АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Ще не продав пшеницю, а склади вже підпирають кукурудза й соняшник. Які культури найважче зберегти до весни?
Пшениця ще на складах, а з полів уже надходять кукурудза й соняшник. Поки врожай чекає на продаж і відвантаження, постає питання — як довго він може лежати без втрати якості?
Ми розібрали п’ять культур — пшеницю, кукурудзу, ріпак, соняшник і сою. За оцінкою Максима Юрченка з компанії ProPex, до трійки найбільш вразливих під час тривалого зберігання увійшли дві олійні — ріпак і соняшник. Що саме загрожує врожаю та як цьому запобігти, з’ясовували разом із ним, аграріями та елеватористами.
Ріпак: складність вентилювання та самозігрівання
Почнемо з ріпаку — його Максим Юрченко вважає найвразливішим до тривалого зберігання серед усієї п’ятірки культур. Він має дрібне насіння й погано продувається під час зберігання, пояснює Юрченко Це ускладнює вентилювання та відведення тепла.
«Це дуже важка культура в доробці й зберіганні. Насіння дрібне, насип щільний. Не скажу, що він зовсім не продувається, але продувається погано. Самозігрівання — найбільший ризик, і воно може проявитися вже за тиждень», — говорить Юрченко.
Чи не тому ріпак і продають у перші місяці після збирання — щоб не ризикувати під час зберігання? Це одна причин, підтверджує він: «Тривалого зберігання він не любить — це абсолютно точно».
Наявність шкідників може ще пришвидшити псування зерна. Тому, оцінюючи ризики зберігання протягом шести місяців і довше, Юрченко враховує як можливі втрати якості, так і складність контролю за станом насіння.
Ризик втратити якість впливає й на рішення аграріїв щодо продажу. Власник ФГ «Геркулес» Віктор Шеремета в коментарі Latifundist.com саме цим пояснював рішення повністю реалізувати ріпак.
«1-2% відхилення по вологості і він відразу біліє, можна втратити весь запас зерна», — розповідав аграрій.
Соняшник: самозігрівання аж до пожежі
Один із головних ризиків під час зберігання соняшнику — самозігрівання, яке, за словами Максима Юрченка, може призвести навіть до пожежі.
Проблеми можуть посилювати рослинні домішки, які залишаються серед насіння після збирання й очищення. За словами Юрченка, ці рештки накопичують вологу, що сприяє подальшому пошкодженню та пліснявінню насіння.
Під час зберігання може погіршуватися і якість олії в насінні — зростати кислотне число та з’являтися гіркий присмак.
Керівник ПП «Альянс» Володимир Гладун на своїй сторінці у Facebook ділиться своїм досвідом зберігання соняшнику в складах: вологість не має перевищувати 8%, а висота кагата — 2,5 м.
«Тоді він буде нормально зберігатись пів року, якщо не чіпати. Якщо хочете довге — його треба рухати», — зазначає аграрій.
Максим Юрченко звертає увагу ще на один спосіб підготовки соняшнику до тривалого зберігання — додаткове підсушування. При цьому застерігає, що можуть виникнути нюанси.
«Для тривалого зберігання соняшник підсушують до вологості нижче 8%, звичних для ринку. Але при цьому втрачають частину маси», — говорить Юрченко.
А як же зберігання соняшник в рукавах? Раніше низка співрозмовників на ринку нас застерігала від такої практики.
«З соняшником загалом треба бути акуратним в плані зберігання у закритому просторі. Зокрема, і у рукавах. Кукурудзу можна покласти хоч вологою, потім забрати і досушити. Не буде ні запаху, ніяких проблем. А у соняшника можуть впасти якісні показники — кислотне число, а передусім олійність», — розповідав в інтервʼю Latifundist.com гендиректор VITAGRO Петро Лабазюк.
Керівник «Укроліяпром» Степан Капшук теж недавно застеріг, що насіння соняшнику через високу олійність (до 50%) практично неможливо довго тримати в полімерних рукавах чи тимчасових складах. Це повʼязано знову-таки з ризиком самонагрівання за найменшої вологи. Відповідно кислотне число стрімко зростає, насіння окислюється і перетворюється на некондицію, яку переробники не зможуть прийняти за базовою ціною, каже він.
Читайте також: Олійність соняшника-2026: аграрії розповіли про якість урожаю
Соя — головне висушити
Серед олійних культур Юрченко вважає сою найменш вразливою до втрат під час тривалого зберігання. Головною умовою називає належне висушування насіння. Соя боїться пліснявіння, тоді як шкідники для неї, за його оцінкою, є другорядною загрозою.
До речі, про проблеми зі зберіганням сої нам раніше розповідали й на «Воскресинцівському елеваторі» МХП. За словами начальниці лабораторії Ганни Левицької, там, де шкідники пошкодили полімерні рукави й усередину потрапила волога, якість сої погіршилася, з’явився невластивий запах.
«Якщо нам доведеться зберігати сою в рукавах, то понад 3 місяці не варто тримати, оскільки це ризики», — зазначала вона.
Зернові: сушіння, охолодження та вентилювання
Кукурудза може лежати роками. Але за яких умов?
Кукурудза тріскається під час сушіння та механічного перевантаження. Пошкоджена оболонка робить зерно вразливішим до шкідників, пояснює Максим Юрченко. Останні можуть запустити ланцюжок самозігрівання і псування.
Правильно організоване сушіння й охолодження зерна може стримати розвиток шкідників та знизити ризики псування зерна.
«Після сушарки зерно на вигляд сухе, але його не охолодили, як слід. Якщо воно теплим закладається в силос чи склад, то вологість поступово вирівнюється і починається самозігрівання. Особливо, якщо є зони, уражені комахами, — вони є осередками тепла і вологи навіть у сухому зерні», — говорить Юрченко.
А як же Леонід Яковишин, який тримав кукурудзу на елеваторі роками, чекаючи кращої ціни? Трейдери розповідали нам, що «Земля і Воля» продавала кукурудзу, яка зберігалася до трьох років.
«Він грамотно будував свої місткості, правильно сушив, і в нього активне вентилювання було в усіх силосах», — відповідає Юрченко.
Крім того, у господарстві якісно проводили фумігацію зерна.
Є й інший підхід — відкласти саме збирання. Співвласник АТК Юрій Дробязко розповідає, що планує залишити близько 70% кукурудзи в полі до квітня. Причина — висока вологість зерна та витрати на сушіння. За його словами, це також дозволить зменшити навантаження на склади.
«Звучить, звісно, страшно, але я так робив і минулого року», — зазначив він.
Чому ж про вразливість кукурудзи до шкідників на ринку говорять менше? Юрченко пояснює це портовою фумігацією, яка допомагає знищити живих шкідників перед експортом. Проте вона не повертає аграрію втрачену масу, пошкоджене зерно і не усуває забруднення. Загалом експерт вважає, що ця проблема потребує більше уваги.
Пшениця може зберегтися, але втратити клас
Для пшениці Юрченко розділяє збереження самого зерна та його хлібопекарських показників. Серед загроз називає комах, самозігрівання та погіршення показників, від яких залежить клас зерна.
«Ті, хто тримає класове зерно, ризикують клейковиною. Потім число падіння знижується при підвищеній вологості. Самозігрівання є в будь-якої культури», — говорить він.
Водночас розраховувати, що показники пшениці під час зберігання лише поліпшуватимуться, не варто. Юрченко пояснює, що післязбиральне дозрівання може позитивно вплинути на клейковину свіжозібраного зерна в перші один-два місяці. Надалі, за його словами, відбуваються зворотні процеси.
Одним із головних способів запобігти проблемам він називає активне вентилювання. Організувати його можна не лише в силосах, а й у підлогових складах.
Для цього використовують переносні вентиляційні пристрої — так звані «олівці». Це труби з вентилятором, які занурюють у зерновий насип, забезпечуючи проходження повітря через зернову масу. Таке обладнання дозволяє організувати вентилювання в наявному складі з порівняно невеликими витратами.
Костянтин Ткаченко, Elevatorist.com
