Дмитро Доброштан: Без підтримки держави аграріям та елеваторам прифронтової Харківщини дуже важко залишатись «на плаву»

Джерело фото: Elevatorist.com

Агрохолдинг «НОВААГРО» оперує елеваторами у Харківській області. Частина із них у критичній близькості до зони воєнних дій. Тому, по суті, компанія намагається тримати свій зерновий фронт. Наскільки їй це вдається, які проблеми доводиться долати на зерносховищах окрім ворожих обстрілів, Elevatorist.com розпитав директора ТОВ «АПК «НОВААГРО» групи компаній «НОВААГРО» Дмитра Доброштана.

На сьогоднішній день скільки елеваторів компанії в робочому стані? Які вдалося відбудувати, які не має сенсу реанімувати взагалі?

Дмитро Доброштан: У компанії «НОВААГРО» до війни було 6 елеваторів, із них 4 потрапили в окупацію. З тих чотирьох, які були в окупації, один — в Козачій Лопані — хоч і деокупували, але він знаходиться в небезпечній зоні, його сильно пошкодили, ми нічого з ним не робимо, бо там щоденні обстріли. Єдине що нам вдалося — це евакуювати з нього зерно у більш безпечні регіони.

Один елеватор, що теж був в окупації, теж сильно постраждав, але ми його майже відновили. Втратили там два склади загальною ємністю 4,5 тис. тон. Елеватор працює, але в цьому сезоні туди везли небагато зерна. Фермери намагаються зменшувати витрати на зберігання. До того ж, це куп’янський напрямок — фермери в цьому регіоні через військові ризики бояться щось зберігати на елеваторах,  вивозячи своє збіжжя подалі від лінії фронту.

Ще одне зерносховище після руйнування ми перезапустили, але частково. Підприємство складається із двох частин: є бетонний елеватор — його повністю відновили, і є елеватор із металевими силосами. Металеві силоси виведені з ладу та знаходяться у неробочому стані. Тобто із зерносховища на 117 тис. тон одночасного зберігання зараз залишилось 50 тис. тон одночасного зберігання. Там іде заготівля зерна, невелика, але, як для тієї частини Харківської області, і це непогано. 

І четвертий елеватор — «Великобурлуцький». Після звільнення селища він залишався фізично цілим, лише пограбованим. Але, на жаль, в січні 2024 року його сильно пошкодили ворожі обстріли. Через це технічні можливості елеватора тепер мають суттєві обмеження. До того ж багато місцевих мешканців Великого Бурлука зараз намагаються виїхати в більш безпечні регіони.  

Ще два елеватора — у нас працюють, там не було проблем.

Компанія планує відновлювати розбиті підприємства?

Дмитро Доброштан: Це складне питання. Як я вже сказав, ми вже провели роботи з часткового відновлення двох елеваторів, вклавши в це дуже багато коштів і зусиль. Не робити цього ми не могли, бо, якщо б залишили хоч на один сезон склади без покрівлі, ми б їх втратили. Колектив теж більше б не зібрали.

Будь-які інвестиції в тому регіоні на сьогодні є ризикованими. Крім того є ще питання економічної доцільності. У наших клієнтів, тобто у сільгоспвиробників, ситуація так само непроста — багато у кого розбита і техніка, і токи.  

В минулому році «НОВААГРО» купили агрохолдинг AgroGeneration. В його складі  теж є елеватори?

Дмитро Доброштан: «НОВААГРО» цю компанію ще не купили, лише отримали від Антимонопольного комітету України право на купівлю. Це тривалий процес.

Так, в структурі AgroGeneration є два елеватори. На сьогодні ми їх поки орендуємо. Історично вони приймали здебільшого зерно, яке було вирощене господарствами, які входять до структури AgroGeneration. В наших планах розвинути ці елеватори, як повноцінні комерційні зерносховища з повним спектром послуг. Зараз ми працюємо над цим.  

З кадрами на елеваторах є проблеми?

Дмитро Доброштан: Так, з працівниками серйозні проблеми. Це пов’язано як з самою мобілізацією, так і з регіональними складнощами. Крім того, що частина співробітників періодично мобілізується, їх заміна значно ускладнена тим, що з нашого регіону дуже багато мешканців виїжджає до безпечніших регіонів України. Тобто, набирати людей у Харківській області це не одне й те саме, що, наприклад, у центральній чи західній частині країни. Баланс попиту та пропозицій на роботу у нас зовсім різний.

Щодо можливості замінити чоловіків жінками. Це тільки в теорії звучить гарно, але на практиці жінки слюсарі, електрики, вантажники, трактористи, водії — це не реально. До того ж, багато робіт потребують фізичної сили. Ну і питання, як серед жінок знайти електрика, слюсаря? Тому кадри — це одна із основних проблем на даний момент.  

Якщо рахувати у відсотках, яка наповнюваність колективів?

Дмитро Доброштан: Наприклад, на «Великобурлуцькому елеваторі», де ми намагалися працювати до грудня 2023 року, колектив був неукомплектований на 50%, на ще двох елеваторах нестача людей — приблизно 40% та 20% працівників.

Справа в тому, що в цих районах людей в принципі залишилось мало.

На інших об’єктах — зерносховища укомплектовані на 90%. Вони не були в окупації, там більше людей в районі.

На ОЕЗі теж 10-15% недоукомплектовано.

А є кому в цих регіонах вирощувати зерно?

Дмитро Доброштан: Так, фермери намагаються працювати, не дивлячись на те, що ще залишаються нерозміновані землі.

У нас в Харківській області в сезоні 2023/2024 року аграрії здебільшого сіяли соняшник. Пшениці було мало, кукурудзи теж.

Для сільгоспвиробників, зокрема в нашому регіоні, ситуація взагалі складна. Від нас, окрім всього іншого, погано рахується логістика в порти. Через дорогу логістику та ж кукурудза для Харківщині на сьогодні — збиткова. Немає якоїсь державної програми компенсації частини вартості перевезення зерна залізницею в порти. Хоча, на мій погляд, це була б гарна ініціатива для таких регіонів, як північна та північно-східна частини Харківської області, а також інших регіонів України, які опинились у такому становищі.

В поточному сезоні наша компанія приділяє більше уваги переробці. Ми намагаємось максимально завантажувати свій «Васищевський ОЕЗ», а також «Чугуївський ОЕЗ», де ми працюємо як давальці.

Тобто по суті у вас на елеваторах був лише соняшник, який ви везли на переробку?

Дмитро Доброштан: Були також пшениця та кукурудза, але майже половину заготівлі склав соняшник, велика частина якого в подальшому пішла в переробку.

По елеваторам у нас в цьому сезоні достатньо низька заготівля. Але тут є об’єктивні причини. Як я вже сказав, ми втратили два елеватори — Великий Бурлук та Козача Лопань. Ще два елеватори в достатньо складних районах. За один рік після деокупації все не запрацює, так як було до війни. Якщо у сільгоспвиробника складна ситуація, то ми так само відчуваємо це.

Соняшник мало хто возив на елеватор і раніше. Здебільшого це були ті, у кого не було своїх складів. Його, як правило, з місця віддавали на переробку, що відбувається і зараз. Плюс пшениці в цьому році було дуже мало. Звідси й зниження загальної заготівлі по елеваторах.

В такій ситуації аграрії будуть сіяти в цьому регіоні?

Дмитро Доброштан: Так, сіяти будуть. В цьому сезоні вже посіяли більше озимої пшениці, ніж в минулому. Не знаю, скільки в цифрах, але візуально, площі більші, ніж в минулому році. Також очікується збільшення посівних площ під кукурудзу. Все частіше чую плани про посів сої. Подивимось.

Як ви бачите розвиток подій в регіоні найближчим часом?

Дмитро Доброштан: Хотілося б, щоб після сезону 2023-24 галузь в нашому регіоні почала повноцінно відновлюватись. Можливо, це дуже оптимістично, але ми всі на це дуже сподіваємось

Тобто Харківщині є більше сенсу орієнтуватися на переробку, а не на експорт?

Дмитро Доброштан: В цьому сезоні це виглядало саме так. В наступному сезоні, я маю надію, що експорт теж буде краще рахуватись.

Що дає сили працювати в таких умовах вам і колективу?

Дмитро Доброштан: Необхідність пройти цей складній період, втриматись в ринку. Ми ніколи не опускали руки, але сьогодні нам треба працювати ще більш ефективно, ніж раніше. І до цього необхідно докладати більше зусиль. Така наша мотивація.

Дякуємо, за розмову!

Інна Воробйова, Elevatorist.com