Світлана Нікітюк: Епіцентр Агро в цьому році повністю відмовився від кукурудзи і взяв курс на переробку олійних

Агрохолдинг «Епіцентр Агро» кілька останніх років є одним із хедлайнерів зернового та елеваторного ринку. На дії цієї компанії орієнтуються, одні — як партнери, інші — як конкуренти. Це не дивно, бо агрохолдинг серед лідерів по обсягу зембанку і наявності потужностей для зберігання зернових та олійних.

Зараз у воєнні часи для українських аграріїв черговий іспит на стійкість, потрібно приймати правильні рішення і швидко переорієнтовуватися у веденні бізнеса. Як це відбувається у «Епіцентр Агро», на що там роблять ставки зараз і що планують надалі, сайту Elevatorist.com розповіла керівниця аграрного напрямку компанії «Епіцентр» Світлана Нікітюк.

Наскільки війна та проблеми з експортом і логістикою змусили перелаштувати бізнес-процеси в зерновому напрямку «Епіцентр Агро» — в сівозміні, в балансуванні між експортом і переробкою?

Світлана Нікітюк: Ми переглянули наші бізнес-процеси і вже з перших днів війни почали змінювати структуру сівозміни по кукурудзі, бо вона вперше в історії України стала збитковою. «Епіцентр Агро» у 2022 році зменшив посіви кукурудзи на 25 тис. га, у 2023-ому році ми також скоротили посівні площі під кукурудзою, ввели в сівозміну сою, вдвічі збільшили площі під ріпаком і соняшником.

Що стосується переробки, то тут теж відбулися зміни. Якщо років 5-6 тому ми переробляли виключно соняшник, то у 2023-му році спробували переробляти ріпак, а зараз, через місяць-два будемо переробляти сою. Ми отримали позитивний досвід, гарну економіку і тепер будемо переробляти абсолютно всю олійну групу: соняшник, ріпак і сою.

Чи легко давались ці зміни, і на основі чого команда приймала рішення?

Світлана Нікітюк: Насправді зміни давались нелегко. Особливо стосовно відмови від кукурудзи. У 2024 році ми повністю вийшли з посівів цієї культури, і це за умови того, що компанія «Епіцентр Агро»  минулого року разом із партнерами-виробниками виростила свій гібрид насіння кукурудзи. Втім, ми повернемося до питання вирощування цієї зернової в 2025-му році.

Ми виходимо виключно з економічної ефективності, в зв'язку з тим, що кукурудза сьогодні пробиває чергове цінове дно. Зараз ефективно вирощувати, те що дає прибуток, а це олійна група. Тому ми збільшуємо посівні площі під ріпаком, соєю і соняшником.

Якщо говорити про переробку олійних, наскільки вигідно використовувати сторонні потужності для переробки, і чи є сенс будувати свої?

Світлана Нікітюк: «Епіцентр Агро» працює на партнерських потужностях. Але навіть враховуючи цей фактор, продаж олії та шротів соняшника, ріпака та сої рахуються в плюс.

Сьогодні в Україні профіцит потужностей по переробці олійних, що дає змогу аграріям збільшувати площі під цією культурою. 

Враховуючи економічну доцільність, наша компанія ставить собі за мету перейти на повну переробку всієї олійної групи і експорт готової продукції. Реалізацію в Україні ми не плануємо.

Тобто сенсу будувати свої потужності немає, вигідно використовувати сторонні, тому що економіка рахується?

Світлана Нікітюк: Вона рахується, але сторонні потужності не дають мобільності. Що я маю на увазі? ОЕЗи, які надають послуги з переробки сировини, працюють одночасно із кількома компаніями. І нам доводиться підлаштовуватися під їхні умови. Потрібно вчасно завезти точну кількість сировини, згідно угоди, і також вчасно забрати готову продукцію, тому що заводи обмежені в ємностях по зберіганню шроту та олії. Це не так, як відбувається у нас на власних елеваторах, коли ми можемо регулювати свої дії. Тому є певні моменти, які все одно нас підштовхують до того, щоб мати власні потужності, і ми поступово до цього прийдемо.

Читати по темі: Переробка зерна-2023: які проєкти будували та запускали минулого року

Як останні два роки працював елеваторний напрямок компанії? В пріоритеті було обслуговування власного зерна «Епіцентр Агро» чи сторонніх поклажодавців?

Свтілана Нікітюк: Коли ми будували наш елеваторний напрямок, ринок говорив, що «Епіцентр» хворіє гігантизмом, бо ми набудували 1 мільйон 800 тис. т одночасно зберігання. Зараз ситуація нам показала, що ми були праві. З початку війни ми мали місце, по-перше, щоб зберігати своє зерно (ми туди вдало заклали той врожай, який зібрали восени 22-го року), а, по-друге, ми абсолютно всім бажаючим надавали можливість завозити до нас зерно на збереження.

Так, були моменти, коли у нас не вистачало елеваторних ємностей, але ми, напевно років 4-5, маємо позитивний досвід зберігання кукурудзи в сілобегах. Тому закладали свою кукурудзу в рукави, і приймали всіх бажаючих.

Елеватори компанії не постраждали від війни?

Світлана Нікітюк: Ні, наші елеватори знаходяться в західних областях, тому нас ця біда оминула.

«Епціентр Агро» планує розширювати елеваторну мережу, чи наявних потужностей достатньо?

Світлана Нікітюк: Це питання треба розглядати комплексно, тому що ми рухаємося далі і плануємо збільшувати земельний банк. Плануємо розширюватися у всіх регіонах, де ми присутні. Відповідно, нам потрібно буде збільшувати наш елеваторний напрямок.

Чи існує проблема з кадрами на елеваторах, і якщо так, то як ви її вирішуєте?

Світлана Нікітюк: Питання дуже важке. Негативна динаміка із кадрами почалася ще з часів Ковіду. Тоді частина людей хворіла, частина виїжджала за кордон на заробітки, особливо люди із заходу України, де, власне, знаходяться наші елеватори.

Війна тільки посилила цю негативну динаміку, тому що зараз дуже багато людей потрібні на фронті. І так виходить, що велику частку спеціалістів з елеваторів забирають у ЗСУ. У нас на сьогодні 10% з агрохолдингу знаходяться у ЗСУ.

А знайти нові кадри для елеваторів дуже важко. Елеватор — це такий об'єкт, де не можна людину взяти з вулиці і відразу поставити працювати, наприклад, оператором зерносушарки. Такого працівника потрібно навчати, як мінімум 3 місяці, бо він обслуговує обладнання, яке коштує мільйон євро.

Ми намагаємося бронювати працівників, якщо вони не мають офіцерські звання. Процес бронювання дуже довгий, але в принципі реальний. Зараз закон змінюється, є обов'язкова умова — спочатку потрібно підтвердити належність підприємства до критичної інфраструктури, а потім можна бронювати тих чи інших осіб на півроку. Наприклад, 1 березня ми підтверджували статус критичності одного з підприємства, одразу після цього подаємо людей на бронювання на три місяці, потім ще раз подаємо до кінця року.

Розглядаємо варіанти працевлаштування тимчасово переміщених осіб. Але знову ж таки, потрібен час для того, щоб навчити зерносушарщика, або іншого спеціаліста.

Питання логістики: яким напрямкам віддаєте перевагу — море, Дунай чи через кордони з ЄС?

Світлана Нікітюк: У цьому питанні ми не є креативними, ми продаємо скрізь, де є вивіз. З початку працювали через західний кордон, акредитували 140 наших зерновозів для того, щоб возити продукцію у Європу. Звичайно обіговість зерновозів залежить від країни-імпортера. Це може бути від 10 днів (тобто три обороти за місяць), до одного разу на місяць, в залежності від черги, відстані країни від України.

А потім відкрилися шляхи через Велику Одесу, і ми ними скористались. Зараз Польща заблокувала транзит — їдемо на Чоп, Мукачево. Тобто, ми оперативно переорієнтовуємося. Наша перевага в тому, що в структурі компанії 8 маршрутних елеваторів. Два з них — у Вінниці і Закупному — мають можливість завантажувати по два маршрути за день.

Тобто ми можемо одним днем завантажити із наших елеваторів і відправити на експорт 10 маршрутів, це 35 000 тонн. Також можемо мобільно вивозити зерно власними зерновозами.

Але потрібно дуже швидко приймати рішення, куди везти? Наприклад, блокується кордон Польщі і потрібно перекидати все на інші напрямки?

Світлана Нікітюк: Ви знаєте, навіть не через війну, а так склалося, що агрогалузь — це найтурбулентніша галузь країни. Агробізнес у нас настільки адаптований до змін, що які б нововведення не були на рівні держави, або від наших партнерів із-за кордону, ми настільки гнучкі, що нас нічого не дивує. Ми звикли працювати в форматі постійного авралу.

Який транспорт компанії зараз економічно вигідно використовувати (автоперевезення, чи залізниця)? Від чого це залежить?

Світлана Нікітюк: Відстань до 300 км рахується автоперевезеннями. Все що вийшло за 300 км — цікавіше везти залізницею.

Сьогодні ми не маємо власних вагонів-зерновозів, ми володіємо парком автозерновозів, і купили під час війни 50 оліїєвозів, щоб перевозити олію. Звичайно нам цікавіше користуватись власним транспортом, так собівартість виглядає привабливіше, в порівнянні з послугами сторонніх компаній.

Нам також не вистачає власного вагонного парку, але ми над цим працюємо.

На Вашу думку, проблеми з експортом через кордони з ЄС — політичного чи економічного характеру? Які шляхи вирішення?

Світлана Нікітюк: Я маю власну точку зору, можливо вона не буде збігатися з думками інших учасників ринку. Ці процеси виключно економічного характеру. Ми вже спостерігали перший такий сплеск протестів, тоді польська сторона почала страйкувати, і Євросоюз дав польським аграріям дотації на тонну зерна.

Зараз ми бачимо повтор ситуації. Але, на мій погляд, ця виключно економічна складова прикривається ширмою політичної неспроможності врегулювати конфлікт. Є проблема, і має бути діалог між країнами, яким чином все врегулювати. Польська сторона може це зробити, але не хоче. І це викликає негативний тренд, тому що сьогодні дії Польщі показали, що абсолютно будь-який фермер або перевізник може вийти, зробити що завгодно із зерном, і не отримає ніякого покарання. Це стало негативним прикладом для інших країн.

На жаль, наші колеги-поляки забули, як 20 років назад вони таким самим чином входили в Євросоюз, і у них була така ж ситуація з Німеччиною. Все дуже швидко забувається. Тому має бути діалог, мають бути робочі зустрічі з пропозиціями варіантів, компромісів. Всі питання можна вирішити.

Тим паче, що поляки від нас теж мають економічні вигоди. По-перше, вигідно було купляти наше зерно деяким польським компаніям. По-друге, ми інвестували в їхню економіку. Користувалися польським вагонами — оплачували за послуги. Заїжджали в польські порти, перевалювали — оплачували перевалку. Ми обертали їхню інфраструктуру.

Чому румуни, коли побачили, скільки Україна через них перевалює в портах, розглядають можливість будівництва альтернативних доріг? Думають, як збільшити перевалку в портах. Оце комерційні, економічно здорові відносини.

Як Ви бачите подальший розвиток, на що український зерновий ринок буде акцентуватися — більше на переробку чи на експорт сировини?

Світлана Нікітюк: Я думаю, що ринок поділиться на дві частини. Такі компанії, що займаються виключно трейдингом — це транснаціональні компанії, як, наприклад, «НІБУЛОН», який більше зосереджений на закупівлі, будуть залишатися в експорті. Вони мають налагоджені зв’язки із фермерами, а також власну потужну інфраструктуру для експорту.

Що стосується агрохолдингів, думаю поступово, коли ми вийдемо на правильний діалог з Євросоюзом, знайдемо свої ринки збуту, ми всі будемо дивитися в сторону переробки. Тому що там є додана вартість. Звичайно, переробка та експорт готової продукції потребують більше зусиль, перемовин, роботи, але це вигідніше, ніж експорт сировини. Вже сьогодні ми бачимо позитивну динаміку на власному прикладі.

Головне, щоб був діалог, по-перше, з нашими закордонними партнерами, для того, щоб ми мали ринки збуту, і, по-друге, це має бути діалог з нашим урядом. Ми можемо продавати цю продукцію не в Україні, але уряд має зробити певні кроки по врегулюванню нормативних документів, щоб це працювало і в Україні також. Треба починати завжди з себе, а потім дивитись на сусідів.

Зараз на слуху приклад компанії «Галс Агро». В квітні 23-го року вони відкрили завод по переробці кукурудзи на біометан. На відкриття приїжджали всі представники уряду… Компанія планувала продавати біометан державі. А рік потому вони зупинились, бо за рік так нічого і не змогли реалізувати.

Тож, коли ми зараз критикуємо поляків, давайте, шановні, подивимось, що ми самі можемо зробити для своєї країни. Наприклад, Україна, маючи такі можливості по кукурудзі і переробці, може закрити дуже велику частину використання газу всередині країни. Але для цього потрібна політична воля.   

Зараз дуже важкі для всіх часи, як Ви відновлюєте свої сили? Як підтримуєте моральний та психологічний дух в компанії?

Світлана Нікітюк: Особисто я намагаюсь відволікати себе навчанням. Я отримую п’яту вищу освіту в області психоаналізу. Якщо є вихідні, то звичайно проводжу час із сім'єю, яка надихає. Розраджують домашні улюбленці — у нас є великі собаки. До війни був лише один мастиф, під час війні завели алабая.  

Також намагаємося навчати команду. У 2023 році ми їздили переймати досвід у інших холдингів, фермерів. Проводили конференції, де залучали виробників. Ми шукаємо альтернативу, нові технології. А коли людина, окрім роботи, переключається на якісь інші заходи, їй трішки легше. Ми розуміємо, що люди емоційно вигорають через війну — це негативні емоції, переживання, нерозуміння майбутнього, тому робимо такі невеличкі заходи. Треба знаходити час і на працю, і на відпочинок.

Пані Світлано, дякуємо за змістовну бесіду!

Інна Воробйова, Elevatorist.com