АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Не рядова продукція для української переробки: незвичайні, нові та непересічні товари олійних заводів
На олійних заводах та ОЕЗах виготовляють багато цікавих продуктів крім стандартних, про які знає більшість. Наприклад, нову для споживачів (переважно, українських, до речі) ріпакову олію, або продукцію, що відповідає релігійним нормам кошер і халяль, або так всіма омріяні продукти глибокої переробки — лецитин. Як це працює? На які ринки розраховано? — саме про це читайте в матеріалі Elevatorist.com.
НAССP лише початок: кошерна і халяльна продукція
«Красногірський олійний завод» працює на Черкащині та виготовляє органічну продукцію з олійних культур методом холодного віджиму.
Коротко про підприємство:
- працюють з 2011 року, будувалися як переробники ріпаку на біодизель,
- в останні роки виготовляють органічну макуху та олію з соняшника, додають в лінійку ріпак,
потужність — до 90 тонн сировини на добу, - 95% макухи та олії експортуються в Європу, Ізраїль, США, Канаду.
Сертифікація продукції важлива для будь-якого підприємства, тим більше — якщо там виготовляють органічну продукцію. Ще до органіки «Красногірський олійний завод» першим в Черкаській області сертифікувався по системі HАССР.
«Ми почали розширятися, вийшли на експорт і сертифікувалися в системі GMP+ щодо безпечності кормів для експорту макухи. Потім стали актуальними не тільки корми, а й щоб була якісна безпечна олія, тому сертифікувалися у «Органік стандарт». Отримали європейську сертифікацію, канадську і американську», — розповіла керівниця лабораторії Тетяна Гриценко.
Проте виробники пішли ще далі та отримали сертифікати, які відкривають двері на східні міжнародні ринки, включаючи кошерний та халяльний сегменти. Тут процеси контролюються не лише правилами виробництва органічної продукції, але й релігійними нормами.
Кошерна та халяльна продукція — це харчові продукти, що відповідають певним релігійним правилам юдаїзму (кошерна) та ісламу (халяльна). Ці вимоги стосуються не лише того, які продукти можна вживати, але й способу їхнього виробництва та приготування. На заводі розповідають, що виробництво такого роду строго контролюється.
«Щоразу приїжджають спеціалісти, яким дано право сертифікувати продукцію», — розповідає в.о. директора заводу Ігор Якимчук.
Виробництво кошерної продукції регулюється єврейським законом кашрут. Він містить детальні правила щодо дозволених продуктів, заборонених комбінацій продуктів та процесів обробки їжі. Щоб продукт вважався кошерним, він має пройти сертифікацію у кошерному агентстві. Таку олію постачають в Ізраїль.
Халяль — це арабське слово, що означає «дозволений». Халяльна продукція повинна відповідати ісламським законам шаріату. В цьому випадку особливі вимоги, наприклад, до тваринників: тварину для м'яса мають зарізати особливим чином, щоб вона швидко померла без зайвих страждань. Соняшник не відчуває болю (сподіваємося!), проте правила щодо виготовлення олії також є.
Як і кошерна продукція, халяльна потребує сертифікації від відповідних органів, які уповноважені проводити аудит виробництва. Вони перевіряють, чи дотримуються виробники всіх необхідних вимог. Контролюються навіть дні, коли відбувається робота.
«Для халяльного виробництва важливі їхні свята, вони контролюють, коли можна працювати, коли — ні, все згідно з релігією. І право запустити процес має тільки їхній представник. Тобто вони повинні перші прикласти свою руку і натиснути на кнопку, щоб пішло виробництво»,— розповідає керівниця лабораторії Тетяна Гриценко.
На заводі кажуть, що це дуже перспективний ринок. Попит є, запити постійно надходять. «Красногірський олійний завод» виготовляє понад 30% кошерної та халяльної продукції із загального обсягу. Покупці з Афганістану, Лівану, Ізраїлю, Арабських Еміратів. Поставляють олію клієнтам як наливом в контейнерах, так і фасовану, — продали більше мільйона літрів фасованої органічної олії.
Цікаво, що ринок кошерної та халяльної органічної олії не обмежується лише східними країнами. Таку продукцію поставляють і в Америку, Канаду.
«Тому це не такий вже зовсім вузький ринок Близького сходу, це — по всьому світу», — кажуть на «Красногірському олійному заводі».
За 2023 рік на заводі виготовили і відправили клієнтам майже 500 тонн кошерної та халяльної органічної олії з соняшника. Цього року будуть продовжувати співпрацю вже з нового врожаю.
Читайте на тему: Олійно-пресові VS екстракційні заводи. В чому різниця технологій, ефективності та як вигідніше переробляти
Нове для українського ринку: рафінована ріпакова олія
У компанії «Королівський смак» кажуть, що першими в Україні почали виготовляти дезодоровану соєву олію. Минулого року, коли на переробному заводі запустили потужності з переробки ріпаку, також першими в Україні виготовили рафіновану ріпакову олію.
Коротко про підприємство:
- завод працює вже 7 років, спочатку переробляли сою з потужністю 700 т на добу,
- у 2023 році додали можливість переробки ріпаку. Потужність 800 т сировини на добу,
- вся соєва продукція переважно експортується, за винятком частки шроту, який використовується у тваринництві в Україні,
- вийшли на ринок з рафінованою ріпаковою олією.
Як розповів керівник комерційного відділу Віталій Русавський рафіновану ріпакову олію в Україні ще ніхто не робив, і у нас нема культури споживання.
Виявляється, що ріпакова олія широко використовується для приготування їжі в багатьох країнах світу. Найбільшими виробниками і споживачами цієї олії є Китай, Індія, Німеччина, Канада, Японія, Велика Британія, Франція, США, Польща, Мексика і Чехія.
Цікаво, що за деякими характеристиками ріпакова олія цікавіша за соняшникову. Наприклад, за точкою димлення — це температура, при якій олія починає розкладатися, виділяючи дим та шкідливі речовини. У соняшникової вона близько 227°C, а в ріпакової може досягати 240°C.
«Ми зробили ріпакову олію на внутрішній ринок, але є проблема культури споживання, в нас не так це все розвинено. Треба ще вкладати в її розвиток як продукту для споживання. Це прийнято в Європі, в основному, в Азії разом із соєвою олією рафінованою. В принципі, заходимо», — каже керівник комерційного відділу Віталій Русавський.
На заводі кажуть, що виробництво цієї олії для внутрішнього ринку більше експеримент, а от за кордоном клієнти є, і вони дуже задоволені якістю. А ви пробували ріпакову олію?
Читайте також: Вибір обладнання, боротьба за сировину та енергонезалежність на ОЕЗах — агротур Переробка
Глибока переробка — виробництво соєвого лецитину
Завод «Фалькон Агро Груп», на момент будівництва 18 років тому, був першим підприємством на Кіровоградщині, де переробляли сою. Зараз він один з небагатьох, де почали виготовляти український соєвий лецитин.
Коротко про підприємство:
- потужність переробки 740 т сої на добу,
- складається з двох окремих заводів, постійно вдосконалюється,
- виготовляють гранульований і не гранульований шрот, соєву олію, фосфатидний концентрат та лецитин. За добу можуть виготовити 5-6 т лецитину.
Фосфатидний концентрат є побічним продуктом діяльності ОЕЗів та з’являється на етапі гідратації олії спочатку як гідрофуз, який висушують та отримують вже фосфатидний концентрат.
Компанії в Україні, які виробляють фосфатидний концентрат, зазвичай продають його за кордон як сировину для лецитину.
«Ми теж виготовляємо фосфатидний концентрат, по якості він гарний, вищого сорту. Але ціна концентрату в рази менша, ніж лецитину. Вартість якісного фосфатидного концентрату майже досягає вартості соєвої олії. Різниця вартості якісного фосфатидного концентрату та рідкого лецитину плюс-мінус в три рази. Тобто, це досить гарна додаткова вартість за новий продукт», — розповів головний технолог Микола Гавриленко.
Він каже, що в Україні фосфатидний концентрат, який купують у вітчизняних виробників, використовують більше як емульгатор для технічних цілей (у виробництві лакофарбової продукції тощо). А для харчового використання олійно-жирові підприємства, хлібопекарські, кондитерські та інші підприємства харчової промисловості закупають харчовий лецитин з-за кордону. В Україні лецитин раніше практично ніхто не виробляв.
Лецитин — це очищений фосфатидний концентрат. У фосфатидному концентраті є нерозчинні домішки (залишки соєвого шроту та не олійних речовин), вміст яких допускається до 1,5%. А в лецитині цей показник має бути до 0,1-0,3%. Для того, щоб робити лецитин, потрібно доочистити фосфатидний концентрат та покращити деякі його якісні фізико-хімічні та органолептичні показники.
На заводі «Фалькон Агро Груп» змінили технологію виробництва самого фосфатидного концентрату, додали лінії його фільтрації, очистки та почали виготовляти соєвий лецитин. Крім того, затвердили свої ТУ — Технічні умови для його виготовлення.
«Державний стандарт на лецитин в Україні відсутній. Існують європейські стандарти, білоруські, російські. В Україні немає — тому всі, хто завозить імпорт, реєструють свої Технічні умови, подають їх в Держстандарт і отримують дозвіл працювати по цим ТУ. Ми також розробили свої Технічні умови, але ми відрізняємося тим, що почали виробляти свій продукт», — пояснює Микола Гавриленко.
Лецитин з «Фалькона Агро Груп» вже експортували невеликими партіями в Нідерланди та країни Прибалтики, але також є продажі і в Україні. Саме на українському ринку вбачають великі перспективи.
«Ми вирішили займати нішу лецитину в Україні. Українським виробникам харчової продукції вигідно буде купувати тут, бо він дешевше, а по якості не уступає імпортному», — каже Микола Гавриленко.
Він також розповів, що продукцію окрім ISO 22000, також, сертифікували як халяль та кошер. Це необхідно для того, щоб харчовики, які орієнтуються на східні ринки, могли додавати лецитин в кошерну та халяльну продукцію. Це, також, в подальшому, дозволить і самим виходити на ці ринки зі своєю продукцією.
«Всі виробники харчової продукції потребують прослідковування ланцюжка інгредієнтів. Якщо вони будуть продавати свій майонез, спред, шоколад і т.д. на схід, то всі інгредієнти мають бути кошерні та халяльні. Тому ми обов’язково повинні сертифікуватися», — пояснює головний технолог.
Директор заводу «Фалькон Агро Груп» Павло Жовтоніжко впевнений, що з огляду на велику додаткову вартість і високу маржинальність фосфатидного концентрату та лецитину цей напрямок почне активно розвиватися в Україні серед переробників олійних культур.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
