Гліб Гаврилов: До збирання соняшнику на складах не має залишитися жодного кілограма пшениці

Керівник «Ландекс Агро» Гліб Гаврилов
Джерело фото: «Ландекс Агро»

Цього сезону агрохолдинг «Ландекс Агро» планує до початку збирання соняшнику повністю звільнити власні склади від товарної пшениці. Компанія має близько 50 тис. т потужностей зберігання та ще 4 тис. т у зернових рукавах, однак через вищу врожайність і слабкі продажі вже зіткнулася з дефіцитом вільних місць на сторонніх елеваторах. Керівник «Ландекс Агро» Гліб Гаврилов розповів Elevatorist.com, чому зберігання пшениці у власних складах може виявитися дорожчим за елеваторне, чому рукави залишає на крайній випадок і як за рік ринок зберігання на Харківщині змінився від боротьби за зерно до заповнених квот.

Elevatorist.com: Які загальні потужності зберігання має «Ландекс»?

Гліб Гаврилов: Сукупно можемо розмістити у себе близько 50 тис. т зерна.

Elevatorist.com: Для земельного банку понад 50 тис. га це порівняно невеликий обсяг. Вам його вистачає?

Гліб Гаврилов: У нас є плани, зараз активно працюємо над тим, щоб додати власні потужності зберігання. Поки нам вистачає, особливо з урахуванням моєї логіки: до надходження нової культури максимально зачищати склади. 

Elevatorist.com: Страхуєтеся зерновими рукавами?

Гліб Гаврилов: У нас є рукави орієнтовно на 4 тис. т. Вони були й раніше, а я докупив не самі рукави, а дві машини — для завантаження та розвантаження.

Але з власного досвіду знаю, який це клопіт. Робота з рукавами — окрема операція, яку треба проводити окремими силами й окремим загоном. І відбувається вона зовсім не швидко.

Потім починаються різні пригоди: до рукавів лізуть миші, за мишами — собаки, і всі вони його рвуть. Після цього у штаті фактично з’являється окрема посада — професійний наклеювач монтажної стрічки. Він щодня ходить, шукає нові дірки й заклеює їх.

Потім прилітає шпак і починає дзьобати рукав зверху. Там такий цирк, що рукави — точно не пігулка й не панацея від усіх проблем.

Тому вони в нас лежать, але звернуся до них в останню чергу.

Elevatorist.com: Правильно розумію, що у вас переважно підлогові склади?

Гліб Гаврилов: Так, переважно вони.

Зараз через усю цю ситуацію металеві силоси теж, як то кажуть, «вийшли з чату». Люди максимально цінують старі бетонні елеватори.

Elevatorist.com: Торік ми писали про аграріїв із Харківщини, які свідомо вивозили зерно на зберігання до Полтавської області. Цього року повториться історія?

Гліб Гаврилов: Зараз тут буде ще один колапс. З’явилася врожайність, але немає реалізації та відтоку зерна.

Тиждень тому я замислився: в нас може бути умовний профіцит приблизно 10 тис. т — треба кудись його розмістити. Зробив шість гарячих дзвінків на елеватори. Але все: усі квоти зайняті, вільного місця немає.

Торік директори й власники елеваторів самі полювали на зерно: «Будь ласка, завезіть хоч щось і хоч якось. Дамо два місяці безкоштовного зберігання, відвантажимо в якості, усе зробимо, допоможемо, нічого не втратите».

А зараз настав їхній сезон. Тому що ринок ліг. І ліг серйозно.

Elevatorist.com: Ви сказали, що до нової культури намагаєтеся максимально зачищати склади. Але чи вийде це зараз? 

Гліб Гаврилов: Побачимо. Будемо намагатися продати максимум пшениці до збирання соняшнику.

Не знаю, пощастило нам чи ні, але я просто засвоїв кілька уроків після минулого сезону. Торік ми склали всю пшеницю у власні склади. І, як пишуть у книжках, чекали січня-лютого, щоб відновити продажі. Але пікова ціна тоді була у жовтні-листопаді. Після цього вона зупинилася й реагувала хіба що на курс долара та інші подібні фактори.

Коли вже наближався новий сезон, нам потрібно було розпродавати склади. Ми не отримали мінус, заробили, але прибуток треба було реінвестувати в новий сезон.

Elevatorist.com: Але, мабуть, швидко звільнити склади не вдалося.

Гліб Гаврилов: Так. Від рішення «продаємо склад» до фактичної реалізації минуло багато часу. Я закінчив продавати цю пшеницю лише наприкінці квітня, тому що спочатку її потрібно було перевезти зі складів на елеватори.

Пшениця практично не торгується на неелеваторному базисі. Або торгується, але з дисконтом. Її краще продавати вже у вагоні, коли є зрозуміла якість і експортер чи трейдер точно знає, що в тебе лежить і за що саме він платить.

У нас були випадки, коли елеватор ставив четвертий клас, але трейдер дивився на показники й казав: «Це чітка трійка з переходом у другий клас». І давав відповідну ціну. Йому було байдуже, що в документах стоїть четвертий клас. Якщо зерно зберігається окремо, він платить конкретно за цю пшеницю та її якість. Нас це влаштовувало.

Elevatorist.com: Яке правило після цього встановили на нинішній сезон?

Гліб Гаврилов: Перед початком збирання соняшнику на жодному моєму складі не має залишитися жодного кілограма пшениці. Звісно, крім посівного матеріалу.

Немає сенсу заощаджувати на зберіганні. Воно коштує приблизно 100 грн за тонну на місяць. Але ми втратимо значно більше, коли почнемо ту пшеницю згрібати, перегортати, боротися з жуками, затіканнями та протіканнями. Тому сезон спланували так, щоб уся пшениця в будь-якому разі їхала на елеватори.

Elevatorist.com: А винятки десь робите?

Гліб Гаврилов: Лише там, де це не складається логістично. Якщо є ризик задихнутися через те, що елеватор не приймає зерно, дозволяємо працювати через склад: створити буфер, а вже після жнив усе довезти. Бо першочергове завдання — забрати продукцію з поля.

Зараз це лише виняток із правила. Єдине, що через кращу врожайність загальний баланс зерна збільшився і воно може десь не поміститися. Але якщо почнемо експортувати, якраз вирівняємо ситуацію.

Костянтин Ткаченко, Elevatorist.com