АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Як найбільший імпортер зерна використовує підземні зерносховища
Джерело фото: https://www.douyin.com/video/7146478860597480717
Якщо запитати українського елеваториста «Які зерносховища бувають?», то відповідь буде: металеві, бетонні, підлогові. Або: комерційні та фермерські. А от на деяких закордонних ресурсах зустрічається і така класифікація: наземні, підземні, напівпідземні. Чи є ці види актуальними і чи дійсно зараз використовують підземні зерносховища? Як виявилося, використовують.
Загалом досвід такого будівництва є в багатьох країнах, але зараз ці будівлі працюють скоріше як історичні пам’ятки. Проте в країні, яка може зібрати в себе половину світових запасів зерна, підземні зерносховища все ще діють.
Традиція підземного зберігання зерна в Китаї
Як і на багатьох територіях, в давнину китайці зберігали зерно під землею. Для цього вони будували достатньо великі підземні склади. Одне з найбільших підземних зерносховищ, яке називається Ханьцзяцан, знайшли під час будівництва залізниці у 70-х роках. На площі в 43 гектари виявили майже три сотні циліндричних підземних складів. Ймовірно, його побудували у 605 році.
«Склади, як правило, мають форму циліндра з великим отвором і маленьким дном, діаметром близько 12-18 метрів і глибиною 6-8 метрів. Масштаби величезного зерносховища шокували всіх», — йдеться в публікації про зерносховище.
У ємностях виявили 250 тис. т зерна, скоріше за все, рису, якому більше тисячі років. Деякі зернини, які знайшли в щілинах стінок, вдалося навіть проростити.
На території Китаю виявили ще 5 подібних підземних зерносховищ меншого об’єму. Вчені кажуть, що технологія будівництва складів на той час була досить передовою.
Також цікаво: Найбільші елеватори світу — інженерні виклики, вибух пилу, амбіційні плани
Засекречені підземні сховища
Новостворена у 1949 році Китайська народна республіка мала не дуже багато елеваторних потужностей — всього 12,6 млн т. Більшість наявних тоді дерев’яних, бамбукових чи цегляних складів вміщали від 30 до 60 тис. т продукції, якісно зберігати зерно на них не могли.
В 50-х роках в Китаї почали будувати механізовані підлогові склади, як в СССР. В 60-70-х в країні збудували кілька секретних підземних зерносховищ, які мали стратегічне значення.
«У гірських районах побудували кілька підземних і печерних складів. Вони адаптовані до місцевих умов, вони недорогі та можуть безпечно зберігати зерно», — йдеться в матеріалі.
Одне з них запрацювало в 1972 році на площі близько 14 гектарів. Зерносховище складається з 16 великих ємностей, які викопані в пагорбах. Загалом зерносклад міг вміщати 12 тис. т продукції. Збудовані підземні силоси мають хорошу герметичність, але за роки роботи їх двічі затоплювало. Через підтоплення довелося піднімати та укріплювати дно ємностей. З 1996 року тут вже не зберігають зерно, сховище внесено до списку культурних об’єктів.
Як влаштоване підземне сховище
На міжнародній конференції зі зберігання зерна в 1999 році спікер з Китаю розповів про роботу підземного зерносховища, побудованого в гірській місцевості.
Ємності сховища заглиблені в землю на 14-18 метрів. Кожна розширюється до низу. Діаметри ємностей у верхній частині по 10-12 м, у нижній — по 15 м. На поверхню виходять люки для завантаження кожного силосу. Внизу є розвантажувальний тунель висотою 2 м та 1,2 м шириною. Основний тунель довжиною 260 м. По ньому можуть рухатися транспортні засоби, це дозволяє ширина в 4 м, та висота в 5,5 м.
Дно та стіни місткостей складаються з кількох шарів бітуму, асфальту та цегли.
З цікавого: Найбільші вибухи на елеваторах — події, що змінили підхід до безпеки зерносховищ
Пшениця зберігалася в підземному сховищі 15 років
Значною перевагою підземних зерносховищ є низька температура зберігання зерна, менша кількість кисню та відсутність сонячного світла. Це дозволяє краще зберігати якість продукції.
В матеріалі наводять дані зберігання кукурудзи та пшениці. Партію кукурудзи в 3500 тонн заклали на зберігання в 1981 році. Вологість основної маси складала 15,8%, а верхнього шару — 15%. Через п’ять років кукурудзу підняли зі сховища з показником вологості 15,7%.
Зазначається, що загалом середня температура кукурудзи була на рівні 10°C. Максимальні показники температури протягом першого року зберігання були 15°C, протягом другого — 12°C, а останні три роки — 10°C і нижче.
Також в одному з силосів цього сховища протягом 15 років зберігали пшеницю. 1300 тонн імпортної канадської пшениці з вологістю 11,8% заклали на зберігання та протягом всіх п’ятнадцяти років не перекачували в інші ємності.
«Стан пшениці був дуже стабільним завдяки хорошій герметичності зерносховища, хоча температура повітря влітку досягала або перевищувала 30°С, проте температура зерна зазвичай була на рівні 10°C з невеликими змінами», — йдеться в матеріалі.
За ці роки якість зерна змінилася наступним чином:
- схожість знизилася з 97 до 90%,
- вміст глютену впав з 26,5% до 24,5%,
- вміст жирних кислот виріс з 10,7 до 22,4 мг KOH/100 грам.
«Результати перевірки показали, що термін безпечного зберігання та якість продукту на виході в підземних зерносховищах були кращими, ніж у наземних. Зміни не вплинули на якість посівного матеріалу та харчові характеристики», — зазначив китайський експерт.
Підземні зерносховища працюють по принципу великих холодильників. За умови завантаження в холодну пору року низька температура зерна зберігається. Проте на цьому ж підприємстві робили експеримент зі зберіганням партії пшениці, яку сушили на сонці та заклали в ємності з середньою температурою зерна 30°C та вологістю 12,1%. Продукція охолоджувалася до середніх 11-12°C в сховищі протягом двох років.
Експериментальне будівництво підземного елеватора
Потужності зберігання зерна в Китаї у 2023 році сягнули 700 млн т. Підземні сховища все ще діють, хоча важко сказати, яку частку вони займають в загальному обсязі. Рік тому в країні збудували перше підземне зерносховище з використанням бетону і сталі. У коментарях до новини його називають екологічним. Скоріш за все через те, що зерно не потребує такої кількості фумігації як і партії, що зберігаються на поверхні.
Вмонтована в землю ємність може вмістити 5 тис. т зерна. Сховище має діаметр 25 метрів та глибину 30 метрів. Розраховують, що продукція в такому сховищі зможе зберігатися 8-10 років. Якщо в наземному елеваторі схожість зерна за такий термін знижується до 50%, то в підземному сподіваються зберегти схожість на рівні понад 80%.
Також серед переваг саме цього об’єкту чомусь зазначається менша кількість інвестицій в будівництво. Також говорять про менший простір, що займає зерносховище, не потрібно займати сільськогосподарську землю.
Останній аргумент також використовується в проєкті індустріального парку з підземним сховищем місткістю 2 млн т для зберігання зерна, з потужностями для переробки. Необхідні в проєкт інвестиції — близько $150 млн. Публікація про проєкт датується 2021 роком.
Варто сказати, що інформації про підземні китайські зерносховища в мережі дуже мало. І це зрозуміло, бо вони стратегічно важливі для Китаю. Ми навіть знайшли чинну інструкцію щодо висвітлення даних про вже відомі підземні склади. Без узгодження з міністерством не можна поширювати фото і відео, не кажучи вже про вагомі технічні моменти, про культуру або кількість зерна, яка є на даний момент на зберіганні. Проте, щоб приваблювати інвесторів, якусь інформацію все ж відкривають.
Останні два роки в Україні мало хто відмовився б від підземного зерносховища, погодьтеся. І обов’язково, — секретних.
Підготувала Олена Гайдук, Elevatorist.com
