Як зберегти зерно в умовах війни, при заблокованих портах в Україні?
Продовжуємо аналізувати тему збереження зерна в Україні в тимчасових зерносховищах. Після промови президента США Джо Байдена, це питання набуло особливої ваги та актуальності. Американський підхід, в вирішенні наявних проблем, підприємливий та раціональний. На питання забезпечення збереження мільйонів тонн зерна за малі гроші та в короткий термін, вони відповіли — треба будувати тимчасові зерносховища. Ідея перевірена та підтверджена на практиці в США. А далі треба Україні брати ініціативу в свої руки, і ось чому.
- Польські фермери вкрай не зацікавлені в тому, щоб на території Польщі зберігалося українське зерно. Це неминуче вплине на внутрішні ціни на зерно. Мені особисто довелось відправляти залізницею в дев’яності роки українське зерно в Польщу. З цього приводу з польськими фермерами була ціла війна. До речі, поява українського зерна в Європі, це глобальна проблема для всієї Європи. Як казав мені колись польський фермер, коли в Україні серйозно займуться сільським господарством, в Європі вимушені будуть шукати собі щось інше.
Висновок: Тимчасові зерносклади потрібно будувати на території України. Щоб не було впливу на внутрішні ціни в Європи. Євросоюз буде сприяти тільки транзиту українського зерна через свої кордони. Всі інші варіанти будуть гальмуватися.
- Тепер про самі тимчасові зерносклади. Вони бувають в вигляді кола, або овала. Обладнання просте, об’єм будівельно-монтажних робіт відносно невеликий, але площа потрібна немаленька. Для конкретності, візьмемо зерносклад в виді овалу 30 м х 120 м, в якому можна зберігати приблизно 13 тис. т кукурудзи. Для збереження 10 мільйонів тонн кукурудзи, потрібно побудувати приблизно 770 шт. таких зерноскладів. Теоретично, для розміщення цієї кількості зерноскладів потрібна земельна ділянка розміром в 400 га, а реально, в кілька раз більша. В Польщі для цього землі немає. На території України, якщо навіть запрацюють всі дванадцять перетинів через кордон, потрібної кількості землі на кордоні для будівництва тимчасових складів ми теж не знайдемо.
Висновок: Тимчасові склади потрібно будувати в західних областях, або поруч з існуючими елеваторами, якщо вони розташовані не в зоні бойових дій.
- Ціна питання? На сьогодні в Україні тема тимчасових зерноскладів не набула належного розвитку. Якщо і є такі склади, то це декілька одиниць. Тому опираємося на досвід американців. Згідно з розрахунками, при об’ємі збереження одного складу більше 10 тис. т зерна, вартість зберігання зерна становить (12 – 15) $/т. Тобто для забезпечення збереження 10 мільйонів тонн кукурудзи, потрібно $(120 — 150) мільйонів. Порівняємо тимчасові склади з збереженням зерна в рукавах. Тимчасові склади можна використовувати п’ять років і більше, а рукава — тільки один рік. Знову звертаємось до розрахунків досвідчених фахівців. При амортизації обладнання п’ять років, вартість збереження зерна в рукавах буде в три рази більша, ніж в тимчасових складах, а потрібна земельна ділянка в 100 раз більша.
Висновок: На сьогодні, для забезпечення збереження великих об’ємів однорідного зерна, з мінімальними фінансовими та часовими ресурсами, у тимчасових зерноскладів немає альтернативи.
- Декілька слів по конструкції тимчасових зерноскладів. Є різні варіанти, звертаюся до самого спрощеного. Підлога — ущільнена глина. Бокові стіни — перфоровані, з зовнішнім покриттям, металеві листи, укладені на силовий металевий каркас. Дах — суцільна синтетична плівка, яка натягується та кріпиться по периметру бокових стін дерев’яними брусками. Аерація — на підлозі зерноскладу встановлюються перфоровані труби, з виходом через бокові стінки зерноскладу, та установкою на них осьових вентиляторів. Загрузка зерноскладу. Підвоз зерна автотранспортом, завантаження зерноскладу за допомогою довгого стрічкового транспортера з змінним кутом нахилу. Вивантаження зерна з зерноскладу — за допомогою фронтального навантажувача та автотранспорту. Термін зберігання кондиційного зерна — страшно сказати, пишуть, необмежений.
Все дуже просто, але є але. Завантажувати зерносклад потрібно кондиційним зерном в мінімальні терміни та в суху погоду. Розвантажувати треба теж швидко, теж в суху погоду, та весь склад повністю. Тому, над цим «стадіоном» роблять дах з металевих конструкцій, але це тема на той час, коли будемо заможні. І ще, така система вивантаження зерноскладу, сприяє механічному псуванню зерна. Тому втрати зерна будуть більші, ніж на елеваторі. Не критичні, але різниця є.
На закінчення:
Якщо США в цьому питані Україні допоможе, а це може бути у рамка ленд-лізу, за це потрібно братися обома руками. Це реальне рішення зберігання зерна в Україні, в умовах війни, з великою перспективою на майбутнє.
Дмитро Шкорупєєв, керівник проекту з будівництва елеваторів