АгроЕкспедиції 
Кабінет 
Раніше крали грубо, тепер — технологічно, — інтерв'ю з інсайдером елеваторної галузі
З десяток років тому історії про «намальовані» тонни зерна, маніпуляції з якістю як з боку елеваторів, так і з боку фермерів регулярно ставали темами для обговорень на аграрному ринку. Зараз на елеваторах впроваджують автоматизовані вагові, відеоконтроль і цифрові системи обліку, тому обману стало менше. Але чи означає це, що махінації залишилися в минулому? Ми поговорили з людиною, яка багато років працює в галузі та добре знає внутрішню кухню зернового ринку. Про те, які схеми зникли, які трансформувалися, а які, навпаки, стали майже нормою для частини ринку, — в нашому інтерв'ю.
Якщо дивитися на останні роки, як змінилася ситуація з махінаціями на зерновому ринку?
Учасник ринку: За останні роки кількість відвертого шахрайства суттєво зменшилася. Зараз кожен фермер рахує кожну копійку і шукає найближчу логістику від свого господарства, тому псувати стосунки з елеватором йому не вигідно. Звісно, маніпуляції з якістю чи вагою повністю не зникли, але це вже не той безлад, який був 5–7 років тому. Тоді ми стабільно раз або двічі на тиждень когось ловили «на гарячому». Зараз такого масового явища немає. Звісно, трапляються випадки, але сьогодні цим частіше промишляють не самі фермери, а недобросовісні перевізники.
Які схеми у перевізників?
Учасник ринку: Найбанальніше: заїхав на елеватор, вивантажив машину, а потім десь тихенько став і злив воду зі спеціальних баків, які були заповнені під час першого зважування брутто. Ось тобі вже плюс 300–400 кілограмів чистого прибутку «з повітря» на кожній машині. Це якщо говорити про дрібні махінації на дорозі.
А якщо подивитися з іншого боку — які схеми практикують на елеваторах?
Учасник ринку: З боку елеватора класичні махінації можливі хіба що при зважуванні. Бувають недобросовісні ваговики, які вступають у зговір із фермерами або тими ж перевізниками: можуть, наприклад, двічі прокрутити одну й ту саму машину або «приписати» зайву вагу ручками. Але великі гравці це швидко ліквідують — ставлять цифрові системи, відеокамери, впроваджують безопераційні вагові. В таких випадках людський фактор виключений, а сторонню машину фізично неможливо подставити. Проте на старих елеваторах, де немає автоматизації, а вагу записують у журнали «по-старому», такі трюки все ще реальні.
Щодо маніпуляцій із якістю — зараз більшість елеваторів відійшли від практики штучно занижувати показники чи «накидати» відсотки на сміттєву домішку. Всі зрозуміли: краще заробити на великому обороті, об'ємі та послугах сушіння, ніж псувати репутацію через якісь пів відсотка. Хто працює «по-білому», там уже більше року взагалі не чути про жодні гучні скандали.
Хоча ринок неоднорідний. Є ті, хто купує зерно за «другу форму» (готівку). У цьому сегменті контролю значно менше, тому різні маніпуляції трапляються частіше. Та й серед великих об'єктів бувають прецеденти: от нещодавно один відомий елеватор виставили на продаж після того, як там розкрилися величезні махінації, затримки виплат фермерам та постійні «ігри» з якістю.
До речі, у портах взагалі важко довести свою правоту — порти-мільйонники досі можуть дозволити собі «крутити» показники не на користь постачальника.
Тобто загалом по ринку ситуація все ж покращується?
Учасник ринку: Так, ринок очищується, масового свавілля вже немає. Але шахрайство не зникло — воно просто трансформувалося, стало більш технологічним та непублічним.
Зараз найбільша махінація, яку елеватори поставили на промисловий потік — це штучне зволоження зерна. Цим займаються на багатьох елеваторах. Це шахрайство чи ні? Звісно, юридично вони просто доводять зерно до контрактних базисних показників. Але виникає питання: звідки береться додаткова вага на папері? Де проходить межа між легальним доведенням зерна до базисної вологості та маніпуляцією заради додаткової ваги?
І наскільки це масштабна та вигідна історія?
Учасник ринку: Робити це, звісно, треба з розумом і технологічно. Але логіка елеваторів проста. Уявіть: з поля заїжджає пшениця — суха, класна, вологість 11–12%. А за базовим стандартом допускається 14%. Навіщо елеватору втрачати ці 2–3% ваги, які він може продати?
Порахуйте економіку: куб води для підприємства обходиться в 50–70 гривень. А скільки коштує 1% ваги зерна? Якщо тонна пшениці близько 200 доларів, то 1% від цієї тонни — це 2 долари чистого прибутку на рівному місці. А якщо культура дорожча, наприклад, соняшник за 400+ доларів? Це колосальні гроші на великих об'ємах.
Як давно цей тренд став настільки масовим?
Учасник ринку: Активно почали «гратися» років два тому, але саме останній рік — пік такої практики. Побачимо, що буде в новому сезоні.
Зазначу, що зволоженням займаються саме на елеваторах, а не фермери. Тут потрібне спеціальне обладнання, форсунки, правильний технологічний розрахунок, щоб зерно банально не згнило в силосі. Хоча є й такі, що діють максимально нагло: заганяють вагони під завантаження, відкривають кран, заливають прямо в вагон 600 кілограмів води, зверху присипають сухим зерном — і поїхало на порт.
Махінацій на елеваторах вистачає, міняються лише інструменти. Раніше крали грубо, тепер — технологічно.
Розмову записала Олена Гайдук, Elevatorist.com
Думки та оцінки, висловлені в інтерв'ю, відображають особистий досвід співрозмовника і можуть не збігатися з позицією редакції.
