Біогаз, кулінарія, переробка — як в умовах війни диверсифікують бізнес провідні аграрні компанії України

На панелі «Диверсифікація українського аграрного бізнесу в умовах війни» на Grain Ukraine-2023
Джерело фото: Grain Ukraine 2023

Через війну в Україні криза. Вона зачепила кожну сферу нашого життя, в тому числі і економічну. Але якщо відокремитися від причини, то для країни це далеко не перша криза за останні роки. Поки що аграрний бізнес знаходив шляхи виходу з неї, нівелюючи ризики та вибудовуючи нові формати роботи.

Чи зможе залишитися Україна світовою житницею, що має змінитися в аграрному секторі, як диверсифікувати бізнес, яка має бути роль держави при цьому — обговорювали на панелі «Диверсифікація українського аграрного бізнесу в умовах війни» на конференції Grain Ukraine-2023. Своє бачення відповідей на ці питання розповіли представники компаній Continental Farmers Group, Agricom Group, МХП та Vitagro. Генеральними спонсорами Grain Ukraine-2023 виступили компанія MХП та Укргазбанк.

Чи буде диверсифікація ефективною?

За словами модератора панелі, засновника та генерального директора ГК Advanter Group Андрія Длігача, кожну минулу кризу диверсифікація українського агробізнесу була практично рівна нулю. Так було у 2008 році, в 2014-15 роках рівень диверсифікації був десь 3-4% аграрних підприємств.

«Тож з чого ми думаємо, що зараз диверсифікація буде ефективною? Тим більше для аграрних підприємств, всі розуміють, що аграрні підприємства — це виростити-продати. Виростити якомога більше, продати якомога дорожче, і все. То яка диверсифікація може бути взагалі, що зараз диверсифікувати? Хіба що перейти на більш маржинальні культури»,— запитує Андрій Длігач.

Георг фон Нолкен (Georg von Nolcken), генеральний директор Continental Farmers Group:

Для нашої компанії це досить важливе питання, воно становить значну частину нашої стратегії. Це якщо говорити по довгостроковим перспективам. Щодо короткострокових рішень, то ми розглядаємо проєкт зі строком реалізації у 2 роки. Але потрібно ретельно зважувати ситуацію в країні.

З моєї точки зору, як короткострокове рішення, те, що ми можемо робити зараз, так це максимально диверсифікувати нашу продукцію під потреби наших партнерів в Україні та інших країнах. Наприклад, продавали ріпак за ISCC-стандартом , або ріпак по індивідуальним параметрам СО2. Щодо переробки, то це перспективи більш довгострокові, а нам зараз потрібні короткострокові, які забезпечать кеш для компанії. Які забезпечать нам клієнтів.

Петро Мельник, співвласник та виконавчий директор агропромислового холдингу Agricom Group:

Ми вже другий раз проходимо те, що більшість проходить вперше — в 2014 році були змушені релокуватися і вивезти, що змогли, з донбаських земель. Втратили тоді 80%, тому почали з практично з нулів. І зараз цей досвід став у нагоді.

Для нас диверсифікація — це знайти свою нішу зі споживачем, це та ідея, яку ми продовжуємо реалізовувати. Ще до війни ми почали розширювати виробництво, завершили у лютому цього року. В умовах війни ми розробили нову стратегію, до червня 2024 року маємо перейти з реалізації сировини на випуск кінцевого продукту, як мінімум з 1 типом переробки, а іноді і з 3 типами переробки.

Інвестиції у ці проєкти — це особисті кошти партнерів Групи, до $3 млн. Всі проєкти, які ми запустили, мають окупність до 1, 5 року. Це не тільки переробка, це і логістика. Існують і проєкти до 3-х років окупністю. Але вони не потребують інвестицій у $20-30 млн, таких я ще не бачив. Щодо фінансових інституцій, міжнародних та вітчизняних, вони готові інвестувати $10-15 млн в проєкти, але $10-15 млн — це десь 7 років окупності, ми не дуже хочемо в таке вкладатися, це дуже ризиковано на нашу думку.

Інновації — чи потрібні вони зараз агро?

Дмитро Зозуля, радник голови правління компанії МХП:

Я працю в компанії 4 роки, з них 3 — саме з інноваціями, але ті інновації дуже тісно пов'язані із нашою стратегією. Стратегія ж полягає в тому, що ми — кулінарна компанія. Що таке кулінарна компанія? Дуже просто — це компанія, котра годує людей. І коли хтось каже, що я працюю в агро, то це не вірно, я працюю в кулінарній корпорації, і ця корпорація вже досить тривалий час випускає свій продукт на ринку.

Де тут диверсифікація? Можна виростити зерно. Можна зробити з нього комбікорм, його згодувати і отримати м'ясо птиці. Виробляти напівфабрикати, це готова їжа, — магазини, ресторани…

Наш шлях — це присутність в цьому ланцюгу доданої вартості. І МХП якраз шукає такий бізнес, який так чи інакше стикується з нашим кулінарним баченням, нашою місією. І ми готові інвестувати в такий бізнес.

Ми проводили свої дослідження, і вони показали, що люди їдять не тільки курку. Це був сюрприз (сміється — прим. ред.). Тому ми почали освоювати суміжні ринки — овочі, риба, хлібобулочні вироби — і не важливо, чи є там монополіст, чи немає. Чим ближче до кінцевого споживача твоя продукція — тим більше її додана вартість. І саме займатися переробкою, бути якомога ближче до споживача — я вважаю що так правильно.

Роман Кантаровський, керівник розвитку проєктів зовнішнього інвестування ГК Vitagro:

В нашій компанії зараз є 2 завдання — зберегти те, що в нас є по зерновому сектору і пришвидшувати диверсифікацію.

В 4 кварталі 2023 року запустимо виробництво біоетанолу на базі спиртового заводу на Тернопільщині, його потужність становитиме 35 тис. кубометрів продукції на рік. Також на заводі передбачено виробництво енергії з агровідходів. Крім того, на нашому біогазовому заводі ми переорієнтували виробництво на біометан. Запуск заводу запланований на липень 2023 року.

Ми в Vitagro вважаємо, що війна поламало багато планів, але війна, як би це не звучало, є й драйвером тих змін, які ми в Україні мусимо пережити.

У разі розблокування Чорного моря — чи можливе повернення до сировинної моделі виробництва?

Після закриття чорноморських портів України, підняття вартості логістики, введення обмежень на експорт з боку 5 сусідніх європейських держав диверсифікація агро в країні виглядає природно. Але що буде у разі розблокування морського експорту, коли нашим експортерам знов стануть доступними Індія та Африка — чи потрібні будуть світові наші пластівці та соєва олія? Андрій Длігач запитує — чи не вийде тоді так, що побудовані заводи в Україні залишаться ні з чим?

Петро Мельник, співвласник та виконавчий директор агропромислового холдингу Agricom Group:

Думаю, що не слід вважати, що Україна, яка була до війни, і Україна після війни — це буде одна й та сама країна. Навряд чи повернуться і самі об'єми експорту та вирощування. Ні, цього вже не буде. На мою думку, нашому агровиробництву потрібно краще відповідати західним критеріям та вимогам. І вже сьогодні зрозуміло, що нас на західних ринках не чекають. Просто повернутися до торгівлі зерном — ні, в нас шляху назад вже немає. І ми мусимо думати не на 1, не на 2, а на 5 років вперед, щоб розуміти, — а ким ми будемо завтра, якщо в нас умови будуть ще складніші, ніж сьогодні.

Щоб зберегти себе як гравців глобального ринку, диверсифікація має бути також глобальною. Не тільки будівництво заводів в Україні. А за прикладом світових гравців — компанія купує землі по всьому світу, таким чином хеджується та розвивається. Здається мені, що після війни нам потрібно такими категорія мислити. Тому що думати, скільки заводів будувати після війни — та то до лампочки. Індія за 5 хвилин вводить мито, яке зараз діє, 30%, на ввезення сировини — і одразу стає вигідно побудувати там. В мене мої марокканські партнери завжди по 1000 тонн купували ячменю, зараз дзвонять, кажуть — давай ти мені будеш крупу вівсяну відправляти, а я буду робити пластівці, скільки там лінія коштує, скажи мені, я побудую. Тобто ось така потрібна диверсифікація, якщо ми хочемо далі зберегти себе як гравців глобального ринку.

Український ринок олії був створений 20 років назад, тоді були зовсім інші умови та обставини на ринку. А зараз вони інші, змінилися. Тож і нам потрібно мінятися, виходити на світовий ринок, зберігаючи для себе існуючі ніші. Наприклад, у нас є кукурудза, яку ми вирощуємо, і ми нічого з нею не робимо глобально, в нас є соя, яка проситься сюди, ми теж нічого з нею не робимо. В нас насправді куча доріг, ми йдемо у насінництво, в нас хороша маржа в агро, але вона рано чи пізно закінчиться. Я трошки критично скажу — те, що ми робимо в Україні, це поки не диверсифікація, це дитячий садок.

Щоб агробізнес хотів отримувати від держави?

Петро Мельник, співвласник та виконавчий директор агропромислового холдингу Agricom Group:

Нещодавно ВР проголосувала дозвіл страхувати військові ризики. Я думаю, що це перша така хороша ластівка, це абсолютно правильні речі. Також було б непогано дотаційно підтримувати на державному рівні створення нових виробництв, на кшталт аналогічних програм у європейських країнах. Там скрізь, де ти зараз будуєш якісь робочі місця, отримуєш дотацію від держави за те, що ти залишаєшся і сплачуєш податки. В нас, на жаль, такого нема і це реально біда.

Якщо говорити про брак коштів, який є в країні, то це як математика: щоб цифри сталі більшими, потрібно до них додати інші цифри. В нас існують зараз можливості. Українська земля — єдина річ, яка цікава любому інвестору з любої країни. Ми заборонили продаж іноземним інвесторам, тобто ми розраховуємо тільки на капітал український. Зараз ВВП країни складає 160 млрд, так через 10 років, дай Бог, щоб було 190. Я це проходив, в мене було $6 млн оборотного капіталу в 2015 році, а в 2018 стало $40 млн. Яким чином я це зробив? Звичайно я взяв гроші, інвестиції і займані гроші, і почав заробляти. Додаткова вартість створюється тільки за рахунок того, що ти вложив. А ми закрита економіка, якщо переглянути наші закони.

Георг фон Нолкен (Georg von Nolcken), генеральний директор Continental Farmers Group:

В нас є багато зацікавлених людей, які для себе купляють землі і дають нам в оренду. Ми в такій ситуації почуваємося досить спокійно і комфортно. Ринок має займатися ринком, бізнес — бізнесом і держава — державними питаннями. І тоді комфортно буде всім інвесторам, як іноземним, так і українським.

Як зробити так, щоб зрештою аграрний сектор став відкритим та привабливим для іноземного інвестора? Навіть не з точки зору війни, в країні є питання, які дуже важко вирішити легально. Я був в Україні 12 років тому, рух є, і рух є позитивний. Але немає розуміння що це за шлях, чим закінчиться цей рух. Кантрі-ризики, їх потрібно знизити. Прибрати тиск на бізнес, дати економічні свободи, можливість сюди залучати інвестиції, і наші у тому числі.

Дмитро Зозуля, радник голови правління компанії МХП:

Держава має не втручатися, окрім тих випадків, коли порушуються правила гри. Я переконаний, що ринок має існувати за ринковими принципами та правилами. Більш того, як би в нас був ринок такий, щоб в нас земля купувалась та продавалась, якась там суттєва частка, іноземцям, нам би точно більше давали допомоги по захисту земель. Це факт. Друге — в нас було більше спокою при здійсненні довгострокових інвестицій, якби всі розуміли що є правила гри на ринку.

Роман Кантаровський, керівник розвитку проєктів зовнішнього інвестування ГК Vitagro:

Держава має сприяти… Думаю, що всі звикли жити з тим, що нам ніхто нічого не винен. Якщо ми хочемо щось зробити, ми маємо робити це самі.

Ми в Групі дотримуємося середнього підходу. Вважаємо, що дотації та компенсації якісь — це можливо, не виключено, але це може бути як бонус. Якщо модель бізнесу не витримує, не приносить прибутку, то, можливо, там немає ренти. Великі компанії, які зараз є на ринку, вони не одразу стали великими, вони пройшли свій певний шлях. І якщо якийсь маленький фермер хоче стати великим, йому треба йти своїм шляхом та нарощувати свої мускули.

Корупційна складова має найбільш негативні наслідки для інвесторів. Ми спілкуємося з фінансовими організаціями, які в принципі готові інвестувати в Україну, але вони в той же час вони шукають проекти, які релевантні на нових ринках. І вони розглядають країни як плацдарм для виходу на свої подальші рівні. Нам необхідно сфокусуватися на тих проектах, які можуть відкривати для нас нові ринки та простори. Бути не лише сировинним придатком, а бути ще і доданою вартістю.

І щоб і продуктивність була, і легкість ведення бізнесу в Україні — це якраз такі моменти, які відштовхують інвесторів від наших проектів.

Напрямок розвитку — як обрати шляхи диверсифікації?

Традиційні моделі агробізнесу втрачають свої перспективи в Україні та стають все більше ризиковими. Тому кожен учасник ринку буде обирати свої власні шляхи розвитку, з урахуванням потреб споживача та власних можливостей для росту. Для когось наступним кроком стане виробництво біогазу, для когось — переробка зерна, виробництво соєвої олії та шроту, будівництво виробничих потужностей в інших країнах. Щоб більш-менш оптимально оцінити свої перспективи, на думку Дмитра Зозулі, потрібно лише знайти відповіді на досить прості питання.

Дмитро Зозуля, радник голови правління компанії МХП:

Можна задати собі просте питання — що сьогодні далі відбувається з тим, що я виробляю? Є ж якісь зрозумілі ланцюжки. Якщо я виробляю томати, наприклад, що з ними відбувається? Томати переробляють на томатну пасту, сушать, консервують, щось іще, щось ще. І далі починаєш дивитися на цей ланцюжок до кінця. Потрібно стати ближче до кінцевого споживача і шукати в рамках того ланцюжка там, де ти зможеш внести ідею, натхнення, продукт.

Я думаю що це досить розумний та очевидний шлях. Якщо ти щось продаєш, це комусь потрібно. Отже, залишається лише знайти відповіді на питання — що й кому потрібно? Як я можу це зробити?

Майя Муха, Elevatorist.com