АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Мікроторгівля зерном, солярка за великі гроші та банківський колапс — життя елеваторного ринку за умов війни
Джерело фото: Elevatorist.com
З початку війни в Україні зерновий бізнес намагається працювати незважаючи на жахливі обставини. Зернарі вперто шукають будь-які можливості й надалі годувати світ та підтримувати економіку своєї країни. Які реальні умови роботи, на які перспективи очікують — розповів операційний директор компанії G.R. Agro Артем Ремпен.
Поточний стан ринку зерна в умовах війни
За словами Артема Ремпена, ринок зерна зараз в Україні відкотився років на 20-25 назад. Замість мільйонних оборотів — мікроторгівля крихітними, в порівнянні з довоєнним часом, партіями зерна.
Наприклад, фуражна пшениця зараз потрошку відвантажується на українські комбікормові заводи. Продовольча пшениця вся іде на переробку, на борошномельні підприємства, внутрішні ціни на неї знизилися до рівня 2019 року. Ячмінь й того не має — ячмінний ринок зараз просто відсутній як явище.
«Я навіть не знаю, чим допомогти нашим фермерам. В нас на елеваторах ячменя в залишках дуже багато, і коли фермери просять допомогти з ним хоч що-небудь зробити, то ми не можемо нічого вигадати, тому що ячмінного ринку зараз немає зовсім. І я не знаю, куди цей ячмінь можна подіти»,— каже Артем Ремпен.
Кукурудза до недавнього часу відвантажувалася на крохмалопаточні заводи. Але зараз через труднощі з логістикою вони змушені зменшити виробничі цикли та призупинили закупки зерна. Безумовно, на нашу кукурудзу є попит в ЄС, але ж логістичні проблеми торкнулися не лише крохмалопаточних комбінатів — вони стали злим роком для всієї країни.
«Всі намагаються втиснутися до Рені та Ізмаїлу. За нашими даними, фрахт там вже розписаний на 2 місяці наперед. Коли ми туди відправляли свої машини, то ще була досить нормальна ситуація, а зараз там до 2-х тижнів машини очікують в черзі. Відвантажуватися нікуди»,— пояснює керівник.
Трошки кращою виглядає ситуація на ринку соняшника. В більш-менш спокійних регіонах відновили свою роботу невеличкі олійниці. Ціни на соняшникове насіння коливаються у межах 11500-13000 грн з ПДВ, в залежності від віддаленості регіону від фронту.
«В цілому, всі зернотрейдери зараз намагаються вивезти куплене зерно. Спочатку забили залізницю так, що ввели конвенції. Зараз переорієнтовують автотранспорт на Європу. Але ж ви розумієте, що це не ті об'єми, на які розраховували трейдери»,— говорить Артем Ремпен.
Автологістика в умовах воєнного часу
Всі розуміють, що доки не знімуть блокаду портів, зерно так і буде відвантажуватися мікродозами. Безумовно, парк автомобілів вже активно збільшується та продовжить рости й подалі. В G.R. Agro половина автопарку вже готова для перетину європейських кордонів. Чому лише половина? Тому що оформлення вантажоперевезень до ЄС — справа не надто швидка. Існують і технічні аспекти, і певна процедура оформлення документів на авто та водіїв.
Загалом процес виглядає приблизно наступним чином:
- Необхідно створити «Кабінет перевізника» та зареєструвати у ньому автівки;
- Отримати на зареєстровані машини ліцензії від Укртрансбезпеки;
- Отримати у представників заводів-виробників сертифікати виробництва на авто;
- Отримати екологічні сертифікати на машини;
- Ретельно перевірити всі документи водіїв на предмет відповідності вимогам законодавства ЄС; зокрема — наявність тахографних карт.
Шлях українських зерновозів зараз пролягає від однієї заправки до іншої. Машини заїздять на кожну, в надії що там буде солярка. Якщо повезе, і паливо є, по карточці воно буде коштувати не менш ніж 57 грн за літр солярки.
Далі — завантаження. Справа також майже ритуальна — на процедуру потрібно визвати фітосанітарів, сюрвейєрів, а потім ще й брокера, щоб одразу ж замитнитися.
«Потім нарешті машина доїздить кордону з ЄС. В середньому автівка їде 5 робочих днів. Але потрібно пам'ятати, що в Європі заборонено їздити у неділю. Крім того, за європейським законодавством після 5 робочих днів водій має відпочити на відстої не менше 45 годин. Ось так все й відбувається, якщо сказати коротко»,— підсумовує Артем Ремпен.
Він впевнений, що питання з паливом Україна таки вирішить і дефіцит щезне. А взагалі ситуація на паливному ринку має стати нам добрячим уроком — Україні потрібно навчитися диверсифікувати постачання цієї продукції.
«Останнім часом ми дуже розслабилися через те, що всі потреби по солярці легко перекривалися постачанням лише російської та білоруської продукції. Якби ми не були таким лінивими, а жили в паливному напруженні, як у 2005 році, то постачання на наш паливний ринок були б більш диверсифікованим»,— вважає керівник.
Отже, ситуація з паливом покращиться з часом, а автопарк перевізників зерна до країн ЄС поступово зростає вже зараз. Також зернарі чекають на збільшення колісного парку залізниці під євроколії — це дасть змогу ще більш наростити експорт. Але в перспективі постає питання спроможності європейської інфраструктури справитися з українськими зерновими обсягами. Тому єдиний шлях до повноцінних поставок нашого зерна на зовнішні ринки — розблокування портів.
Робота елеваторів G.R. Agro у воєнних умовах
Елеватори G.R. Agro, як і більшість інших, наполовину заповнені зерном. В нинішній ситуації оптимістичніше буде сказати що вони — наполовину пусті. Фермери вже зараз цікавляться квотами на новий врожай. Артем Ремпен каже, що приймати зерно елеватори компанії будуть.
«Скільки буде вільного місця, стільки й приймемо зерна. А далі — скільки відвантажили, стільки і положили нового. В минулому році ми заходили в сезон також із залишками, але ж тоді відвантаження йшло постійне, було місце, куди приймати. А зараз залишки є, а відвантаження з елеваторів — 2000 тонн в місяць. І нашого, і фермерського разом. В нас деякі елеватори будуть входити в сезон з залишками більшими аніж довоєнні, бо ми вимушені були перевезти зерно з зони високого ризику»,— розповідає Артем Ремпен.
Зараз G.R. Agro експортує зерно за кордон маленькими партіями. Головна ціль — хоч як-небудь розвантажити сховища, щоб було куди приймати новий врожай. До того ж, треба й гроші заробляти, бо за товар, який поставили по довоєнним контрактам, покупці досі не розрахувалися. А витрати на виробництво з початком воєнних дій зросли.
«Витрати у елеваторників, безумовно, збільшилися. Подорожчали фуміганти, виросла в ціні електрика. Ми почали оплачувати всі рахунки. Також довелося трішки підняти зарплатню (так-так, це не друкарська помилка — прим. ред.) працівникам. Якщо перерахувати все, окрім сушіння, то в цілому витрати зросли на 40-50%. Зрозуміло, що будемо встановлювати нові тарифи, ймовірно, на 50% також. Але остаточно ще не вирішили»,— говорить операційний директор.
А ось з чим визначилися напевно — так з тим, що програми безкоштовного та пільгового зберігання поки працювати не будуть. Інакше сховища втратять оборотність.
«Раніше було як — на ранніх зернових робили оберт-другий. А далі вже спокійно зберігали. Зараз же, наприклад, у Варварівці у нас лише 10 тис. тонн вільних. Що ми можемо сказати фермерам у такій ситуації? Аж нічого. Відчинимо ворота, скільки влізе, стільки й приймемо»,— каже Артем Ремпен.
Якщо порти не запрацюють, то ранні зернові заб'ють сховища. Бо переробникам таку кількість пшениці просто не подолати. Потреби досить великих та потужних млинів — близько 200 тон на добу.
«А біля цих млинів стоїть з десяток-другий елеваторів. Це з кожного по 10 тонн на добу відвантажувати? Більше цю пшеницю дівати нікуди»,— говорить Артем Ремпен.
Перспективи елеваторного та зернового ринку за умов війни
Перед самим початком війни G.R. Agro встигли купити елеватор у Вінницькій області. Всі подальші інвестиції у розширення, модернізацію та будівництво елеваторних потужностей заморозили.
«Інвестувати зараз ніхто не ризикує. Самі бачите, то ракета влетить, то ще що-небудь. Не тільки елеваторники, а й фермери пригальмували з будівництвом. Всі чекають визначеності. Я думаю, що там, де більш-менш безпечно, у західних регіонах, будівництво продовжиться»,— розповідає операційний директор.
Артем Ремпен вважає, що за умов блокади портів цей зерновий сезон галузь ще якось вистоїть. Елеватори, склади заповняться, щось буде заховано у рукави, щось — під навіси та плівку. Але якщо війна не скінчиться, то вже наступний сезон, 2023/24, стане для українських зернарів катастрофою — складські потужності буде повністю вичерпано.
«Один мільйон тонн експорту в квітні — це ні про що з нашими можливостями та потребами. Подивимося, що ще вийде по експорту в травні. Навіть, якщо й трохи покращимо логістику на кордонах з ЄС, то умовні 12 млн тонн зерна в рік нас не врятують. Навіть з урахуванням зменшення засіяних площ на 50%. Тоді зберемо умовні 50 млн тонн зерна. Залишків ще дуже багато, додаємо до них новий врожай і отримуємо ймовірні 15 млн тонн зерна, яке взагалі нікуди дівати»,— підраховує керівник.
Дещо теоретично скоригувати цю ситуацію можна буде за рахунок сівообігу наступного сезону, засіявши поля культурами з меншою врожайністю та більшою маржинальністю. Наприклад, ріпаком, який охоче купує ЄС. Це дасть змогу вийти в нульовий баланс по ємностям.
Щодо форвардів у вже прийдешньому сезоні, то їх зовсім не буде. У більшості трейдерський компаній, навіть транснаціональних, дефіцит оборотних коштів. Кредитні лінії більшості великих гравців ринку закриті.
«Живих коштів мало, кредитні — недосяжні. В банківській сфері знов настав 93-й рік, коли начебто й банки були, а толку з того ніякого не було»,— пояснює ситуацію Артем Ремпен.
Артем Ремпен каже, що в новому сезоні важко буде всім гравцям зернового ринку. Гривневі ціни на зерно повернуться десь на рівень 2017 року, «коли за щастя було кукурудзу по 4200 продати».
«Але є ще один нюанс — ніхто зараз не знає, скільки коштуватиме сушіння зерна»,— нагадує про ще одне ринкове жахіття спеціаліст.
Так що більш-менш прибутковим в сезоні буде соняшник — логістика та витрати з'їдять менший відсоток ціни.
«Якщо порахувати витрати на кукурудзу — начебто й ціна експортна непогана, але вартість доставки машиною та соляркою по 57 гривень залишає ціну для фермера десь у межах $50»,— говорить Артем Ремпен.
За його словами, елеваторний ринок зараз також переймається через активи на окупованих територіях. Всіх хвилює питання — що буде з тими зерносховищами? Хоча взагалі в Україні жодна галузь не відчуває себе спокійно, харчова та аграрна промисловість — одні з найстійкіших бійців економічного фронту.
«Наш агросектор дуже життєздатний та гнучкий. Як тільки оживе судноплавство, запрацюють порти — оживе одразу все: поїдуть машини з зерном, вагони...Ми повернемо своє місце серед світових експортерів зерна»,— впевнений спеціаліст.
І додає, що війна не очікувано внесла й позитивні переміни: зробила учасників зернового ринка України більш дружніми — непорозуміння між фермерами та елеваторниками щезли наче й не було їх; натомість всі підтримують одне одного як можуть. Було б непогано ту практику згуртованості залишити й після війни :)
Майя Муха, Elevatorist.com
