АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Переробка замість експорту: 2025 рік закріпив нову модель агроіндустрії України
Джерело фото: Elevatorist.com
2025 рік став для української переробної галузі переломним. На тлі війни, логістичних обмежень, дефіциту сировини та зміни регуляторних умов бізнес активніше відмовляється від традиційної експортно-сировинної моделі на користь внутрішньої переробки та продуктів з доданою вартістю. Це підтверджують і макроекономічні показники, і десятки інвестиційних рішень, зафіксованих упродовж року.
Переробка — новий податковий локомотив економіки
За даними Мінекономіки, у 2025 року переробна промисловість стала найбільшим платником податків серед усіх галузей, сплативши 367,5 млрд грн до Зведеного бюджету України — 18% загальних надходжень. Приріст у понад 70 млрд грн рік до року став найбільшим абсолютним зростанням серед секторів економіки.
Переробка більше не є «додатком» до агросектору — вона перетворюється на системоутворюючий елемент економіки. Програми підтримки виробників («Зроблено в Україні») вже у 2025 році дали майже 1 в.п. зростання ВВП, що робить галузь стратегічною не лише для агроринку, а й для державних фінансів.
Борошно і крупи: ставка на модернізацію та ЄС
Сегмент зернопереробки демонструє чітку зміну логіки інвестування. Поява окремої квоти на експорт українського борошна до ЄС у 2025 році стала тригером для вкладень: лише експортно орієнтовані млини інвестували близько €17 млн у модернізацію.
Керівник Спілки Борошномелів України Родіон Рибчинсьский зазначає, що наступний перегляд квот запланували на 2028 рік, і це може відкрити додаткові можливості для подальшого розширення присутності українського борошна на європейських ринках.
У 2025 році в різних регіонах країни запускалися нові підприємства:
- млини потужністю 120–150 т/добу,крупозаводи з глибокою автоматизацією,
- заводи з виробництва пластівців із повним циклом переробки.
Щодо вартості будівництва нових переробних потужностей, то за даними Спілки Борошномелів України, ціна будівництва млина або заводу з виготовлення круп в Україні стартує від $3 млн. Також є приклади бізнесів, в які інвестували $15 млн. У цю суму входить вартість обладнання та будівлі — основних фондів, без урахування оборотних коштів, які можуть сягати 50% вартості проєкту. В тому числі це сировина та маркетингові витрати.
Типова риса нових проєктів — високотехнологічність, енергоефективність і орієнтація на В2В та експорт, а не на масовий внутрішній ринок. Важливо й те, що дедалі частіше використовується українське обладнання, що знижує валютні ризики та залежність від імпорту.
Від елеваторів — до комбікормів і птахівництва
Ще один показовий тренд 2025 року — переосмислення ролі елеваторів. Частина операторів свідомо відмовляється від нарощування потужностей зберігання на користь переробки.
Причини прагматичні:
- висока конкуренція за зерно,
- низька маржа елеваторних послуг.
Натомість компанії заходять у комбікорми, птахівництво, локальну переробку — там, де зберігається контроль над сировиною і формується додана вартість. Це означає зміну бізнес-моделі: елеватор перестає бути кінцевою точкою ланцюга.
Яскравим прикладом такого переосмислення бізнесу став Руденківський елеватор ТОВ «Трейдсофткорн», де власники змінили інвестиційні плани й відмовилися від запланованого збільшення потужностей зберігання на користь будівництва переробних.
Олійні: дефіцит сировини як каталізатор трансформації
Сезон 2025/26 оголив структурну проблему — перевищення переробних потужностей над обсягами соняшнику. Дефіцит у понад 10 млн тонн означає жорстку конкуренцію за сировину та тиск на маржу.
«Ринок ніколи не відчував такого вираженого дефіциту поставок, в результаті чого майже половина національних переробних потужностей була недовикористана. Очікується, що переробники, які мають можливість перейти на непрофільні олійні культури, такі як соя та ріпак, пройдуть сезон ефективніше, частково компенсуючи тиск від обмеженої доступності насіння соняшнику», — йдеться у звіті агрохолдингу «Кернел» за перший квартал 2026 ФР.
Водночас ця ситуація стала поштовхом до:
- переорієнтації заводів на сою та ріпак,
- рекордної переробки ріпаку,
- ситуації, коли переробка сої вперше перевищує експорт.
Важливу роль у переформатуванні ринку відіграв також і новий закон, так звані «соєві правки», якими передбачено сплату експортного мита на сою та ріпак. Закон визвав бурхливу реакцію учасників ринку, у ВР навіть був зареєстрований законопроєкт про скасування мит.
Але станом на зараз очевидні прямі наслідки спільного впливу низького врожаю соняшника та дії «соєвих правок» — внутрішня переробка ріпаку за липень–листопад 2025/26 МР склала близько 970 тис. тонн і 860 тис. тонн сої. Для порівняння, експорт у цей період становив 1,2 млн тонн ріпаку та 650 тис. тонн сої.
На думку керівниці редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторії Блажко, переробка ріпаку у поточному сезоні має всі шанси сягнути рекордних 1,4 млн тонн проти 490 тис. тонн торік, а переробка сої — зрости до 3 млн тонн. Це на 200 тис. тонн більше, ніж минулого року, і вперше дозволить внутрішній переробці випередити експорт, який прогнозується на рівні 2,2 млн тонн.
«Вперше в історії України внутрішня переробка фактично наздоганяє експорт і навіть починає його випереджати. Для ринків, які традиційно були орієнтовані на зовнішні поставки, це справжня зміна парадигми», — зазначає експертка.
Фактично ринок зараз входить у фазу, коли внутрішня переробка починає витісняти експорт, а заводи стають для фермерів привабливішими за трейдерів — не лише через ціну, а й через логістику та швидкість розрахунків.
Біометан: переробка аграрних відходів і новий вид експорту
Початок 2025 року продовжив тренд кінця 2024, коли три українських компанії розпочали виробництво біометану та його подачу до локальних мереж розподілу. У лютому 2005 року було проведено перші транзакції з фізичного експорту біометану до ЄС трубопровідним транспортом. Першою постачання здійснила Група VITAGRO, експортувавши біометан власного виробництва газотранспортною системою до Словаччини.
За даними галузевого видання ExPro, газоподібний біометан за кордон минулого року постачали три українські компанії. Лідером став МХП, який у 2025 році експортував близько 8,7 млн куб. м біометану, або 77% загального обсягу експорту.
Друге місце посіла Група VITAGRO — компанія експортувала близько 2,5 млн куб. м біометану. Також «Галс Агро» здійснила одну експортну поставку газоподібного біометану власного виробництва обсягом понад 75 тис. куб. м.
Окрім газоподібного, у 2025 році дві українські компанії також експортували зріджений біометан (bio-LNG). Зокрема, МХП поставив до Європи понад 5 тис. т, а «ЮМ Ліквід Газ» — майже 900 тонн. Зріджений біометан експортували автоцистернами.
«На хвилі інтересу до виробництва та продажу на експорт біометану ще декілька великих агрохолдингів розпочали роботу над проєктами будівництва біометанових заводів. Паралельно в минулому році йшла робота з визнання українського біометану на європейському ринку, постійний контакт з Єврокомісією щодо доказів прозорості та відслідковуваності усіх ланок процесу, від виробництва до обліку зберігання та експорту українського біометану», — розповіли нам в «Галс Агро».
Треба зазначити, що держава вже заклала рамки довгостроковий розвиток галузі до 2035 року з ціллю виробництва 2,1 млрд куб. м біометану. Це дозволить перетворювати відходи агросектору (солому, гній, післяжнивні рештки) на повноцінний енергетичний ресурс і ще один канал експорту з доданою вартістю.
Але розвиток ринку біогазу/біометану — це не лише збільшення експортних можливостей країни. Як зазначають в «Галс Агро», ситуація на нашому внутрішньому ринку електричної енергії, дефіцит енергоресурсів та необхідність стабільного забезпечення власних потреб бізнесу значно розширюють можливості використання біогазу як для розподіленої генерації електроенергії, так і для виробництва тепла.
В самій «Галс Агро», з появою можливості постачання енергії суміжним підприємствам Групи, розпочато проєкти прямого постачання електричної енергії там, де це буде економічно обґрунтовано. А для того, щоб програма довгострокового розвитку біометанового ринку реалізувалася ефективніше, потрібно цей ринок зробити більш масовим та доступнішим для середнього та малого агробізнесу.
«Ринок біогазу/біометану в Україні — це ринок власників сировини. Для того, щоб залучити на цей ринок не тільки великі агрокомпанії, як зараз, а зробити його насправді масовим, потрібно докорінно змінити правила приєднання виробників до енергетичних мереж, як електричних, так і газових. І якщо приєднання до електромереж було значно спрощено через розуміння необхідності і важливості створення розподіленої генерації, то процес приєднання до газових мереж все ще занадто складний, особливо для середнього та малого агробізнесу», — підкреслюють в «Галс Агро».
Індустріальні парки та гранти: інфраструктура для зростання
Окремої уваги заслуговує розвиток індустріальних парків і грантових програм. Нові парки часто орієнтовані саме на переробку: біоетанол, крохмаль, корми, крупи.
Загалом у 2025 році Мінекономіки ухвалило рішення про надання державного стимулювання 13-ти індустріальним паркам для реалізації 22 інфраструктурних проєктів на загальну суму 697,771 млн гривень. Також минулого року було перераховано 202,91 млн грн державного стимулювання двом паркам, рішення щодо яких були прийняті у 2024 році. Тож, загальна сума державного стимулювання у 2025 році склала 900,681 млн гривень.
У 2025 році в Державному Реєстрі індустріальних парків налічувалося 106 об'єктів, але вже на початку 202 року Кабмін виключив 7 індустріальних парків із Реєстру через відсутність реальних інвесторів і промислових виробництв упродовж понад трьох років. Виключення з Реєстру не означає ліквідацію індустріального парку. Він може продовжувати роботу, однак без доступу до державних стимулів і підтримки.
Окрім держави, USAID та міжнародні фінансові інституції залишаються ключовими каталізаторами інвестицій у регіонах, знижуючи поріг входу для середнього бізнесу.
Підсумовуючи 2025 рік, можна сказати, що переробка в Україні перестала бути реакцією на кризу — вона стала усвідомленою стратегією. Бізнес інвестує не у склади й експорт зерна, а в заводи, технології, енергоефективність і продукти з доданою вартістю.
Ключове питання тепер не в тому, чи буде зростати переробка, а в тому, хто зможе забезпечити себе сировиною і витримати конкуренцію за неї. Саме це визначатиме конфігурацію агропереробного ринку України у найближчі роки.
Майя Муха, Elevatorist.com
