Вигідне сусідство: Чим можуть бути корисні одне одному елеватор та біометановий завод

Біометановий завод «Галс Агро»
Джерело фото: Elevatorist.com

Біогазовий завод може стати основою енергетичного кластеру у будь-якій територіальній громаді України. Уявіть — мережа виробництв електроенергії та газу по всій країні, що працюють в одній системі, але незалежних в своїй роботі від цієї системи. Для економіки в цілому це означає енергетичну мережу, що ніяк не залежить від імпорту енергоносіїв та яку неможливо знищити.

Крім того, виробництво біогазу — це переробка будь-яких відходів: залишків агровиробництва чи неякісного зерна, суттєве збільшення доходу виробника з кожного гектару землі.

Тож наша редакція вирішила побувати на цьому заводі та познайомитися з новим виробництвом, бо дуже цікаво — що ж таке можна побудувати поруч з елеватором, щоб зробити роботу компанії в рази ефективнішою.

Взаємодія біометанового заводу та елеватору

Біометановий завод «Галс Агро» знаходиться у Чернігівській області. Він розташований поруч із зерносховищем агрохолдингу. Елеваторного напрямку діяльності як окремого виду бізнесу в «Галс Агро» немає, але, оскільки в компанії виробляють корми для вирощуваної птиці, то невеличкі сховища таки є, аби тільки закрити власні потреби. Саме біля такого і побудовано завод, на якому тепер виробляють біометан.

Взагалі біогазовий завод перетворюється на біометановий лише за однієї умови — встановлення на виробництві модуля доочистки біогазу до якості біометану. Тобто, цей біогазовий завод «Галс Агро» побудувала трохи раніше, у 2 черги. Спочатку отримували біогаз, який перетворювали на електроенергію та тепло. З новим модулем до виробництва додався і біометан.

«Сьогодні на заводі ми виробляємо електроенергії до 160 тис кВт*год на добу, також давати до 330 кубометрів біометану на годину. А на рік — до 3 млн кубометрів», — каже керівник Чернігівського кластеру компанії «Галс Агро» Павло Пустовойт.

За його словами, відключень електроенергії на підприємстві не було навіть у найтяжчі для української енергетики дні, під час обстрілів інфраструктурних об'єктів. Бо підприємство стабільно генерувало електроенергію для 20 тисяч домівок. Тепер до цього додалося і 1,5 тисяч користувачів газових мереж.

«А як не відключали наш біогазовий завод, то не виключали і наші наш елеватор, сушарку, очистку та відвантаження. Тому ми були застраховані від блекаутів», — говорить керівник.

Окрім електроенергії та біометану на заводі виробляється і тепло, яке зараз іде на обігрів свинокомплексу компанії. Це дозволило «Галс Агро» суттєво зекономити на витратах на опалення у зимовий період.

«Якщо раніше до бюджету компанії ми закладали близько 5 млн грн на газ для обігріву тваринницького комплексу, то тепер обігріваємо його теплом від генераторів електроенергії. А свинокомплекс в нас на 24 тисячі голів», — розповідає Павло Пустовойт.

Та додає, що отримане в процесі виробництва тепло можна задіяти ще і для підсушування зерна. Крім того, зерно можна сушити і самим біогазом. На елеваторному комплексі «Галс Агро» передбачена і така можливість, на сушарці можна встановлювати біогазові пальники. Але це вже на дуже рідкісний випадок, бо сушити зерно на альтернативному паливі набагато вигідніше.

«Від заводу до сушарки у нас 200 метрів, можемо сушити зерно і біогазом, але це не вигідно. Ми порахували, що з пелетою виходить дешевше, а з тріскою ще більш вигідно. Газ краще продавати споживачам, але ще краще — експортувати його до Європи, отримуючи там надбавку за біометан, що вироблений з відходів», — пояснює економіку сушіння Павло Пустовойт.

Всі зернові відходи з елеватора ідуть на виробництво біогазу та біометану. Таким чином непотріб перетворюється на реальні гроші, до того ж, немаленькі.

Для виробництва 1 млн куб м біометану потрібно до 3 тис. тонн органічної сировини, в перерахунку на суху речовину. Будь-яка сировина для виробництва біометану містить якусь кількість органіки та вологи. Це основа для розрахунку кількості сировини для виробництва.

Більш детально про розрахунок обсягів сировини, рентабельність та строки будівництва читати в інтерв'ю СЕО «Галс Агро» Сергія Кравчука: Побідувати біометановий завод не важче і не довше, ніж елеватор

Виробничий цикл на біогазовому заводі

Керівник біогазового заводу Максим Гринько в розмові назвав цикл виробництва біогазу «годуванням заводу». Вислів не випадковий і в почутті гумору робітникам виробництва не відмовиш — завод, дійсно, працює подібно до шлункового тракту великої рогатої худоби.

Спочатку проводиться заготівля сировини, на якій працюватиме завод. Це можуть бути будь-які відходи та залишки аграрного виробництва — жом, силос, зерновідходи, зіпсоване зерно, обрізки овочів, тваринницький гній, солома. Все це накопичується на майданчику та у спеціальних ємностях, а потім буде змішано в певній пропорції та піде у приймальний резервуар чи бункер завантаження. Їх на заводі три, приймальний резервуар для завантаження рідких матеріалів та два бункера подачі сухої сировини. З бункерів сировина іде у ферментатори.

«Ферментатор — це величезна циліндрична ємність, розрахована на 4 тис. кубометрів сировини. На заводі всі ферментатори ідентичні за об'ємом. У ферментаторах першої черги, які будувалися під жом з цукрового заводу, від початку було встановлено по 3 міксери. Але після того, як почали працювати з більш густими рецептурами, провели реконструкцію, та добавили ще по одному. В ємностях нової черги стоїть вже по 5 міксерів», — говорить Максим Гринько.

Отже, бетонна чаша, двигун, шнек з лопатями, якими перемішують біомасу, все це зверху прикрите двома шарами — мембраною для збору біогазу та захисним куполом. Тут сировину витримують 28 днів, при температурі, в залежності від необхідного режиму, від 36 до 52 С. Саме у цей період іде найбільш активна робота бактерій, вони активно розмножуються, перетравлюють органіку та найпродуктивніше виділяють газ метан в суміші з вуглекислим газом. Той самий метан, через який екоактивісти вовками дивляться на бідолашних корівок, мабуть, через відсутність у волооких годувальниць мембран та газгольдерів.

На заводі ж біогаз, який збирається під куполом, уловлюють та відокремлюють. А сировину з ферментатора відправляють до нової бетонної чаші — доброджувача. Доброджувач — ідентична ферментатору споруда, в ньому іде процес остаточного виділення газу, але вже за коротший час, в менших обсягах та за менших температур. Сировина між всіма ємностями перекачується по трубах за допомогою насосів.

Після доброджувача відпрацьований субстрат подається до сепаратора, який розділяє його на тверду та рідку фракції. Працює сепаратор за добре відомим принципом шнекової соковижималки. Далі суху фракцію у якості добрива повернуть на поля компанії. Рідку також вивезуть в поле, але частину залишають для замішування нової партії сировини.

Щодо виробленого біогазу, то на заводі без біометанового модуля він подається до когенератора, де перетворюється на електроенергію та тепло. А якщо, як в «Галс Агро», завод обладнаний одним чи більше модулями виробництва біометану, то, після очищення від вологи та сірководню, з біогазу буде вироблений біометан, який в подальшому буде закачано до газових мереж. За своєю якістю такий біометан нічим не відрізняється від видобувного метану. До речі, на заводі є лабораторія, яка постійно контролює процес виробництва біогазу, пильно стежить за кислотно-лужним балансом сировини та іншими параметрами виробничого процесу.

Робота заводу повністю автоматизована, його обслуговують в цілодобовому режимі позмінно бригада слюсарів та оператор, які керують процесом виробництва через комп'ютери та забезпечують безперебійну роботу технологічного обладнання. Загалом штат працівників нараховує близько 15 осіб, з керівництвом, слюсарями та лаборантами.

Ось таким, в загальних рисах, виявився процес виробництва біометану. Безумовно, незабаром біометанових заводів в Україні значно побільшає — на державному рівні вже створено правову базу для впровадження ринку біометану. Також підписано Меморандум про партнерство України та ЄС у сфері відновлюваних газів. А в самій у Європі вже діє більше тисячі біометанових виробництв.

Читати на тему: В Україні затвердили державний стандарт щодо закачування біометану в розподільні та магістральні газові мережі

Експерти говорять, що у разі зняття всіх можливих бар'єрів щодо експорту біометану та зростання внутрішнього споживання, Україна до 2030 року може довести щорічне виробництво біометану до кількох млрд кубічних метрів. Це неймовірний потенціал для розвитку; як каже СЕО «Галс Агро» Сергій Кравчук — «безмежний блакитний океан». Не тільки океан можливостей та перспектив, а і нових інвестицій у розвиток України.

Майя Муха, Elevatorist.com