АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Сушіння кукурудзи врожаю-2021: Сушити не можна залишити в полі
Джерело фото: Elevatorist.com
Кожен зерновий сезон має свої особливості. Минулий відзначився низьким урожаєм в Україні та дефолтами за форвардними контрактами. Нинішній, 2021/21 МР, теж запам'ятається аграріям та іншим учасникам ринку — ціни на газ побили всі рекорди зростання, збиральна кампанія затяглася, перевізники підняли тарифи на послуги.
Що все це означає для елеваторного ринку України, з якими труднощами зіткнулися елеватористи та фермери, у що обійдеться сушіння тонни кукурудзи цього року — сайту Elevatorist.com розповіли аграрії та зернотрейдингові компанії. Читайте, дізнавайтеся думки та подробиці, а потім приймайте рішення, де поставити кому в заголовку.
Запаси та ціни на газ в Україні
Для кращого розуміння особливостей поточного зернового сезону пропонуємо вам ознайомитись із ситуацією на газовому ринку країни. За інформацією ExPro Consulting, імпорт природного газу в Україну з початку листопада різко обвалився в 17 разів — до 308 тис. куб. м 1 листопада, найнижчого значення з кінця червня 2021р. Наразі весь газ поставляється з Угорщини, постачання за іншими напрямками відсутні. Загалом, Україна в січні-жовтні 2021 року імпортувала 2,5 млрд куб. м природного газу, це в 6 разів менше від минулорічних обсягів.
«Скорочення обсягів імпорту пов'язане з рекордно високими цінами. Також це найнижче значення за останні 6 років, коли розпочався імпорт газу з Європи. Основну частину газу було імпортовано з Угорщини – 2,2 млрд куб м (86% усіх поставок), зі Словаччини – 285 млн куб м (11%) та з Польщі – 71 млн куб м (3%)», — повідомляє ExPro Consulting.
Щодо цін на блакитне паливо, то у жовтні вони трималися на рівні вище 30 000 грн/тис.кубометрів. Минулого тижня газ подешевшав майже на 20%, поза біржею він коштує ще менше — від 27 000 грн/тис. кубометрів. Але й це дуже дорого.
«Газ в Україні зрівнявся в ціні з газом у Європі, в окремі моменти він навіть торгувався дорожче. Так, наприкінці попереднього тижня ціни в Україні були приблизно на €2/MWh або на 750 грн вищими, ніж у Європі», — підрахували в ExPro Consulting.
Як змінилися тарифи на послугу сушіння зерна цього сезону
Як ви вважаєте, яким чином ця ситуація вплинула на вартість послуги сушіння зерна на елеваторах? Не треба бути супермислителем, щоби відповісти — сушити зерно стало набагато дорожче. І ціни на послугу значно зросли на всіх елеваторах. Крім «Білозаводського елеватора», там залишили колишні тарифи та зробили ставку на обороти. Треба зауважити, що підприємство використовує для сушіння зерна пропан-бутан.
«На «Білозоводському елеваторі» ми не піднімали тарифи, тому зібрали на своєму елеваторі всю кукурудзу із двох районів. Ми заготовили більше, ніж планували, і чим її в районі, в принципі, виросло. Залишили колишній тариф, бо порахували, що можемо собі це дозволити. Так, ми втратимо трохи в прибутковості, але виграємо на оборотах. Найголовніше — оборот. Якщо втратити оборот, тим більше кукурудзи, то скільки не піднімай тариф на сушіння, на мою думку, це точно не зрівняється із заробітком на відвантаженні та зберіганні», — розповів в інтерв'ю нашому сайту директор «Білозаводського елеватора» Сергій Щербань.
На інших елеваторах розцінки на послугу закономірно підняли — у кожної компанії своя структура бізнесу та свої резони.
«У зв'язку зі стрімким підвищенням цін на енергоносії вартість послуг «Середина-Будського елеватора» зросла, це природно. У нас сушка соняшника коштує тепер 136 грн 20 коп за тонно-відсоток (до підвищення було 67,20 грн), сушка кукурудзи коштує 112 грн 02 коп (до підвищення було 67,20). Але цьому є чіткі обґрунтування: станом на минулий рік, візьмемо, наприклад, серпень — вартість кубометра газу була 3,66 грн, а цього року 16,26 грн. Тобто тут не важко порахувати, розділивши 16,26 на 3,66, що вартість газу зросла у 4,5 рази. Ну, по жовтню взагалі говорити страшно, було 6,11 грн, стало 36 грн, тут є зростання ціни у всі 6 разів», — обґрунтував підвищення розцінок на «Середина-Будському елеваторі» компанії A.G.R. Group (власник — Мисак Хідірян), директор з інформаційних технологій, член правління компанії Ігор Богданов.
На елеваторах ГК G.R. Agro ціни на сушіння зерна цього сезону піднімали 3 рази. За словами операційного директора компанії Артема Ремпена, послуга спершу подорожчала до 90 грн за тонну, потім до 120 грн, а зараз — 180 грн за тонну. Ця ціна діє для всіх пізніх культур.
На рівень зростання тарифу впливає не лише ціна газу, а також зростання тарифів на електроенергію до 4,3 грн/кВт, зростання супутніх витрат та навіть модель зерносушарки.
«У нас, за поточної ціни газу, з урахуванням вартості електроенергії, людського ресурсу та інших витрат, виходить собівартість послуги 171 грн. Думаю, що на тих елеваторах, де встановлені сушарки з рекуперацією тепла, ця собівартість буде нижчою, приблизно 120 грн за тонно-відсоток. Це я підрахував сушіння кукурудзи, у соняшника собівартість трохи нижча», — каже Артем Ремпен.
У ГК «Агропросперис» провели досить щадне підвищення тарифу, збільшивши його на 20%. Це при тому, що вартість газу на листопад додала ще +35% до вартості жовтня. У Групі кажуть, що газ є ключовою, але не єдиною складовою собівартісті послуги, тому в компанії намагаються просто компенсувати зростання вартості.
«Наша маржа від підвищення тарифу на сушіння не збільшилася, а можливо, навіть дещо зменшилася. Нині послуга на наших елеваторах коштує в середньому від 115 до 130 грн, залежно від регіонів», — розповідає генеральний директор ТОВ «Агросіті-Інвест» компанії «Агропросперіс» Олена Щербина.
В агрохолдингу МХП повідомили, що у зв'язку з подорожчанням ринкової ціни на газ вартість сушіння від початку сезону зросла на 14%. Але стороннім контрагентам послугу сушіння у холдингу не надають, потужності завантажені лише своїм урожаєм.
Особливості кукурудзи врожаю-2021
Урожай кукурудзи цього року більший, ніж у попередньому, і сушити її доводиться також більше — вологість зерна знаходиться в діапазоні 20-35%, при базисі 14%. Цього року активно сушила царицю полів навіть традиційно посушлива Харківська область. Про Західний регіон і говорити нема чого — вологість зерна тут завжди вища, ніж в інших областях.
«Продукція йде на елеватори дуже сира, все потребує доробки. Вологість дуже різна, від 20% до 35%, причому це в одній області. У нас поряд з одним елеватором у Вінницькій області є кілька компаній, кукурудза від одних надходить із вологістю 30%, а від їхніх сусідів — із 22%. Можливо, це залежить від гібридів, проте спостерігаються ось такі нехарактерні факти. Західна Україна ще вологіша, там практично немає сухої продукції, волога йде від 26% і вище. Харківська область у нас цього року також висушує продукцію, такого я вже давно не пам'ятаю; звичайно, там не 30% вологи, але…» — змальовує картину по регіонах Олена Щербина.
Про те, що різні гібриди кукурудзи дають збіжжя з різною вологістю, говорить і власник ФГ «Геркулес» Віктор Шеремета. Його 2000 га оброблюваних земель знаходяться у Київській області, різниця у вологості є і там.
«У менш урожайних гібридів кукурудзи вологість до 20%, а у більш врожайних — 20% і вище», — описує тенденцію Віктор Шеремета.
Ще одна особливість нинішнього кукурудзяного сезону — пізнє збирання, що збіглося за термінами зі збиранням сої і соняшника. Це додатково тисне на ринок, викликає сильне навантаження на зернову логістику.
Чи приймають елеватори зерно від поклажодавців?
Минулого тижня фермер із Кіровоградської області розповів редакції Elevatorist.com що цього року елеватори відмовляються брати зерно на зберігання у сторонніх поклажодавців. Через те, що його потрібно сушити; а оскільки ціна на газ може зрости ще більше, то на елеваторах не можуть визначитись із цінами на послуги. Як бачимо, з цінами на елеваторах досить успішно визначилися. Але проблема зі стороннім зберіганням може бути цілком існуючою, і зовсім не через небажання елеваторів сушити зерно поклажодавців.
Різні елеватори мають різні бізнес-моделі. Деякі з них є частиною аграрного бізнесу великих агрохолдингів, і, природно, орієнтовані насамперед на виконання планів своїх компаній. Звичайно ж, зерно третіх осіб теж надходитиме до складів, але пріоритет — за власним урожаєм.
«Ми плануємо цього сезону прийняти на наші елеватори від 550 до 600 тис. тонн кукурудзи від наших польових господарств. Логістику компанії влаштовано таким чином, що наше зерно йде й на інші елеватори, не тільки в «Агропросперіс». Загальний план з урахуванням сторонніх потужностей — понад 800 тис. тонн. Загальна потужність наших елеваторів становить 480 тис. тонн одноразового зберігання, середньорічний оборот — понад 1,5 млн. тонн зерна. Приблизно третина від обороту складає зерно третіх осіб», — підраховує керівник елеваторного спрямування «Агропросперису» Олена Щербина.
За її словами, останніми роками елеватори холдингу роблять не менше 3 оборотів на рік, цього року чекають понад 3,5 обороти, врожай добрий. Але через те, що збирання з'їхало терміном на 2-3 тижні, «попливла» і логістика — кораблі в портах простоюють в очікуванні вантажу, зерно не встигають прибрати вчасно, компанія максимально прискорюється при збиранні кукурудзи. Окрім цього, є проблеми з вагонним парком — власних вагонів не вистачає, експедитори у торгах на «Прозорро» піднімають ціни, справа доходила до 6 тис. грн за вагон. Ситуація дуже напружена.
«Звичайно, великі холдинги віддають пріоритет своїм планам із завантаження кораблів. Але й зараз за наявності ресурсу ми потроху беремо сторонню продукцію. А в принципі, у нас може бути від 30% до 50% стороннього зерна на різних елеваторах», — пояснює ситуацію Олена Щербина.
Керівниця зазначає, що торік працювати було легше, урожай був меншим і у збиральну кампанію холдинг увійшов планово. І вже наприкінці вересня перші вагони із кукурудзою були відправлені до портів. Цього ж року про вересень навіть не йшлося, польові господарства в Західних регіонах Україні лише в 20-х числах жовтня зробили перші спроби зайти зі збиранням у поля.
На відміну від «Агропросперису», ГК G.R. Agro є зернотрейдинговою компанією, своїх земель у Групи немає, але вона купує зерно в аграріїв. Елеватори компанії поклажодавцям у прийманні збіжжя на зберігання не відмовляють, приблизно 55% усіх обсягів на складах — зерно третіх осіб.
«Зерносховища Групи практично заповнені. У нас немає преференцій для будь-кого, зерно приймаємо в порядку живої черги, у тому числі і власне куплене. Ми ж не підводитимемо клієнтів, інакше наступного року можна буде сміливо закриватися. Плануємо зробити по 2 обороти на кожному елеваторі, крім «Пришибського» — він має великі потужності зберігання, тому там буде 1 оборот», — каже операційний директор Групи Артем Ремпен.
Ситуацію із зерновою логістикою цього сезону Артем Ремпен описує коротко, одним словом: катастрофа.
«Цього сезону гостро відчули нестачу локомотивів. Було й таке — завантажили вагони на елеваторі, маневровий локомотив довіз їх до вузлової станції, і вони там простояли тиждень. Плюс пізня збиральна капмпанія: в деяких областях прибрано лише 30% кукурудзи і 50-60% соняшника, тому машини нарозхват. Логістика як така можна сказати що відсутня, хто зумів замовити транспорт і довезти зерно — той і молодець, хто не зумів — той не молодець», — коментує Артем Ремпен.
Тому з власних елеваторів вивозять зерно більше машинами — це мобільніший і більш гнучкий спосіб транспортування. А клієнти чекають, доки звільниться місце на складах, кукурудза стоїть у полі. І якщо з елеватора вивезли умовних 300 тонн, то приймуть 300 тонн нового зерна. Артем Ремпен каже, що в компанії працюють над тим, щоби шукати альтернативних покупців ближче, не в портах — продавати зерно переробникам.
Для A.G.R. Group елеватор — це окремий вид бізнесу. Компанія має власні землі, 32 тис. га. Продукцію направляють не тільки у склади компанії, а й на інші елеватори. Зерно від поклажодавців беруть, планують вийти на співвідношення 50% на 50%.
«Наш елеватор знаходиться у Сумській області, де дуже висока вологість. І там у принципі зерна без вологи ніякого не буває, тому сушіння — це обов'язкова послуга», — каже директор з інформаційних технологій, член правління компанії A.G.R. Group Ігор Богданов.
Він зазначає, що якщо привезуть зерно з базисною вологою і сушіння йому не потрібне, то таку продукцію приймуть для перевалки. Адже елеватор маршрутний, з невеликими обсягами зберігання, по суті він є логістичним зерновим хабом. І заповнювати ємність для тривалого зберігання, зменшуючи потужність одноразового зберігання, підприємству не вигідно.
Ситуацію із зерновою логістикою цього року у A.G.R. Group також оцінюють як складну. Причини ті самі — пізнє одночасне збирання збіжжя.
«Цього року були проблеми із автоперевезеннями зерна. Ми законтрактувалися з контрагентами, з якими вже працювали раніше, проте нам не поставили в потрібний термін законтрактовані обсяги машин. Причин цієї ситуації було кілька. По-перше, одночасне збирання трьох культур. Друга причина — це забиті зерном порти, де зерновози стояли в черзі по 5 днів. І третя причина — це посилений контроль за перевантаженнями. Всі компанії почали стежити за тим, щоб не було перевантажень, тому зросла кількість рейсів для перевезення зерна як з полів на елеватори, так і з елеваторів у порти», — розповів Ігор Богданов.
Зовсім інакше сформовано бізнес-процеси в агрохолдингу МХП. Компанія має свої землі, вирощує зерно, загальний урожай-2021 становить 2,5 млн. тонн. Власних елеваторних потужностей холдингу не вистачає, тому для розміщення та зберігання врожаю залучають сторонні елеватори (2 млн. тонн на власні елеватори та 0,5 млн. тонн на сторонні). Звичайно, елеватори МХП не приймають зерно сторонніх поклажодавців, весь елеваторний банк використовується виключно під свій урожай та розміщення закупленого для власних потреб в інших виробників зерна.
На даний момент потужності заповнені на 100%, загальний обсяг одноразового зберігання в силосах на елеваторах МХП становить 1,5 млн. куб. м, також 1 млн. тонн може бути розміщений у поліетиленових рукавах.
У холдингу також зазначають, що цього сезону зернова логістика суттєво зазнала змін у порівнянні з попереднім сезоном, як у ціновій політиці, так і в комерційних питаннях.
«У зв'язку з підписанням Закону про габаритно-ваговий контроль ціни на послуги автоперевезення значно зросли, дефіцит транспорту викликаний високою врожайністю кукурудзи, через що зросла і конкуренція на ринку. Є також проблеми з доставкою зерна до портів, оскільки ціни на оренду вагонів-зерновозів досягли свого апогею і є вельми спекулятивними. При цьому інфраструктура УЗ не витримує напруги, оборотність вагонів стрімко знизилася, через що збільшився термін доставки зерна до порту, а своєчасне виконання експортних контрактів входить до групи ризику», — повідомляє прес-служба МХП.
Скільки коштує сушіння кукурудзи цього року
У портах України зараз закупівельні ціни на кукурудзу зросли до 7900-8200 грн/т. ГК G.R. Agro як зернотрейдер купує кукурудзу дешевше — 7200-7500 грн за тонну. Але тоді аграрій не несе логістичних витрат, що для нього теж непогано та вигідно, адже вартість перевезень автомобільним та залізничним транспортом із лінійних елеваторів до портів зросла до 1100-1500 грн/т. А тепер давайте підрахуємо ще й витрати на сушіння*.
«На сушіння тонни кукурудзи потрібно рахувати приблизно 5,5 тонно-відсотка за середньою вологістю зерна, що надходить. Помноживши 5,5 на вартість одного тонно-відсотка 180 грн, ми отримуємо вартість сушіння 990 грн на тонні. Але треба враховувати, що зерно в процесі втратить ще близько 5,5% ваги (приблизно 400 грн), це теж потрібно відібрати від 7 300» (залишкова вартість 5910 грн/т), — пояснює механізм підрахунку послуги сушіння Артем Ремпен.
Якщо вологість не надто відрізняється від базової, то такий тариф хоч і з натяжкою, але можна назвати прийнятним. А якщо вологість 30% та вище? Тоді сушіння «з'їсть» майже половину вартості зерна.
«Зараз така ціна на сушіння зерна, що можна після цього не лише отримати маленьку ціну за зерно, а ще й належним елеватору виявитися, — гірко жартує власник ФГ «Геркулес» Віктор Шеремета. — А якщо серйозно, то якщо вологість максимальна, 30%, то з тарифом 130-140-150 за тонно-відсоток сушіння коштуватиме приблизно 3 000 грн».
В «Геркулесі» є можливість сушити своє зерно — у господарстві є склади та дві власні невеликі сушарочки, загальною потужністю 600 т/добу. Сушарки працюють на альтернативному паливі, тому фермер доводить зерно до базису без особливих витрат. А ось інші аграрії просто не прибирають кукурудзу з полів, даючи можливість знизити вологість природним шляхом.
«Погода поки сприяє такому методу. Коли ми розпочинали збирання, вологість кукурудзи була 25%, зараз уже 20%. Можливо, ті аграрії, в яких висока вологість кукурудзи, навіть не обмолочуватимуть її, щоб вона природним шляхом сохла. А взимку по сонцю її зберуть. Я заради експерименту якось пробував одну ділянку так висушити, вологість з поля отримав 12%. Тож у принципі можна залишити кукурудзу на польовому зберіганні, особливо ті гібриди, у яких качани схиляються вниз, на них не затримуються вода та сніг», — каже Віктор Шеремета.
У A.G.R. Group до такого способу зберігання ставляться критично — вважають, що ризики надто високі. Передбачити погоду з високою точністю досить важко, можна просто занапастити врожай, причому, і майбутній теж.
«Якщо восени не провести нормальну ґрунтообробку, то наступного року буде втрата до 30% урожаю. Зимівка кукурудзи в полі — це сніг, це збирання навесні, це нові хвороби, розвиток грибка через вогкість і вологу, відповідно — низька якість. І сушити все одно доведеться, а прибирання по снігу — дуже складне і більш затратне. Чекати можна, якщо ти маєш 20 га і ти їх за добу прибереш. Тоді можна чекати та стежити за погодою. А якщо це великі обсяги, хоча б 500 га, я не ризикував би», — пояснює свою позицію Ігор Богданов.
Зрештою отримуємо таку картину: мине ще 2-3 тижні, і елеваторний ринок трохи розвантажиться — більшість агрохолдингів, впоравшись із збиральним навантаженням і закривши палаючі контракти, охоче почнуть приймати на свої елеватори зерно від поклажодавців, у тому числі й від дрібних та середніх фермерів. Ось тільки фермери цього року потрапляють у непогану таку «розтяжку» — сушити дуже вологе зерно та втрачати майже половину ціни їм невигідно. Продавати «з коліс» за низькою ціною теж. Залишити кукурудзу в полі — високі погодні та якісні ризики. Схоже, цього сезону фінансово виграють лише ті фермери, які мають свої власні склади та сушарки. Та ще у виграші будуть компанії зі своїми елеваторами та можливістю притримати зерно — ціни на нього, як і на всі види сировини, зростатимуть.
*Розрахунки та дані на момент друку матеріалу
Майя Муха, Elevatorist.com
