому якщо порахувати економіку, використання цих машин для подрібнення набагато ефективніше», — продовжує Володимир Чеглатонєв.
Паралельно в OLIS почали виробляти невеликі крупоцехи для переробки пшениці, ячменю, гороху, кукурудзи, проса на крупи. Перший крупоцех «Оптиматик» спроєктували та виготовили у 2006 році. Пізніше розробили лінію з переробки гречки з пропарюванням, а згодом і для переробки вівса на пластівці.
«На сьогодні маємо технології по переробці всіх видів зерна в крупи. Таким чином ми стали лідерами в Україні як виробники обладнання для цієї галузі», — ділиться Володимир Чєглатонєв.
Також за темою: 20 фактів про компанію OLIS
Закрили потребу в сепараторах різних потужностей
Ще 20 років тому на українському ринку очисного обладнання було небагато місцевих виробників. Зерновики здебільшого орієнтувалися на закордонні машини — надійні, але дорогі. Ринок потребував більш доступних рішень, і саме на цьому етапі OLIS представив власну розробку — барабанний сепаратор «ЛУЧ».
Тоді таке обладнання сприймалось, як щось нове і незвичне, бо традиційно використовували плоскорешітні сепаратори. Але барабанна очисна машина «ЛУЧ» стала настільки популярною, що зараз її використовують і на величезних МЕЗах, і на невеликих елеваторах. На базі «ЛУЧів» розробили скальператори для попереднього очищення зерна.
Для зерновиків, які хотіли використовувати більш звичні сепаратори плоскорешітного типу створили очисну машину «Горизонт» та маленькі варіанти ПСО.
«Коли з’явились «Горизонти», в яких продуктивність від 40 до 240 тонн, клієнти почали просити менш потужні моделі. Особливо, європейські покупці, бо там дрібні господарства, тому потрібно щось компактніше. Виробники зазвичай з малого роблять велике, а ми, навпаки, взяли основні переваги великої машини й зменшили її. Так з’явилась лінійка сепараторів ПСО», — пояснює Володимир Чеглатонєв.
І додає, що по післязбиральній і насіннєвій очистках OLIS повністю закриває всі потреби зерновиків. Зараз, мабуть, практично на всіх елеваторах в Україні використовують обладнання для очищення зерна виробництва OLIS.
Така ж історія і з лабораторним обладнанням для визначення якості — майже все необхідне для ВТЛ є в лінійці OLIS.
Як розповів Володимир Челгатонєв, перше, що виготовили в цьому напрямку — лабораторний млин ЛЗМ-1 (Olislab 2100). Підхід був, як і з усім обладнанням: зробити модель кращою та надійнішою, ніж ті, що вже продаються на ринку. Так, наприклад, в OLIS оновили стару версію сушильної шафи для визначення вологості зерна СЕШ-ЗМУ (Olislab 4100), яку використовують навіть в Центрах стандартизації та сертифікації обладнання.
Врахування всіх факторів під час розробки обладнання
Ефективність обладнання на виробництві залежить від багатьох чинників, але перш за все — від того, наскільки добре продумана сама модель. У OLIS над цим працює окремий відділ розробок і впроваджень.
Як розповів комерційний директор, у роботі над новим обладнанням тон задають технологи, — саме вони найкраще розуміють, що має бути в результаті з погляду технологічного процесу. Конструктори, отримавши завдання, розробляють машину, де враховують надійність, енергоефективність, компактність і навіть умови, в яких працюватиме обладнання. Наприклад, машини для сортування «Розсів для сортування та калібрування продуктів переробки зерна» ставлять на верхніх поверхах зернопереробних конструкцій, значить, треба зробити їх легшими.
«У нас є «Розсів» який важить всього 700 кг і не створює вібрацій. Для порівняння подібна машина може бути вагою до 3 тонн. А це ж уже зовсім різні вимоги до навантажень. І на вартість будівництва підприємства цей фактор прямо впливає», — пояснюють в компанії.
Ще один приклад продуманої інженерії, про яку розповідає Володимир Чеглатонєв — повітряна система замкнутого циклу в сепараторах. Це коли повітря циркулює всередині самої машини, без потреби у зовнішньому вентиляторі чи циклонах.
«Машина працює сама на себе, тут вже не потрібен циклон, вентилятори і повітряпроводи. Це значна економія місця», — каже керівник.
Після виготовлення першого зразка обладнання обов’язково проводять тестування. Невеликі машини перевіряють в науково-дослідному центрі заводу, а великогабаритні — у реальних умовах на виробництві. Якщо обладнання проходить усі випробування, його запускають у серійне виготовлення. За 20 років таким чином у компанії створили понад 200 моделей, а загальна кількість випущених одиниць перевищує 70 тисяч.
Розвиток власного заводу OLIS
У 2018 році в OLIS побудували власний завод і перевезли обладнання з орендованих цехів. Завод зробили максимально зручним та ефективним.
Як розповідають в компанії, перед будівництвом власного виробництва досліджували машинобудівні заводи в Європі та в Україні. Володимир Чеглатонєв каже, що тут скористалися порадою, яку обов’язково дають своїм клієнтам: серйозно підійти до проєктування.
«Ми завжди кажемо: наскільки правильно ви складете техзавдання і спроєктуєте, так далі все життя будете рухатись. Розуміємо, що це надважливо, тому велику увагу приділили проєктуванню виробничого корпусу, розташуванню цехів та робочих процесів», — каже Володимир Чеглатонєв.
У 2021 році, якраз перед російським вторгненням, зробили повне переоснащення обладнання: встановили плазму, лазерну різку і преси-гини Trumpf, придбали сучасні верстати з ЧПК від компанії Doosan, інвестували в фарбувально-сушильні камери.
Як розповідає Олександр Верещинський, той рік був досить вдалим по фінансових показниках роботи. В OLIS налагодилося виробництво після модернізації, спрацювався колектив і було зрозуміло, як рухатися далі. Але велика війна призупинила розвиток і поставила на паузу плани добудувати офісне приміщення, звести сучасний склад технологічних газів, корпус для готової продукції.
«Ми робимо локальні зміни оснащення і станкового парку, але якихось великих проєктів модернізації поки що немає. Чекаємо миру, щоб закінчити більш глобальні плани», — каже Олександр Верещинський.
Зараз на заводі працює близько 200 людей. Більшість інженерів і технологів — випускники Одеського технологічного університету, які і досі постійно підвищують свою кваліфікацію.
Ринки збуту — весь світ
За минулий 2024 рік компанія OLIS виготовила і продала більше 3 тис. одиниць обладнання, включно з лабораторним. За словами Володимира Чеглатонєва, багато підприємств почали вдосконалювати чи збільшувати переробні потужності, коли ще діяла підтримка USAID. Програма грантів дала поштовх розвитку галузі, і вже цього року в експлуатацію запустять нові й модернізовані лінії з обладнанням OLIS.
Загалом в компанії кажуть, що зараз найчастіші клієнти в Україні — це дрібні і середні фермери, які облаштовують свої елеватори або невелику переробку.
Переробне обладнання купують і закордонні клієнти. Це і заводи для виробництва круп, і обладнання для переробки вівса на пластівці. В останньому комерційний директор бачить велику перспективу, бо якщо гречку в основному їдять в слов’янських країнах, то вівсянку — практично всюди.
«Не дарма в офісі я сиджу навпроти карти світу, — дивлюсь, куди ще поїде наше обладнання в майбутньому. У світі 193 країни, а ми поставляли свою продукцію лише в 35 країн, так що нам є ще куди працювати», — жартує комерційний директор.
Oлена Гайдук, Elevatorist.com
