АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Зерно замість пелет: чи готові аграрії палити власний урожай?
Джерело фото: Elevatorist.com
Вартість паливних пелет в Україні знаходиться в межах 9-18 тис. гривень за тонну, залежно від різновиду, об’єму та фасування. Вартість тонни пшениці третього класу — в осередньому 4-4,5 тис. гривень. Зерно зараз виглядає значно дешевшим за пелети, і в таких умовах аграрії можуть розглядати його як потенційне паливо.
На тлі логістичних проблем питання вже не виглядає суто теоретичним. Така ситуація виникла у Литві і Польщі у 2022 році. Тоді у Литві фермери почали масово пропонувати людям пшеницю та овес для побутового опалення, бо закупівельні ціни на зерно обвалилися. Тонна пшениці коштувала близько 140 €, тоді як пелети — 260 €. У Польщі після різкого подорожчання вугілля фермери почали спалювати овес. Тонна вугілля коштувала 3000 злотих, а овес — 1200–1300.
Чи можна технічно спалювати зерно? Яке саме — товарне чи відходи? Чи витримає це звичайний котел? І головне — чи готовий аграрій психологічно пустити зерно в топку? Elevatorist.com обговорив ці питання з експертами ринку.
Не зерно, але відходи
Практика використання зернових відходів як палива в Україні не нова. Мова йде про побічні продукти, які утворюються під час очищення зерна. Багато компаній використовували їх поруч із деревними пелетами, щепою та іншими видами палива.
Таку практику мали на елеваторі «Ханзе Агрі» на Сумщині. Колишній директор елеватора Роман Лукашенко розповів, що на сушіння зерна йшли відходи очищення кукурудзи.
«Ми очищали зерно до певної якості, і в нас утворювався побічний продукт — так звані відходи кукурудзи. Люди купували їх на корм худобі, але все не розкуповували, тому ми спалювали частину в теплогенераторі. Ми не визначали їх теплотворну здатність, але, я можу прирівняти відходи кукурудзи з вологістю близько 14% до деревної щепи», — розповів Роман Лукашенко.
За його словами, такі відходи заміняли щепу чи пелети і загалом це здешевлювало собівартість сушіння зерна.
В компанії «Кернел» також збираються використовувати відходи від очищення кукурудзи в якості палива. Як розповів керівник департаменту зберігання компанії Сергій Щербань, на елеваторах стабільно отримують до 2-3% цього побічного продукту.
«Ми теж дивимося на те, щоб спалювати те, що утворюється під час очищення кукурудзи: бій, колоте зерно, січку. Потрібно максимально вичищати, залишати кукурудзу лише цілу і якісну, а все інше використовувати для сушіння», — каже Сергій Щербань.
В компанії планували цей проєкт ще до портової кризи та вже розробляли рецепт палива: вивчали співвідношення відходів кукурудзи та пелет/щепи.
«Ми готували рецепт щодо утилізації — спалювання побічного продукту кукурудзи разом із пелетами. Спілкувалися щодо цього з «Греко Груп». Вони запропонували проєкт: два бункери для подачі палива на їхню топку, щоб ми могли на ходу, так би мовити, формувати рецепт із пелет і побічного продукту. Але через цю портову кризу ми не отримали вчасно фінансування, щоб цей бункер реалізувати. Проте на існуючих потужностях ми точно будемо це пробувати, якщо цей рецепт спрацює, то далі розвиватимемо цей напрям», — пояснює Сергій Щербань.
Загалом у світі також найчастіше палять некондиційне, зіпсоване або відпрацьоване зерно, а не якісне продовольче. Наприклад, у США працює пивоварня, де як паливо використовується відпрацьоване зерно. Alaskan Brewing Company з 2012 року має спеціальний котел вартістю $1,8 млн, в якому спалюють висушені залишки солоду. Половина енергії йде на варіння пива, половина — на сушіння наступної партії зерна. Економлять до 70% стандартного палива.
Зерно як паливо
Засновник компанії Ukravit Віталій Ільченко навів показники теплоти згоряння різних культур:
- пшениця — близько 14,2 МДж/кг,
- ячмінь — близько 14,4 МДж/кг,
- кукурудза — до 15 МДж/кг (з тонни отримують 3,9–4,2 тисячі кВт·год тепла або приблизно 3,4–3,6 Гкал),
- насіння соняшнику — близько 24 МДж/кг (з тонни — майже 6,7 тис. кВт·год),
- лузга — 16,5–18 МДж/кг (ближча до пелет).
За його розрахунками, ячмінь і пшениця дають гігаджоуль енергії приблизно по 420 грн, кукурудза — по 470, насіння соняшнику — приблизно 625, тоді як пелети — близько 990. У кіловат-годині тепла це орієнтовно 1,50–1,52 грн для ячменю й пшениці, 1,68 — для кукурудзи, 2,25 — для насіння соняшнику й 3,56 — для пелет.
«Якщо котел бере 80% тепла, корисна кіловат-година з ячменю чи пшениці виходить близько 1,9 грн, з кукурудзи — 2,1 грн, з насіння соняшнику — 2,8 грн, а з пелет — до 4,5 грн. Отже, тонна фуражного зерна дає тепло більш ніж удвічі дешевше, ніж тонна деревних пелет», — підсумував Віталій Ільченко.
Чому важливий тип котла
Теоретично горіти може практично будь-яке сухе зерно — пшениця, кукурудза, соняшник, соя. Але це не означає, що його можна просто засипати в будь-який котел замість пелет.
«Я так розумію, там будуть свої специфічні нюанси: зольність, маслянистість, наприклад. І знову ж таки, під час спалювання треба враховувати, наскільки елементи котлів чи цього теплогенеруючого обладнання пристосовані до спалювання культур, які можуть мати дещо інші параметри — за зольністю чи за якимись іншими характеристиками», — каже Роман Лукашенко.
Як пояснює Сергій Щербань, не всі теплогенератори можуть працювати з зерном у вигляді палива.
«За великим рахунком, є два типи спалювання відходів у топках, — це вихровий і колосниковий. У колосниковій топці зернову масу в чистому вигляді практично неможливо або дуже важко спалити. А ось вихровий пальник ідеально справляється із зерновою масою», — каже Сергій Щербань.
Технічно зерно може бути навіть зручніше спалювати, ніж дрова чи тріску. Експерт елеваторної галузі Ігор Проценко зазначив, що дрібні фракції мають певну технологічну перевагу перед традиційними видами твердого палива.
«Котлам, які мають механічну й дозовану подачу, краще працювати з дрібними фракціями. Тоді можна регулювати подачу, виставляти температурний режим», — розповів Ігор Проценко.
Психологічна межа спалювання зерна
Проте між спалюванням зернових відходів та спалюванням повноцінної пшениці чи кукурудзи є й психологічна різниця. Ігор Проценко вважає, що саме психологічний бар'єр може виявитися найскладнішим, і для нього особисто прийняти спалювання зерна важко, але XXI століття загалом міняє підхід до використання зерна.
«Вже давно із зерна роблять паливо, той самий етанол, біорозкладні пакети, плівку. Тобто дуже-дуже багато продуктів, навіть не пов'язаних з харчуванням. Я вже не кажу про те, яку велику палітру продуктів різноманітного призначення надає глибока переробка», — зазначив Ігор Проценко.
Роман Лукашенко вважає, що навіть якщо зерно дуже дешеве, це не означає, що його варто одразу відправляти в топку. Добре, коли є можливість зберегти його на наступний рік до хорошої ціни, а ще краще зробити товар з доданою вартістю. Експерт наводить приклад аграрія, що вирішив організувати власну невелику переробку, щоб менше залежати від цін на зерно.
«Аграрій реконструював виробниче приміщення, яке в нього було, купив додаткове обладнання і поставив олійний цех. Зараз він сіє багато соняшника та інших олійних культур, переробляє їх та продає вже олію. Пелетами, які роблять з лушпиння соняшника, він і сушить зерно, і спалює їх в олійному цеху для виробництва олії. Як на мене, це, мабуть, кращий варіант, ніж палити зерно», — каже Роман Лукашенко.
Попри те, що в ТікТок вже є відео, де спалюють качани кукурудзи, загалом експерти кажуть, що спалювання якісного зерна є крайнім заходом. Разом з тим, використання саме відходів очищення зерна може бути корисним лайфхаком для економії на дорогих пелетах.
А що думаєте ви? Голосуйте в опитуванні.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
