АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Дефіцит кваліфікованих кадрів для ОЕЗ руйнує передову галузь нашого АПК
Джерело фото: Elevatorist.com та ШІ
Останнім часом дефіцит кадрів на аграрних виробництвах став справжнім випробуванням на міцність нашого українського АПК. Одних фахівців мобілізують на фронт, інші самі не хочуть йти працювати. Але особливо гостро проблема із співробітниками відчувається у олійно-жировій галузі, бо вимоги до професіоналізму працівників там дуже високі, а ціна помилки — ще більша. Тож до обстрілів та інших факторів, що руйнують галузь, додався ще один.
Що з цього приводу думають на «Запорізькому ОЕЗі» компанії «ОптімусАгро Трейд», як намагаються вирішити проблему та якою бачать подальшу ситуацію, нам розповіла менеджер з персоналу компанії Світлана Співакова.
Найдефіцитніші професії для ОЕЗ
На «Запорізькому ОЕЗі» компанії «ОптімусАгро Трейд» за штатним розкладом має працювати близько 600 працівників — це величезний завод, із складним обладнанням. На весь колектив виробництва приходиться 30 видів професій. Фактично ж на підприємстві зараз працює 500 фахівців. Як і багатьох промислових виробництвах останнім часом, на ОЕЗі стикнулися з тотальним дефіцитом кваліфікованих кадрів.
За словами Світлани Співакової, найбільш проблематично зараз знайти людей на наступні професії:
- Слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики
- Інженер-електронік
- Апаратник-екстракторник
- Електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання
- Апаратник гідратації
Також на заводі існує залізничний цех, тож на Запорізькому ОЕЗі шукають людей і на такі професії як машиніст тепловозу, монтер колії, помічник машиніста тепловозу, диспетчер, — тобто всі спеціалісти, які можуть забезпечити роботу залізничного транспорту.
Основному ж виробництву критично не вистачає апаратників-екстракторників. Знайти людину такої професії на ринку праці дуже нелегко, спеціаліст має володіти комп'ютером, мати знання технологічного процесу. До того ж, працювати йому доведеться в шкідливих умовах — на виробництві підвищена температура, виробничий шум, робота на висоті. Апаратник-екстракторник відповідає за важливий цикл виробництва — тостування та дистиляцію, і якщо на якомусь з етапів станеться збій, то якісні показники продукції будуть іншими.
«Від екстракторника на виробництві залежить дуже багато по параметрам готової продукції. Йому потрібно розуміти та контролювати роботу обладнання, знати цикл виробництва повністю. Розуміти, як діяти, наприклад, коли спрацьовує звукова та світова сигналізація. Потрібні слюсарні навички, щось підкрутити, тощо. Контролювати по приборам — тиск пари знижується чи навпаки росте, контролювати рівень гексану, температурні показники — контроль роботи обладнання та прийняття рішень має бути доволі швидкісним. В нього просто немає часу зробити 3-4 дзвінка, подумати», — каже Світлана Співакова.
Здавалося б, професія електрика більш поширена, аніж екстракторника, але для роботи на ОЕЗ підійде не кожен електромонтер. В нього мають бути групи допуску. Завод працює цілодобово, і електрик має забезпечувати підтримку працездатності виробництва на багатьох дільницях — котельний цех, виробничі підрозділи, олійноекстракційний цех, тощо. Має вміти підібрати під заміну електродвигун під заміну, брати участь в капітальних та поточних ремонтах.
Останнім часом ніхто не хотів отримувати професію електрика, вона серед молоді не престижна. Тобто, існує початковий дефіцит класифікованих спеціалістів.
За словами Світлани Співакової, якщо й вдається знайти на ринку праці електромонтера, в якого є 5 розряд, то в найкращому випадку він до того працював у торгівельних мережах, обслуговував невеличкі магазини з малою кількістю обладнання, або працював на вузькоспеціалізованих роботах у водоканалі чи тепломережах. Таким фахівцям приходиться досить важко на виробництві: різні види обладнання, диспетчеризація, маршрутизація — це все потрібно розуміти.
Ще один виробничий дефіцит — слюсарі з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Тут також доводиться працювати з багатьма типами обладнання — в котельній це одне обладнання, на виробництві вимірювальні прибори іншого виду, від різних виробників.
Особливості праці на ОЕЗі
При наборі людей на роботу на ОЕЗ існує ще одна складність — всі робочі місця на виробництві ідуть з роботою на висоті. А це — окремий допуск для виконання таких робіт. Крім того, є і інші, шкідливі, фактори: тиск, шум та температура.
Відповідно, медкомісія не всіх пропускає. Середній вік слюсарів в кращому випадку — 45-50+, вони просто не можуть пройти медкомісію, навіть якщо в них є досвід. Наприклад, люди, які раніше займали ІТР-посади і майстри, готові прийти та працювати слюсарем в зміну, але по стану здоров'я не проходять.
Але навіть тих, хто пройшов медкомісію, готовий працювати, і має якісь навички, потрібно багато донавчати на виробництві.
«Апаратура різна, вона потребує різних навичок. Людина, наприклад, трошки розуміється на електроніці, але з апаратною частиною мало знайома. Ось воно вже й не працює. А хто дійсно спеціаліст, ті не ідуть на виробництво, вони надають перевагу ІТ-сфері», — пояснює менеджер.
Тобто, деякі професії для ОЕЗу потребують від людини бути досить широкопрофільним спеціалістом, одночасно розумітися на електроніці та мати навички слюсаря. Знайти таких на ринку праці майже неможливо.
Підготовка кадрів для виробництва
Для ОЕЗів ситуація на ринку праці зараз далека від райдужної. На ринку лютий дефіцит виробничих професій, за якими традиційно працювали саме чоловіки. Зараз в «ОптімусАгро Трейді» активно беруть на завод своїх же працівників, які переїхали із зони активних бойових дій.
«Спрацьовує рівень довіри до самого заводу та прибуття переселенців. Ми взяли на роботу переселенців до лабораторії, на виробництво. Люди втратили все. В тих, хто довго в нас працював, спочатку трошки помінялося відношення до роботи, вони стали по-новому цінувати те, що мають. Потім рівень цін піднявся, і я бачу, що хтось починає підшукувати іншу роботу. Це нормальна динаміка. Рухливість персоналу стала набагато вищою, населення активно мігрує», — говорить Світлана Співакова.
В залізничному цеху ОЕЗа доволі довго працювали переселенці з Одеси, зараз вони повернулися додому. Взагалі ситуація по заводу складається так, що персонал ІТП іде і працює на робочих спеціальностях
Отримати нові навички можна просто на виробництві — всіх виробничих працівників в компанії намагаються навчити слюсарній справі. На кожну спеціальність є окрема програма навчання, відпрацьована роками. В оптимальному режимі вишкіл займав близько 3 місяців, зараз же на заводі змушені пришвидшуватися та вкладатися в 1 місяць.
«Наприклад, беремо людину вантажником, це найпростіша професія — вантажить шрот до вагонів автоматизовано. Паралельно навчаємо його на апаратника гранулювання, в тому ж цеху, в ту ж зміну. Коли бува якась пауза у відвантаженнях, показали людині, яке обладнання, він почитав матчастину, показали де вмикати, як користуватися, які основні моменти потрібно враховувати. І під наглядом майстра кілька разів сам спробував попрацювати на грануляторі», — розповідає один з представників ринку.
Бажаючих навчатися новій справі не так вже й багато, люди часто намагаються уникнути будь-якої відповідальності. Але якщо новий робітник має намір учитися, то його охоче навчать суміжним професіям.
Тож для ОЕЗів кадри компанії здебільшого готують самостійно. Всім технологічним процесам навчають на виробництві під керівництвом досвідчених майстрів та кваліфікованих робітників за власноруч розробленими програмами, що містять змістовні теоретичні й практичні розділи. За тими спеціальностями, які потребують професійної освіти (слюсарі різних напрямків, електрогазозварники, електромонтери) проводять курси підвищення кваліфікації на виробництві, а також відправляють на навчання до учбових комбінатів та професійних училищ.
Поки що для переробників навчання суміжним професіям э самим найкращим виходом із ситуації. Штати на заводі не були роздутими від самого початку роботи, кожен працівник виконував свою частину роботи оптимально. Але коли обсяги роботи залишилися такими ж, а персоналу поменшало на 30%, то грані між суміжними професіями стали поступово стиратися.
Спеціалістів для виробництв на кшталт ОЕЗ раніше готували коледжі харчової промисловості. Зараз ситуація значно погіршилася, навіть ще до початку бойових дій мало хто йшов навчатися до таких закладів. Але й ті, хто врешті-решт таки отримував там диплом, у якості фахівця в реальності мав незначну цінність як спеціаліст.
«Від самого початку хотілось би, щоб коледж таким фахівцям давав не тільки документ, а й знання, це було б ідеально аби в людини була база. Якби відновити професійно-технічне навчання, то було б відсотків 30 успіху. Решта — то все одно навички, які приходять з практики. Виробничі працівники, слюсарі з професійно-технічною освітою — вони всі зараз отримують лише корочку. Коли він потрапляє на виробництво, то бачить це обладнання вперше і взагалі не розуміє, що робити. Перша реакція: воно велике та страшне — я буду йти. І навчити такого спеціаліста дуже нелегко», — пояснює спеціаліст по кадрах.
Отже, найближчим часом, з урахуванням всіх негативних тенденцій в країні, виробництва можуть залишитися без висококваліфікованого персоналу. Досвідчені кадри не зможуть працювати просто за віком та станом здоров'я, молодь навчатися не хоче — професії не популярні та мало оплачувані. І скоріше за все, саме власне навчання персоналу, ці внутрішні «університети» і стануть єдиним виходом із ситуації. Власне навчання та сприятливе для праці середовище зможуть поміняти картину на кращу, вважає Світлана Співакова.
Мобілізація та бронювання працівників
Компанія «ОптімусАгро Трейд» однією із перших в Україні почала бронювати своїх співробітників.
«Оперативно відправляємо запит до Міністерства аграрної політики України і вже за два-три тижні отримуємо наказ на бронювання 50 % військовозобов’язаних працівників. Компанія піклується про кожного співробітника, ми підтримуємо їх морально та психологічно. Наші співробітники перш за все — висококласні спеціалісти, яких дуже мало на ринку праці та які працюють для економіки країни», — розповідає Світлана Співакова.
Компанія вже другий рік поспіль отримує статус критично-важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України
Але зрозуміло, що неможливо забронювати усіх військовозобов’язаних в компанії, можна тільки 50 %. Також не погоджуються для бронювання ті військовозобов'язані, які мають дефіцитні військово-облікові спеціальності (ВОС). Такі критерії були сформовані Міноборони України.
Від початку війни в «ОптімусАгро Трейді» мобілізовано 100 чоловік. Із «Запорізького ОЕЗу» на фронт пішло близько 50, деякі з цих людей вже загинули.
«Наприклад, візьмемо цех шроту — під мобілізацію підпали представники всіх представлених професій, починаючи з начальника цеху, який з перших днів на війні. Майстри цеху, транспортувальники, апаратники гранулювання, вантажники — всі професії, які представлені в цеху», — перераховує менеджер з персоналу.
Під мобілізацію підпали працівники всіх основних виробничих професій ОЕЗів: електромонтери, спеціалісти котельного цеху, майстри теплоелектроцентралі, апаратники гідратації, вантажники, майстри змін. Всі ці співробітники перш за все — висококласні спеціалісти, яких дуже мало на ринку праці та які працюють для економіки країни.
Компанія намагається бронювати всіх спеціалістів — екстракторників, машиністів, електриків, приймальників харчової продукції — аби була змога забезпечити змінність на заводі.
«Неможна швидко замінити спеціаліста, навіть, якщо людина прийшла і готова навчатися. Фахівця вчили декілька років. Наприклад, залізничний диспетчер на нашому заводі. Ми взяли на період мобілізації співробітника, навчали, і ми його також забронювали, бо диспетчер залізничного цеху координує всю роботу, без нього не обійтися», — розповідають нам на одному з підприємств.
Оліяри говорять, що аби була б можливість, то забронювати 100 % усіх військовозобов’язаних в компанії, бо кваліфіковані кадри на своїх місцях принесуть значно більше користі для держави та економіки в цілому. Переробники вважають, що наразі потрібно підтримувати такі підприємства, які мають статус критично-важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення.
Бо якщо зараз виробництва втратять ще хоча б 10% штату, то на заводах не зможуть ані не підготувати заміну персоналу, ані якісно закрити виробничі процеси. І провідна галузь вітчизняного АПК опиниться під загрозою втрати лідерських позицій в світовому виробництві соняшникової олії, що дуже боляче відобразиться на економіці країни, яка й без того виснажена війною.
Майя Муха, Elevatorist.com
