АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Ми це пережили в 90-х: про бум виробництва борошна та перспективи невеликих млинів
За минулий маркетинговий рік в Україні виготовили близько 2,6 млн т борошна — це довоєнний рівень виробництва. Таку оцінку дає Спілка «Борошномели України». Ми поговорили з директором Спілки Родіоном Рибчинським про перспективи борошномельних підприємств, про переформатування експортних ринків та проблеми галузі загалом.
За час великої війни зросла кількість виробників борошна
За час повномасштабного вторгнення в Україні зросла кількість виробників борошна. Конкретні обсяги порахувати важко, у Спілці цей приріст оцінюють в 10-15%. Це сталося головним чином за рахунок відновлення невеликих та середніх млинів, які раніше не працювали.
В перші місяці після вторгнення на частину територій було важко доїхати, при цьому попит на борошно був дуже високий. Це дало поштовх відновлювати роботу маленьких млинів, які раніше були зачинені. Такий фактор спрацював на сході, півночі та півдні країни — там, де було ближче до окупованих територій.
На заході відкривати борошномельні цехи підштовхнули шляхи солідарності. Розконсервували млини, які знаходяться на відстані 100-200 км від західного кордону. Також додатковим фактором збільшення кількості виробників стали грантові програми від держави та від міжнародних організацій.
Внаслідок цього з’явилося багато млинів з потужністю переробки від 10 до 50 тонн зерна на добу. Проте ринок живе за своїми правилами, і важко прогнозувати, чи всі нові гравці стануть стабільними учасниками ринку на своїх рівнях.
«На жаль, я впевнений, що цикл роботи таких млинів не буде довгим, бо їм важко конкурувати з промисловими виробниками. В першу чергу — через якість продукції, тому що на малих млинах нема можливості досягти потрібного рівня. Ми це вже проходили в 90-ті і на початку 2000-х років, коли був бум малих виробництв. Через 5-7 років практично всі вони закрилися, за винятком дуже невеликої кількості», — зауважив Родіон Рибчинський.
Проте керівник зазначає, що для багатьох агропідприємств робота борошномельних цехів стала гарною альтернативою для формування додаткової вартості на продукцію.
Також в Україні за період повномасштабного вторгнення відкрили як мінімум одне велике підприємство: млин компанії «Волинь-зерно-продукт» з сучасним швейцарським обладнанням та потужністю в 150 тонн переробки на добу. У «НІБУЛОНі» теж розглядають можливість будівництва потужного млина в Ізмаїлі.
Борошномели борються за споживачів
Малі та середні млини знаходять своїх споживачів на місцевих ринках та серед невеликих виробників макаронів, пельменів тощо. Борошномельні комплекси промислових масштабів продають продукцію, наприклад, на хлібозаводи, тому що можуть забезпечити великі обсяги та належну якість продукції.
За словами Родіона Рибчинського, ринок борошна в Україні завжди був висококонкурентним, але за період великої війни конкуренція зросла ще більше. Це сталося на фоні збільшення кількості млинів, відтоку населення і зниження попиту на борошно серед промислових споживачів продукції.
В деяких регіонах попит на борошно падає і через гуманітарну допомогу. Зазвичай в наборах є борошно, макаронні та борошняні вироби, які закуповуються за кордоном, тому попит на продукцію місцевих виробників дуже низький.
«Це серйозна проблема для макаронних підприємств, які знаходяться в прифронтових зонах. Багато з них суттєво зменшили своє виробництво, оскільки що немає реалізації продукції на місцевому ринку», — зазначив Родіон Рибчинський.
Як зазначив Родіон Рибчинський, представники Спілки «Борошномели України» зверталися до Мінекономіки з проханням наголосити донорським організаціям про необхідність закупівлі продукції в Україні, і такі рекомендації дійсно надавалися. Але не у всіх міжнародних організацій є логістичні склади в Україні, де можна було б фасувати місцеві продукти.
Імпортна продукція на полицях магазинів також відбирає частину споживачів в українських виробників. В Спілці «Борошномели України» кажуть, що останнім часом імпорт макаронних виробів з Польщі, Туреччини та Італії значно зріс.
Читайте за темою: Як роблять макарони — компанія Зодіак відновлює виробництво після обстрілів заводу
Експорт борошна за останній рік вдвічі зріс
Шляхи солідарності дали можливість українським борошномелам наростити експорт продукції. Обсяг постачання пшеничного борошна зріс більш ніж удвічі: з 70 тис. т у 2021/22 МР до 150 тис. т в 22/23 МР. Виросли також показники експорту борошна з інших культур — з 1,5 до 6,5 тис. т.
Через зміну логістики переформатувалася географія експорту. До повномасштабного вторгнення Україна постачала борошно морем на досить широку географію: ОАЕ, Палестина, Ізраїль, Джибуті, Ангола, Венесуела, навіть Мадагаскар. Через блокування чорноморських портів список імпортерів склали європейські країни.
«На сьогодні найбільші споживачі нашого борошна — це Молдова (ця країна була традиційним покупцем нашого борошна і до вторгнення), Польща, Румунія, Хорватія, Угорщина. Залишися і традиційні ринки — Палестина, Ізраїль», — зазначив Родіон Рибчинський.
Зараз в основному борошно експортують автомобільним транспортом та залізницею в Європу і в тамтешні порти.
«Через європейські порти борошно реекспортом йде далі, в тому числі й на Близький Схід, але це все впливає на ціну експортних контрактів, тому що логістика, як і на зерні, суттєво з'їдає прибуток. Рятують низькі ціни на пшеницю, які вирівнюють втрати на логістиці, а також те, що європейці відкрили для нас свій ринок і немає квоти на постачання», — наголосив керівник Спілки.
Чи повернеться українське борошно на традиційні довоєнні ринки, спрогнозувати зараз важко.
Також по темі: Пріоритет — в розвитку Дунаю. Прогнози та перспективи плану Б по експорту зерна
Горизонт планування — місяць
Загалом Родіон Рибчинський каже, що попри труднощі минулого сезону борошномели гарно справилися з викликами. Нагадаємо, що продовж року підприємства працювали в умовах відключення електроенергії, дефіциту кваліфікованих працівників, пошуку нових імпортерів та інших логістичних шляхів. Яким буде наступний рік?
«Невідомо, коли закінчиться війна, як буде чи не буде функціонувати зерновий коридор, чи збільшаться витрати на електроенергію. І яким буде наступний зимовий період? Ми пережили минулий рік, тому що у нас був довоєнний запас міцності, тепер цього вже немає. Тому об'єктивно: зараз горизонт планування — місяць», — каже Родіон Рибчинський.
Він зазначає, що у борошномелів є ряд проблем, які тягнуться ще з довоєнного періоду, як от борги торговельних мереж за проданий товар та нерівноцінне ПДВ, коли пшеницю купують з ПДВ 14%, а борошно — з 20%. До цього доєдналися вже нові проблеми. Загалом усім промисловим виробникам було б легше працювати, якби вони могли отримати доступ до фінансування.
«Сьогодні гранти та підтримка йдуть передусім малим підприємствам. З одного боку, зрозуміло, що донори вимірюють цю ситуацію своїм мірилом та підтримують їх. З іншого боку, держава мала б заявити, що у нас є не тільки дрібні виробники. Допомога середнім і великим підприємствам відсутня по всіх параметрах», — зазначає керівник «Спілки борошномелів».
І додає, що найголовніше, — аби не заважали працювати.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
