Інтеграція існуючих елеваторів у виробництво глибокої переробки зерна

4 серпня 2022, 10:46

693

До глибокої переробки зерна (далі ГПЗ) слід відносити процеси вилучення хімічних компонентів зерна, які можуть використовуватися як самостійний продукт або піддаватися подальшій обробці для виробництва продукції з новими споживчими властивостями. В основному для глибокої переробки використовують зерно пшениці та кукурудзи.

Перелік деяких продуктів глибокої переробки зерна:

крохмалі;
глюкоза та глюкозно-фруктозні сиропи;
органічні кислоти та амінокислоти;
етанол;
дріжджові екстракти;
кормові ферменти та багато інших продуктів.

Етапи глибокої переробки зерна

Очищення, сушіння, зберігання зерна — це елеваторне виробництво. В результаті одержуємо кондиційне зерно — сировину для подальшої переробки.
Дроблення та помел зерна. Отримуємо: крупи, борошно, снеки, сировину для комбікормів.
Вилучення із зерна його хімічних інгредієнтів. Отримуємо: крохмаль, клейковину, зародки кукурудзи, корм для тварин.
Подальша переробка одержаних хімічних інгредієнтів. Отримуємо: глюкозу, глюкозно-фруктозні сиропи.
Наступна стадія переробки — ферментація. Отримуємо: етанол, органічні кислоти та амінокислоти, дріжджові екстракти, кормові ферменти, а також багато інших продуктів.

Світові тенденції розвитку ГПЗ

Для багатьох країн ГПЗ є галуззю, що склалася, та приносить стабільно високі доходи. Найбільшими виробниками подібних продуктів є США та країни ЄС.

Сьогодні в країнах ЄС працює понад 80 заводів, які здійснюють глибоку переробку зерна, переважно це зерно пшениці.

Структура використання зерна кукурудзи в світі

У США ГПЗ займається 21 компанія, проте середній американський завод майже в 8 разів більший за європейський і виграє за рахунок нижчої, в середньому в 7 разів, вартості енергоносіїв і сировини, використовуючи більш врожайну і захищену від погодних умов генно-модифіковану кукурудзу. У США зерно кукурудзи є основною сировиною для глибокої переробки.

У Китаї також спостерігається значне зростання виробничих потужностей з глибокої переробки кукурудзи. В даний час близько 140 млн. т кукурудзи використовується для ГПЗ.

Світові лідери з ГПЗ

Екстенсивний шлях розвитку зернового ринку України. Перспективи та ризики

Динаміка зростання врожаїв зернових та зернобобових в Україні за період 1991 р. — 2019 р.

Середній рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва в Україні у 2019 р. перебуває у межах 12%.
Україна стала другим найбільшим у світі експортером зернових культур у 2019-2020 МР.

Ризики сучасного зернового ринку України:

Залежність погодних умов.
Транспортна інфраструктура України не відповідає потребам зернового ринку.
Наявні потужності щодо забезпечення зберігання зерна на елеваторах не забезпечують потреби зернового ринку ні в кількісному, ні в якісному виразах.
Внутрішні ціни на зерно безпосередньо залежать від ціни зерна на світовому ринку.
Ціни на зерно на світовому ринку схильні до багато векторного впливу і практично не передбачувані. На ціну зерна на світовому ринку впливають: баланси попиту/пропозиції, волатильність курсів валюти, загострення міжнародних конфліктів, торговельні війни, посилення санкцій та фітосанітарних вимог, введення мит, конкурентне протистояння і т. д., і зокрема пандемія.
Продавець завжди залежить від вимог покупця щодо якості зерна. Якщо покупець має вибір, його бажанням немає межі.

Якщо врожай — погано і неврожай — теж погано, то треба змінювати систему.

Висновки:

Світовий зерновий ринок нестабільний і передбачуваний.
Обсяг експорту зерна 70% і більше від загального врожаю це не досягнення, це гра в рулетку на державному рівні.
Стабільність внутрішнього зернового ринку забезпечує переробна галузь.

Інформація та для порівняння:

У США, які є великими експортерами аграрної продукції, частка експорту первинної продукції (зерна) становить близько 5% від вирощеного врожаю.
Експерти логістичної компанії GEFCO оцінюють втрати українських виробників зерна через неефективну логістику на рівні $20 на кожній тоні, що, за оцінками Світового банку, призводить до недоотриманої аграріями від $0,6 до $1,6 млрд на рік.
Щорічні втрати зерна від відсутності необхідних умов його зберігання оцінюються в межах (12 – 15)%. У несприятливі роки ця цифра може значно збільшитись. У грошах ці втрати оцінюється близько $2 млрд на рік. В даний час прийнятними вважаються втрати зерна до 3%, максимум 5%.

Перспективи інтенсивного шляху розвитку АПК України у аспекті зернової галузі

Усі нововведення починаються з інвентаризації та нових правил «гри».

Необхідно завершити інвентаризацію землі в Україні.
Необхідно науково обґрунтований та дотримуваний закон про сівозміну.
Необхідний ефективний закон про відповідальність за деградацію земельних угідь України.
Необхідна державна програма стимулювання відновлення родючості земельних угідь України.
Необхідна державна програма стимулювання розвитку переробної галузі та насамперед ГПЗ.

Переробка зерна забезпечує стабільність внутрішньодержавного зернового ринку.

Україна продає зерно і тим самим забезпечує переробну галузь у країнах ЄС, Туреччини, Китаї та інших країнах.

2019 року українське зерно було продано:

У Китай — у сумі $0,89 млрд.

Це посильний внесок України у забезпечення ГПЗ у Китаї.

У Туреччину — у сумі $1,24 млрд.

Туреччина імпортує близько 5 млн т пшениці — продає 3,5 млн т борошна, що складає

25% світового ринку борошна. Починала Туреччина 2000 р. практично з нульової позиції.

У країни ЄС — у сумі $3,98 млрд.

Це суттєвий внесок у забезпечення сировиною заводів з ГПЗ у Європі.

Економіка глибокої переробки зерна

Експортуючи зерно (сировину), ми втрачаємо додаткову вартість.
Переробка тони пшениці на борошно створює $50 додаткової вартості.
Переробка тони соєвих бобів на борошно дає $100 додаткової вартості.
Глибока переробка зерна на глютен, цукрові сиропи, амінокислоти, органічні кислоти створюють до $300 з розрахунку на тонну зерна.
Глибока переробка сої на білкові продукти формує до $600 з тони соєвих бобів.

Перспективи України щодо розвитку глибокої переробки зерна

Пшениця. Урожай 29,2 млн т (2019 р.); внутрішнє споживання — 4,2 млн т;

10 млн т для ГПЗ х $300 = $3,0 млрд додаткової вартості, решту зерно пшениці можна відправити на експорт. Прибуток від вирощування зерна (12%) — 21$/т, від ГПЗ — 300$/т.

Кукурудза. Урожай 36 млн т (2019 р.), у перспективі може зрости до 40 млн т та більше, за внутрішнього споживання 5,4 млн т.

20 млн т для ГПЗ х $300 = $6,0 млрд додаткової вартості, зерно кукурудзи, що залишилося, можна відправити на експорт. Прибуток від вирощування зерна (12%) — 20$/т, від ГПЗ — 300$/т.

В інтересах держави експорт зерна сої та ріпаку зробити економічно невигідним. Це дозволить завантажити потужності наявних і МЕЗів, що ще будуються в Україні. Крім цього, ще не реалізовано тему глибокої переробки олії.

Висновки:

За екстенсивного розвитку України в зерновому сегменті приріст вартості експортної продукції може збільшитися ще в межах (30 -40) %, а потім почне зменшуватися.
Розвиток переробної галузі та ГПЗ в Україні дозволить надходження від експортної продукції збільшити у рази.

У найближчій перспективі потенціал розвитку в Україні галузі ГПЗ

ГПЗ зерна пшениці в обсязі — 10 млн т.
ГПЗ зерна кукурудзи в обсязі — 20 млн т.
Крім цього, є можливість розвитку ГПЗ сої, ріпаку насіння соняшника. Україна перша у світі з експорту олії з насіння соняшника, при цьому практично не виробляє лецитин, продукт глибшої переробки олії, що має високу додаткову вартість та вільну нішу збуту на світовому ринку.
Рентабельність підприємств з ГПЗ — близько 20%, окупність інвестицій — (5 – 7) років.

Висновки:

Орієнтація українського зерна на експорт — це життя на виснаження.
Орієнтація України на ГПЗ — це стабільність та економічне зростання держави.
Потенціал України у ГПЗ у межах 30 млн. т (пшениця та кукурудза), крім цього є ще не використані можливості щодо зерна соняшника, сої та ріпаку.

Загальний огляд елеваторів України

Актуальної інформації щодо сумарного обсягу зберігання зерна в елеваторах України відсутня з низки об'єктивних причин.

Велика кількість елеваторів понад 1,3 тис. шт.
Йде безперервний процес будівництва нових елеваторів та модернізації вже існуючих.

Скористаємось інформацією близькою до істини, але не абсолютно точною.

Загальний обсяг елеваторних ємностей в Україні на початок 2020 р. складає понад 55 млн т, зокрема:

Елеватори із залізобетонних конструкцій — 10, 5 млн т (19%).
Елеватори, що складаються з складів для підлоги — 18,0 млн т (32%).
Елеватори з металевих силосів — 27,0 млн т (49%).

Які перспективи розвитку елеваторної галузі України за екстенсивного розвитку зернової галузі АПК?

Експорт зерна

В даний час пройдено рубіж експорту зерна в 50 млн т. У перспективі цей обсяг може бути в межах 70 млн т і більше.
Припортові елеватори України вже (2020 р.) мають можливість забезпечити перевалку зерна обсягом 96 млн т на рік. За такої політики держави згодом українські чорноземи вичерпаються, і експортний «бум» зміниться поступовим падінням.

Переробки зерна

Експорт борошна можна прогнозувати в межах тих можливостей, які надаватимуть основні гравці борошномельного ринку. Нині експорт становить +/- 400 тис. т на рік.
Переробка зерна на крупу переважно буде у межах внутрішньодержавної потреби.
Комбікорм залежить від тваринництва, якому потрібна «державна увага». Якщо держава націлена на експорт сировини, зворотний бік цього процесу, імпорт готових продуктів.

Зберігання зерна

Наразі сумарний обсяг зберігання зерна на елеваторах України становить близько 55 млн т. У перспективі будуть будуватися нові великі та малі елеватори. За масового експорту зерна, основна функція елеватора, накопичив зерно – відвантажив зерно. Елеватори старої будівлі будуть експлуатуватися до економічно виправданого часу з мінімальними витратами на ремонт. Там, де це можливо, замість старих елеваторів будуватимуть нові. Решта старих елеваторів або чекає згасання і забуття, або наявні старі ХПП розберуть частинами і перепрофілюють в нове місцеве виробництво.

Перспектива елеваторної галузі України за інтенсивного розвитку зернової галузі АПК

Інтеграція елеваторів у виробництво ГПЗ

У структурі виробництва ГПЗ елеватор виконує роль виробництва по підготовці та зберіганню сировини. За фактом — це основна сировинна база виробництва.

Який обсяг повинен мати елеватор у структурі виробництва ГПЗ?

В умовах України, де практично всі вільні обсяги зерна йдуть на експорт, обсяг зерна, заготовленого у сезон збирання врожаю, має відповідати річному обсягу виробництва ГПЗ. Підприємства з ГПЗ рентабельні, за продуктивності переробки від 300 т зерна на добу, що відповідає річному обсягу — 100 тис. т і більше. Залежно від логістики, на підприємстві повинен знаходитися запас зерна, що забезпечує безперервну роботу виробництва обсягом не менше тримісячної потреби.

Як можна використовувати існуючі елеватори для забезпечення виробництва ГПЗ?

Підприємства з ГПЗ можуть дати «друге життя» для багатьох елеваторів старої споруди, особливо ХПП, обсяг яких в Україні становить 18 млн т або 32%. Залежно від обсягу річної програми підприємства з ГПЗ, зерно для виробництва можна заготовляти та зберігати на кількох ХПП в різних регіонах.

У чому переваги та недоліки елеваторів старої споруди щодо забезпечення виробництва ГПЗ?

Недоліки:

Складським приміщенням потрібний ремонт, а технології — модернізація.

Переваги:

Ці елеватори за рахунок свого розташування розширюють зону заготівлі зерна.
Їхні технічні можливості, після економічно обґрунтованої модернізації, відповідають рівню поставленого перед ними завдання.
Склади підлогового зберігання, за технічної їхньої відповідності нормативним вимогам, не піддаються впливу погодних умов, що змінюються.
У соціальному плані персонал елеваторів матиме стабільну роботу, а підприємство з ГПЗ гарантований річний запас сировини.

Яким технічним вимогам має відповідати ХПП після модернізації у рамках програми ГПЗ?

Для використання ХПП як склад зерна під виробництво ГПЗ, він повинен мати технічну можливість забезпечити повне завантаження всіх своїх зерноскладів в сезон заготівлі. За умови, що обсяг зберігання зерна на ХПП відповідає 40 тис. т, приймання та сушіння зерна (кукурудзи) має становити не менше 1000 т зерна на добу.

Для забезпечення потрібного добового приймання зерна 1000 т на ХПП має бути:

Автоприйом для вивантаження сучасних зерновозів.
Зерносушарка, продуктивністю 50 т/год по зерну кукурудзі.
Накопичувальний хопер для сирого зерна — 800 т, або пристосований для цього підлоговий склад.
Зерноочищення. Продуктивністю не менше 200 т/годину.
Підлогові склади зберігання зерна повинні відповідати існуючим нормативним вимогам.

Можлива перспектива елеваторів із залізобетонних конструкцій

За своєю фактурою, наявні елеватори з залізничних конструкцій більше підходять для спільної роботи з комбікормовим виробництвом, круп'яним виробництвом, млиновим виробництвом, але також немає обмежень у спільній їх роботі з підприємствами по ГПЗ. Є надія, що розвиток виробництва ГПЗ дасть поштовх до розвитку тваринництва, а тваринництво стимулюватиме розвиток комбікормового виробництва в Україні.

Використання сучасних елеваторів для підприємств ГПЗ

Сучасні елеватори можна використовувати як накопичувальний склад сировини для підприємств з ГПЗ, розташованих на інших територіях.
Можна також на одній території використовувати вільну земельну ділянку, як територію для будівництва підприємства по ГПЗ, а існуючий елеватор як виробництво по підготовці та збереженню зерна для цього виробництва.

Використовувати існуючий елеватор, розташований на одній території з підприємством по ГПЗ, як склад для сировини і одночасно для комерційної діяльності практично неможливо.

Які вимоги до елеватора на підприємстві ГПЗ?

Елеватор повинен мати можливість приймати сухе, кондиційне зерно з автотранспорту та залізничного транспорту.
На елеваторі мають бути дві технологічні лінії з функцією очищення зерна. Одна технологічна лінія приймання зерна, інша лінія для відвантаження зерна на виробництво.
Елеватор має бути забезпечений зерновою лабораторією.
На елеваторі, якій розташовано на території виробництва ГПЗ, не бажано сушіння зерна, та ведення комерційної діяльності з зерном. Вказані обмеження можна обґрунтувати відповідними розрахунками.

Вимоги до земельної ділянки та її інфраструктури для реалізації проекту будівництва підприємства з ГПЗ

Площа необхідної земельної ділянки залежить від передбачуваного річного обсягу переробки зерна та продукції, що буде вироблятися. Вона визначається проектом, min 8 га.
Розмір санітарної зони майбутнього підприємства визначається проектом, залежно від продукції — min 300 м, можливо — 500 м.
Наявність під'їзної автомобільної дороги з твердим покриттям та гарної якості з виходом на автошлях не нижче регіонального рівня.
Наявність залізничної гілки з виходом на залізничну станцію. За мінімального обсягу виробництва (100 тис. т), щоденний трафік (7 – 9) вагонів і більше.
Наявність газової магістралі високого тиску.
Для забезпечення min виробництва по ГПЗ необхідна потужність, що підключається, по електроенергії — від 8 МВт.
Для виробництва ГПЗ необхідна вода, потрібний обсяг визначається проектом. Необхідна територія з можливістю розміщення на ній глибинних свердловин із водоносним горизонтом.

Що необхідно врахувати при будівництві нових елеваторів з урахуванням перспективи їх використання у проектах ГПЗ?

Потрібно будувати складські приміщення, які забезпечують тривале зберігання зерна. До них насамперед відносяться склади підлогового зберігання зерна.
Є бюджетні сучасні будівельні технології, що зводять склади підлогового зберігання, але в Україні вони практично не використовуються.
Як показує аналіз сучасних проектів, навіть брендові українські проектні компанії розрахунками майбутньої роботи елеватора не займаються. Стиснуті нерозумно малим часом на проектування, і страхом втратити Замовника, вони розробляють проекти із серйозними недоглядами. Швидко це завжди погано, а в результаті дуже дорого. Проектні роботи необхідно професійно супроводжувати у процесі виконання.
За наявності достатньої за площею ділянки землі, при добре розвиненій авто та залізничній інфраструктурі, можна реалізувати будь-яке технічне завдання, у тому числі поєднання на елеваторі комерційної діяльності та виробництва ГПЗ, але цим мають займатися професіонали.

Розвиток галузі по ГПЗ в Україні — це стратегічний напрямок в економічному розвитку держави, що потребує цільової програми.

Тези до державної цільової програми розвитку ГПЗ в Україні:

Необхідні для виробництва ГПЗ зовнішні енергетичні мережі (газ, електроенергія), повинні забезпечувати власники цих мереж за свої кошти, або за кошти Замовника, з подальшою компенсацією витрат, за рахунок енергоносіїв, що постачаються.
Будівництво необхідної для підприємства ГПЗ станційної залізничної інфраструктури повинна забезпечувати УЗ за власний рахунок, або за рахунок Замовника, з подальшою компенсацією витрат, в рахунок послуг, що будуть надатись.
Держава повинна забезпечити сприятливі умови для оперативного вирішування питань, пов'язаних з виділенням земельних ділянок для будівництва житла та інфраструктури для фахівців підприємств ГПЗ.
Держава повинна забезпечити ремонт та експлуатацію автошляхів загального користування, від новозбудованих підприємств ГПЗ до доріг територіального рівня.
Держава повинна забезпечити дотримання обґрунтованих екологічних вимог, при будівництві підприємств ГПЗ, в питаннях захисту навколишнього середовища.
Держава повинна забезпечити пільгові економічні умови для розвитку галузі ДПЗ в Україні на найближчі 15 років, а саме:
нульовий ПДВ на імпорт обладнання, яке не виробляється в Україні;
пільги з лізингу обладнання, що імпортується;
пільговий період з оподаткування для новозбудованих підприємств;
пільги щодо надання земельних ділянок під будівництво підприємств ГПЗ або їх інфраструктури.
інші обґрунтовані пільги, які будуть формалізовані при розробці цієї програми.

Дмитро Шкорупеєв, керівник проектів

Думка експерта