АгроЕкспедиції 
Кабінет 
«Або ми інвестуємо в людей, або в них інвестує хтось інший»: як елеватори утримують працівників
На елеватори купують сучасне обладнання, встановлюють автоматизацію, але головною цінністю все ж залишаються люди, які вміють і хочуть працювати. Зараз перед компаніями виникає проблема: з одного боку є дефіцит кадрів, з іншого боку — треба постійно підвищувати заробітну плату тим, хто працює, — а це плюс до собівартості послуг елеваторів. На фоні високої конкуренції у галузі доводиться «балансувати» між витратами і доходами. Але як утримати сильних фахівців в таких умовах? Чи є інструменти, які працюють краще за підвищення зарплати? Говорили про це на конференції GRAIN STORAGE FORUM 2026.
Зарплата залишається головним аргументом
Елеваторний бізнес, якщо він не є частиною агрохолдингу, дуже непередбачуваний. Підприємство може лишитися без роботи або працювати з меншими об’ємами, ніж очікували. Саме зарплата часто стає головним аргументом під час вибору роботи. Тому підприємства опиняються у складній ситуації: можливості бізнесу не завжди дозволяють підвищувати оплату праці такими темпами, як цього вимагає ринок.
Керівник департаменту зберігання «Кернел» Сергій Щербань згадав епізод із практики, коли фермер «переманив» сушарника, якого «виростили» і навчили працювати на великому елеваторі.
На роботу на елеватор прийшов молодий хлопець. За перший рік його навчали працювати на великій сушарці з потужністю 1000-1200 тонн на добу. На другий рік він вже сам почав сушити, натренувався і гарно працював. Поруч було фермерське господарство з невеликою сушаркою на 400 тонн на добу. Фермер знав, що цей сушарник дуже ефективний, бо вчився на великих об’ємах, і запропонував йому трохи вищу зарплату. Звичайно, що молодий спеціаліст перейшов туди працювати.
«Тому щоб утримати спеціаліста, працює лише підвищення зарплати. Або треба шукати додаткові заробітки, де ми можемо разом з ним отримати більший дохід», — каже Сергій Щербань.
Що мотивує, окрім грошей
А чи достатньо лише зарплати? Експерт елеваторної галузі Валерій Реуцой вважає, що не завжди лише зарплатою можна утримати спеціаліста.
«Скільки не платить людині, вона постійно дивиться десь далі, хочу більшого. Тому в компаніях мають використовувати бонуси, якими, крім зарплати, можна утримати класних спеціалістів», — каже Валерій Реуцой.
Він наводить приклади: відпустка, похвала за якісну роботу, гарні умови праці. Іноді люди кажуть: «Мені не потрібні гроші, дайте відпустку, щоб я відпочив». Або похвалити людину: «Ти класно сьогодні просушив зерно, молодець, завтра чи післязавтра можеш залишитися вдома».
З цим погоджується і керівник департаменту зберігання «Кернел» Сергій Щербань, який з досвіду знає, що люди іноді хочуть грамоту, щоб показати внукам. Особливо це важливо для людей старшого покоління, для яких суспільне визнання іноді цінніше за грошову винагороду.
«Колись ще на минулій роботі приходить до мене апаратник, вже у віці. Каже: «Можна, ви дасте мені грамоту? Я хочу на стіну повісити, бо до мене внуки їдуть. Хочу, щоб вони прочитали, хто я, і що мене цінують». І ми вписували грамоту. Здавалося б, що це щось застаріле і далеке, але комусь потрібно», — розповідає Сергій Щербань.
Важливі і умови праці, кажуть експерти.
«Важливі й умови праці: можливість після зміни прийняти душ, комфортні побутові умови. До речі, саме це часто стає однією з конкурентних переваг фермерських господарств», — каже Валерій Реуцой.
Подорожі від компаній
Додатковою мотивацією для працівників можуть стати поїздки, кажуть експерти. Такі кейси є в багатьох компаній. Одним поділився засновник стартап-проєкту Ekvivalent Юрій Кравчук.
За його словами, на його колишній роботі ще до повномасштабного вторгнення успішних спеціалістів відправляли на відпочинок в Єгипет. Середній вік працівників у компанії був 55+. Серед них відбирали 10 найкращих і взимку дарували їм путівки. Приймання зерна закінчувалось в лютому, люди могли поїхати. Якраз в той час путівки падали в ціні, і це якраз вписувалося в бюджет компанії.
«Тоді не було військового стану, і можна було виїжджати за кордон, тому три роки щоразу 10 людей їздили на відпочинок. Це був гарний кейс, бо, з одного боку, у працівників не дуже висока зарплата, з іншого — ці люди вже в роках, і ми даємо їм можливість побувати у відпустці за кордоном», — розповідає Юрій Кравчук.
У компанії «ТАС Агро» вирішили об’єднати мотиваційну подорож в Карпати з тімбілдінгом. Під час війни тут створили новий формат — «Конференцію департаментів».
«Ми довго думали, як мотивувати кістяк команди, і вирішили «продати» їм ідею масштабного внутрішнього івенту. Знайшли кошти, прорахували бюджет і перед Новим роком усією командою — а це були представники елеваторів, агрономічного сектору та тваринництва — поїхали в Карпати. В неформальній обстановці ми змогли поспілкуватися набагато відкритіше, підбили підсумки й показали людям, завдяки кому компанія отримала результат. Дехто з працівників узагалі вперше в житті побачив Карпати», — розповів директор елеваторного господарства «ТАС Агро» Ярослав Стратуца.
Водночас він зазначає: будь-яка «нематеріальна» мотивація для бізнесу насправді є цілком матеріальною. Для працівника це може виглядати як нематеріальний стимул — похвала, грамота чи блокнот, проте для компанії це в будь-якому разі фінансові витрати, які лягають на собівартість.
«Але попри це, інвестувати в людей потрібно обов’язково, тому що або ми в них інвестуємо, або це робить хтось інший», — переконаний Ярослав Стратуца.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
