АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Обстріли портів, блокада експорту зерна та божевільна логістика — чим запам'ятається аграріям липень-2023
Джерело фото: facebook.com/ Олександр Кубраков
Липень для зернового ринку України передусім ознаменувався офіційним припиненням дії Зернової угоди по експорту з портів Одещини. До цього угода місяця зі два працювала досить умовно — російська сторона просто умисно не проводила інспекції суден, чим стримувала відвантаження агропродукції.
Але після 17 липня ситуація погіршилася вкрай — РФ не тільки вийшла із Зернової угоди офіційно, але ще й почала обстрілювати порти ракетами та шахедами. Дісталося портовій інфраструктурі Одеси, Чорноморська та дунайським портам — Рені та Ізмаїлу.
Експорт зерна та його всебічне обмеження
За останні 9 днів через російські авіаудари в Україні пошкоджено чи частково знищено 26 об'єктів портової інфраструктури, від обстрілів постраждало 9 цивільних суден. Такі дані навів на першому засіданні Україна-НАТО міністр розвитку та інфраструктури Олексій Кубраков. За словами міністра, НАТО не лишається осторонь проблем безпеки чорноморських українських портів.
«Вдячний союзникам з Альянсу за рішення посилити свою розвідувальну діяльність в акваторії Чорного моря. Розраховуємо, що це допоможе стабілізувати безпекову ситуацію і створить умови для відновлення нормальної роботи українських портів»,— проінформував посадовець.
Також Олексій Кубраков уточнив, що росіяни обмежують судноплавство в районі тимчасово окупованого Криму та біля територіальних вод Болгарії. Цим РФ фактично блокує рух суден в напрямку морських портів України.
А Міністерство оборони Великої Британії з посиланням на дані розвідки повідомляє, що Чорноморський флот Росії змінив свою диспозицію після виходу РФ із Зернової угоди. На думку британців, це може свідчити про підготовку до морської блокади України. Корвет «Сергей Котов» розгорнувся в південній частині Чорного моря, патрулюючи судноплавний шлях між Босфором та Одесою.
З іншого боку, тобто з боку європейських кордонів, експорт українського збіжжя досить непогано блокується забороною на закупки нашого зерна від сусідніх 5 країн ЄС, що межують з нами. Обмеження офіційно діятимуть до 15 вересня, але сусіди-європейці вже досить прозоро натякають на своє бажання продовжити стримувати експортні потоки. Ну як натякають — Рада ЄС офіційно підтвердила, що п'ять держав-членів Євросоюзу, що межують з Україною, просять продовжити чинну заборону на імпорт чотирьох видів українського зерна після запланованого терміну дії 15 вересня.
«Польща, Угорщина, Болгарія, Словаччина та Румунія хочуть, щоб тимчасова заборона ЄС на імпорт української пшениці, кукурудзи, ріпаку та олії була продовжена до кінця року, заявив міністр сільського господарства Іспанії Луїс Планас Пучадес на прес-конференції у Брюсселі, де він виступав як президент Ради ЄС із сільського господарства та рибальства»,— повідомили в CNN.
В результаті на кінець липня маємо повну блокаду експорту зерна чорноморськими портами Одещини та суттєве обмеження експортних потоків до ЄС. Залишився транзит до віддалених європейських портів, складні логістичні мультитранспортні рішення у бік ЄС та «шлях солідарності» з Молдовою, яка не стала підтримувати «сусідський євротренд» на заборону імпорту українського зерна. Також агропродукцію поки що експортують дунайські порти України, але тут є проблема із зростаючими ризиками через обстріли росіян та можливість блокади судозаходу. А це означає дорожчання фрахту суден, послуг терміналів і витрат на доставку.
Якщо зовсім коротко, то на даний момент нормальної альтернативи в українських експортерів можна сказати що немає.
Негуманна вартість логістики зерна
Тоненькі промінчики логістичних можливостей для українських аграріїв та трейдерів — це доволі дорогі рішення. Логістичні витрати на експорт сухопутними шляхами сягають $100 на тонні, а ціна нашого збіжжя в Європі досить невисока. Тож експортери кажуть, що їм такі поставки стають невигідними.
«У європейців хороший врожай. Наше зерно не потрібне в Європі в таких кількостях. Не обов'язково вводити обмеження на кордоні, ринок себе регулює, достатньо запропонувати низькі ціни. Якщо взяти собівартість кукурудзи чи пшениці в Україні, відняти логістику, то стає зрозуміло, що західний кордон не рахується. Єдине, що на сьогодні економічно доцільне до експорту — культури з високою собівартістю, в яких доля логістики менш значна, такі як ріпак чи соняшник», — говорить генеральний директор «Біоенерджі-Вінниця» Кирило Злочевський.
«Біоенерджі-Вінниця» від самого початку не розглядала розглядали інвестиції в перевантажувальні комплекси на західному кордоні, бо було розуміння, що ажіотажний попит на західному кордоні рано чи пізно закінчиться.
«Ми отримували пропозиції виступити партнером в сухі порти. Я розумію, що багато з їх власників хочуть відбити інвестицію за рік-два. Але сумніваюсь в цій перспективі, — зазначає керівник. — Окрім того, ми розглядали можливість інвестицій в річний флот. Але така інвестиція окупається декілька років, а ситуація стрімко змінюється. Наприклад, ти володієш баржею, сьогодні нею оперуєш в Ізмаїлі, а завтра маєш переключитися на західний кордон, чи морські порти, а баржі і далі мають продовжують працювати. Тому в довгостроковій перспективі синергія з торгівлею не очевидна».
Після стрімкої зміни ситуації з морським експортом свої послуги по перевалці українського зерна запропонували балтійські порти. Але тут залишається та ж сама проблема — витрати на логістику занадто високі, такі маршрути стали невигідні. За словами генерального директора стивідорної компанії Bega Лаймонаса Римкуса, після того, як ціна на зерно (FOB) знизилася приблизно на €200 за тонну, продавці припинили везти його в литовську Клайпеду через високу вартість транспортування.
«Ціна на сільгосппродукцію в той час, коли було вигідно возити через Польщу (транзитом до Литви, — ред.), була дуже високою, зерно коштувало €350-400 за тонну FOB, зараз ціна €200-250. Це означає, що торгівці або виробники не можуть собі дозволити витрачати значні суми на транспортування, їм це невигідно», — переконаний він.
Фахівець зазначає, що значна частина українського зерна наразі спрямовується на дунайські термінали, що розширюються, тож сподівань на те, що сільгосппродукція знову транспортуватиметься через Клайпеду мало.
На думку Лаймонаса Римкуса, українські зернові потоки повернуться до балтійських портів лише в тому разі, якщо ЄС зможе компенсувати Україні частину логістичних витрат. Саме з такою пропозицією Україна звернулася до Європейської комісії — компенсувати логістичні витрати на перевезення української агропродукції до дальніх європейських портів.
«Це нормальна робоча схема, яка, сподіваюся, може бути застосована цього сезону. Без такої компенсації довезти українське зерно, наприклад, до портів Гамбурга неможливо і економічно нерентабельно», — сказав український аграрний міністр Микола Сольський.
В свою чергу, УЗА запропонувала Єврокомісії збільшити експорт Шляхами солідарності на 1-1,5 млн тонн на місяць, компенсувавши частину витрат європейських перевізників та портів, що здійснюють транзит українського зерна. УЗА просить ЄС запровадити «зелені коридори» для української сільськогосподарської продукції до морських портів країн Балтії, Німеччини, Нідерландів, Хорватії, Італії та Словенії.
«Варто зауважити, що ці маршрути мало задіяні через складність і вартість логістики порівняно з іншими маршрутами. Різниця в ціні становить приблизно 30-40 євро за тонну», — зазначили в Асоціації зернарів.
Ціни на зерно та очікуваний врожай
Зрозуміло, що ситуація з блокадою експортних шляхів призведе до мінімальних цін на зерно для виробників. Всі ризики — воєнні, логістичні — трейдери будуть закладати у ціну на збіжжя, тож падіння цін на внутрішньому ринку України неминуче. Різниця з цінами на світовому ринку може збільшитися ще.
«Виробника поставлять в умови, що він відправлятиме зерно без передоплати, і одержуватиме гроші лише тоді, коли зерно виїде за межі Чорного моря. Маркером цін стануть дві категорії покупців. Це різного роду авантюристи, які купуватимуть зерно задешево, мотивуючи це надвисокими ризиками його пошкодження чи знищення до виходу на ринки. Другі — це трейдери-мультинаціонали, які працюють у всіх країнах, у тому числі у РФ. Вони радо скористаються приводом збільшити маржу на операціях з нашим зерном, пояснюючи це тим же покриттям ризиків. Тому неминучим є падіння внутрішніх цін. Порівняно зі світовими цінами, наше зерно торгуватиметься із ще більшим дисконтом», — вважає експерт логістики, член Комітету з логістики ЄБА Юрій Щуклін.
Експерт наголошує, що рентабельність виробництва пшениці може опинитися в межах нуля. Попередити падіння рентабельності та збитки аграріїв можливо за умов здешевлення логістики через європейські кордони.
«У минулому врожаї в собівартість пшениці входили добрива за довоєнними цінами. Сьогодні собівартість пшениці порівняно з минулими роками значно зросла і становить 180 доларів/тонна. Якщо продавати її за цінами, що диктує трейд, це в нуль, або в мінус. Це біда для внутрішнього ринку. Без дешевої логістики через європейські кордони ми ризикуємо остаточно вбити в аграрія будь-яке бажання вирощувати продукцію», — говорить Юрій Щуклін.
А поки що на українському ринку аналітики відзначили ситуативне підвищення цін на продовольчу пшеницю. Жнива стримує дощова погода по регіонах, збиральна кампанія йде досить повільно, подекуди в регіонах ще тільки пройшли так звані обкоси. До того ж, в багатьох місцях відзначають якість пшениці нового урожаю як фуражну, а продовольчих класів замало чи зовсім поки немає. Звичайних швидких продаж пшениці «з коліс » цього року значно поменшало, так продають лише ті фермери, котрим вкрай потрібні гроші. Решта виробників з огляду на поточну ситуацію продавати не поспішає, віддавати за безцінь зерно бажаючих немає.
«Станом на 26 липня переробники здебільшого фіксують ціни попиту на пшеницю 2 і 3 класу в межах 5500-6500 грн/т і 5400-6300 грн/т СРТ відповідно, що на 100-400 грн/т вище показників кінця минулого тижня», — повідомили аналітики ІА «АПК-Інформ».
В НААН України спрогнозували врожайність ранніх зернових культур — за сприятливих умов наливу зерна середня врожайність озимої пшениці в Україні становитиме від 4,8 до 8,5 т/га (залежно від сорту і технології вирощування), ярої — від 4,2 до 5,1 т/га. Озима пшениця зараз знаходиться у фазі достигання – збиральної стиглості, а яра — у фазі достигання – тістоподібної стиглості.
Взагалі ж в поточному сезоні (2023/24 МР )сумарний експорт кукурудзи, пшениці, ячменю, ріпаку, соняшникового шроту та соняшникової олії може сягнути 42,2 млн тонн. Такий потенціал потребує щомісячних обсягів експортних відправлень в середньому на рівні 3,5 млн тонн.
За часів роботи Зернового коридору сумарний середньомісячний експорт цих товарів складав 5,4 млн тонн: 2,9 млн тонн — Зерновим коридором і 2,5 млн тонн альтернативними шляхами.
«Цей показник відповідає максимальному досягнутому значенню для альтернативних шляхів за звітний період (1 серпня 2022 р. — 17 липня 2023 р.), і навіть за умов повної військової блокади портів Великої Одеси, можна сподіватись на реалізацію прогнозованого експортного потенціалу», — вважають аналітики ІА «АПК-Інформ».
Що ж, зерно в Україні є, і його навіть за умов воєнних дій стільки, що потенціал до експорту досить високий. Інша справа, що аграрії України опинилися в дуже непростій ситуації з продажами врожаю. І ринок зараз просто взяв паузу на осмислення перспектив та вибір нових можливостей.
Майя Муха, Elevatorist.com
