Як сушать олійні культури: температурні режими для соняшника, ріпаку, сої та нішевих

Сушіння олійних культур відрізняється від зернових через специфіку складу насіння та різну чутливість до температурних режимів. Через значно більший вміст олії вони чутливіші до перегріву, крім того, мають здатність до самозаймання. Олійні культури, як правило, вимагають більш ретельного підходу до сушіння, оскільки навіть незначні відхилення від оптимальних умов можуть знизити їхню якість. Тому ми підготували «шпаргалку» про сушіння соняшнику, ріпаку, сої та кількох нішевих олійних культур на основі досвіду, яким поділилися елеватористи в проєкті «PROСушка».

Високий вміст олії робить зерно соняшника чутливим до високих температур, які можуть спричинити окислення олії та зниження її якості. Перед сушінням вологість насіння соняшника може коливатися від 12% до 20%, і більше. Оптимальна вологість для зберігання — 7-8%. Якщо вологість насіння становить менш як 7%, це може призвести до втрати масла і пошкодження оболонки.

Вологий соняшник довго зберігати не можна. При показниках 10–12% допускається зберігати до двох діб за умови активної вентиляції в оперативних силосах. При вологості 17% і вище соняшник відразу направляють на сушіння.

• Важливо очищати соняшник перед подачею в зерносушарку. Якщо смітна домішка перевищує 5%, —  очищати обов’язково. Засмічений соняшник має гіршу сипучість, і в продукції можуть утворитися зони з перегрівом, які ризикують зайнятися.
• Особливо важливо очищати соняшник перед сушінням на модульних зерносушарках, оскільки в них пальники розташовані в максимальній близькості до зерна, і є високий ризик займання сміття, а вслід за ним — і зерна.
• Формують партії по вологості в межах 5%.
• Для безпечного сушіння соняшника потрібно в сушарці оснастити аспіраційними установками зону захоплення повітря в пальник. Це дозволить видаляти з повітря, що подається в зерносушарку, пил і дрібне сміття, — плюс до безпеки.

Температура агента під час сушіння соняшника повинна бути не вищою за 60-65°C. Перегрів насіння може знизити якість олії і призвести до пошкодження насіння. За словами операторів, максимальна температура — 75°C.  Оптимальна температура для самого зерна — не більше 55 °C, але при умові, що нема ризиків займання сміття. Соняшник легко спалахує, і найменший недогляд призводить до пожежі.

Сушіння має бути достатньо тривалим, щоб забезпечити рівномірне зниження вологості, але не настільки довгим, щоб викликати пересихання насіння. Критично важливо забезпечити рівномірний потік повітря по всьому об'єму насіння, — це дозволяє уникнути утворення «гарячих точок», де насіння може перегрітися.

Дуже вологий соняшник сушать кількома підходами.

В процесі важливо слідкувати за чистотою зерносушарки. Крім очищення від пилу, треба раз 3-4 дні повністю спорожняти сушарку, щоб уникнути залягання насіння — це підвищена небезпека виникнення пожежі.

Щодо сушіння в баштових сушарках: якщо соняшник дуже засмічений, а перед сушінням він проходить лише грубе очищення, то тоді сушарку треба чистити щодоби. Крім того, раз за зміну оператор повинен перевірити зерносушарку візуально щодо кількості сміття. В модульних сушарках не можна сушити засмічений соняшник, обов’язково потрібна скальперація, і не завадить аспірація.

• На шахтній зерносушарці Brice-Baker  SCN 16/48: максимальні показники температур для зерна – 50–55 ℃,  для агента сушіння – від 70–75 ℃. Хоча агент сушки можна доводити і до більш високих показників — до 125 ℃.
• Якщо зерносушарка модульна, то сушити соняшник потрібно за температури сушильного агента 40-50 ℃.
• Елеватористи кажуть, що на шахтній зерносушарці доводили температуру сушильного агента до 100℃, конструкція сушарки дозволяла це робити. А ось сам соняшник не рекомендується нагрівати вище 38 ℃.

Після сушіння соняшник необхідно охолодити до температури навколишнього середовища. Оптимальна температура зберігання – 10-15°C при вологості повітря не більше 70%. Силоси, в яких зберігається соняшник, повинні бути обладнані системами активного вентилювання.

Базисна вологість ріпаку — 8%. Насіння з вологістю вище базисної треба зберігати з систематичним контролем температури зернової маси раз на добу. Поєднання підвищеної вологості та температури може призвести до псування та самозігрівання ріпаку, тому вологе насіння тримають з активним вентилюванням. Зберігають вологий ріпак не більше двох днів.

При сушінні ріпак віддає вологу швидше, ніж зернові — це потрібно враховувати при визначенні режиму роботи сушарки.

• Ріпак краще очищати до базових показників смітної домішки перед сушінням. Через сміття можуть виникати займання в зерносушарці. Крім безпеки таке очищення дає можливість заощадити витрати газу.
• Ріпак схильний до текучості, тому в зерносушарці потрібно перевірити та усунути щілини, нещільні примикання деталей обладнання тощо. На такі нюанси треба звертати особливу увагу з сушарках ДСП, оскільки там може бути не щільне прилягання коробів до стінок шахти, а також підвищені зазори між загинами коробів та стінками шахт. Ще необхідно відрегулювати рами затвора випускного пристрою, встановити мінімальний зазор між рухомою та нерухомою рамами.

• При роботі з ріпаком продуктивність сушарки на 60–70% нижча порівняно із сушінням зернових. Для ріпаку рекомендується температура теплового агента — 50-60°С, насіння — 45°С. В такому разі культура не втрачає життєздатності.
• При температурах вище 80°С відбувається розтріскування оболонки насіння. Надалі при будь-якому переміщенні рапс буде обрушуватися, через це насіння може втратити якість через окислення жирів у складі. Така продукція може перейти у технічний розряд.
• Чим нижчий вміст вологи, тим нижчою має бути температура сушіння.
• За перший прохід з партії ріпаку можна зняти 2-3% вологи. Потім кількість відсотків, що знімаються, можна збільшити, тому що насіння буде вже менш вологе.
• Якщо ріпак йде з поля з невисокою вологістю (близько 9%), то культуру завантажують у зерносушарку, сушарку нагрівають, потім вимикають газ, і насіння просушується, перебуваючи в агрегаті.
• 1,5-2% вологості можна зняти в зерносушарці за допомогою продування зовнішнім повітрям без включення пальників чи теплогенераторів. 
• Дуже важливо регулярно очищати сушарку в процесі роботи, не давати ріпаку накопичуватися в шахтах і утворювати непрохідні ділянки, — це може призвести до займання.

• Насіння ріпаку більш чутливе до зараження під час зберігання, ніж зернові, особливо, при тривалому зберіганні без вентилювання та контролю температури. Олія в ріпаку за вологих умов та у пошкодженому насінні легко деградує під дією ферментів та кисню, утворюються вільні жирні кислоти, зростає кислотність, а підвищення температури під час зберігання посилює окислювальні процеси. Наявність пошкодженого, недосушеного, недозрілого насіння також призводить до швидкого розвитку бактерій і грибків, які впливають на якість ріпаку, тому важливо контролювати стан насіння на всіх етапах роботи з ним.
• Ріпак при зберіганні дуже сильно «віддає» олію на поверхню стін, підлогу складу. Проте великий насип формувати не варто, тому що при виникненні самозігрівання доступ до цих точок буде ускладнений через плинність зерна.
• Елеватористи не радять зберігати ріпак в силосах.
• Якщо є потреба закласти ріпак в силоси, то тоді варто досушувати партію до вологості 8,5%, тому що у спеку насіння в місткості може підсохнути і до 7,5%. В такому разі, щоб довести його до потрібних для відвантаження 8%, силоси активно вентилюють вночі.
• Вентиляція силосів, де має зберігатися ріпак, повинна бути особливо потужною. Щоб продути ріпак, треба більший тиск повітря для подолання опору насіннєвого шару. Для зберігання ріпаку в силосах потрібні спеціальні аероднища з діаметром отворів або шириною щілин 0,8-1,0 мм. Базові секції аероднища мають отвори великого розміру 1,5–2,0 мм, тому без спеціальної сітки продукт потраплятиме в аероканали.
• Зазвичай ріпак у силосах довго не зберігають. Максимум місяць-півтора.

Базисна вологість сої не повинна перевищувати 12%. 

Основне завдання післязбирального дороблення сої — якнайшвидше очистити та сушити. Соя містить у складі значну частку білків і жирів та має підвищену гігроскопічність, тому при підвищеній вологості швидко псується.

Особливості культури — соя повільно віддає вологу під час сушіння (0,5-0,8%/год) і дуже легко ушкоджується від механічного впливу. Оболонка висихає швидше, ніж ядро ​​з сім'ядолями та зародком, тому за неправильного сушіння оболонку може розірвати під тиском вологого ядра. Соя схильна до утворення тріщин при різкому підвищенні температури, тому необхідно контролювати температурний режим.

• Коли сою вивантажують на асфальтний майданчик або на метал, перша партія може сильно побитися. Тому елеватористи рекомендують закладати першу сою з підвищеною вологістю — 13–13,5%. А вже далі продовжувати вивантаження з вологістю за нормативами — 12%.
• Перед сушінням культуру бажано очищати сепараторами. І дуже уважно стежити за чистотою зерносушарки.

Сою можна сушити в кілька підходів або потоком. Найбільш щадний спосіб — сушіння з відлежуванням. За один прохід допускається видалення 3-4% вологи з сої, а завдяки відлежуванню менше продукції розколюється і лущиться. З мінусів — це довше, з плюсів — менш енерговитратно, бо сушіння йде за нижчих температур.

Сою сушать у м'якому режимі при температурі нагрівання зерна 25–30 °С та температурі агента сушіння 50–80 °С. Найкраще ця культура сушиться у зерносушарках шахтного типу. 

Систему рекуперації тепла у зерносушарці під час роботи із соєю краще відключити, бо повітря буває перенасичене пилом. Якщо він потрапляє в канал гарячого повітря, то збільшується ризик пожежі.

• Сушарка — шахтна ДСП-50. Щоб соя за один прохід виходила з необхідною вологістю до 10-12%, її потрібно сушити з рециркуляцією між шахтами: завантажити повну сушарку та здійснити кругове переміщення шахтами з подачею теплого повітря.

Коноплі. Базисна вологість насіння конопель — 13%. Для сушіння використовують стелажні чи шахтні зерносушарки. Насіння конопель сушать за кілька підходів. При першому сушінні коноплі не можна нагрівати вище 30-32 °С, при останньому — вище 35 °С. Температура агента не повинна бути понад 60 °С. Вищі позначки негативно вплинуть на схожість насіння конопель.

Льон. Базисна вологість льону — 8%, на зберігання можна закладати продукцію і з показниками 10-12%, але не вище. Вологий льон зберігають в підлогових складах не довше доби, а сушать у шахтній зерносушарці СЗШ-16А або її аналогах. Максимальна температура нагріву насіння льону — 45 °С. Після сушіння його зберігають насипом висотою до 1 м або у мішках.

Іноді льон та інші дрібнонасінні олійні культури сушать у суміші з насінням вівса чи ячменю у співвідношенні 1:3. В такому разі температура теплоносія рекомендується в інтервалі 60-70 °С, а нагрівання зерна — до 40-45 °С.