АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Зерно для борошна: чи вистачить в Україні якісної пшениці в цьому сезоні?
Джерело фото: Elevatorist.com
Останні роки якість української пшениці поволі знижується. На світових ринках Україна стійко позиціонує себе як постачальник саме фуражу. Чому ситуація складається таким чином, та чи буде наш внутрішній ринок забезпечений якісною сировиною — говорили на Форумі Борошномелів, який пройшов у Києві.
Якість пшениці врожаю 2024
В урожаї пшениці у 2024 році з'явилась крихітна частка пшениці 1 класу — 1%. Минулого року такої пшениці в Україні не було зовсім, говорить менеджер з технічних та претензійних питань ІП СЖС Україна Олег Онищенко. Зросла і частка другокласної пшениці, з 5,6% до 7,5%. Але говорити про загальне поліпшення якості пшениці не варто, адже ці показники значно поступаються обсягам та показникам попередніх років. Пшениці 3 класу цього року стало на 1% менше — 18,8%.
В порівнянні з попереднім урожаєм, якість пшеничного зерна цьогоріч трошки поліпшилася:
- Середній показник вмісту білку становить 11,04% проти 10,98% минулого року.
- Вміст клійковини — 19,22% проти 18,4%.
- Натурна маса також поліпшилася, у середньому 77,8 кг/л проти 76,8 кг/л.
- Вологість зменшилася через посуху, 11,5% проти 13,1%.
Олег Онищенко зазначає, що в урожаї 2024 року частка пшениці з низьким протеїном (менше 10%) зменшилася, 21% проти 24% минулорічних. Побільшало пшениці з протеїном 10-11%.
Крім того, покращилася і картина із заспореними зернами. В поточному урожаї зерен, на яких виявлено мікозні спори, в середньому 7% проти 15% минулого року.
«Картина із заспореними зернами не така погана, як була у тому врожаю. Крім того, заспорених зерен всього 16,8% від загального врожаю, а було 38,4%. У 27% врожаю спор не виявлено взагалі, в тому році такого зерна було 16% », — каже Олег Онищенко.
Нестандартного зерна цього року 4.4% в порівнянні з минулорічними 9,6%. Фахівець говорить, що цей нюанс трохи згладжує доволі невисокий білок.
«Коли ми постачаємо пшеницю до Європи, чи в якусь іншу країну, то там не дуже розбираються,— спори, не спори, вони дивляться на колір зерна. А колір, властивий здоровому зерну, в нас 92% від всього врожаю», — каже фахівець.
За його словами, загалом доля продовольчого зерна в урожаї пшениці цього року зросла на 2%. Цьому сприяли погодні умови — жарке та сухе літо. Минулого року багато пшениці впало до 4 класу через низьку натуру та наявність сажкових зерен.
Щодо регіонального розподілення, то дослідження показало, білок в урожаї на сході та півдні в середньому складає 11,36%, в центрі та на півночі — 11,18%, у західних регіонах — 10,68%. На півночі та сході більше вирощували ярої пшениці, що підняло показники частки білку. Так що шукати продовольчу пшеницю борошномелам краще не у західноукраїнських виробників.
«Ми бачимо, що в Україні все менше і менше вирощують пшениці 1 та 2 класу. І проблему якості зерна, необхідного для борошномельної галузі, вже підіймають. Але звідки ж взятися якісній пшениці? З урахуванням існуючих економічних та соціальних проблем в країні, фермерам не цікаво вирощувати сильні сорти пшениці. Пшеницю слід підгодовувати добривами, а грошей немає. Якщо й надалі нічого не робити, не запускати державні програми, не втручатися в ситуацію, ми залишимося біля розбитого корита», — попереджає фахівець.
Вартість вирощування продовольчого зерна
Вміст протеїну в пшениці зменшується рік від року — підтверджує слова Олега Онищенка директор комерційного департаменту агрохолдинга ТАС-Агро Антон Жемердєєв. ТАС-Агро вирощує зернові у Чернігівській, Київській, Вінницькій, Миколаївській, Кировоградській областях. У 2024 році компанія зібрала близько 100 тис. тонн пшениці, з яких лише 25% можна віднести до 33 класу.
Основна причина цієї тенденції — зменшення інвестицій у виробництво.
«Ми приблизно порахували: в залежності від агрохімічного складу ґрунту, щоб збільшити відсоток продовольчої пшениці, потрібно додатково витратити від 60-70 доларів на гектар. Потрібно враховувати і інші фактори — погодній, технології обробки ґрунту, агрегати, які використовують для посіву», — розповідає Антон Жемердєєв.
В самій ТАС-Агро, аби зменшити витрати та зберігати ґрунти, відмовилися від оранки та спрямовують обробку ґрунтів до технологій ноу-тілл та стріп-тілл. Налагодили розумну сівозміну. Інвестували кошти у техніку для обробки земель — 15 млн доларів.
«В ТАС-Агро дійсно хотіли б вирощувати більше продовольчої пшениці. І ми прямуємо до цього. Але далеко не кожен виробник може такі кошти інвестувати. Де їм брати ці гроші, щоб працювати з новою технікою та агрегатами?» — говорить Антон Жемердєєв.
Він вважає, що має бути якийсь додатковий стимул, який спонукає аграрія вирощувати більш затратне продовольче зерно для переробників.
«На сьогодні експорт більше конкурентний напрямок. Трейдер більш ефективний, він активно шукає перспективні ринки, в нього дешеве фінансування, в нього є перевалка в порту, судна. Щоб ситуація змінилася, і аграрій був зацікавлений вкладатися у вирощування продовольчої пшениці для внутрішньої переробки, має відбутися злам, якісь кардинальні переміни», — каже представник компанії.
Погляд аграрного міністерства на забезпечення борошномелів якісним зерном
В Україні щороку вирощують 22+ млн тонн пшениці. Цих обсягів більш ніж достатньо, аби без імпорту забезпечити внутрішнє споживання на 100%, говорить директор департаменту фінансово-кредитної політики Міністерства аграрної політики та продовольства України Баграт Ахіджанов.
Він зазначає, що необхідно враховувати обидва аспекти ринку, внутрішній і зовнішній. З одного боку, на внутрішньому ринку має вистачати якісного зерна для переробки на борошно, з іншого, трейдер також має заробляти на експорті; має бути економічний баланс.
«Вже не перший рік ми збираємося, спілкуємося із виробниками, переробниками, внутрішніми споживачами та трейдерами, для того щоб знайти «золоту середину». Виробник має право одержати вищу ціну за вирощене зерно. Також необхідно забезпечити внутрішнє споживання. Крім того, трейдер також має робити свою роботу, оскільки якщо зерно залишається непроданим, це буде головний біль для виробника, бо гроші мають обертатися», — каже посадовець.
Він зазначає, що існує і неринковий метод врегулювання питання внутрішнього забезпечення продовольчою пшеницею — просто закрити кордони для експорту продоволки, поки борошномели не закуплять достатньо зерна на 12 місяців роботи. Але вважає, що такий спосіб в загальному плані призведе до втрат країною світових ринків.
«Трейдери вже мають законтрактоване зерно, вони будуть купувати обсяги, щоб ці контракти виконати. І якщо Україна закриє експорт продовольчого зерна, трейдери підуть з українських пропозицій на пропозиції інших виробників. Адже заробити свої 1-2 долари на тонні вони можуть не лише на українському зерні, а й на будь-якій іншій пшениці. А ось країна втратить трейдерів. І в результаті ми залишимося з великими перехідними залишками і будемо змушені йти в новий сезон без грошей», — пояснює Баграт Ахіджанов.
На його думку, щоб забезпечити борошномельну галузь достатньою кількістю продовольчого зерна, переробникам залишається лише конкурувати з трейдерами. Умови тут не рівні, в трейдерів грошей більше, вони залучають валютні кошти з низьким відсотком, 4-6%. Зі свого боку, українські переробники через програму 5-7-9% мають здешевити власні обігові кошти, які залучають для придбання сировини.
«Для того, щоб збільшити можливість залучення кредитів, уряд підняв стелю кредиту для переробних галузей до 150 млн грн»,— каже урядовець.
Також Баграт Ахіджанов вважає, що борошномелам треба перейняти трейдерську практику планових закупівель зерна на 12 місяців. І враховувати щорічне зменшення внутрішнього споживання виробів із борошна в країні.
«В цілому ми використовували десь 3,5 млн тонн зерна на продовольчу частину в країні. Поточна статистика минулого року мене здивувала і вас також здивує — трохи більше одного млн тонн. Я розумію, що можливо є невеличкі крафтові пекарні, які іноді подають статистику, іноді ні, або подають через рік. Але факт залишається фактом», — говорить посадовець.
Думки виробників з приводу насичення ринку якісною пшеницею
Основа будь-якого бізнесу — отримання прибутку. Тож сільгоспвиробники підтримують лише ринкові механізми впливу на ситуацію, ніяких обмежень для аграріїв не повинно бути.
«Аби обробити землю і отримати врожай в тих умовах, яких зараз працюємо, потрібно прикласти зусиль; закрити експорт буде, як мінімум, не логічно. Створиться спротив», — говорить Антон Жемердєєв.
На думку представника ТАС-Агро, для балансування ситуації не потрібно навіть брати якийсь сторонній досвід — в Україні таким чином вже вирішили ситуацію з забезпеченням цукрових заводів буряком. На заводах зробили все можливе, щоб аграрії вирощували необхідну для виробництва кількість сировини. В хід пішли різні інструменти — співфінансування, фінансування технологічної карти, закупівля посівного матеріалу за рахунок переробника та інше.
«Я думаю, що переробникам пшениці, борошномелам, потрібно замислитися, щоб стимулювати виробників. А вже самих переробників під таку роботу має стимулювати держава, в тому числі й за програмою 5-7-9%, але не зупинятися на цьому. Повинна буди ще якась додаткова програма», — пропонує Антон Жемердєєв.
Він також вважає, що може добре себе показати спосіб давальницької співпраці, на кшталт переробки соняшнику та ріпаку. Такий метод допоможе додатково завантажити потужності переробки і спонукає аграріїв вирощувати більше продовольчої пшениці.
Але слід зауважити, що попит і пропозиція в ринку йдуть поруч і постійно перетікають одне в одного. Суттєво нарощувати обсяги виробництва продовольчої пшениці навіть для внутрішнього споживання Україні сенсу немає — продукція з такого борошна коштуватиме дорожче. Якщо ж враховувати зростання вартості виробництва на тлі проблем з енергетикою та постійним підвищенням тарифів, то ціни на хліб чи макарони з такого борошна вийдуть далеко не пересічними. Ніяких передумов для поліпшення попиту на цю продукцію в Україні поки не передбачається, адже частка населення, що обирала більш дорогу хлібну продукцію, продовжує зменшуватися.
Тож з урахуванням обсягів та якості цьогорічного врожаю пшениці, можна прогнозувати, що якісного зерна для виробництва хліба в країні має вистачити. Залишаються відкритим інші питання — чи вистоять борошномели у конкуренції з трейдерами та чи вистачить грошей у більшості населення на ті хлібні вироби.
Майя Муха, Elevatorist.com
