АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Давос рахує гроші на відновлення України
Війна Росії проти України обернулася значним зростання цін на енергоресурси, продовольство, переорієнтацією логістичних ланцюжків і переформатуванням відносин у сфері фінансів та торгівлі на глобальному рівні…
На трансформацію, пройдену колективним Заходом за місяці війни, в нормальних умовах знадобилися б десятиліття, а деякі події взагалі могли б не статися ніколи. Але час тепер плине інакше.
С. Корсунський, посол України в Японії
Назва та епіграф статті, що надається, налаштовує на обговорення перспектив найближчого майбутнього українського АПК, а щорічний економічний форум в Давосі та бажання світової спільноти розробити та реалізувати план «Маршала» для України тому підтвердження.
Причини, які цьому сприяють, вагомі, і мають довгострокову дію.
- По-перше, Україна захищає західну Європу від середньовічної цивілізації, а для цього має бути потужною та непереможною.
- По-друге, світ нарешті побачив українську націю як незламну, рішучу та високоінтелектуальну.
- По-третє, Україна сьогодні годує майже 400 млн людей у світі.
В підсумку, українська економіка, а зараз мова йде тільки про окрему галузь АПК, має всі передумови для того, щоб:
- Розпрощатися з духовною та фізичною спадщиною радянського минулого. Тобто, почати ставитися до українських чорноземів як до Божого Дару. Перестати постачати світу дешеву сировину у вигляді зерна, а запропонувати світу продукти перероблення цієї сировини.
- Вийти на якісно новий рівень переробної галузі в сфері глибокої переробки зерна.
Так, перед початком московської агресії, в Україні:
- Збирали врожаї зернових та технічних культур на рівні 90 мільйонів тонн.
- Мали елеваторні місткості в обсязі 57 мільйонів тонн одночасного зберігання зерна.
- При цьому 80% кукурудзи та 67% пшениці відправляли на експорт як сировину, з мінімальним прибутком.
Внаслідок воєнної агресії, в Україні:
- 25% території знаходилось під окупацією і тепер суттєво заміновані.
- Елеваторні потужності в обсязі близько 10 мільйонів тонн одночасного збереження зерна, втрачено, і ще 3 мільйони пошкоджено.
- В 2022 році, на експорті українського зерна заробляють всі, а українські товаровиробники отримують тільки збитки.
Основний здобуток, який ми мали до війни, — пишалися тим, що стали очолювати рейтинги світових експортерів зерна, при цьому сором’язливо замовчували, що за 30 років незалежності втратили 10% своїх родючих земель.
Які основні виклики стають перед Україною в питанні виходу держави з сировинного експорту та переходу до експорту продуктів глибокої переробки зерна?
- Енергетичне забезпечення, тобто електрика та газ.
- Сучасні технології та обладнання для глибокої переробки зерна.
- Створення умов для захисту довкілля.
- Дуже великі інвестиційні ресурси.
Умовно кажучи, ще вчора, тобто до війни, майже не один з перелічених викликів не мав перспективи на позитивне рішення, але сьогодні Світ змінився, і все має перспективу. Тому коротко, по пунктах.
- Ще до руйнування наявна електрична мережа була добре розгалужена, але вже не відповідала потребам часу по потужності. Тому зараз треба будувати нову мережу з перспективою майбутніх потреб держави. А це один з пунктів майбутнього плану «Маршала».
- Що стосується газу, то державі потрібно стати власником свого газу. В Україні достатньо запасів свого газу, так-так, свого, власного газу. Московія вже втручатись не буде, а з власною корупцією треба кінчати. Це питання сугубо внутрішнє.
- Постачальників сучасних технологій та обладнання по глибокий переробці зерна у Світі досить багато. В США більше переробляють кукурудзу, в Європі — пшеницю, є й інші варіанти.
- Питання збереження довкілля, — це святе, це майбутнє наших нащадків. Тому вимоги екологічного захисту мають бути в пріоритеті.
- І на завершення, саме «жирне» питання — інвестиції.
Так, вартість реалізації проєкту по будівництву виробництва глибокої переробки зерна починається десь з 70 мільйонів євро та вище. Для українського бізнесу цей рівень витрат доступний для дуже обмеженого кола компаній, а потенційно необхідно забезпечити переробку десь 20 мільйонів тонн зерна кукурудзи та 10 мільйонів тонн зерна пшениці. Але ж, коли нам потрібно доставити великий вантаж, то ми не їмо стероїди і не качаємо м’язи, а наймаємо машину з краном. Аналогічно, що нам заважає підготувати умови для майбутнього будівництва: земельну ділянку, елеватор, інфраструктуру та інше, а потім запросити до спільної справи відповідних партнерів? Все має своє рішення. Якщо є мета, то завжди знайдеться спосіб, як її досягти.
До речі, в московії, особливо за останні роки, побудували десятки підприємств для глибокої переробки зерна, в тому числі з великою часткою західного капіталу. Тепер захід думає, як забрати свої гроші, бо перспективи московії згоріли в вогні загарбницької війни в Україні. Ось вам як варіант, коли бажання західних інвесторів збігаються з інтересами України.
Але все це відбудеться тоді, коли уряд України, зокрема міністерство аграрної політики, долучиться до розробки міжнародного плану «Маршала» зі своєю цільовою державною програмою по розбудові галузі глибокої переробки зерна в Україні. Така можливість, як зараз, буває раз на декілька століть.
Для глибшого розгляду питання глибокої переробки зерна в Україні з конкретними пропозиціями, можу запропонувати ознайомитись з моїм дослідженням та міркуваннями, яке надруковано 4 серпня 2022 року на сайті Elevatorist.com, під назвою «Інтеграція існуючих елеваторів у виробництво глибокої переробки зерна».
Зараз ми живемо в Світі, коли час прискорився, а наші думки стали дуже вагомі: про що думаємо, те й маємо. Тому думаємо про розбудову в Україні галузі по глибокій переробці зерна. Все буде Україна!
Дмитро Шкорупеєв, керівник проєктів АПК
