АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Чи хоче великий бізнес йти в переробку: за і проти
Джерело фото: ШІ
Останні років 10 виробництво продуктів з доданою вартістю стало чимось на кшталт ідеї-фікс, — це саме те, що розв'яже проблеми України, і ми перестанемо бути лише сировинним придатком. Успішний досвід переробки соняшника, який сформував сильну олійну галузь, викликає бажання повторити те саме і з зерновими культурами.
Про те, як переробка може врятувати бізнес, чого хоче держава щодо галузі та з якими проблемами будуть стикатися компанії, які серйозно займуться цією справою, говорили на конференції «Зерно і переробка» в Рівному. Публікуємо найцікавіші думки.
Війна і блокування портів сфокусували погляди на переробці
Початок повномасштабного вторгнення та блокування портів змусили бізнес більш серйозно подивитися на переробку: якщо сировину не можна вивезти, то, може, переробити її, та продати з доданою вартістю? Швидка переорієнтація на доступні способи переробки дійсно допомогла компаніям вижити в цей кризовий період.
В компанії «ТАС АГРО», наприклад, почали переробляти соняшник і сою на давальницьких умовах на заводах партнерів.
«Якщо говорити про реальні цифри, то переробка ріпаку нам дала близько $90-100 додаткового прибутку в порівнянні з іншими варіантами. Інші варіанти, — це я маю на увазі експорт, продаж на внутрішній ринок», — розповів комерційний директор компанії «ТАС АГРО» Антон Жемердєєв.
За його словами, за рік компанія набагато збільшила реалізацію своєї продукції кінцевому споживачу. Якщо загалом у 2021 році 98% продукції продавали мультинаціоналам-трейдерам в портах, то в 2022 році кількість кінцевих споживачів-покупців збільшилася до 18%.
Диверсифікація та переробка також допомогли компанії «Сігнет Холдинг», — тут мова йде про виробництво цукру. Як розповів фінансовий директор Володимир Бондаренко, експорт цукру дозволив компанії відмовитися від продажу зерна цієї осені. Кукурудзу, соняшник і сою поклали в рукава до кращих цін.
Уряд спонукає створювати переробні підприємства
Держава бачить у створенні нових переробних підприємств цілий ряд вигод: продукція з доданою вартістю, потік податків в бюджет, нові робочі місця, розвантаження логістики. За словами заступника голови економічного комітету Верховної Ради Дмитра Киселевського, частка переробної промисловості у ВВП України має бути близько 20%. Минулого року вона становила 8%.
На наступний рік в бюджет заклали 40 млрд гривень на різні фінансові інструменти для створення нових малих та середніх переробних підприємств. Існує грантова програма, в рамках якої можна взяти до 8 мільйонів гривень на обладнання та покрити до 50% його вартості. Якщо підприємство розташоване на деокупованих територіях, — компенсують до 80% від вартості обладнання.
«Приблизно 25% від заявників — це компанії, які ніколи переробкою не займалися. Тобто, ми підштовхуємо аграріїв дивитися в цей бік. Зараз є всі умови, щоб рухатися в напрямку переробки: є доступ до сировини, і низькі ціни на неї», — зазначила заступниця міністра економіки Надія Бігун.
В уряді розраховують і на нові робочі місця. За словами Надії Бігун, одне переробне підприємство створює в середньому 20 робочих місць, плюс ще стільки ж в суміжних галузях.
Про доцільність переробки також говорять в контексті розвантаження логістики. Заступник голови Рівненської ОВА Ігор Тимошенко, як приклад, розповів про компанію «Віліс», яка виробляє макарони. Цього року на підприємстві відкрили нову виробничу лінію.
«Робота лише одного підприємства — це 300 вантажних автомобілів на добу в середньому. Тільки один «ВІЛІС» звільняє від необхідності шукати логістичні напрямки та експортувати зерно, — це практично може розвантажити пункт Ягодин на 4 доби. Лише одне підприємство в Рівненській області, а якщо їх буде ще сотня? Ми розуміємо, що тоді логістичну проблему вирішимо повністю», — аргументує Ігор Тимошенко.
Заступниця міністра економіки Надія Бігун розповіла, що за результатами програми, яка тривала вже рік, держава повернула половину вкладень у вигляді податків. За словами урядовиці, якщо динаміка збережеться, то за три роки в бюджет повернуться всі інвестиції. Мова йде про малі та середні переробні підприємства. Але великий бізнес, здавалося б, теж має бути зацікавлений у виробництві товарів з доданою вартістю. Проте є ряд труднощів, які обмежують рух великих інвестицій в цю галузь. Перша і найголовніша — збут.
Ринки для української переробки
Для переробки всіх видів та масштабів питання ринків збуту є найбільш актуальним. Аналітик Agrus Media Олексій Єрьомін зазначає, що зараз продукти переробки загалом продають всередині країни. Тому заклики переробляти всю доступну продукцію дуже відірвані від реальності, бо на результат праці просто не буде покупців.
«Наш потенціал експорту кукурудзи — 28 млн т. Чи зможемо ми переробити такі об'єми? Набудувати заводи, звичайно, можемо. Банки, постачальники обладнання будуть тільки раді. Питання в іншому: куди потім подіти продукцію? Як показує практика, цей ринок завжди більшою частиною внутрішній. Те, що перероблено, — споживається більшими переробниками всередині країни», — каже аналітик.
Як приклад експерт наводить виробництво крохмалю з пшениці, кукурудзи та картоплі в Європі. У 2022 році там виготовили майже 11 млн т за минулий рік. За останні майже два десятиліття ринок сильно не виріс: у 2004 році обсяг виробництва був на рівні 8 млн т крохмалю. Крохмаль використовується для виготовлення харчових продуктів, упаковок, будматеріалів. Чи варто нам будувати великий завод з виготовлення крохмалю? Аналітик вважає, що так, якщо в Україні буде великий покупець на цей продукт.
«Коли ми будемо виробляти у великих обсягах те ж пакування, або у нас буде велика шоколадна фабрика світового масштабу, тоді можна, мабуть, і це зробити», — каже Олексій Єрьомін.
Сподіватися на те, що виробники зможуть легко експортувати перероблену продукцію, не доводиться. За словами аналітика, конкуренція на ринку продуктів переробки відрізняється від сировинної.
«Конкуренція на цьому ринку просто жорстка. Набагато жорсткіше, ніж на завойованих нами ринках постачання сировини, які ми теж вже починаємо втрачати. Поляки нам закрили кордон, — насправді, зерна це практично не торкнулося. Найбільший вплив на продукти переробки, — соняшникову, соєву олії, соєвий шрот», — зазначив Олексій Єрьомін.
Він переконаний, що виробництво повинно йти туди, де є покупці і гроші, і що не варто будувати заводи заради очікування, ану ж «вистрілить».
«Як не крути, експорт сировини для України залишається критично важливим. І проблема не вирішується намаганням переробити продукцію та експортувати її з більш високою доданою вартістю. Знайти покупця дуже складно: ринки закриваються, вводяться квоти, — там всі прекрасно захищаються. Якщо навіть вийде, де гарантія, що знову перевізники не перекриють кордон? Переробка для скотарства також має свої ризики», — вважає Олексій Єрьомін.
Якщо брати не глибоку переробку, а, скажімо, ринки замороженої хлібобулочної продукції, то власник ТЗОВ «Хлібодар» Валерій Богуцький зазначив, що вони відкриті для України. Можна експортувати такий товар в Африку, Азію. Але тут виникає ще один виклик для виробника.
Якість переробленої продукції
Ринок вимагає якості. Валерій Богуцький наголошує на тому, що українську продукцію будуть купувати лише в тому випадку, якщо вона зроблена з якісної сировини.
«Щоб ми були конкурентні на ринках, нам треба мати конкурентну продукцію. Якість заморожених продуктів дуже залежить від якості борошна. Щоб його зробити, треба потужна технологія, і саме головне,— хороше борошномельне зерно. Ми всі добре знаємо, що робиться цього року з пшеницею. Наступного року очікуємо ще гіршу ситуацію. До того ж за історію нашої незалежності ми зменшили державні стандарти якості борошна», — зазначив Валерій Богуцький.
Якість та відповідні сертифікати потрібні для експорту будь-яких продуктів. За словами комерційного директора компанії «ТАС АГРО» Антона Жемердєєва, зараз є багато охочих придбати невелику олійницю та виготовляти власну продукцію. Ця крафтова олія може йти на внутрішній ринок, але відповідні сертифікати дозволять експортувати олію та отримувати більші прибутки.
«Наприклад, на початку липня і продовж серпня ті заводи, які мали сертифікацію на Китай, продавали ріпакову олію з премією $90-100», — наводить цифри керівник.
Не варто забувати, що невеликі переробні підприємства конкурують з крупними заводами, у яких нема проблем з сертифікаціями та об’ємами заготівлі.
Переробка — це додатковий ризик
За словами Володимира Бондаренко, в переробці ліквідність товару зменшується, оскільки він стає менш оптоорієнтованим. Тому виробники мають бути готовими не тільки до великих інвестицій, але й до складної реалізації і важкої логістики.
«Якщо хтось хоче йти в цю галузь, він повинен для себе відповісти, чи йому це потрібно. У певних випадках це цікаво. Ми для себе порівнюємо переробку з нішевими культурами. Тобто там є велика маржинальність, але якщо ти посієш 100 гектарів коріандру, то можеш продавати його цілий рік. А звичайну культуру продаси за один день в момент, коли є ціна», — пояснює фінансовий директор «Сігнет Холдинг».
Чи готовий великий бізнес зараз інвестувати в переробку?
Аграрний бізнес протягом останніх десятиліть закривав свої актуальні потреби: інвестували в землю, покращували технології виробництва і нарощували врожайність, далі виникла потреба зберігати зерно, тому почали будувати елеватори. Наступний етап — інвестиції в вагони та авто для швидкого експорту. Як зазначив фінансовий директор «Сігнет холдинг» Володимир Бондаренко, питання переробки завжди було на другому плані.
За його словами, кожен бізнес може зробити невеличкі переробні цехи, які потрібні місцевій громаді, і які будуть соціально відповідальними проєктами. Проте крупний переробний бізнес — це зовсім інша справа.
«Питання, чи прийшли ми до того часу, коли великим агрохолдингам вигідно йти в переробку? Скажу чесно, я не впевнений, тому що переробка — це складно, це додаткові витрати, додаткова логістика, і дуже часто це в принципі абсолютно нові продукти, нові підходи. Тобто, якщо ти йдеш в переробку, цілком можливо, що це може повністю змінити компанію», — зазначив Володимир Бондаренко.
За його словами, великий бізнес зараз обережно дивиться в цю галузь.
Керівник та власник групи компаній «Традекс Агрі» Володимир Меткий вважає, що аграрна сфера не досягла стелі своїх можливостей, тому на сьогодні треба фокусуватися саме на цьому.
«В нас зараз ще наскільки багато потенціалу у своїх процесах, — і в рослинності, і в тих напрямках, які сьогодні у кожного є. Мабуть, важливіше стати більш ефективним в тому, чим ти зараз займаєшся, а вже потім — наступний етап», — сказав Володимир Меткий.
Такими були погляди представників уряду та бізнесу щодо розвитку переробки в Україні. Як насправді буде розвиватися ця галузь в найближчі роки, побачимо разом з вами.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
