АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Богдан Костецький: Світові ціни на зерно зростають, але українському виробнику не дістається навіть крихти
Майже два місяці зерновий експорт України знаходиться в логістичний кризі. Через проблеми з чорноморським трафіком значна частина традиційних експортних маршрутів заблоковані, а альтернативні шляхи не можуть забезпечити необхідні обсяги. Чи вдасться Україні втримати свої експортні ринки, що відбувається з цінами й економікою виробництва, на скільки здорожчала логістика? Про це поговорили зі співзасновником та операційним партнером Barva Invest Богданом Костецьким.
Як нинішня криза вже змінила позицію України на світовому ринку зерна?
Богдан Костецький: Ми зараз знаходимося на стадії наближення моменту, коли можуть статися незворотні зміни, і перші — вже у вересні.
Згідно з тих опитувань, які ми проводимо з нашими клієнтами і по ринку, кожен третій або четвертий виробник збирається скорочувати площі під озимою пшеницею. Частота таких намірів збільшується по мірі віддаленості від альтернативних шляхів експорту. Відповідно, на Сумщині, Харківщині чи Чернігівщині, напевно, кожен другий планує скорочувати площі. На Львівщині, Тернопільщині, Хмельниччині — кожен п'ятий.
Якщо сільгоспвиробник припиняє виробництво на своїй землі, то в рік, коли він вирішить його відновити, йому доведеться витратити приблизно 9–10 тисяч гривень на рекультивацію, щоб знову зробити землю придатною для виробництва. Відповідно, логіка ріплейсменту така: якщо ви калькулюєте свою економіку і бачите, що збиток від дорогої логістики буде меншим за ці 9–10 тисяч гривень, то усе ще має сенс продовжувати сіяти.
За нашими розрахунками, якщо ситуація залишиться незмінною, то ми будемо закінчувати сезон 26/27 з перехідними залишками пшениці орієнтовно 14-15 млн т. Це приблизно, бо ми не знаємо, скільки зможемо вивезти пшениці в цьому році. 15 млн т — це майже трирічна потреба України. Це означає, що на внутрішньому ринку пшениці буде тривалий тиск, який дуже погіршить економіку виробництва.
Якщо брати експортні ринки, які вже є наслідки для України? Чи є якісь ринки, які Україна вже втратила?
Богдан Костецький: Традиційно в серпні-вересні Україна постачає пшеницю на такі ринки, як Індонезія, В'єтнам, Філіппіни, встигаючи зайняти свою нішу до надходження австралійської пшениці. Імпортерам сподобалася наша пшениця з низьким вмістом білка — близько 11%. А українським експортерам було вигідно працювати з цими ринками, оскільки можна було змішувати третій і четвертий класи та таким чином оптимізувати економіку поставок. На жаль, цього року ми це вікно пропускаємо — це вже можна стверджувати.
Далі ячмінь: щомісяця Китай забирав сотні тисяч тонн. Тепер, швидше за все, туди будуть продавати свій ячмінь австралійці.
Потенціал експорту ячменю у сезоні 2026/27 у нас становить близько 2,6 млн тонн, пшениці — близько 19 млн тонн.
Насправді кожен місяць, поки ми не можемо повноцінно постачати зерно з Чорного моря, впливає на ринки. І йдеться про обидві країни — і Росію, і Україну. Росія теж отримує потужні удари, тому її експорт у серпні буде вдвічі меншим, ніж очікувалося, через те, що Україна почала грати в цю гру вдвох.
Загалом криза дуже критично вплинула на глобальні ринки: підняла ціни на біржах — на Euronext і в Чикаго — і, звісно, посприяла альтернативним постачальникам, таким як європейські експортери, зокрема країни Балтії та Польща. Вони зараз мають змогу продавати пшеницю за преміальними цінами.
Потреба в імпорті на Близькому Сході та в країнах Північної Африки нікуди не зникла. Так, Єгипет зібрав відносно непоганий урожай, як і Туреччина, але ці країни все одно потребують імпорту. До останнього часу вони розраховували на те, що трафік у Чорному морі налагодиться, і чекали. Але з кожним тижнем усе більше усвідомлюють, що проблему швидко не вирішити. Відповідно, ціни на біржах зростають.
Простий приклад — Єгипет. Раніше пшениця з протеїном 11,5% торгувалася за ціною близько 255 доларів за тонну в Александрії. Сьогодні CIF Александрія вже коштує понад 300 доларів.
Це ефект, пов'язаний виключно зі складнощами трафіку в Чорному морі. Ми не можемо говорити про ембарго чи блокаду, бо якийсь рух усе ж таки є. Але це як організм, якому потрібно вдихати й видихати шість разів на хвилину, а він може зробити лише один-два вдихи. У нас конвульсії, а не нормальна робота.
Чи можна говорити про якісь позитивні/негативні сценарії розвитку на найближчий час?
Богдан Костецький: В пресі говорять, що Туреччина активніше включається в переговори і хоче налагодити трафік в Чорному морі, — ось позитивний сценарій. Якщо сфокусуватися на ньому, то є шанс, що до кінця вересня у нас відновиться трафік.
Негативний сценарій — затягування ситуації на пізніші місяці, наприклад, до кінця зими. Є очікування, що Росія активізуватиме й ескалюватиме свої дії: продовжуватиме руйнувати портову інфраструктуру та атакувати судна. У такому випадку трафік у Чорному морі, як на глибокій воді, так і на Дунаї, може періодично зупинятися на тривалі й невизначені періоди.
Милиці для експортерів
Чи з’явилися серед цих кризових умов якісь нові можливості? Наприклад, як у 2022 українцям відкрився європейський ринок…
Богдан Костецький: Україна з 2025 року обмежена квотами на постачання пшениці в Європу, — 1 млн 300 тис. т в рік, і Європа не хоче розширювати ці рамки. На 2026 рік всі квоти вже розібрані, наступний квиток на експорт пшениці відкривається в січні місяці.
Якщо говорити про інші культури, то в Європі сильний неврожай кукурудзи через спеку. За виключенням Румунії і трошки Балкан, в Європі вигоріло приблизно 12 млн т кукурудзи, тому їм буде потрібна наша. Зерно потрібне італійцям, і навіть угорцям, які від нас відгородилися і забороняли постачання.
Є сподівання, що угорці можуть відкрити для нас свій ринок, тому що при очікуваному врожаю 4 млн т вони мають десь 2 млн т. За попередніми оцінками, їм потрібно буде імпортувати приблизно мільйон-півтора. Це питання політичне, тому що Угорщина намагається захищати своїх агровиробників. І це поки що невідомість, ми не знаємо, чи угорці дозволять постачання української кукурудзи на свій ринок, чи будуть просто й далі транзитувати на Італію, як вони це робили.
Ще однією з можливостей можна розглянути соняшник. Зараз страждають наші переробні потужності: низку заводів пошкоджено, так само пошкоджені портові потужності для перевалки олії. Тому виникає питання, скільки соняшнику зможе переробити наша індустрія і чи можна буде безпечно вивезти готову продукцію.
А що робити зі шротом? Зазвичай його вивозять панамаксами до Китаю. Зараз є ризик, що переробникам доведеться спалювати шрот як енергоносій.
Усе це означає, що ціни на соняшник в Україні будуть під сильним тиском, тому що всі переробники зараз оцінюватимуть військові ризики: може бути удар по потужностях або будь-якій іншій ланці цього ланцюжка.
Тому український фермер дуже ймовірно цього року відправить на експорт значно більші обсяги соняшнику. У минулому сезоні, який зараз завершується, ми експортували близько 100 тис. т. За нашими оцінками, експорт соняшнику в сезоні 2026/27 може становити 500 тис. т і більше. Усе залежатиме від того, наскільки швидко відновиться нормальний глибоководний експорт. Соняшник можна буде постачати Дунаєм до Болгарії, Румунії, Туреччини, якщо на Дунаї та в румунських портах збережеться трафік.
Але я б назвав це радше милицею — своєрідною підпоркою, яка допоможе стримати падіння цін на соняшник на внутрішньому ринку. Більше таких особливих можливостей, на жаль, якщо порівнювати з 2022–2023 роками, я поки не передбачаю.
Ситуація зараз незрівнянно складніша: ворог має набагато більше ударних засобів, набагато краще пристріляний, атаки стали інтенсивнішими й агресивнішими. Гинуть люди, пошкоджується транспорт — страждає весь логістичний ланцюжок.
Тому, якщо резюмувати, це сезон виживання — в усіх сенсах цього слова. І найважче зараз, звісно, тим виробникам, які знаходяться далі від альтернативних точок експорту. Саме це і є вузькою горловиною.
Логістика з’їдає все
Скільки можна зараз вивозити альтернативними шляхами?
Богдан Костецький: Ми можемо вивозити всієї продукції — і сировинної, і переробленої — приблизно 1,5 млн т на місяць за нашими оцінками. Водночас нам потрібно вивозити 5–6 млн т на місяць. Це означає, що необхідно мінімізувати продажі зерна, намагатися безпечно його розмістити й знаходити ресурси для того, щоб пересидіти та пережити цей складний період, усвідомлюючи, що поки незрозуміло, скільки він триватиме.
Продавати пшеницю за 5 тисяч гривень за тонну четвертого класу — збитково для будь-якого виробника. А в нас уже на Черкащині, Кіровоградщині й далі на схід та північ ціни саме такі. Тому пшеницю зараз практично перестають продавати.
Економічний сенс наразі є у продажу ріпаку — він приносить прибуток. Соняшник також залишається ліквідним, як і, ймовірно, кукурудза. Ці три культури більш-менш привабливі для продавців, але вони знову ж таки стикаються з проблемою вузької горловини та дуже дорогої логістики.
Світові біржі зросли на десятки доларів чи євро, але українському виробнику від цього фактично не дістається навіть крихти. Подорожчання логістики, транзиту через Румунію та Польщу все це з'їдає.
Є дефіцит потужностей для перевалки у так званих сухих портах на кордоні. Вартість перевантаження з широкої на європейську колію також суттєво зросла — якщо раніше це коштувало близько 10 доларів за тонну, то зараз за цю операцію вже просять на 15 євро більше.
Далі по ланцюжку ми маємо дефіцит європейських маршрутів. Європа об'єктивно не була готова до таких обсягів, які ми зараз змушені пропонувати. Європейці нам кажуть: «Друзі, якщо ви справді будете роками возити через нас такі обсяги, тоді добре — ми будемо щось робити, інвестувати в тягу, вагони, зерновози та європейські маршрути. Але яка у вас ситуація? У вас там усе зупинилося, і тепер ви хочете, щоб ми надавали вам більш інтенсивні та місткі послуги. А як тільки у вас відкриється глибоководний експорт, усі наші інвестиції залишаться незадіяними». Тому Україна фактично опинилася в ситуації, коли ми вперлися у вузьку горловину альтернативних шляхів експорту.
Скільки зараз коштує логістика через західні кордони?
Богдан Костецький: Якщо, скажімо, доставити кукурудзу з-під Тернополя до Одеси раніше коштувало близько 25 доларів за тонну, то сьогодні, щоб доставити її до глибоководного причалу в Констанці суходолом через Вадул-Сірет, потрібно заплатити близько 85 доларів за тонну.
Яка зараз ситуація з перевантаженням зерна в Констанці?
Богдан Костецький: Якщо відкинути військові ризики, про які ми вже достатньо поговорили, то, по-перше, перевалка в портах Рені, Кілії та Ізмаїлі сильно подорожчала, а склади забиті. Біля Суліни, за нашими даними, на рейді стоїть 70–80 суден в очікуванні.
Рівень води в Дунаї рекордно низький. На ті баржі, які можуть взяти тисячу тонн зерна пшениці, доводиться вантажити всього 500 тонн, щоб вони не сіли на мілину. І це сильно здорожчує фрахт. Очікується, що приблизно в середині жовтня рівень води в Дунаї покращиться. Але на тлі військових ризиків і таких складних та дорогих елементів ланцюжка постачання це ще одна конвульсія того самого організму, про який ми говорили.
На вашу думку, чи має український агросектор достатній запас міцності, аби пройти цей складний період без незворотних втрат?
Богдан Костецький: Незворотні втрати виникнуть якщо блокада триватиме до кінця зими, і такі втрати переважно концентруватимуться на віддалених від діючих експортних точок областях.
У цілому впевнений, що левова частка нашого агросектору цей стрес витримає за умови активної підтримки з боку Уряду та ВР. Наприклад, оперативно тимчасово відмінять мита для експорту ріпаку та сої посередниками — це підніме ліквідність і стабілізує ціни на олійні.
Дякуємо за розмову.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
