АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Насіннєвий завод — не елеватор. Що роблять на заводі Лідеа з зерном, яке стає насінням?
Насіннєвий завод, на відміну від звичайного елеватора, працює не з товарним зерном, а з майбутнім посівним матеріалом, що вимагає зовсім іншого підходу. Сюди кукурудзу привозять виключно у качанах, працівники сортують її вручну, сушать на незвичайній триповерховій сушарці, а зразки насіння відправляють для аналізу ДНК у Францію. Це лише короткий опис нашого візиту на насіннєвий завод ТОВ «Черлис» на Черкащині, що є частиною французької компанії Lidea. Ми відвідали завод в рамках Агроекспедиції Елеватори-2025 за участі партнерів Sojam, Crédit Agricole Bank, KMZ Industries. Про нюанси, які відрізняють виробництво насіння від звичайної доробки зерна читайте на Elevatorist.com.
Де починається насіння
Хоч це підприємство й не є елеватором у класичному розумінні, саме тут починається ланцюг, який закінчується вже на елеваторі — у вигляді урожаю.
«Насіннєвий завод Lidea Україна ще раз підтверджує, що без якісного насіння не буде гарного врожаю. Додатково варто підкреслити, що без власної складської інфраструктури не буде гарної ціни на врожай і прибутковості. Цього року багато хто переконується: треба вміти не лише виростити врожай, але й зберегти його. Ми зараз спостерігаємо активізацію попиту на покращення умов зберігання продукції — як у форматі будівництва складів, так і придбання спеціалізованого обладнання. Логічний підхід — фінансувати такі проєкти через банківські інвестиційні кредити або лізинг», — наголошує начальник управління агроекспертизи Credit Agricole Bank Ігор Гуржій.
Ці слова про важливість якості насіння та інфраструктури набувають особливого значення під час знайомства з виробничим процесом. Тоді як для зберігання потрібні надійні склади, для отримання насіння високої якості потрібні унікальні машини та операції.
Насіннєвий завод працює з різними культурами: пшениця, кукурудза, ріпак, соняшник. Найбільше нюансів з кукурудзою. Її привозять у качанах, тому спочатку з них треба зняти обгортку на спеціальних машинах, зокрема американських A&K Husker.
Качани рівномірно подаються на обгумовані вали. Гума використовується для того, щоб не пошкодити безпосередньо саму насінину, але захопити обгортку, зняти її та викинути у відходи. Потужність обладнання значно змінюється залежно від гібрида.
«При важких гібридах, які щільно закутані в обгортку, потужність може знижуватися до 150 тонн на добу, хоча завод може прийняти до 500 тонн», — розповідає заступник директора з виробничої діяльності насіннєвого заводу Микола Чемерицький.
Після очищення від обгортки качани подаються на «столи» для ручного сортування, що являють собою повільнорухому конвеєрну стрічку.
«За кожним із трьох столів працює по шість операторів. Завдання сортувальника — по-перше, повернути на повторне очищення качани, які машини не очистили повністю. По-друге, відсіяти качани, що візуально не відповідають еталону гібрида: нетипові, уражені хворобами або з будь-якими відхиленнями. Біля кожного столу сортування в полі зору працівників ємспеціальні стенди з зеленими зонами, де виставляють качан еталону гібриду, а поруч — секції з червоними зонами із зразками качанів що підлягають вибракуванню. Оператори першої, другої та третьої ліній сортувального столу мають чіткі завдання: перші повертають неочищені качани на повторну очистку, другі сортують за кольором відповідно еталону, далі — відбирають хворі», — пояснює керівник.
Коли обсяг роботи дуже великий, залучають мобільний Хаскер та сортувальний стіл на вулиці.
На заводі кажуть, що оптимальна вологість для збирання кукурудзи на насіння з поля становить між 26% та 38%. Збирання при вологості нижче 24% може призвести до обрушування насіння зі стрижня качана, а це втрати.
Соняшник теж збирають вологим — до 15%, ріпак йде на завод в базисі.
Агроекспедиція Елеватори-2025: Нас змусили стати самостійними — українські фермери вкладаються у будівництво власних елеваторів, незважаючи на воєнні ризики
Триповерхова сушарка
На заводі є звичайна шахтна зерносушарка, де доводять до норми вологість соняшника, як і на елеваторах. Температуру теплоагента не підіймають понад 39°C, а насіння — 33–34°C. Ріпак приймають з поля у базисній вологості, тому зазвичай не сушать.
Кукурудзу ж сушать інакше — у триповерхових будівлях-сушарках, які зроблені спеціально для роботи з качанами. Кукурудзу сушать у качанах, щоб максимально захистити насінину від механічних та термічних пошкоджень. Качан працює як природний буфер, — тоді сушіння відбувається м’яко, рівномірно, і зберігається схожість зерна.
Сушарка має 24 комірки (камери), які пронизують всі три поверхи будівлі. Ми побували на кожному. Керівник розповів, що комірка може вмістити до 50 тонн вологого качана. Для підігріву повітря використовується природний газ, а подається воно по системі за допомогою чотирьох вентиляторів. Кукурудзу завантажують в комірки, при цьому висота завантаження залежить від початкової вологості качанів.
«Якщо вологість зерна мінімальна — 24–26%, ми можемо завантажувати шар до 2,5 метра, тобто це повне завантаження на 50 тонн. Якщо ж вологість вища, то на кожні додаткові 5% зменшуємо товщину шару приблизно на пів метра», — розповідає Микола Чемерицький.
Сушіння кукурудзи відбувається у «ніжному» режимі, щоб насіння не отримало стресу від різкої зміни температури. Сушать у два етапи — попередня сушка та основна.
Під час попередньої сушки (пресушки) насіння поступово звикає до збільшення температури, — це тривалий процес, що триває не менше доби. Або ж доти, поки зерно не втратить 10% вологи. Температуру повітря під час пресушки не піднімають вище 29°C.
Коли камеру з качанами кукурудзи переводять в режим основного сушіння, то тут температура тут стає вища, але не значно. На початку основного сушіння вона становить 24–26°C і наприкінці виходить на 37–38°C, — це максимум.
Агроекспедиція Елеватори-2025: Як великі елеватори працюють у режимі постійної адаптації?
Обрушення качанів кукурудзи
Після сушки качани кукурудзи вже можна обмолочувати.
«Термін обмолот у цьому випадку не зовсім коректний — фактично це обрушування качанів. Насіння відділяється від качана завдяки повільному стисканню та перемішуванню без ударного навантаження, тому ми не травмуємо зерно. Качан виходить частково поламаним, і при цьому насіння м’яко відділяється. Машина працює в режимі повного заповнення, без прискореного руху насіння: маса продавлюється методом витіснення. У результаті через невеликий зазор виходять лише обрушені качани, а насіння просипається через решітки», — пояснює Микола Чемерицький.
Одразу після обрушування насіння проходить перший етап очищення потоком повітря аспіраційного блоку.
Потреба м'яко доробляти майбутнє насіння на заводі диктує жорсткі вимоги до обладнання, яке там використовується. Це стосується не лише унікальних операцій із качанами, але й базового транспортного обладнання.
«На насіннєвих заводах важливо мінімізувати травмування продукту при переміщенні. Відповідно застосовуються «тихохідні» норії зі швидкістю руху стрічки до 1 м/с та стрічкові транспортери замість ланцюгових і шнекових. Також необхідно максимально скорочувати кількість маршрутів руху продукту та встановлювати очисні машини, які забезпечують необхідну якість очищення й калібрування насіння за один прохід», — зазначає керівник відділу продуктового маркeтингу KMZ Industries Олександр Ткаченко.
Агроекспедиція Елеватори-2025: Елеваторний ринок України в моменті — егоцентризм та енергозбереження як основні чинники розвитку
Калібрування зерна та точна кількість насіння в упаковці
На заводі є дві лінії калібрування. На одній із них працюють лише з кукурудзою, на другій — з усіма іншими культурами.
«Калібрування проходить у дві стадії: спочатку очисна машина відбирає дрібне насіння, сміттєві домішки. Потім насіння проходить розкалібровку на циліндричних машинах», — пояснює керівник.
На етапі калібрування в лабораторії роблять міні-калібровку (міні-сайзинг) та створюють схеми, за якими надалі працює виробнича лінія. Після калібрування кожна фракція проходить фінішну очистку на гравітаційному столі.
В лабораторії перевіряють якість зерна на виході. Контролюють вологість, схожість та рахують масу тисячі насінин, — перевіряють кожний п'ятий бігбег.
Для перевірки схожості насіння соняшника та кукурудзи на заводі використовують фільтрувальний папір. Його зволожують і на підготовлену основу викладають насіння, яке в теплі і світлі проростає. Кожній партії та фракції присвоюється унікальний код, що забезпечує точну ідентифікацію та простежуваність результатів.
Зразки насіння також відправляють в лабораторію у Францію для генетичного аналізу.
«З кожної партії формуються зразки, які відправляють до французької лабораторії компанії LIDEA в місті Лескар, де проводять генетичний аналіз зернівки на ДНК-маркери. Зразок має повністю відповідати стандарту маркерів для свого гібриду», — пояснює Микола Чемерицький.
Далі — процес протруювання та фасування. Готове насіння упаковується зазвичай у паперовий мішок, великі партії пакують в бігбеги. На кожен мішок додається сертифікат та додаткова інформація, зокрема на дно мішка розташовують наклейку-сертифікат, де зазначають всю інформацію про насіння: зазначається культура (гібрид), генерація, номер партії, вага посівної одиниці, дата упаковки, країна походження, а також назву протруйника.
Комерційна міра насіння — посівна одиниця — це точно підрахована кількість насінин для посіву певної площі. Кількість насінин залежить від культури. Для кукурудзи посівна одиниця становить 80 000 насінин в упаковці — ця кількість розрахована на 1 гектар. Для соняшнику — 150 000 насінин на 2 гектари. Посівна одиниця для ріпаку — 1,5 мільйона насінин.
Загалом виробництво заводу вимірюється саме в цих одиницях: максимальна продуктивність становить до 1 мільйона посівних одиниць за сезон, хоча оптимально виробляється 700–800 тисяч.
Як зберігають насіння на заводі
Насіння зберігають на заводі, зазвичай, недовго, бо воно йде на продаж. Якщо ж виникає потреба, то тримають продукцію в біг-бегах і контейнерах на складах.
Найбільше уваги приділяють соняшнику, бо його схожість чутлива до температурних коливань. Усе непродане насіння тримають у холодному складі. Температуру на складі підтримують не вище 14 °C завдяки роботі кондиціонерів — це критично для того, щоб насіння не втратило схожості й зберігало свої біологічні властивості. Соняшник може зберігатися до наступного сезону, а за умови успішної ресертифікації — навіть довше.
Водночас збереження біологічних властивостей насіння різних культур потребує не лише температурного контролю, але й надійного захисту від шкідників. Директор компанії Sojam Михайло Косюхно пояснює, що підхід до обробки насіннєвого матеріалу суттєво відрізняється від роботи з товарним зерном.
«Значна різниця — у боротьбі зі шкідниками. У насіннєвому матеріалі важливо зберегти не тільки якісні характеристики зернини, але й її схожість, енергію проростання та генетичну якість. Саме тому не кожен метод обробки знезараження є прийнятним. Наше спеціалізоване обладнання для насіннєвих заводів адаптоване до малопотужних норій для мінімізації механічного впливу, забезпечує ультра точне дозування препарату, який не впливає на якісні показники зерна і забезпечує тривалий захист від комірного шкідника при зберіганні в тарному чи безтарному вигляді. На сьогодні компанія Sojam в Україні співпрацює з кількома насіннєвими заводами», — розповів Михайло Косюхно.
Готове насіння, спаковане у посівні одиниці, звідси вирушає до українських фермерів і на експорт. Саме з нього навесні починаються майбутні посіви, а восени — товарне зерно, яке повезуть уже на елеватори. Тому точність виробництва насіння на заводі потім відчутна і на елеваторах, бо саме там завершується зерновий цикл — у вигляді нового врожаю, зібраного, очищеного й висушеного.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
