АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Соєва євроінтеграція: що означає RED III для українських експортерів
Європейський Союз поступово встановлює на ринку біопалив і агросировини повну простежуваність всіх ланок виробництва, контролю викидів та сертифікованих ланцюгів поставок. Одним із ключових інструментів цієї трансформації стала директива RED III, яка встановлює нові вимоги до виробництва, торгівлі та підтвердження сталості сировини для біоенергетики. Для українського агросектору, зокрема експортерів сої, процес євроінтеграції означає не лише нові правила експорту до ЄС, а й необхідність перебудови всієї системи обліку, сертифікації та простежуваності зернових партій.
Що таке RED III і які сфери вона регулює?
RED III — це оновлена директива ЄС (2023/2413), яка встановлює правила розвитку відновлюваної енергетики в рамках Європейського зеленого курсу. Вона покликана регулювати баланс відновлюваної енергії ЄС до 2030 — мінімум 42,5% з подальшим зростанням частки до 45%.
Наразі в Україні RED III знаходиться на етапі імплементації, її основні положення почнуть повноцінно працювати в міру ухвалення відповідних законів, що очікується в рамках євроінтеграції до 2026-2027 років. Міністерство енергетики України вже підготувало законопроєкти в межах впровадження RED III, зокрема для спрощення процедур отримання дозволів для проєктів ВДЕ (відновлюваних джерел енергії).
До сфери регулювання RED III входять:
- електроенергія,
- транспорт (біопаливо, e-fuels),
- промисловість,
- тепло/охолодження.
Особливо важливий блок для учасників зернового ринку — біоенергетика (біопаливо, біомаса), де директива фактично встановлює правила для аграрної сировини.
RED III вводить жорсткі критерії сталості (sustainability criteria) і чітко визначає, що вважається «допустимою» сировиною. Директивою заборонено використання сировини з вирубаних лісів і земель з високим біорізноманіттям, та передбачено контроль змін землекористування (ILUC).
Крім того, у RED III є вимоги і до викидів CO₂ — обов’язкове скорочення парникових газів по всьому життєвому циклу (LCA) та встановлені порогові значення економії CO₂. Тобто важлива не лише сировина, а весь ланцюг — від поля до кінцевого палива.
Директива містить обмеження для «харчових» біопалив, на виробництво яких з використанням продовольчих культур збережено ліміт у 7%, це стосується сої, ріпаку та кукурудзи. Натомість RED III зміщує акценти на виробництво біопалива з відходів, залишків. Наразі для українського агроринку це ключовий фактор тиску на сою, адже ЄС є провідним ринком збуту для української олійної.
RED III вимагає посилення прозорості та обліку, директивою передбачене обов’язкове відстеження ланцюга постачання (traceability, створення Union Database (об’єднаної бази)) для обліку сировини та жорсткі вимоги до звітності.
За таких умов, щоб постачати сировину/біопаливо з України до ЄС, потрібна сертифікація за визнаними Європрою схемами. На українському ринку вже багато хто і раніше сертифікувався за акредитованими Єврокомісією стандартами ISCC EU, 2BSvs, REDcert, які підходять для роботи по вимогах RED III.
Наприклад, ISCC EU підтверджує сталість виробництва, скорочення викидів вуглецю і забезпечує простежуваність зернових партій. Стандарт охоплює агросировину, біопаливо та біомасу.
За ISCC EU сертифікується весь ланцюг, а не лише кінцевий постачальних до ЄС: звітність та прозору діяльність мають забезпечити фермер, елеватор, трейдер, переробник і логісти.
Читати за темою: Сертифікація ISCC — що це таке та навіщо вона потрібна
Як виглядає ланцюг торгівлі за правилами RED III?
Процес торгівлі відповідно директиві стає максимально «контрольованим».
- Сфера виробництва має підтвердити, що сировина вирощена на допустимих землях, також фіксуються координати полів і ведеться облік агропрактик.
- При збереженні та збиранні сировини обов’язкова сегрегація партій або mass balance система.
- У подальшому трейдингу кожна партія сировини повинна мати сертифікат, декларацію сталості та GHG-розрахунок, (від англ. Greenhouse Gas — парникові гази), який визначає обсяги викидів парникових газів, що утворюються внаслідок діяльності підприємства, виробництва продукції або надання послуг.
- Переробний сектор має забезпечити підтвердження походження сировини і також надати розрахунок викидів парникових газів.
- Вся ця звітність має бути внесена до єдиної бази ЄС, інакше продукт не зараховується як «renewable» (відновлюваний) і втрачає ринок.
Чому соя опинилася під особливим контролем?
Соя — один із найбільш чутливих кейсів у RED III. Загалом у світі її вирощування пов’язане з вирубкою лісів (особливо в Латинській Америці), що спричиняє шкоду довкіллю та відображається на кліматі. Тому ЄС посилює контроль або обмежує використання сої у виробництві біопалив.
Крім того, сама по собі соя — харчова та кормова культура, на думку законодавців Євросоюзу, використання її для біопалива несе ризики для продовольчої безпеки.
Саме тому ЄС надає пріоритет «advanced feedstocks» (передовим сировинним матеріалам) та хоче перейти на відходи і біомасу другого покоління, відповідно, соя поступово витісняється з ринку палив.
Ну і є ще й політичний фактор, Євросоюз прагне зменшити імпорт залежних культур аби стимулювати використання власної сировини та переробку сільгоспвідходів.
Що це означає для України?
Для українських експортерів сої, безумовно, дія RED III стане викликом, адже при експорті на такий вже «рідний» ринок ЄС доведеться провести сертифікацію за необхідним стандартом (ISCC EU тощо), забезпечити повну простежуваність кожної партії зерна і конкурувати з іншими видами сировини, у тому числі з «advanced» сировиною. А «advanced», тобто «передова» сировина — це в основному лігноцелюлозна біомаса: солома, качани від кукурудзи, лушпиння, тирса та лісові залишки. Різницю в ціні всі розуміють, тож поконкурувати доведеться.
Але якщо соя відповідатиме вимогам RED III, матиме необхідні сертифікати, простежуваність та низький ризик непрямих змін у землекористуванні (low-ILUC-risk), то вона зможе залишатися на ринку ЄС. І ринок ЄС дасть за неї свою європейську ціну.
Тож у підсумку можна сказати, що RED III — це не просто «енергетична» директива, а жорстка система контролю походження та впливу сировини.
Директива фактично переводить біопаливний ринок у формат контролю за викидами та повну простежуваність.
RED III обмежує роль продовольчих культур (включно із соєю) та змушує бізнес працювати виключно через сертифіковані ланцюги поставок.
RED III та ISCC: як взаємодіють закон і практичний інструмент?
Якщо RED III — це «закон», директива ЄС, тобто вона вказує, що гравцям ринку потрібно виконати: встановлює критерії сталості, вимоги до викидів та правила для біопалив і біомаси, то ISCC — це інструмент, який відповідає вимогам закону та може довести відповідність процесу. Якщо працюєш з ринком біопалива у ЄС, то маєш цей інструмент використовувати, це добровільна (але фактично обов’язкова для ринку) система сертифікації.
Схема ISCC EU офіційно визнана Єврокомісією як інструмент підтвердження вимог RED III — RED III задає правила, а ISCC їх перекладає в процедури. Тобто, це «операційна інструкція» до RED III.
RED III постійно оновлюється, а ISCC змінюється слідом. Наприклад, у 2025 році Єврокомісія перевірила оновлену ISCC-систему і підтвердила, що вона відповідає новим вимогам RED III. ISCC не автономна — вона «живе» всередині RED III.
ISCC покриває практично всі ключові блоки директиви: сировину, викиди, ланцюг постачання, верифікацію. Більш того, стандарт навіть ширший за директиву, він включає додаткові екологічні та соціальні умови, які виходять за межі RED III.
Чому говоримо, що сертифікація за ISCC є фактично обов’язковою для роботи з ринком ЄС — тому що ти формально можеш відповідати RED III але фактично не можеш це довести покупцю. З сертифікатом ISCC твій товар приймуть у ЄС без проблем, та без проблем зарахують у квоту.
Треба зазначити, що між «ISCC compliant» vs «RED compliant» є різниця: ISCC compliant охоплює ланцюг сертифікований саме за стандартом ISCC, а в RED compliant може бути інша сертифікація, але визнана ЄС. Тобто ISCC — не єдиний стандарт, який дає працювати з директивою, але він найпоширеніший і найліквідніший.
Майя Муха, Elevatorist.com
