АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Бюджетний елеватор: як фермери організовують власне зберігання зерна без великих вкладень
Джерело фото: Elevatorist.com
Що робити фермеру, який прагне зберігати зерно і дочекатися кращих цін? Якщо у нього немає власних складів, зазвичай, відповідь, — «везти на елеватор». Але нинішня осінь стала нетиповою. Ціни на газ зростають, великі об’єми власного урожаю в агрохолдингах і висока вологість кукурудзи вивели деякі елеватори із комерційного поля. На таких зерносховищах якийсь час не могли визначитися із цінами на доробку зерна або ж вирішили сушити та зберігати лише власну продукцію.
В таких умовах виграли фермери з власними потужностями зберігання. Але що робити тим, у кого немає таких можливостей? Чи можна організувати недорогий комплекс для сушіння і зберігання? Про це ми запитали в експертів.
Фермери використовують старе обладнання
На Elevatorist.com багато новин про те, що фермерські господарства то з однієї, то з іншої області будують для себе елеваторні комплекси з металічними силосами. Але є й інший шлях створення фермерських елеваторів, — це використання старих потужностей, що залишилися від колективних господарств. В тому числі — і обладнання для доробки зерна.
Як розповів експерт в автоматизації зерносушильних комплексів, кандидат технічних наук Василь Знайдюк, є багато фермерів, які у свій час викупили зернотоки та відновили старе радянське обладнання.
«Наприклад, сушарки М-819, ДСП чи СЗШ-16 — цілком придатні ремонту. Малою кров’ю таке обладнання можна відремонтувати, і це не коштує таких грошей, як нове. Хай вони морально застарілі, але все можна відновити і модернізувати за цілком адекватні гроші. Вартість повної реконструкції такого комплексу «під ключ» — близько 5-10 мільйонів гривень. В результаті отримуємо сучасний зерносушильний комплекс потужність 200-250 тон на добу по сухій кукурудзі», — говорить Василь Знайдюк.
Як розповів спеціаліст, в капітальний ремонт старого обладнання може входити ремонт або заміна пошкоджених частин сушарки, іноді — утеплення, збільшення об’єму шахт і бункерів і т. д. Як зазначив Василь Знайдюк, в результаті фермер отримує зерносушарку, що практично не відрізняється від нової, але за ціною трохи дорожче металобрухту.
Такої ж думки дотримується і спеціаліст з будівництва і експлуатації елеваторів Ярослав Штика. Експерт розповів, що сьогодні в Україні залишилось багато старих зерносушарок різних типів роботи, як порційних, так і прямоточних коробових потужністю від 1,5 до 12 тонн на годину по кукурудзі при вологості 26%.
«В основному — прямоточні коробові і модульні. Я зустрічав в господарствах зерносушарки, що пропрацювали два чи чотири сезони, а потім простоювали, як монументи. В основному ці коробові зерносушарки були привезені з Польщі, а модульні — зі США», — розповідає Ярослав Штика.
Експерт радить шукати старе зерносушильне обладнання на токах. Не дивлячись на вік, воно легко піддається ремонту.
Після модернізації таких зерносушарок фермери також їх автоматизують, щоб обладнанням було легше керувати. Після оновлення на зернокомплексі може працювати одна-дві людини. Як розповів Василь Знайдюк, як правило, зерно сушать самі власники фермерських господарств, оскільки в дрібних господарствах кількість працівників дуже обмежена. Такі рішення підходять для власників земельного банку від 500 до 1500 га.
Зерносушарки у невеликих господарствах зазвичай працюють на альтернативному паливі: на твердому або на привозному скрапленому газі. Старе обладнання, навіть якщо воно спочатку працювало на газі, можна перевести на дешевше паливо. Для цього потрібно замінити газові чи пропанові пальники на котли невеликої потужності на альтернативному паливі, радить Ярослав Штика.
В цілому, купуючи вживану зерносушарку, фермеру потрібно врахувати всі можливі витрати:
«Вартість зерносушарки, демонтаж, перевезення і монтування, ремонт, за необхідності — модернізацію, і вартість спеціалістів, що ведуть роботи. Особливу увагу варто звернути на вартість палива для сушіння одного т/% зерна. Враховуючи ціну природного газу і пропан-бутану в сезоні 2021, то комплект обладнання, що сушить зерно на альтернативному паливі, можна окупити за один сезон на різниці вартості палива», — розповів Ярослав Штика.
Експерт відмітив, що часто замовники не враховують вартість обслуговування зерносушильних комплексів, в тому числі — і необхідний людський ресурс.
Зерносушарки своїми руками
Спеціаліст з будівництва та експлуатації елеваторів Ярослав Штика розповів, що фермери користуються і зерносушарками власного виробництва. За словами експерта, такі сушарки обходяться десь на 20% дешевше за нові. Сушать зерна в такому обладнанні на щепі чи відходах.
Мобільні зерносушарки: за і проти
На ринку також існує пропозиція щодо мобільних зерносушарок. Це пересувні сушарки зазвичай бочкового типу з невеликою потужністю — 3-4 тони за годину. Зерно в них сушать на дизпаливі або на дешевших різновидах палива. Якщо купувати нове обладнання, то, в залежності від параметрів, зерносушарка обійдеться від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень.
Мобільні сушарки вигідні, якщо працюють на альтернативному паливі, — на відходах, соломі, щепі. Їх можна обладнати й для роботи на пропан-бутані.
Мінуси такого обладнання — низька продуктивність і не дуже гарний результат в сушінні дійсно вологого зерна.
Начальник департаменту технічного обслуговування компанії «Волинь-Зерно-Продукт» Олександр Попов відмітив, що мобільні зерносушарки не виправдали себе, як мінімум, в регіонах з підвищеною вологістю зерна.
«Можливо, в літні жнива, коли вологість зерна невисока, мобільні зерносушарки актуальні. Але в осінь-зиму вони взагалі не актуальні. В нашому західному регіоні мобільні сушарки не можуть справитися з вологістю зерна, яка йде восени. Якщо на півдні і в центрі України кукурудза може йти з поля суха, то у нас старт жнив починається з 30% і вище вологості, а потрібно — 14%. Сушарки такого типу просто не можуть працювати з настільки вологим зерном», — розповів Олександр Попов.
Ще один мінус мобільних зерносушарок — недовговічність. За словами спеціалістів, вона відпрацює всього 3-4 сезони, навіть якщо купувалась новою. Василь Знайдюк вважає, що краще вкласти гроші в стаціонарне обладнання.
Нова зерносушарка — з компенсацією від держави
Для фермерів, що все-таки розглядають покупку фермерської зерносушарки, на ринку є багато пропозицій від наших українських компаній.
«В першу чергу потрібно дивитися на зерносушарки українського виробництва. У нас є копії американських модульних сушарок, точно не назву виробника. Також є KMZ Industriez, «Лубнимаш»», — радить Олександр Попов.
Експерт нагадав, що зараз діє програма компенсації за покупку сільськогосподарського обладнання вітчизняного виробництва — 25%. Це також може скоротити витрати на зерносушарку.
В цілому комплекс для сушіння та очищення зерна на фермерський елеватор з хорошою комплектацією буде коштувати від 10 мільйонів гривень.
«Повноцінний комплекс «з нуля» із завальною ямою, з попередньою і основною очисткою, із зерносушаркою в минулому році обходився близько 10 мільйонів гривень «під ключ». Потужність такого комплексу — 300-500 тон зерна на добу. В цьому році точно не можу сказати вартість, тому що подорожчав метал, і все інше також», — розповів Василь Знайдюк.
Як недорого обладнати склади для зберігання зерна
Як і зі старим обладнанням для роботи з зерном, що йому фермери дають друге життя, так само відбувається і зі складами. Старі складські приміщення ремонтують і користуються для своїх потреб. В господарствах перелаштовують для зберігання зерна і старі приміщення, які спочатку будували для інших цілей. Як розповів Василь Знайдюк, в його практиці був випадок переобладнання старого корівника під зерносклад.
А ось металічні склади можна перевозити, — цим також користуються фермери.
«Такі конструкції легко демонтувати, перевезти і заново змонтувати. Вони потребують фундаменту під колони, твердого покриття, перекриття у вигляді профнастилу чи шиферу. Ідеальний варіант для дрібного фермера. Можна заощадити гроші на вартості металу, будівельних роботах і строках будівництва», — розповів Ярослав Штика.
Фермерському господарству такий склад обійдеться трохи дорожче, ніж ціна металобрухту, плюс демонтаж, перевезення і монтування. Але найбільш економний варіант, — взяти склад в оренду, відремонтувати та користуватися.
Фермерські ємності для зберігання невеликих партій зерна
Як розповів Ярослав Штика, в західних областях України фермери вже давно активно використовують ємності від польських виробників для зберігання невеликих партій зерна. А ось в інших регіонах країни про них мало відомо зерновикам.
Такі малогабаритні силоси для дрібних фермерів бувають різного об’єму: 50, 100, 150, 250, 500 тонн і 1 тис. тонн. В ємностях можна зберігати зерно довгостроково.
«Вони дуже прості в установці: заливається мінімальний фундамент під навантаження, ємність швидко збирається, ставлять норію або пневмотранспортер для завантаження зерна. Все можна зробити дуже швидко», — говорить Ярослав Штика.
Експерт також відмітив, що у таких ємностях дуже гарна система вентилювання зерна, користуючись якою можна зняти 1-2% вологи із зерна після його завантаження.
Судячи з рекламних оголошень, приблизна вартість ємностей на 100 тонн зерна — близько $6-8 тис. У продажу є як нові, так і вживані малогабаритні силоси.
Дорожчі варіанти зберігання зерна
Ще один варіант, яким активно користуються фермери, — будівництво підлогових складів з нуля.
«Будують різні склади: від простих навісних, безкаркасних металічних і арочних з оцинкованого профілю до більш складних шириною від 24 метрів», — говорить Ярослав Штика.
Під склади потрібно заливати фундамент, що значно здорожчує вартість проекту. Ярослав Штика звернув увагу, що подібні склади є сенс монтувати, якщо в господарстві планують зберігати від 50 тонн до 3,5 тисяч тонн зерна.
Ще один варіант — використання полімерних рукавів для зберігання зерна. Вартість нового полімерного рукава розміром 60×2,7 м — $530, його місткість — до 200 тонн зерна. Для завантаження продукції також необхідні зернопакувальні та розвантажувальні машини, які можна брати в оренду.
Якщо раніше такий спосіб зберігання зерна практикували агрохолдинги з великим об’ємом урожаю, то сьогодні рукава стали більш затребуваними у середніх і більших фермерських господарствах, розповів Ярослав Штика.
«Серед фермерів мішки набули більшої довіри, але утворилась додаткова проблема: не вистачає компаній, які надають сервіс по завантаженню і розвантаженню зерна. Дрібний фермер не може дозволити собі придбати комплект такої техніки, а сервісні компанії, що надають обладнання, не встигають об’їздити регіони країни за короткий період збору врожаю», — говорить експерт.
Металічні плоскодонні силоси — наступний етап розвитку фермерських елеваторів. В загальному, такі ємності ставлять крупні господарства з великим зембанком. Як розповів Василь Знайдюк, фермерів приваблює автоматизація роботи з такими ємностями, тоді як в дрібних господарствах надають перевагу складам навіть без механізації.
Кожний фермер думає про власне зберігання
Загалом Василь Знайдюк вважає, що в найближчі роки про власні потужності зберігання задумаються практично в кожному господарстві.
«З моєї точки зору великі групи, елеватори, як такі, уже відмирають. Майбутнє — за фермерськими елеваторами. Найближчі років 5 кожний фермер намагатиметься будувати щось маленьке, але своє: якесь зберігання, сушку-очищення, і постарається возити зерно в порт, або на найближчий великий елеватор, що буде давати нормальну ціну», — вважає Василь Знайдюк.
Ярослав Штика говорить, що зараз активно будуються саме фермери, а не агрохолдинги.
«Кожен фермер, що має, мінімально, 500 га землі, намагається зробити собі невеликий комплекс для сушіння і зберігання», — каже спеціаліст.
Загалом же експерти вважають: фермерам, що хочуть економно збудувати потужності для доробки й зберігання зерна, потрібно об’єднуватися і зводити спільні комплекси на 3-4 господарства. Це більш доступно фінансово, але поки що аграрії широко не практикують такий підхід.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
