Світлана Нікітюк: Аграрний ринок змінюється, компанії будуть об'єднуватися та продаватися

Керівниця «Епіцентр-Агро» Світлана Нікітюк
Джерело фото: Elevatorist.com

Нещодавно ми побували на Вінницькому елеваторі холдингу «Епіцентр-Агро». За словами керівниці «Епіцентр-Агро» Світлани Нікітюк, цей величезний красень на початку війни дуже допоміг в роботі не тільки самій компанії, а й стороннім холдингам, фермерам та трейдерам. В компанії впевнені, що великі елеватори будуть затребувані і в майбутньому.

Чому в «Епіцентр-Агро» так вважають, в які нові проєкти має намір увійти компанія, чи слід чекати на «земельні війни» в ринку — дізнавайтеся з нашого інтерв'ю із Світланою Нікітюк.

Як «Епіцентр-Агро» зараз більше себе позиціонує в аграрному ринку — виробником, надавачем елеваторних послуг чи переробником?

Світлана Нікітюк: «Епіцентр-Агро» з позицій виробника рухається далі, щоб стати компанією з повним циклом виробництва. Ми точно перейдемо з системи простого вирощування, розширимося в частині виробництва, будемо мати готовий продукт, який представимо не тільки в Європі, а й в усіх країнах світу.

Якщо взяти окремо елеваторний сегмент, то які потужності маєте зараз?

Світлана Нікітюк: Ми розпочали наш елеваторний хаб з того, що мали 300 тис. тонн одночасного зберігання. В подальшому розбудували елеватори і на сьогодні маємо вже 1,8 млн тонн одночасного зберігання.

Серед усіх 16 елеваторів, 8 зерносховищ — нові, які ми будували з нуля. На кожному з них збудовано від 2 км залізниці. Всі елеватори маршрутні, всі сучасні та високотехнологічні. Ми мінімізуємо людський фактор, скорочуємо час для того, щоб оперативно приймати, доробляти і відвантажувати зерно.

Багато фермерів вже побудували власні потужності, як ви плануєте вибудовувати з ними співпрацю?

Світлана Нікітюк: Дійсно, фермери розбудували невеличкі елеватори і склади для того, щоб бути незалежними. Але ви ж бачите, як циклічно все змінюється кожні 2 роки. До війни вся країна дивувалася, нащо нам 1,8 млн тонн зберігання, а потім, на початку війни, ніхто не знав, куди везти зерно. Ми мали можливість тримати свій урожай, прийняти новий, і допомогти іншим: трейдерам та холдингам, які просили забрати зерно на зберігання.

Цей рік показав іншу історію: кліматичні зміни. Рання зернова група — пшениця, ріпак — були дуже сухими. Пізня зернова група також була доволі суха. У нас в цьому році не було кукурудзи, ми вивели її із сівозміни на 2024 маркетинговий рік. Але від наших колег на ринку ми чули, що на заході країни кукурудза йшла з вологістю 22%. Такого Україна ще не бачила, і ніхто не знає, що буде ще через 2 роки. Проте ми маємо план, як залучати наші елеватори в майбутньому.

Світ дуже швидко змінюється. Це стосується не тільки геополітики та ситуації в країні, але й кліматичних факторів. Ми маємо йти на крок попереду цих викликів. Зараз у нас відсутня закупівля на елеваторі, компанія просто надає ринку чесні та прозорі послуги. Але вже за рік-два ми запропонуємо нову форму співпраці — можливість завозити нам зерно з подальшою реалізацією. І тим фермерам, хто не побудував елеватори, можна буде не перейматися, як зберегти врожай. Просто будемо приймати зерно, і в будь-який час аграрій зможе його нам продати: в момент завозу, через місяць, коли піднялася ціна, чи пізніше.

А як плануєте співпрацювати з трейдерами?

Світлана Нікітюк: На моє особисте переконання, війна перерозподілила учасників ринку. Зараз важко всім, не тільки виробникам, тому що збільшилася собівартість виробництва. Нелегко також і трейдерам, бо немає такої рентабельності і заробітків. На початку війни, коли був хаос, ніхто не знав куди вивозити зерно. Тоді у трейдерів був золотий час, особливо у тих, хто мав власний парк вагонів. Логістика підскочила до 100 доларів, і вони заробляли на всьому — і на логістиці, і на трейдерстві, і на кінцевих цінах.

Зараз ринок змінився. Я думаю, що в подальшому компанії будуть об'єднуватися, продаватися. Вже не всі мають змогу обробляти землю.

Якщо подивимося фінансову складову, то 2021 рік був найвдаліший для аграріїв. Вже 2022 рік був збитковий, 2023-й — трохи кращим, у 2024 ми тільки починаємо вставати з колін. І сподіваємося, що у 2025-му також будемо в плюсі. Не всі мають таку фінансову подушку, щоб 3 роки працювати без прибутків, тож багато компаній продається вже сьогодні. Так само і трейдерів стане менше, залишаться стійки, сильні і потужні. Ринок перерозподілиться, однозначно.

Що стосується наших планів, то ми прагнемо розширювати земельний банк в тих регіонах, де ми вже присутні.

Чи очікувати нам початку «земельних війн»? В якому напрямку підуть зміни?

Світлана Нікітюк: Питання дуже актуальне. Якщо подивитися на структуру розподілу агробізнесу, в країні є холдинги і фермерські господарства. Великі холдинги дотримуються негласної домовленості цивілізовано вирішувати всі спірні земельні питання за столом переговорів.

Зараз в країні вільний ринок землі. І на ньому з'явилися компанії, які навіть не спеціалізуються на агробізнесі, вони є консалтинговими, а їхній основний заробіток — скупити земельний банк та перепродати інвесторам. З такими гравцями холдинги також напрацьовують робочі відносини, які стосуються продовження оренди викуплених новими власниками земель. Але не всі консалтингові компанії грають по-чесному, тому не з усіма можемо домовитися.

Є на ринку одноосібники — малі фермерські господарства. Не секрет, що в країні залишається «сірий» ринок землі. На цьому ринку «в сіру» закуповують насіння, добрива, ЗЗР, потім збирають врожай і за готівку продають. Україна вже багато років бореться з таким експортом. Так само вони закуповують і землю, можуть запропонувати пайовикам за оренду землі вдвічі дорожче, ніж вона коштує на ринку. Таким чином одноосібники збирають на ринку невеличкі земельні масиви. Наприклад, якщо ми обробляємо земельні площі, а такий одноосібник викупить з них 2 паї, по одному на різних кінцях площини, то нікому не цікаво буде там працювати з технікою.

Ми також намагаємося йти з ними на діалог і спілкуватися. Деякі ідуть на розмову, деякі ні. Але я не думаю, що в країні будуть відверті війни, тому що ми побачили, що під час вільного продажу землі в нас немає активного попиту і пропозицій. Наразі українці в очікуванні, їм інтуїтивно хочеться бачити ціни як в Європі, наприклад, як в сусідній Польщі — 10 тис. євро за гектар. Зараз паї продають виключно ті, хто має фінансові складнощі в родині.

Отже величина земельного банку в подальшому буде одним з факторів впливу на розвиток елеваторного ринку. В «Епіцентрі» вже рахували, що і коли стане стелею росту потужностей?

Світлана Нікітюк: Це питання ще цікавіше (всміхається, — прим.ред.). До війни ми знали, скільки землі в Україні обслуговується, скільки ріллі та скільки елеваторів у кожній області. Був баланс, і всі потреби закривалися. Зараз є окуповані території, заміновані землі, пошкоджено дуже багато елеваторів. Тому знову з’явився дисбаланс. Коли скінчиться війна, ми сподіваємося, що повернемо свої землі та розмінуємо їх. На це піде багато часу, але Україна має великий потенціал, який на сьогодні ще не використовується.

Ми всі в пошуку технологічних рішень у зв'язку з кліматом. Шукаємо технології, які будуть вдалими не один рік, рішення, які дають більше можливостей, щоб мати більший врожай по Україні в цілому. Якщо врожай буде більшим, потрібно більше елеваторних та портових потужностей — це все ланцюжок, який починається із землі. Як тільки Україна вийде на свій потенціал по вирощуванню, а це великі можливості, тоді ми побачимо бум у всіх секторах аграрної галузі. Однозначно, потенціал для росту ще є.

Була інформація, що «Епіцентр-Агро» хоче побудувати портовий термінал.

Світлана Нікітюк: Дійсно, були пропозиції від наших партнерів щодо спільного будівництва портового терміналу. Від себе скажу, якщо в компанії приймуть рішення увійти в проєкт, то це стане новим напрямком. Тоді ми зможемо використовувати на повну потужність наші елеватори.

Цього року по всій Україні дуже цікава, але сумна цифра — немає навіть 50% оборотності елеваторів. Ні в нас, ні у колег з інших холдингів. Ніхто не везе зерно, бо воно сухе. Якщо взяти цей рік за основу, що клімат таким і залишиться, нам треба розуміти, що ж робити з цими елеваторами в наступні роки.

Поки країна в стадії війни, ми не маємо змоги розгорнутися та вирощувати стільки, скільки можемо. Це пауза для діяльності елеваторного бізнесу. І якщо ми візьмемо участь у проєкті, то зможемо через наші елеватори закуповувати зерно, зберігати його, використовувати наші маршрутні елеватори і займатися трейдингом в порту.

Чи розглядали в компанії шляхи до виробництва біогазу? Дуже перспективний напрямок розвитку, але з реалізацією цієї продукції наразі величезна проблема…

Світлана Нікітюк: «Галс-Агро» побудував завод з виробництва біометану. Такі компанії, як «Галс-Агро» — сміливі, але поодинокі. Коли бізнес об'єднається, то уряд буде змушений його почути. Просто уявіть — Україна має потенціал вирощування кукурудзи у сотні мільйонів тонн. Ми можемо виробляти біометан як альтернативу газу для власних мереж, можемо його експортувати. Але в країні досі існує лоббі тих, хто постачає природній газ. І це питання треба вирішувати.

Читати на тему: Сергій Кравчук: Побудувати біометановий завод не важче і не довше, ніж елеватор

Вже рік ідуть напрацювання, є директиви-постанови, де уряд розглядає експорт, але справа не зрушає з місця. І це при тому, що ми працюємо над імплементацією України до ЄС, говоримо, що хочемо наблизитися до правил та законів Євросоюзу. В такому разі владі варто почути ринок та агробізнес, який готовий постачати біогаз на дефіцитний європейський ринок. Треба лише відпустити експорт і дати розвиватися внутрішньому ринку.

На жаль, агро в Україні — це найтурбулентніша галузь, і кожен агробізнесмен справляється зі своєю проблемою сам. Без дотацій та допомоги, які є в інших країнах світу. Але ми вже навчилися справлятися з труднощами.

Як в «Епіцентр-Агро» оцінюють можливості альтернативної енергетики? Чи буде вона ефективна для таких потужних підприємств, чи це вимушена тимчасова міра для вас?

Світлана Нікітюк: Наші елеватори великі, вони мають змогу приймати від 4 до 10 тисяч тис. тонн зерна на добу. Є дуже багато пропозицій з альтернативної енергетики, але вони більше підходять для фермерських елеваторів, де сушать невеликі обсяги зерна. Відповідно, ми такі проєкти не розглядаємо. Є компанії, які поставили експериментальне альтернативне обладнання на сушарки. Ми знаємо, що там траплялися загоряння, і не хочемо собі таких історій.

Стосовно сонячних панелей скажу, що основна робота на елеваторах розпочинається у жовтні-листопаді, коли сонячні панелі не дають достатньої ефективності. Тож шукаємо інші варіанти, наприклад — газопоршневі установки. Консультуємося з компаніями-виробниками сушарок про те, як технологічно можна поєднати газопоршневі установки з пальниками сушок. Будемо сподіватися, що рішення знайдеться.

А яка зараз ситуація з експортом, яку продукцію постачаєте на зовнішні ринки?

Світлана Нікітюк: З війною у нас змінилася структура посівів. Згідно технологічних карт, ми йшли по структурі попередників правильним науковим шляхом. Війна зробила пшеницю та кукурудзу малорентабельними, іноді навіть збитковими. Рентабельні культури сьогодні олійні, тому ми намагаємося перелаштувати нашу структуру таким чином, щоб більше вирощувати соняшник, ріпак і сою. В 2024 році ми прибрали кукурудзу із структури посівів, проте у 2025 вона повернеться.

Всю олійну групу — ріпак, соняшник і сою — ми переробляємо і експортуємо як шрот та олію. Соняшник ми вже років 6 переробляємо, не продаємо насіння. Вже другий рік поспіль переробляємо ріпак, цьогоріч вперше почнемо переробку сої, також будемо експортувати олію та шрот.

В портфелі залишається пшениця та кукурудза. Зараз продаємо залишки кукурудзи минулого року. Щодо пшениці, то у 2024 році зібрали 250 тисяч тонн цієї культури. Взагалі пшениця у нас експортна позиція, але частину забирають пайовики, а частину відправляємо на власні млини. Але зараз це більше як хобі, а не бізнес, тому що ціни на пшеницю цікавіші, ніж на борошно. І це просто нонсенс.

Я не втомлююся повторювати — український агробізнес має шалений потенціал. Але до нього потрібно дослухатися, допомагати. Або хоча б не заважати.

Пані Світлана, дуже дякуємо Вам за цікаву розмову!

Майя Муха, Elevatorist.com