АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Подвоїли оборотність зерна рукавами — досвід Воскресинцівського елеватора МХП
Технологія зберігання зерна в полімерних рукавах все більше поширюється серед аграріїв. Ми поцікавилися, як це працює на «Воскресинцівському елеваторі» компанії МХП, що на Івано-Франківщині. Тут з рукавами працюють вже три роки, та оцінили плюси і мінуси такого способу зберігання врожаю.
Обробляють 100 тис. т зерна за сезон
«Воскресинцівський елеватор» має потужності зберігання в силосах в 32 тис. т. До 2021 року за сезон тут робили майже по 2 обороти — до 50 тис. т зерна, в кращі роки — 60 тис. т.
«У 2021 році ми провели модернізацію елеватора, поставили нову сушарку, зробили лінію для відвантаження зерна в техніку під рукава. Тоді почали використовувати подвійну технологію зберігання: рукава і силоси. Після цього зберігання та відвантаження з елеватора зросли до 100 тис. т за рік. Можна сказати, що рукава нам збільшили продуктивність елеватора у 2 рази», — розповідає начальник виробництва Володимир Струк.
В перший рік в рукавах почали зберігати кукурудзу та невелику партію пшениці. Як розповіла начальник лабораторії Ганна Левицька, кукурудзу зберігали 4-6 місяців. По якості результат задовольнив: з якими параметрами зерно поклали, з такими і забрали. Далі зберігання в рукавах розширювали по об’ємах і по культурах.
Які культури зберігають в рукавах?
За три роки практики роботи з рукавами тут зберігали таким способом кукурудзу, пшеницю, сою та соняшник. Одночасно закладали на зберігання близько 250 рукавів. Цього року планують закласти і ріпак. Використовують полімерні рукави від українського виробника «Планета Пластик».
Ганна Левицька каже, що кожна культура має свої особливості зберігання, проте найголовніше — правильно підготувати партію, тобто, довести її до базисної вологості та смітної домішки. Це дозволяє спокійно тримати врожай в рукавах до пів року і навіть більше — до 9-10 місяців залежно від культури. Тривалість зберігання насправді залежить від багатьох факторів, як природних, так і людських.
Експерименти зі зберіганням вологої кукурудзи
З розмов з елеваторного ринку ми знаємо, що подекуди в рукави закладають вологу кукурудзу, яку через короткий час досушують. Це дозволяє розвантажити зерносушарку на підприємстві. Подібний досвід вже є і на Воскресинцівському елеваторі. На другий рік користування рукавами тут також експериментували з вологістю кукурудзи. В рукави поклали кукурудзу, яку досушили до 20%, а частину поклали з вологістю прямо з поля — від 22 до 30%. Ганна Левицька розповідає, що кукурудза, досушена до 20%, зберігалася понад 3 місяці — по 102-104 дні.
«Якісні показники не змінилися, що ми заклали, те й вийняли, тобто, зіпсованих зерен стало на 0,1-0,2% більше, і трохи змінився запах. Він був типу кислуватого, але при досушуванні пропав, і всі показники були в нормі», — розповідає начальник лабораторії.
Ще більш вологу кукурудзу — від 22 до 30% — зберігали в кількох рукавах протягом місяця-двох-трьох залежно від показників. Вологішу забирали раніше.
«Її якість не змінилася, крім запаху. Кукурудза була ніби законсервована, ми навіть по самому рукаву бачили, що там проходять якісь процеси, здуття закінчення рукава. Тоді було прийнято рішення його вибирати», — розповідає Ганна Левицька.
З досвіду начальник ВТЛ радить досушувати кукурудзу до 20%.
«В умовах центральної, південної та східної України зерно з поля йде з вологою 14-15%, а у нас середньозважена — 25-28%. Тому краще досушити зерно до 20%, а потім закладати на зберігання. Коли вже основну масу приймуть, тоді повернутися до тих рукавів, пересушити до базису і не втратити», — зазначає Ганна Левицька, і додає, що сире зерно важче вибирати з рукавів ,бо воно утрамбовується та не є сипучим.
Начальник ВТЛ розповідає, що одна з найскладніших культур для зберігання у рукавах — це соя. У рукавах її зберігали лише одного року, і побачили всі ризики. В сої високий вміст білка, тому при пошкодженні рукавів та попадання вологи в бобах починається незворотний процес-розклад білків та жирів, що спричиняє невластивий запах. Щоб позбутися його вентилюємо, пропускаємо через сушку.
«Ми не зберігали сою довго, лише до 6 місяців. Там, де було пошкодження рукавів шкідниками, погіршилася якість сої, з’явився невластивий їй запах. Якщо нам доведеться зберігати сою в рукавах, то понад 3 місяці не варто тримати, оскільки це ризики», — пояснює Ганна Левицька.
Ріпак, який планують закладати цього року, теж непроста культура, адже, також має високий вміст олії у складі. Крім того, він дуже текучий, тому за ріпаком треба постійно слідкувати за цілісністю полімерних рукавів.
Від чого залежить якісне зберігання зерна в рукавах?
Чек-лист успішного довготривалого зберігання зерна в полімерних рукавах, з досвіду «Воскресинцівського елеватора», виглядає наступним чином:
- відповідний майданчик,
- якісно підготовлене зерно,
- навчені люди, які займаються пакуванням врожаю у рукава,
- профілактичні заходи від шкідників ще під час закладання рукавів (а при можливості і до, наприклад, обробка майданчика аміачною водою),
- подальший контроль за пошкодженням рукавів шкідниками.
Начальник виробництва Володимир Струк пояснює, що підготовка майданчика — одна з найважливіших умов збереження зерна. Чому? Річ у тому, що рукави ідеально класти на рівні, не горбисті площі, де кут нахилу не перевищує 10%. Але не всюди є така можливість.
«Ми практикуємо наступне: дискуємо поле, обробляємо його компактоматом, тобто, забираємо горби-нерівності. І вносимо аміачну воду, — це боротьба проти гризунів», — пояснює керівник.
Далі головними стають якісні показники зерна. Якщо врожай треба зберігати шість і більше місяців, то вологість кукурудзи має бути до 14-14,5%, пшениці — 14%, сої — до 12%.
Наступний крок — правильно закласти зерно в рукави. На «Воскресинцівському елеваторі» на рукавній програмі працюють три бригади по 5 людей в кожній — трактористи та машиністи зернових розвантажувально-завантажувальних машин, які контролюють процеси.
Впродовж всього зберігання зерна в рукавах потрібно слідкувати за їхньою цілісністю. Для цього виробничі майстри та лаборанти регулярно обдивляються полімерні рукави. А їхня довжина, на секундочку, понад 60 метрів. Кожен треба пройти і оглянути.
«Якщо зерно поклали в силос, і там є система термометрії, можна щодня контролювати його якість, вентилювати і перекачувати. А рукава — це історія про постійний догляд, моніторинг, боротьбу з гризунами, птахами. Фактично, коли ми починаємо рукав запаковувати, ми вже починаємо боротися з мишами: кидаємо спеціальні таблетки під початок, по периметру і на закінчення рукава», — розповідає Володимир Струк.
Борються також і з птахами. На «Воскресинцівському елеваторі» кажуть, що «власних» голубів тут небагато, — не більше трьох десятків. Проте елеватористи мають в арсеналі всі можливі відлякувачі, які періодично використовують.
Проблема зі шкідниками у тому, що миші і птахи роблять отвори в рукавах. Це призводить до затікання вологи і псування зерна, що лежить найближче. Саме цей фактор вимагає найбільше уваги протягом зберігання. Якщо рукави зберігаються довго і є пошкодження, це може призвести до втрат в якості врожаю.
Погода — ще один важливий фактор. Галина Левицька пояснює, що морози і холодна погода допомагають зберігати зерно в полімерних мішках. Крім того, чим менша різниця температури зерна та зовнішнього середовища, тим краще.
«Клімат у нас змінився, морозних днів стало менше, тому зберігання зерна в рукавах протягом року і довше вимагає ретельного контролю. Тепер треба брати до уваги і кліматичні умови, температурний режим», — пояснює начальник лабораторії.
Без рукавів, як без рук
Зберігання зерна в рукавах є одним з найбільш економних способів попри той відсоток втрат, який може трапитися через шкідників. Крім того, елеватор стає більш гнучким, маючи можливості відвантажити якусь партію в полімерні рукави.
«От є силос на 5 тис. т, а в ньому зберігається всього 500 т пшениці. Якщо відвантаження немає, то все, — маленька партія «тримає в заручниках» цілий силос. Ви уявіть собі, скільки це приносить незручностей? (Сміється.) Силос простоює, треба продавати це зерно, а ціни немає», — розповідає Володимир Струк.
Він каже, що на елеваторі почали практикувати такий лайфхак: якщо не встигають відвантажити ранні культури, то залишки відправляють на зберігання в рукава.
«Краще ми запакуємо 2-3 рукави залишками ранніх, а силос стовідсотково заповнимо пізньою групою. Це не тільки про те, що зберігання економне, це також і про мобільність, і про «розв'язані» руки», — пояснює керівник.
Зараз на елеваторі приймають пшеницю. Її вже почали запаковувати в рукава. В силосах також лежить більш ніж 9 тис. т ріпаку, який теж вперше будуть зберігати таким способом. З пізніх культур очікують на сою і кукурудзу. В планах — за допомогою силосного та рукавного зберігання за рік зробити 4 обороти зерна на підприємстві.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
