АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
В режимі очікування — на що налаштувалися українські виробники зерна
Джерело фото: Elevatorist.com
В Україні йдуть жнива. Зерно везуть на елеватори — вибору в аграріїв більше не залишилося. Після російських атак на порти Одещини та Дунаю, припинення Зернової угоди зерноторгівля в країні доволі слабка. З «коліс» продають лише ті фермери, котрим вкрай потрібні гроші. Ціни на зерно в Україні стали мізерні, адже ринок збуту звузився до небувалих мінімумів.
Ціни та якість зерна нового врожаю
Операційний директор G.R. Agro Артем Ремпен говорить, ціни після розриву Зернової угоди на ринку зерна поповзли вниз. І якщо ріпак з ранньої олійної групи ще залишився більш-менш рентабельним і затребуваним, то ситуація з ранньою зернової групою виглядає доволі сумною.
«Аграрії стоять перед вибором — або продавати зараз зерно за безцінь, або зачекати. Теоретично, якщо ситуація з експортом пшениці та ячменя покращиться у вересні в плані відкриття ближчих європейських ринків, то ціні піднімуться. Зараз експорт став дуже далеким, до дальніх європейських портів, це невигідно виробникам. І наразі продають зерно лише ті, кому «горить», але вони скаржаться, що за такими цінами це більше походить на грабунок, аніж на продаж. Тому зерно потихеньку їде до елеваторів на зберігання»,— розповідає Артем Ремпен.
Щодо якості зерна — пшениця цього року на елеватори Групи зараз іде переважно фуражна. За словами Артема Ремпена, на Дніпропетровщині відсоток продовольчої пшениці у валовому зборі поки ще не перевищує 20, і це ще досить оптимістична цифра. Аналогічна ситуація спостерігається і на Харківщині, хоча в окремих районах відсоток доходить до 50. До того ж, дощі під час жнив не тільки затримують сам процес збирання, а й сприяють зниженню якості збіжжя — умови для розвитку грибків та комах самі підходящі.
На Вінниччині цього року, аби уникнути пошкодження зерна грибками та жуками після дощів, деякі аграрії йдуть на витрати на сушіння — вважають, що краще прибрати пшеницю з вологістю 16-17%, але неушкоджену фузаріозом та комахами. І після зняття 3% сушкою отримати продовольчу пшеницю.
Ті ж виробники, які надали перевагу природному сушінню в полі, цього року часто програють як в якості, так і в кількості.
«В полі якість падає. Після дощів активно росте бур'ян, розмножуються комахи та грибки. Фермери чекають, коли пшениця підсохне після опадів, і часто пересушують її, — пройшов легкий дощ, техніка в поле не заходить, а за тим дощем 2 дні спеки в 28-32С. Привозять таку пшеницю потім на елеватор, в неї вологість 11-11,5%, на рівному місці 3% живої ваги втрачається»,— каже фахівець.
Отже, в умовах локальних продажів, відсутності сформованого ринку, ціни навіть на продовольчу пшеницю залишаються низькими. На елеваторах перераховують ціни під умовні поставки до Рені та Ізмаїлу, але все одно виходить не дуже оптимістично — десь 4800 за продовольчу пшеницю. Щодо цін на ріпак, то там ситуація трохи краща, ринок сформовано і ціни встановлені — $370+ в Рені та Ізмаїлі, $325-340 — на європейських кордонах.
Туманні логістичні перспективи
На самих елеваторах, за інформацією, яку надав нам на анонімних умовах один з учасників ринку, почали зростати ціни за послугу зберігання — з 2 грн на добу до 11 грн. Таким чином елеваторники компенсують відсутність в роботі зерносховищ коефіцієнту оборотності в поточних умовах.
Бо взятися тій оборотності цього року поки що нема звідки. Везти собі ледь не в мінус до далекого європейського порту аграрії точно не будуть — в найкращому варіанті виробник отримає $120 за тонну пшениці після відрахування всіх витрат на логістику. Тож сенсу так продавати немає ніякого, за словами аграріїв, простіше роздати зерно на паї або згодувати тваринкам. Зберігання також дорожчає, а перспективи подальшого експорту не те що туманні, а взагалі незрозумілі. За словами Артема Ремпена, єдина надія для українського виробника — відкриття ближнього сухопутного експорту або часткова компенсація Єврокомісією витрат на логістику.
Операційний директор G.R. Agro вважає: механізм компенсації витрат на логістику для українських зернарів робочій. Інша справа — чи підуть на це європейці, чи потрібно це їм? Компенсувати частину витрат, наприклад, перевезення українського зерна з Польщі до Гамбургу, до Італії чи Хорватії, — і це додасть портам ЄС оборотність. Але ж вартість перевалки тонни зерна становитиме умовні 20 євро, а компенсувати логістику прийдеться десь на 50 євро. Тобто, з економічної точки зору цей проект зацікавити прагматичних європейців не може. Залишаються соціальний та політичний аспекти зацікавленості.
«З одного боку, ця тема виглядає як виключно соціальна, підтримка України з боку партнерів з ЄС. З точки зору економіки вона начебто невигідна в такому ракурсі. Але в разі запуску такого механізму відпадає необхідність дотувати фермерів, то воно може й вийти у економічний паритет — компенсації фермерам становлять 30-40 євро на тонні. Ще й робота портів пожвавиться. Так що в цілому, проект робочій та може спрацювати. До того ж, він зніме соціально-політичну напругу в прикордонних з Україною країнах ЄС»,— говорить Артем Ремпен.
А поки що ЄС прийняв рішення надати екстрену фінансову допомогу виробникам соняшника в Болгарії, обсягом у 32, 76 млн левів. Не виключено, що додатково профінансують болгарських виробників ще й на національному рівні. Як поясняють у Брюсселі, надання такої допомоги викликане значним дисбалансом на ринку соняшника в країні через тиск на ціни значних обсягів імпорту української олійної. Тож через призму міркувань, наведених вище, це не дуже добрий знак для українців.
Очікування на перечікування
На поновлення Зернової угоди в ринку сподівань малувато. Це питання лежить виключно у воєнно-політичному аспекті, і забагато факторів, які можуть вплинути на його вирішення. Кремлівський очільник пішов на підвищення ставок та утвердження власної позиції.
«Фізичних вимог з боку росіян можна сказати що немає, лише щодо поновлення роботи аміакопроводу. Все інше — виключно політичний тиск, адже в реальності Россельхозбанк знаходив можливості працювати в обід заборон. Але прийняти умови Кремля — це політична поразка. Ніхто на Заході і в Україні, думаю, не стане жертвувати репутацією і йти на поступки, тому що тоді стане всім ясно — ракетами можна кого завгодно примусити до будь-чого»,— вважає Артем Ремпен.
Але сказати, що Зернова угода вмерла безповоротно також зараз не можна. Нещодавно президент Туреччини у телефонній розмові запросив до себе з візитом президента РФ. Відомо, що сторони будуть обговорювати в числі питань і Зернову ініціативу, яка для Туреччини є досить цікавим проектом. Інша річ, чи залишиться в Україні ще портова інфраструктура до того часу.
Щодо європейського напрямку експорту, то у Європі очікується підвищений урожай по всім культурам. Основні експортні ворота українського зерна в ЄС — порт Констанца. Вільний доступ збіжжя з України до цього порту буде до 13 вересня, після чого там почнуть експортувати власні обсяги.
Українським аграріям в поточних реаліях залишаються постачання на далекі порти та переробні заводи ЄС. Економити на логістиці прийдеться на всьому — вигадувати складні багатосходникові мультитранспортні маршрути на кшталт вагон—кордон —авторанспорт до заводу. Артем Ремпен зауважив, що така логістика підійде лише для рентабельних олійних культур, для зернової групи вона буде збитковою. Витрати ляжуть на плечі виробників, тому поки що основна перспектива поточного сезону в Україні — низькі ціни на зерно.
«Повернемося в часи низьких цін на ринку. Нічого, перечекаємо»,— каже Артем Ремпен.
Аби перечекати, елеваторних потужностей країні вистачить, говорить фахівець. Фермери і цього року додавали собі зернових складів. Дефіцит потужностей для зберігання може виявитися у разі одночасних жнив кількох видів культур, що потребують підробки на елеваторі. Цього року одночасно зріють кукурудза та соняшник. Тож в ринку нестачі елеваторних ємностей поки що не передбачається, але черги на елеваторах будуть. І жнива знову можуть виявитися затяжними, як минулого року.
Майя Муха, Elevatorist.com
