Олександр Попов: Волинь-зерно-продукт і в війну намагається розвиватись

Олександр Попов
Джерело фото: Elevatorist.com

Війна внесла корективи в роботу кожної елеваторної компанії України. Але підходи до того, як збалансувати свою роботу, у цей непростий для України час у всіх різні. Як намагаються нівелювати можливі ризики елеватори «Волинь-зерно-продукт» розповів керівник департаменту технічного забезпечення компанії Олександр Попов.

Олександре, як змінилася робота вашої компанії з початком війни?

Олександр Попов: Спочатку, як і всі, ми були в шоці, зробили паузу. Але через тиждень включилися в роботу. Знали, що у нас є ЗСУ, які працюють і знають, що роблять, а наше завдання — якісно займатися своєю справою, щоб підтримати і їх, і наші тили.

Розуміючи, що постане продовольче питання, ми розконсервували цех з виготовлення круп, який стояв більше 5 років. Запустили житній млин,  який теж не працював більше 6 років, повністю демонтувавши та налагодивши  його роботу в новому місці. Тобто такими діями ми включили додаткові потужності щодо вирішення харчової безпеки.

Коли заблокували порти, зрозуміли, що це надовго, і наявних площ для зберігання буде недостатньо, тому почали збільшувати елеваторні потужності. В цілому за 7 місяців війни ми додали потужностей для зберігання майже на 100 тис. т. 

Що ви будували?

Олександр Попов: Будували і підлогові склади, і силоси — в пропорції 50 на 50, тобто 50 тис. т силосного збереження і 50 тис. т добавили підлогового збереження.

Ще розраховуємо близько 50 тис. т покласти в рукави. Хоча бачимо, що затягується процес з реалізацією програми міжнародної підтримки з цими рукавами, то вже не розуміємо, будуть вони чи ні, та маємо надію. 

З початку війни які труднощі були з експортом?

Олександр Попов: Перше — це повністю зламана зернова експортна логістика. Абсолютно вся Україна з цим стикнулася. Чорне море було заблоковане, Азовське взагалі ізольоване, тому відповідно переорієнтувалися на європейські країни. Але не одні ми такі розумні, всі туди направилися, і, враховуючи, що Європа жила в своєму темпі транспортування, вони просто не готові були до таких об'ємів перевалки з України. 

До початку війни ви експортували все через порти чи відправляли щось і на Європу залізницею?

Олександр Попов: З 2013 року в нашій структурі маємо  елеватор з вузькою колією, де з певною періодичністю відбувалися відвантаження, десь три залізничних поїзди на тиждень. В основному це був ріпак, іноді — кукурудза.

На сьогодні ми суттєво збільшили можливості наших елеваторів, але вузьким місцем залишилася можливості польської залізниці, які не змінилися, відповідно і цифрові дані лишилися низькими: до 5 європейських поїздів  на тиждень. Хоча наші потужності — це завантаження 3 поїздів на добу.

Правильно розумію, що до війни у вас було, наприклад, 10% зайнятості цієї колії, а зараз всі 100%?

Олександр Попов: Ні. Зараз це відсотків 30. Потужності обмежені саме європейською стороною. Ми зараз розуміємо, наскільки наша «Укрзалізниця» оперативніше працює в порівнянні з європейськими залізницями.

 А які саме проблеми виникають з тією стороною?

Олександр Попов: По-перше, затримки виникають на митниці, там фітосанітарний нагляд, і так далі. Друге, це відсутність вільного рухомого складу. Третє, тягові зусилля, ну і неспроможність їхньої інфраструктури, тому що там регулярно відбуваються ремонти-ремонти-ремонти, і так далі.

Ну і найголовніше — вони просто морально не були готові до такого навантаження.

Який бачите вихід, на вашу думку?

Олександр Попов: Ми розглядаємо варіант з контейнерними перевезеннями. А  зараз поки відкриті порти, користуємося нагодою і кожен місяць збільшуємо відвантаження у бік Чорного моря. В той же час працюємо паралельно з автомобільною логістикою.

Як змінилося зараз у відсотковому значенні співвідношення автомобільної і залізничної логістики в вашій компанії? 

Олександр Попов: У відсотковому відношенні важко сказати. Якщо раніше в Одесу ми їздили автомобілями та вагонами, це був один налагоджений процес, то зараз для логістики на Європу характерним є простій на кордоні. Тобто одна справа за ніч доїхати до Одеси, вивантажитися і повернутися, інша справа, коли ми 10 діб стоїмо на кордоні з 40-кілометровими чергами. І автомобілі, які мали б робити декілька ходок, аби одну ходку зробили за цей період. А були випадки, коли період виїзду за кордон і повернення назад займав до 20 днів. Це катастрофа. 

До війни скільки ви на Європу возили машин, і скільки зараз?

Олександр Попов: Ми до Європи взагалі не возили автомобілями, не було доцільно. А зараз у зв’язку з тим, що залізниця не справляється, а контракти та зобов’язання перед нашими партнерами треба виконувати, це доводиться робити. Ну, і головна причина, треба вивільняти складські площі під новий врожай. 

Розглядаєте напрямок Дунаю?

Олександр Попов: Ні. Там аналогічна ситуація, як з польським кордоном.

У компанії «Волинь-зерно-продукт» великий земельний банк, чи вистачає потужностей для зберігання для свого зерна?

Олександр Попов: Так, вистачає для себе точно, проте нашою ключовою компетенцією є надання агровиробникам усього спектру послуг від забезпечення їх добривами, ЗЗР, паливом, технікою до усіх елеваторних послуг (приймання, доробка, збереження) та надання послуг прямих експортних контрактів. Тому і збільшували потужності елеваторного зберігання, враховуючи зниження темпів продажу.

Вартість послуг елеваторів «Волинь-зерно-продукт» суттєво збільшилась?

Олександр Попов: Збільшилась вартість послуг сушіння за рахунок енергоносіїв. Якщо рік тому вартість сушіння була до 90 грн, то зараз до 130 грн, і це лише  через енергоносії, які суттєво подорожчали. Зараз всі чомусь говорять про високу вартість природнього газу, а електрику упускають.

Ну і, незважаючи на військовий стан, ми не зменшили колектив, зберегли людей і підвищували зарплату, тому що є інфляція. Відповідно, все це поступово лягає на вартість наших послуг.

Минулорічний врожай вдалося вже збути?

Олександр Попов: Повністю ще ні.

А якщо буде заходити наступний врожай, тобто 2023 року, наскільки вам вистачить потужностей?

Олександр Попов: Я думаю, що до того часу наші хлопці з ЗСУ зроблять свою роботу, і у нас будуть працювати порти. Ну, і ніхто не збирається зупинятися на європейській логістиці, тому що туди вкладено чимало грошей, а до того часу наші польські колеги активізують свою роботу. Все це дасть можливість звільняти ємності для зберігання.

Взагалі, якщо розглядати наш регіон, то відстань від нашої станції Луків до Одеси і від Лукова до польського Гданська однакова. Тому нам є сенс орієнтуватися на два напрямки.

Ну і вартість логістики. Якщо рік назад «Укрзалізниця» доставляла зерно в Одесу за 700 грн на тонну, то на сьогодні це майже 4 тис. грн. А вартість зерна не суттєво змінилася. Ми розуміємо, що є певні нюанси, «УЗ» теж стикається з певними проблемами, можливо там з часом відкоригуються тарифи, але зараз зернова логістика суттєво з’їдає кошти наших землеробів. Є світова ціна, мінус логістика і «на рівні землі» залишаються зовсім інші цифри.

Чи змінився під час війни на елеваторах «Волинь-зерно-продукт» підхід до сушіння та доробки зерна?

Олександр Попов: Так. Ми розглядаємо інші джерела енергії. В першу чергу це пропан-бутан, з розрахунку, що окупанти можуть руйнувати нашу інфраструктуру, в тому числі газову. Частину об’єктів переобладнуємо на можливість їх переведення на пропан-бутан, тобто сушарки у нас можуть працювати і на такому, і на такому паливі.

Якщо природній газ буде дешевший, ніж пропан-бутан, використовуємо  його, якщо інфраструктура розбомблена — працюємо на пропані. На сьогодні дешевше сушити на пропан-бутані.

Був період, коли газ доходив до 60 грн, дизель рахувався вдвічі дешевше.

Тобто, будемо розглядати різні варіанти, як в енергоносіях, так і в зерновій логістиці.

Пане Олександре, дякуємо за розмову!

Роман Руденко для Elevatorist.com