АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Сертифікація елеваторів: крок до прозорості чи повторення старих помилок
Джерело фото: Elevatorist.com
Система обов'язкової сертифікації складів існувала в Україні з 2002 по 2014 рік. Її скасували через високі корупційні ризики та перетворення на суто адміністративний бар'єр, який не гарантував реальної наявності зерна. Але останнім часом, після скандалу з видачею складських квитанцій на неіснуюче зерно, в ринку знов почали лунати розмови про повернення сертифікації для всіх без винятку зерносховищ. Зокрема, саме з такою ініціативою виступає агрохолдинг «НІБУЛОН».
Наскільки цей підхід убезпечить зерновий ринок від шахрайства із зерном, хто «оплатить» витрати на сертифікацію, чи існує взагалі дієвий механізм запобігання шахраям на елеваторному ринку — обговорювали на засіданні Trend&Hedge Club.
Перехід до моделі, яка відповідає вимогам міжнародних ринків і ЄС
У «НІБУЛОН» пропонують дивитися на це питання ширше, ніж просто сертифікація окремих елеваторів. Як зазначив директор із взаємодії з органами влади компанії Олександр Долженков, мова йде про формування єдиних правил роботи для всієї зернової інфраструктури, які відповідають міжнародним вимогам і забезпечують прозорість усього ланцюга постачання.
За його словами, окремі інструменти, такі як сертифікація за міжнародними стандартами ISO 22000, можуть бути частиною рішення, яке в комплексі вирішує ключову проблему ринку: відсутність системної простежуваності та єдиних стандартів.
«Український аграрний ринок вже інтегрується в європейський простір. І питання не в тому, чи впроваджувати стандарти, а як зробити їх зрозумілими і доступними для всіх учасників ринку», — зазначив він.
У компанії наголошують, що їхній підхід базується не на створенні нових бар’єрів, а на формуванні умов, за яких українські агровиробники можуть конкурувати з європейськими на рівних, як за стандартами виробництва, так і за доступом до фінансування.
В «НІБУЛОН» підкреслюють: фактично, йдеться про перехід від точкових рішень до системної моделі ринку, де прозорість забезпечується не окремими сертифікатами, а узгодженими правилами для всіх.
Суть пропозиції щодо повернення сертифікації елеваторів
Отже, основна ідея ініціаторів виглядає таким чином: запровадження (на добровільних засадах, але як умова для експорту) сертифікації за міжнародними стандартами (ISO 22000, HACCP) та автоматизація обліку для боротьби з «повітряним зерном» та тіньовим експортом.
Серед аргументів — боротьба з шахрайством, простежуваність зернових партій та адаптація українського законодавства в аграрній сфері до загальноприйнятних вимог європейської спільноти.
Натомість інші учасники дискусії зазначили, що загалом більшість великих та середніх зерносховищ наразі і так практикують добровільну сертифікацію за одним чи навіть кілька міжнародними стандартами, адже це є базовою умовою ефективного експорту та співпраці з покупцями зерна. Повернення ж до системи обов'язкової сертифікації викликає в учасників ринку побоювання щодо ще не забутих ринком схем, коли за сертифікат доводилося платити хабарі.
Позиція великого бізнесу
В компанії «Кернел» також говорять про готовність до впровадження стандартів, але наголошують на важливості прозорості та відсутності нових корупційних бар'єрів. За словами керівника Департаменту зберігання холдингу Сергія Щербаня, «Кернел» стоїть на боці підтримки стандартів якості, але категоричне заперечує обов'язковість проходження експортної партії зерна через елеватор як посередника для фермерів.
Аргументи пана Сергія — у товаровиробника на сьогодні і так занадто навантажена собівартість виробництва, а елеватор, як проміжна ланка, збільшить собівартість ще більше. Крім того, для виробників, які вирощують зерно в зоні 200-250 км від порту, вигідніша та дешевша логістика прямих постачань на морські термінали.
Позиція фермерів
На думку фермера Єгора Склярова, ініціатива щодо експорту зерна виключно через сертифіковані елеватори виглядає як спроба великих гравців створити додаткові бар'єри та перекласти витрати на виробника. Він категорично проти нових обов'язкових регуляцій, особливо в прифронтових зонах, де логістика і так ускладнена, а сертифікація може бути фізично неможливою.
«Who pays the bill — тут це буде фермер-виробник... Це ще одна регуляція, яка ляже на плечі фермерів. А про яку сертифікацію прифронтових елеваторів можна говорити, чи буде її там хтось проводити? Історія для мене не дуже зрозуміла… Та і взагалі, яким чином сертифікований за міжнародними стандартами елеватор допоможе побороти «сірий» експорт? Він прийме зерно, бо це його гроші... Тільки бити по маржі буде», — апелює фермер Єгор Скляров.
Позиція експертів та профільних асоціацій
Думку фермера щодо тіньового ринку підтримали представник ВАР Михайло Соколов та СЕО «I.P.Cert» Оксана Просоленко, — логічний зв'язок між сертифікацією якості (HACCP/ISO) та боротьбою з тіньовим походженням зерна відсутній.
За оцінкою учасників дискусії, частка «сірого» експорту зерна варіюються від 10% до 35%. Проблема тіньового ринку визнають всі учасники, проте методи боротьби з нею викликають суперечки.
Тіньове зерно часто з'являється через фіктивні документи, заниження або завищення врожайності та використання компаній-«метеликів». Ключова проблема тіньового ринку — махінації з ПДВ та «безтоварні» операції. Саме через них податкова часто блокує накладні, хоча наявність складських квитанцій допомагає бізнесу доводити реальність операцій у суді.
Тож експерти вважають, що сертифікація складів не допоможе побороти тіньовий експорт, оскільки «тіньове» зерно може бути і наявним, бути високої якості та зберігатися на сертифікованому складі за підробленими документами.
Позиція держави
За словами представника Кабміну, держава визнає проблеми з обліком фізичної наявності зерна. Наразі в Кабміні не мають планів повернення до бюрократизованої системи 2014 року, але готові обговорювати ініціативи бізнесу для підвищення прозорості ринку.
Баграт Ахіджанов зазначив: найбільша проблема наразі — проблема інвентаризації зерна, адже не існує інструмента, який би давав змогу встановити відповідність виписаних складських документів і фактичного наявності зерна.
«Потрібно думати, як проводити якісь інвентаризації. Сертифікувати елеватори треба. Але як впровадження міжнародних стандартів вплине на те, щоб не було тих подій, які сталися? Ніяк не вплине», — сказав посадовець.
Інструменти контролю наявності зернових партій
Для запобігання випадкам видачі квитанцій на «повітряне зерно», на думку більшості учасників дискусії, однієї сертифікації за міжнародними стандартами недостатньо. Потрібно реалізувати в ринку ряд суміжних інструментів:
- Автоматизація та синхронізація: Створення автоматизованих систем обліку на елеваторах, які в режимі реального часу синхронізуються з платформами Податкової служби та Митниці.
- Реєстр складських квитанцій: Посилення контролю через Державний аграрний реєстр. Треба зробити дані про квитанції прозорими, щоб можна було порівнювати їх із реальною потужністю зберігання конкретного елеватора.
- Боротьба з «технологічними надлишками»: Через похибки приладів (0,5–3%) на елеваторах часто виникають необліковані надлишки, на які виписуються фіктивні документи. Необхідний механізм регулярної інвентаризації та сток-моніторингу.
- Простежуваність від поля: Альтернативна пропозиція — контролювати не склад, а фізичний рух обсягу зерна від поля (наявність землі у аграрія) до порту через реєстр ТТН та первинних документів.
По завершенню дискусії можна резюмувати — хоча сертифікація складів за стандартами ISO є важливою для дисципліни ринку та євроінтеграції, вона розглядається переважно як інструмент контролю якості. Для реальної боротьби з тінню необхідна наскрізна простежуваність фізичних обсягів зерна та прозорість фінансових потоків.
Майя Муха, Elevatorist.com
