АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Соя під тиском регуляцій: як мита та EUDR змінюють правила гри для українського ринку
Джерело фото: Elevatorist.com
У 2026/26 маркетинговому році ринок сої в Україні зазнав певних змін — було введено 10%-е мито на експорт сировини та з 30 грудня 2025 року в ЄС запрацював Регламент ЄС 2023/1115 про продукти, вільні від вирубки лісів (EUDR). Як нововведення змінюють ринок сої в Україні, наскільки жорсткими виявилися нові умови роботи та як реагують гравці ринку — в нашому матеріалі.
Вплив «соєвих» правок на обсяги експорту
З початку введення 10%-го експортного мита на сою основні потоки сировини пішли на переробні заводи, експорт залишався мінімальним — більша частина виробників стримували продажі через демпінг з боку переробників.
З часом питання експорту сої врегулювалися, відкрився прямий безмитний експорт для виробників олійної. Ситуація з експортними відвантаженнями одразу ж покращилася для крупних компаній-експортерів, які самі вирощували сою. Але для виробників, які традиційно співпрацювали з трейдерами та сторонніми експортерами, зовнішній ринок залишався проблемним.
Тож показники експорту сої цього сезону цілком очікувано були нижчими від минулорічних, але вже в грудні почалося зростання: на зовнішні ринки тоді відправили біля 350 тис. тонн соєвих бобів, що майже співпадає з минулорічними місячними обсягами.
Фермери переходять до лав експортерів сої
Одна з причин, за яких експорт сої пожвавішав — виробники, в тому числі і невеличкі фермери, опанували процедуру прямого експорту олійної. За словами директора з розвитку «Алмейда Груп» Артема Ремпена, в цьому їм охоче допомагають великі компанії-експортери.
«Пояснюємо їм, як правильно виконувати вимоги експорту сої — процедура реєстрації в ДАР, продаж за валюту. Там є нюанс, якщо виробник продає з наземною залізничною логістикою, то мито навіть не блокується, якщо логістика морська, то мито буде спочатку заблоковане на спецрахунку, і лише пізніше його розблокують. Тобто, ми просто вчимо їх продавати за валюту», — розповідає фахівець.
На думку спеціаліста, глобально баланс експорту та переробки сої в Україні не зміниться, навіть під впливом експортних мит. Крупні експортери вирощують сою самостійно, а середні та навіть маленькі фермери, які хочуть продовжити працювати в цьому ринку, також зареєструвалися в ДАР в якості експортерів.
Експорт сої до Європи за новими правилами — що за вимоги у EUDR?
Україна експортує сою переважно на ринок Євросоюзу. Але з 30 грудня 2025 року в ЄС почав працювати Регламент ЄС 2023/1115 про продукти, вільні від вирубки лісів (EUDR). До переліку товарів, які підлягають під дію Регламенту, входить і соя. Тож до проблем з експортним митом мав додатися іще цілий спектр умов для експортерів сої на ринки ЄС.
Суть Регламенту EUDR полягає в тому, що європейські покупці певного переліку товарів, серед яких і соя, мають документально підтверджувати, що виробництво цих товарів не супроводжувалося шкодою для лісів, тобто, заради вирощування сої ділянки не знеліснювалися, не вирубалися ніякі лісні масиви. Вимоги стосуються всіх постачальників до ЄС, а не лише тільки українських.
За вимогами EUDR чіткого списку документів на партію товару немає — його формує покупець або трейдер. Формально відповідальність за EUDR несе європейський імпортер. Але без даних від українського постачальника він не зможе виконати вимоги. Зрозуміло, що всі вимоги Регламенту імпортери перекладають на виробників сої та експортерів.
Тож виробник або продавець повинен передати європейському імпортеру:
- геолокацію полів;
- підтвердження відсутності знеліснення;
- пакет документів щодо легальності;
- повну історію ланцюга постачання;
- ідентифікацію партії.
Саме на основі цих даних імпортер подає декларацію due diligence.
EUDR фактично вводить три нові базові принципи в роботі виробника та експортера сої:
1. Повна простежуваність
Кожна тонна продукції має «історію» від конкретного поля, через окреме зберігання на елеваторах та простежувану логістику.
2. Відмова від анонімного зерна
Змішування експортних партій без контролю на любому етапі стає неприйнятним.
3. Цифровізація як обов’язкова умова
Без геоданих, обліку і систем управління відповідність практично неможлива.
Тобто, виглядає все дуже запаморочливо. Фактично це означає перехід до повноцінного digital farm management. Для українських виробників це означає перехід від «виробити і продати» до «виробити, задокументувати і довести».
Україна підготувалась до EUDR, але ЄС поки не тисне
Під час нашої Агроекспедиції, ще до початку дії Регламенту EUDR ми вже зустрічали окреме зберігання соєвих партій під нові вимоги. Наприклад, на «Городенківському елеваторі» МХП — кожна регламентна партія сої зберігалася у рукаві та була промаркована.
В багатьох компаніях-експортерах персонал пройшов навчання щодо роботи згідно нового Регламенту. Тобто, ринок готувався.
Але коли ми запитали в Артема Ремпена про їхній досвід регламентних постачань сої до ЄС, виявилося, що таких жорсткучих вимог для більшості постачальників української сої поки що на європейському ринку реально не висували. Європарламент відтермінував початок його дії на рік, для великих операторів застосування вимог EUDR перенесено до 30 грудня 2026 року. Для малих операторів та фізичних осіб-підприємців нові правила почнуть діяти з 30 червня 2027 року. До цієї категорії належать компанії з кількістю працівників до 50 осіб та оборотом менш як €10 млн за відповідними товарами.
«В реальності вимоги EUDR прописані більше для бразильців, тих, що вирубують під посіви ліси Амазонки. Наша Україна знаходиться в іншій кліматичній зоні, землі сільськогосподарського призначення в нас виділені ще за радянських часів і з тієї пори не змінювалися. Навіть якщо якась там закинута ділянка чагарником заросла, вона не перестала бути сільгоспземлею. Але і таких у нас майже не знайдеш, все давно заорано. І вирубати ліс під вирощування зерна в Україні ніхто не буде», — пояснює пан Артем.
На його думку, за фактом Регламент EUDR не спроможній ефективно впливати на «разгільдяїв, які знищують ліси в Южній Америці та шкодять клімату». Адже європейський ринок — не єдиний в світі.
«Вони все, що буде їхати в Європу, будуть відправляти з геопозначками від сільгоспземель. А сумнівну сою — на азійські та арабські ринки, де EUDR не діє. Тому, здається, це дещо профанаційна історія», — вважає фахівець.
Сукупний вплив «соєвих» правок та EUDR — чого чекати на ринку сої в Україні
Тож у поточний момент можна зазначити, що запровадження експортного мита та вимог EUDR не призведе до радикального переформатування ринку сої в Україні, але вже запускає поступові структурні зміни. Частина виробників в подальшому буде змушена адаптуватися до нових правил — насамперед через цифровізацію, підвищення прозорості та освоєння прямих експортних операцій. Водночас дрібні фермери та ті, хто працював через трейдерів, ризикують втратити частину маржі або взагалі вийти з експортного сегмента.
Поки що додаткові вимоги до експорту сої вже призвели до перерозподілу посівних площ у наступному сезоні. Так, за квітневим прогнозом FAS USDA, в 2026/27 МР виробництво сої скоротиться на 5% — до 4,7 млн тонн.
Загальна площа під олійними культурами у 2026/27 МР очікується на рівні 8,6 млн га, що відповідає п’ятирічному середньому показнику. Але площі посівів сої зменшаться до 1,8 млн га (-11%). При цьому виробники збільшать площі під соняшником та ріпаком. Експорт української сої аналітики в наступному сезоні очікують на рівні 1,7 млн тонн (-15%).
В подальшому, ймовірно, великі інтегровані гравці посилять свої позиції завдяки доступу до експорту та відповідності вимогам ЄС, тоді як частина врожаю сої може просто переорієнтуватися на альтернативні ринки без жорстких регуляцій.
Водночас EUDR, попри свою обмежену фактичну дію для України, вже стимулює перехід до моделі повної простежуваності та «доказового» виробництва, і це поступово стане новим стандартом роботи на преміальних ринках.
Майя Муха, Elevatorist.com
