АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Лабораторний контроль етапів виробництва олії. Контрольна точка по НАССР — температура спалаху
Джерело фото: Elevatorist.com
Лабораторія будь-якого ОЕЗу не тільки визначає якість сировини при прийомці, але і постійно супроводжує весь процес виробництва олії та шротів. На ОЕЗі ТОВ «АПК «НОВААГРО» нам розповіли про основні етапи роботи лаборантів і про те, навіщо визначати температуру спалаху рослинної олій.
Лабораторний супровід виробництва соняшникової олії
Спочатку, коли соняшник приймають до ОЕЗу, лабораторія обов'язково перевіряє насіння на вологу та засміченість, визначає средньозмінну олійність сировини, а також з середньозмінної проби насіння, перевіряють вміст лушпиння у чистому насінні.
Насіння соняшнику зі складу сировини через ваги подається в шеретувально-віяльне відділення, а далі — на насіннєрушальні машини, для обрушування. Рушанка самопливом надходить до шеретувально-віяльного агрегату, де проходить розділення рушанки на ядро та лушпиння. Цей процес важливий, тому що підвищений вміст лушпиння в ядрі впливає на якісне подрібнення ядра та ефективну роботу пресів. Також це впливає на органолептичні показники олії (запах та смак), які за рахунок підвищеного вмісту лушпиння погіршуються; також знижується вміст сирого протеїну в шроті.
Даний етап виробництва також контролює лабораторія — лаборанти перевіряють вміст лушпиння в ядрі (кількість лушпиння, що залишилося на ядрах після обрушування та відвіювання).
«Наявність лушпиння в ядрі нормоване, воно потрібно для того, щоб прес краще формував макуху. Ми для себе поставили норму від 9 до 10%. Якщо показник білку у соняшнику, дозволяє, підняти ці норми, то ми допускаємо до 12% вмісту лушпиння в ядрі. Лабораторія це визначає методом розбору на лабораторній дошці», — розповідає начальник ВТЛ ОЕЗу «АПК«НОВААГРО» Олена Ретунська.
Вона зазначає, що на виробництві контролюють також витрати — аналізують, скільки залишилося ядра в лушпинні. Цей показник також нормується, до 1,4%. Аналіз проводиться в такій послідовності:
- для аналізу беруть наважку лушпиння 50 г;
- наважку просіюють через сито Ø 1мм;
- схід розбирають на лабораторній дошці, відбирають з неї ядро, частки ядра та ціле насіння;
- прохід через сито також розділяють на лушпиння та олійний пил, а потім проводять розрахунки результатів по співвідношенню ядра (олійного пилу) до основної маси наважки лушпиння.
Далі ядро проходить етап вальцювання — його пропускають через вальці та отримують напівпродукт м’ятку. М'ятку лабораторія перевіряє на тонкість подрібнення. А надалі вона піде на жаровні і після волого-теплової обробки стане мезгою.
«М'ятка, яка пройшла волого-теплову обробку в жаровнях, вже називається мезгою. Ми обов'язково перевіряємо її на вміст вологості. Мезга поступає до пресів, звідти виходить 2 продукти — макуха та пресова олія. Пресова олія потім іде на грубе очищення, а далі на фільтрацію, після чого ми отримуємо нашу гарну олію. В ній ми визначаємо кислотне та пероксидне число, масову частку вологи та летких речовин, масову частку фосфоровмісних речовин в перерахунку на стеароолеолецитин, вміст нежирових домішок», — перераховує Олена Ретунська.
Лабораторія контролює не лише якість отриманої олії на цьому етапі виробництві, а також перевіряють макуху за якісними показниками, адже це дуже важливий напівпродукт. Його якість контролюється за допомогою інфрачервоного аналізатора, про який ми вже розповідали у попередньому матеріалі.
«Нашим технологом було розроблено технологічну специфікацію, по якій ми розуміємо, якщо в макусі вміст сирого протеїну на абсолютно суху речовину не менше 30%, то на виході в шроті ми отримаємо вже масову долю сирого протеїну на а.с.р. вище 39%. На інфрачервоному аналізаторі ми контролюємо вміст білку, вологість, олійність та клітковину», — розповідає керівниця ВТЛ.
Потім ця макуха через охолоджувач подається за допомогою конвеєрів на екстракцію, вона пересувається по стрічці конвеєра, а її орошає розчинник. В результаті виходить суміш, яка містить олію та розчинник, вона називається місцела. Місцела подається на дистиляцію, в результаті чого розчинник випаровується і виходить екстракційна олія.
Визначення температури спалаху в екстракційній олії
З екстракційної олії розчинник повинен випаритися повністю. Щоб перевірити це, лабораторія визначає температуру спалаху в екстракційній олії. Температурою спалаху олій називають найменшу температуру, при якій речовини, що виділяються з олії, спалахують і гаснуть в разі стикання з полум’ям, піднесеним до її поверхні.
Визначення температури спалаху регламентується ДСТУ 4455:2005 в Україні та ДСТУ ISO 15267:1998 за світовими стандартами.
«Є норма — 225 градусів, якщо пішов якийсь збій у виробництві, і в олії є залишки розчинника, олія спалахне раніше, тому що розчинник вміщує горючі речовини. Це контрольна точка по НАССР — температура спалаху», — пояснює Олена Ретунська.
На ОЕЗі «НОВААГРО» цей аналіз проводять за допомогою полуавтоматичного приладу ТВЗ – 1М. Олію наливають у тигель приладу, встановлюють в прилад, в олію занурюють мішалку і датчик температури. Прилад вмикають, і олія починає перемішуватися та грітися.
Після того, як олія підігріється до 100 градусів, далі кроком у кожні 20 градусів починається контроль спалаху — пари олії підносять до віконця горілки. За температури на 10°С нижче очікуваної температури спалаху, починають проводити випробовування кожні 2°С. Олію догрівають до 225 градусів, якщо спалаху випаровування не відбулося, то все в нормі.
«Процес дистиляції на виробництві проходить таким чином, щоб забрати весь розчинник з олії. Але проконтролювати наскільки все пройшло правильно, ми можемо тільки за допомоги такого аналізу», — каже Олена Ретунська.
Вона додає, що із свого досвіду може сказати — вкрай рідко буває, коли температура спалаху екстракційної олії виявляється нижче 225 градусів. Такі випадки можуть статися лише коли виробничій лінії виходять на режим роботи, запускають лінії після капітального ремонту, або під час налаштування обладнання. Але постійно контролювати цей показник лабораторія має обов'язково.
Майя Муха, Elevatorist.com
