АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Реєстр експортерів, перевірки у портах — що думають з цього приводу в ринку
Джерело фото: Elevatorist.com
Нещодавно зерновий ринок України отримав нововведення щодо впорядкування процедур експорту та створення переліку офіційних, «білих та пухнастих», експортерів. Перед цим в портах стартували перевірки законності експорту збіжжя та повернення валюти у країну.
Аби дізнатися, що відбувається в портах, як в нових умовах працюється ринку, що думають з приводу нововведень його учасники, ми на умовах анонімності поговорили з самими експортерами.
Перевірки в портах
Що відразу зазначили всі наші співрозмовники, так це те, що українські порти поволі працюють — потроху почала ворушитися Одеса, в дунайських портах стабільно йде нормальний робочий процес. Перевірок законності експорту зерна поки що більше відбувається на Дунаї, за словами одного з учасників ринку, процедура виходить трохи дивною.
«Ми нещодавно продавали партію у дунайський порт, не на судно, а на CPT. Митниця затребувала мільйон документів, навіть до фермерів довелося звертатися. На кшталт — а чи насправді ви продавали це зерно. Та ми ж надавали довідку експортера, де чітко вказано, в кого і скільки чого було куплено. Але ні, вони запросили ще підтвердження по електронній пошті від виробників, хоча така роздруківка аж ніяк не дійсна. Звісно, ми своїх постачальників попросили підтвердити, та все це зовсім незаконно», — говорить один з наших співрозмовників.
Для проведення експортної процедури існує стандартний комплект документів, у списку їх 14. Існує також довідка експортера, яку треба надавати в обов'язковому порядку. А ось вже всі інші вимоги не являються ані законними, ані стандартними.
«Ми надали копії всіх затребуваних документів, бо не хотілося сваритися та затримувати продаж. Хоча й зауважили, що такі вимоги дещо незаконні. Існує ж довідка експортера, а якщо в вас виникають якісь сумніви, то робіть перевірку через податкову чи через інші служби, в вас є власні інструменти. Наші постачальники також підтвердили продаж, хоч і не мають цього робити. Після чого ще був проведений огляд зернової партії. Що вони хотіли там побачити у тому зерні, що то були за маневри — не зрозуміло», — каже трейдер.
Він зауважує, що ці перевірки нагадують риболовлю густим волоком — під них підпадають і ті хто давно працює в ринку та вже має репутацію надійного експортера, і ті, хто насправді працює в «чорну». Сама процедура перевірки досить недолуга. Наприклад, виявили судно з зерном сумнівного походження, поки розбиралися що до чого — затримали те судно і воно декілька днів простояло біля причальної стінки порту. А це — простій самого судна, що могло б вивозити зерно, і простій всієї причальної стінки самої по собі, інше судно під завантаження туди вже не поставиш.
«З моєї точки зору, наводити лад в портах потрібно, бо там таки розвелося усілякого. Інша річ, що цим намагаються займатися всі, кому не ліньки, ті, хто не розуміє, як функціонує експорт», — вважає учасник ринку.
Наш інший співрозмовник також підтверджує, що перевірки у портах Дунаю ідуть активно, але говорить, що його практика показує — з часом до перевірок стали ретельніше готувалися і вже знали, кого саме перевіряти.
«Вони дуже добре знали, хто грає з державою не за правилам. На тих, хто працює в «білу», ці перевірки ніяк не позначилися. Наше судно стояло між двома другими, на нього навіть заходити не стали, хоча на інших трюми перевірили», — розповідає інший співрозмовник.
Ті, хто працював за готівковими розрахунками, часто були змушені відмовлятися від контракту та фрахту суден. І такі судна одразу ж перехоплювали інші експортери. Через ці відмови поламалася вся черга на завантаження, що додало хаотичності роботі портів, які й так досі повністю не оговталися після активних обстрілів.
Перевірка на легальність — згадати все
Тож хоч і давніх відомих гравців ринку ці перевірки більш-менш обходять, такі компанії страждають через порушення черги на відвантаження суден за загальної затримки робочих процесів в портах. На думку учасників ринку, в держави є більш ефективні методи протидії порушникам.
«Перевіряти цілеспрямовано підозрілих експортерів, це не важко, коли ти знаєш, як все функціонує. Компанія має бути платником ПДВ, працювати більше року, мати на податковому рахунку кошти. ПДВ відшкодовується лише при поверненні податку. Ті ж, хто везе зерно «в темну», ніколи нічого нікуди не відшкодовують, і навіть спроб не роблять», — пояснює трейдер.
Всі ці процеси вже давно відслідковує податкова служба, яка з вірогідністю під 100% може назвати реальних кандидатів на перевірку законності діяльності експортної компанії. Але ж справа не тільки в самій компанії, що продає зерно на зовнішні ринки — весь ланцюжок від виробника до перевізника знаходиться в сірій зоні. Бо ніхто і ніщо не забороняє продавати зерно і купувати умовні ЗЗР та паливно-мастильні матеріали виробнику за готівку.
«Весь зерновий ланцюжок губиться в тіні. І по ньому як раз і втрачається ПДВ та податок на прибуток. Тому що фермер часто робить все за живі гроші, зерно в нього купують за готівку, перевозять за готівку, ніхто податків при цьому не сплачує. Контроль має починатися саме на перших ланках ланцюжку», — вважає наш співрозмовник.
Адже митниця в порту в кінцевім результаті просто фактично не може знати, що саме за зерно привезли в порт. Перевірити це неможливо, бо реєстрація податкової накладної — це 15-45 днів, в залежності від регіону; в довідці експортера походження зерна вказано, але фактично це походження встановити немає ніякої можливості. Можна лише фізичну наявність вантажу. Що, як розумієте, дає певний простір для розвитку кримінальних талантів деяких людей.
Тож на думку учасників ринку, єдина можливість зробити прозорим весь процес повністю — прибрати можливість для аграрія-виробника вести діяльність за готівковий розрахунок. Все інше, починаючи від кількості оброблюваних земель, за які щороку сплачуються податки, і закінчуючи обсягами отриманого врожаю, вже контролюється державою.
«Такі перевірки можуть легко перетворюватися на різновид рекету — не хочеш, аби судно пішло другому експортеру, то плати. І суми будуть чималенькі, адже навіть для баржі простій обходиться десь у 3 тисячі доларів на день», — застерігає учасник ринку.
Повернення валютної виручки та верифікація експортерів
Нещодавно для експортерів назначили нові терміни повернення валютної виручки — строки зменшилися вдвічі, з 180 днів до 90. Для сектору це стало справжнім ударом, бо через зловживання окремих компаній страждати тепер прийдеться всім. З урахуванням значного здорожчання експортної логістики, мінусову, або в кращому випадку нульову рентабельність аграрного виробництва, це нововведення може підкосити тих, хто ще хоч якось тримався на плаву.
Бо хоч порти й працюють, але обсяги перевалки ще недостатні для нормальної роботи агросектору, на Дунаї вони обмежені інфраструктурно, в Одесі — військовими обставинами. Значна частина продукції їде до ЄС сухопутними шляхами. А там своїх «радощів» вистачає, одне блокування польськими перевізниками пунктів пропуску чого варте. Через ці обставини виконання контрактів та оплата за них збільшується у часі, цикл обігу коштів складає від 6 місяців до року. Тож питання скорочення терміну повернення валютної виручки є дуже болючим для ринку.
Окрім цього, в країні запроваджують ще більш цікавий проект — реєстр експортерів. В одного з наших співрозмовників навіть слів забракувало від «захоплення» такою ідеєю.
«Чергова папірцева міністерська витівка. Ну зберемо ми ті документи, повеземо в міністерство, витратимо купу робочого часу. Чому? А тому що о 10 в міністерстві ще нікого немає, а о 14-тій — вже нікого немає. Зараз експортери гуртом будуть змушені туди йти на поклін до посадовців. Будуть скупчення, тисячні черги і все таке. Питання — навіщо це робити?» — риторично запитує учасник ринку.
Ті документи по суті мають підтвердити — експортер ти чи ні? Але ж воно все й так є в податковій, туди навіть відео зерна на складах скидають, результати аудитів та таке інше. Тож податкова все це давно і досконало знає.
В ринку вважають — створення такого реєстру є лише способом договоритися із владою про подальшу роботу. Адже контролювати діяльність компанії можна через вже існуючі професійні ресурси. До того ж, купити на ОЛХ ТОВ без боргів та з пристойним строком роботи також не проблема. Всі без виключення досвідчені гравці ринку знають як взагалі не підводити до України свої гроші, працюючи непрямими експортними контрактами через компанії на Сейшелах, у Гонконгу та в інших «зручних» регіонах. Було б бажання, а спосіб знайдеться завжди.
«Я б зрозумів би цей крок з реєстром, аби він давав якихось преференцій компанії — додаткову акредитацію на контракти на більшому колі зовнішніх ринків, якусь перевагу… А так, щоб розібратися всередині країни хто експортер, а хто — ні? Серйозно? Досі не змогли розібратися чи що? Тут від шахедів вивернувся, слава Богу, генератора купив, щоб працювати якщо розіб'ють підстанції, а мені кажуть — йди-но реєструйся. То хоча б табличку якусь вже давали, може, вона шахедів би відлякувала. Як шаманський оберіг», — саркастично каже співрозмовник.
Торгівля зерном та логістика в поточних умовах
Зерновий ринок в Україні зараз дуже в'ялий. Торгівлі небагато, це пов'язано з обмеженнями експортних потоків. Учасники говорять, що надалі воно так і буде йти, ніяких передумов до пожвавлення поки що й на обрії немає. Хіба що Одеса ще трошки додасть обсягів, на ринку на це дуже сподіваються.
«Миколаївська область непогано почувається за рахунок логістики по Дунаю, Одещина також. А з кожним наступним кілометром стає дедалі важче, торгівлі мало. Одна надія на тимчасовий коридор, його робота пожвавить залізничну логістику та можна буде поторгуватися з вагони з експедиторами. Бо там станції, які можуть швидко приймати великі обсяги вантажу, на відміну від дорогих та малопотужних дунайських, і не потрібно переплачувати за простій вагонів. Ці обставини відразу закладаються у тарифи», — пояснює учасник ринку.
В залежності від регіону та спрямованості торгівельної діяльності окремої компанії, здебільшого зараз продають кукурудзу, фуражну пшеницю. Ринок ячменю міцно встав, торгівлі з цієї культурою немає. Соняшник поки що майже весь продається всередині України. Сою відправляють на зовнішні ринки.
Експортери змушені зараз працювати здебільшого з невеликими партіями зерна, хоч це й невигідно для них. Великі об'єми йдуть, в основному, через одеські порти, в яких працюють мультинаціональні компанії.
На логістику в бік Дунаю частіше намагаються використовувати автотранспорт, він більш прогнозований по термінам доставки вантажу на відміну від залізниці.
«Раніше, до війни, як було — ти накопичував зернову партію на терміналі, і коли приходило судно, то відвантажувався. Якщо частина партії була ще в дорозі, то можна було просто позичити необхідний обсяг у колег. Зараз же на терміналах зберігати зерно небезпечно, і якщо судно вже прийшло в порт, а твої вагони через 1000 причин ще десь в дорозі затрималися, то вся вигода перевезення залізницею сходить нанівець. Економиш 300-400 гривень на тонні на перевезенні і втрачаєш значно більші гроші на демереджі», — говорить учасник ринку.
Він додає, що зараз ринок в Україні живе взагалі від угоди до угоди, як сказали б психологи — у потоці. Ніхто ніяких прогнозів не робить навіть на місяць, не кажучи вже про більш віддалені терміни.
«Живемо так — реалізували угоду, то й добре. Навіть до нового року ніхто нічого не планує, ті ж мультинаціонали також. Тому що нічого планувати, прогнозів ніяких немає. Спостерігаємо, дізнаємося, пробуємо. Оцінюємо ризики Великої води. Це для мультинаціоналів якась негативна подія стане ударом, але не смертельним. Для менших учасників ринку вона стане катастрофою», — говорить співрозмовник.
Тож ринок продовжує адаптацію, просто горизонт планування ще більш наблизився. Елеватори втрачають виручку на зберігання зерна, бо аграрії, аби не платити за послугу, зберігають де можуть, навіть просто неба під брезентом. Аграріїв зрозуміти можна, бо мінусова рентабельність виробництва якось не підштовхує до зайвих витрат. І поки що найзатребуваніша послуга на сховищах — відвантаження, перевалка на транспорт. Через погодні умови, можливо, ще трошки підроблять зерна.
Торгівля на елеваторах по складських квитанціях цього сезону стала не затребуваною, бо це зайві витрати на зберігання. Завозять зерно тільки вже під термін контракту, а продають коли вже вкрай потрібні гроші — ціни немає. Якщо пожвавиться експорт через Велику воду, оживе й елеваторний ринок, а поки що… Поки що експортери намагаються знайти кошти на швидке повернення валютної виручки, забезпечити безпеку угод та дотримання термінів поставок, вибудувати логістику без ризиків самогубства. Ну і сходити до міністерства, аби стати офіційним експортером, а як же.
Майя Муха, Elevatorist.com
