АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Підприємство з подвійною роботою: зерно і борошно Андрушівського елеватора
«Андрушівський елеватор» «Зернової Бази України» — це приклад успішної реновації колишнього комбікормового заводу, який оновили, поставили сучасне обладнання для доробки зерна, а також борошномельне устаткування. Модернізоване підприємство понад десять років дає роботу місцевим, зберігає зерно аграріїв і постачає борошно в кілька областей.
Потужності зберігання і доробки
На елеваторі надають послуги доробки та зберігання аграріям та приймають всі культури — пшеницю, кукурудзу, сою, соняшник, ріпак.
«У нас тут два напрямки роботи. Перший — приймання зерна поклажедавців. Сушка, очищення, зберігання і продаж трейдерам. Якщо це продовольча пшениця, то ми самі купуємо і переробляємо. Цього сезону прийняли вже близько 16 тис. т зерна. З них велика частка — власна закупівля продовольчої пшениці для переробки на млині — це наш другий напрям роботи. Загалом закупили приблизно 7 тис. т пшениці для переробки. Зараз у нас ще залишаються на збереженні соняшник і соя. Їх планують відвантажити переробники», — каже директор елеватора і млина Сергій Гуцулюк.
Загальна потужність зберігання зерна на підприємстві складає майже 30 тис. т. З них 20 тис. т вміщають ЗОГові бетонні силоси, решта — склади.
«У нас є примлинові склади на 6 тис. т, вони механізовані, мають транспортне обладнання для завантаження і вивантаження. Є і звичайні підлогові склади на 3,5-4 тисяч зерна», — розповідає Сергій Гуцулюк.
Бетонний ЗОГовий елеватор має 55 окремих силосів на 200 тонн зерна кожен. У 2014 році його реставрували, і ці ємності, за словами директора, можуть прослужити ще довго.
«Плюси цього елеватора в тому, що він поділений на окремі місткості, в які можна завантажувати культури з різними показниками якості. Тут немає запотівання, тому що бетон стійкий до перепадів температури. Тобто, зерно буде зберігати стабільну температуру навіть за значних коливань повітря ззовні. Зараз від бетонних відмовилися, бо їх будівництво дуже дороге, і окупність такого елеватора — 10-12 років. Металеві ж швидко монтуються і окуповуються», — розповідає керівник.
Якщо на елеватори привозять вологе зерно, то для доробки використовують сушарку STRAHL, яка працює на природному газі з потужністю 700 тонн за добу по кукурудзі зі зняттям вологи з 24 до 10%. Для накопичення вологого зерна є два металевих хопери. Очищають продукцію сепаратором OLIS.
За словами керівника, паспортна потужність приймання зерна розрахована на 100 тонн за годину, але фактична залежить від стану зерна і складає від 80 до 90 тонн.
Куди продають борошно і що з якістю сировини
Не менш цікава частина підприємства — це борошномельний комплекс. Тут їх насправді два. Один великий, обладнаний турецьким устаткуванням, який працює цілодобово. За добу в ньому переробляють 50-60 тонн пшениці та випускають борошно під торговою маркою «Хлібний майстер».
«Ми робимо 75-відсотковий помел. Виходить борошно вищого і першого сорту. Також є висівки як побічні продукти. Маємо можливість виготовляти кормові і харчові висівки», — розповіла керівниця виробничої лабораторії Наталія Гуцулюк.
Борошно відправляють на кондитерські фабрики і хлібозаводи в Бердичів, Житомир, Київ. Як каже директор, за тиждень борошновози роблять мінімально 5 рейсів. Купують і меншими партіями. З «Андрушівського елеватора» борошно клієнтам відправляють навіть поштою по кілька тонн.
«Маленькі пекарні у Вінниці, Бердичеві, Житомирі купують по дві-три тонни на тиждень. В них невеликі потреби, але їм важливий ширший асортимент. У нас є борошно не тільки пшеничне, а й цільнозернове та житнє», — каже керівник.
Цільнозернове борошно виготовляють в невеликому цеху, який запускають при необхідності. Тут же роблять і житнє, але зараз є велика проблема із сировиною.
«У нас в окрузі жита взагалі немає. В кого було, то вже продали. Якщо везти здалеку — багато логістика з'їдає. Зерно знаходиться в Чернігівській області, Рівенській області, везти не вигідно. В цьому році жито стрімко піднялося в ціні. Закупівельні ціни були близько 5-6 тис. грн за тонну, а зараз — 10-11 тисяч», — пояснив директор.
За його словами, про жито на наступний сезон домовляються з місцевими фермерами. А на запитання, чи вистачає зараз борошномелам продовольчої пшениці, каже, що в місцевих аграріїв пшениця ще є.
«Ми купуємо і маленькі, і великі об’єми. На сьогоднішній день в деяких господарствах лежить на складах по 2-3 тисячі продовольчої пшениці, чекають, що ціна буде вища. Зараз фермери в окрузі інтенсивно спродують своє збіжжя. В деяких є по 100-200 тонн, які тримають на випадок подосівати посіви, якщо погано зійдуть», — каже Сергій Гуцулюк.
Керівниця виробничої лабораторії Наталія Гуцулюк розповіла, що пшениця в регіоні, як і всюди, не потребувала сушіння, — заходила в базисі 14%, а подекуди і 12% вологості.
«У зв'язку з тим, що ми створюємо борошномельні партії, то приймаємо різну якість пшениці. В основному, пшениця гарна, у другому класі висока натура і білок, у третьому також були не мінімальні показники. Четвертий клас посередній», — розповідає Наталія Гуцулюк.
Завдяки кому працює елеватор і млин
На підприємстві працює зараз 24 робітники. Млин діє цілодобово, роботу комплексу забезпечує зміна з двох операторів і лаборанта. За якістю помольних партій та борошна в процесі роботи слідкують лаборанти, також цілодобово.
Керівник «Андрушівського елеватора» каже, що працівників не вистачає. До повномасштабного вторгнення на підприємстві їх було майже вдвічі більше.
«Раніше працювали близько 40 людей робочого персоналу. Когось мобілізували, хто виїхав за кордон. Тому зараз одна людина подекуди заміщає декілька посад. Наприклад, майстер бере на себе додаткові обов'язки. Він може не тільки управляти елеватором і дивитися по технологічній схемі, яке зерно куди висипати, а ще й сідає на навантажувач. Але ж і потужності за час війни трохи скоротилися», — пояснює Сергій Гуцулюк.
Проблеми борошномелів
Відключення електроенергії боляче б’ють по борошномелах, бо млини мають працювати без перерви. Як розповів Сергій Гуцулюк, в періоди перебоїв зі світлом важко виготовляти якісне борошно.
«Борошномельне виробництво потребує безперервної дії. Тобто, зерно треба підготувати, зробити помольну партію, замочити, відлежати 8 годин. При відключеннях сидиш і складаєш «пазли»: коли треба підготувати зерно і включити помел, щоб воно не вийшло недозволожене, недовідлежане або перележане. Бо це все впливає на білизну борошна», — розповідає керівник.
Зараз відключень немає, але є проблема ліміту по потужності використання електроенергії. Фактично електрику не вимикають, але борошномельному комплексу не вистачає наданих обсягів. Сергій Гуцулюк каже, що в таких випадках доводиться переводити виробництво пшеничного борошна у менший переробний цех, який має нижчу потужність і споживає менше електроенергії.
Ще одна проблема — високі ціни на продовольчу пшеницю. Через це позакривалися маленькі млини, яким стало не вигідно переробляти борошно.
«Вартість пшениці стрімко пішла вгору, і виходить, що вона виросла на ціну борошна. Трейдери були готові купувати зерно, а борошномели — ні. Затрати на виготовлення борошна виходили в нуль або в мінус. Ті, хто пішли в збитки, на даний час зупинилися і очікують. Зараз вже пішла тенденція до спаду цін на пшеницю», — пояснює директор.
На наступний сезон на «Андрушівському елеваторі» планують відновлювати експорт борошна. А загалом, як і всі, чекають закінчення війни, коли можна буде спокійно інвестувати в розвиток.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
