АгроЕкспедиції 
Біржа елеваторів 
Муки борошномелів, або Чому Україна втрачає світові ринки збуту борошна
Джерело фото: Pixabay.com
Цього року за даними спільного проекту «Урожай онлайн 2021» компанії JIVA NPK та Latifundist.com в Україні зібрали понад 33 млн. тонн пшениці. Урожай суттєво вищий за торішній, торік валовий збір становив трохи більше 25 млн тонн.
Здавалося б, цього сезону ситуація складається дуже вигідно як для виробників, експортерів, так і для переробників. Проте саме цього року українські борошномели відмовилися ставити свої підписи під зерновим меморандумом, який визначає обсяги можливого експорту пшениці за кордон. Ми поговорили з директором Спілки «Борошномели України» Родіоном Рибчинським, і він докладно розповів, що турбує вітчизняних виробників борошна.
Великий урожай не завжди тішить борошномелів
Одного лише фактора великого врожаю пшениці для борошномелів недостатньо. Є ще фактор якості зерна — саме тому минулий, неврожайний рік був для них кращим: валовий збір хоч і невеликий, але якісної продовольчої пшениці в ньому було більше.
«Минулого року врожай, незважаючи на те, що він був меншим за обсягом, був якіснішим: продовольчої пшениці в ньому було 65-70%», — згадує Родін Рибчинський.
Цього ж сезону, з урахуванням даних, які надали Союзу «Борошномелів України» компанії, що проводять аналіз якості зерна, частка продовольчої пшениці (1-3 класи) скоротилася до 42-45%, а частка пшениці другого класу, тобто борошномельної, до 19-20%. Відповідно 55-58%— пшениця фуражна.
«Це приблизно трохи більше 6 млн тонн пшениці 2 класу. Так, цього цілком достатньо для задоволення внутрішніх потреб, якщо цей обсяг не експортується. Тільки за нинішньої системи контролю та обліку експорту ніхто не знає, яка саме пшениця йде на зовнішні ринки, оскільки власники зерна змішують партії різних класів для формування експортної якості. При заповненні митних декларацій якість оформляється за показником білка, а не по клейковині. Відповідно на експорт може піти зерно з білком, що відповідає 4 класу, але параметрами клейковини — 2 класу, про якість зерна не має ніхто», — каже Родіон Рибчинський.
Саме ці обставини, за словами співрозмовника, з'явилися ключовими при формуванні борошномелами і хлібопекарями пропозиції позначити в меморандумі частку продовольчої пшениці, погоджену до експорту в сезоні 2021/22 МР.
«Ми запропонували позначити у погодженому обсязі експорту пшениці цього року частку продовольчої пшениці у 45%. Спершу особливих заперечень від профільного міністерства та експортерів не було, але аграрні спілки заявили про утиск їх прав, і Мінагрополітики стало на їхній бік. Плюс, якось сам собою виріс обсяг узгодженого експорту: з 25 млн до 25,3 млн тонн. Зрозуміло, що питання не в цих 300 тис. тонн, а в самому принципі, вірніше його відсутності…», — розповідає Родіон Рибчинський.
Свої підписи під меморандумом, окрім «Борошномелів України», відкликали ще 2 хлібні асоціації — «Укрхлібпром» та «Всеукраїнська асоціація пекарів».
З якого борошна робитимуть хліб в Україні
Родіон Рибчинський каже, що борошномели не можуть зараз купувати вітчизняну продовольчу пшеницю 2 класу через один дуже суттєвий чинник — «немає її пропозиції на ринку, от і все». Тому мукомоли працюватимуть із тим зерном, яке сьогодні на ринку є.
«У помольні партії додаватимемо більший відсоток трійки. Використовувати ферментні препарати для підтримки якості, можна закуповувати високоякісну пшеницю за кордоном. У будь-якому разі, без борошна хлібопекарів не залишимо», — малює перспективи наш співрозмовник.
Він додає, що на Чернігівщині деякі борошномели вже ведуть закупівлі продовольчої пшениці 2 класу з Білорусі. З листопада 2020 року по травень 2021 року в Україну імпортували приблизно 40 тис. тонн пшениці. Нинішнього маркетингового борошномельного року, з урахуванням низької якості врожаю і зростання напруги у відносинах із сусідньою Білоруссю, ситуація може виявитися набагато складнішою. До цього потрібно додати також і ціновий фактор — світові ціни на пшеницю продовжують впевнено зростати.
А ось самим борошномелам і пекарям підняти ціни на свою продукцію всередині країни не так вже й легко.
«Хлібозаводи споживають 85% борошна, виробленого на млинах. І приблизно такі ж обсяги виробленої продукції — 85% — хлібозаводи реалізують усередині країни через торгові мережі. Торгові мережі ж встановили таке правило: ціну на товар не можна змінювати більш ніж на 5% протягом наступного за оголошеним місяцем. Тобто, умовно кажучи, щоб підняти ціну в грудні на 5%, хлібозавод має сповістити торговельну мережу на початку листопада. Відповідно, хлібозаводи нам кажуть: «Ми не братимемо у вас за такою ціною». Борошномели, відповідно, не можуть закуповувати, тому що у нас у ціні від 89% до 92% собівартості борошна — це вартість зерна», — пояснює ціновий цугцванг Родіон Рибчинський.
Він також каже, що існування вітчизняних переробників сильно отруює ще й «сірі» ринки пшениці та борошна — «у них є конкурентна перевага перед «білими» підприємствами».
Низька якість урожаю, непрозорість запасів, високі ціни на пшеницю та конкуренція з боку «сірого» ринку — так замикається коло для українських виробників борошна.
Перспективи борошномельної галузі в Україні
Майбутні перспективи, як видно з вищевикладеного, вітчизняних борошномелів зовсім не тішать. До того ж, ще й майбутній урожай змушує похвилюватися — довга осіння посуха в багатьох регіонах країни вплинула на сходи озимої пшениці, вони, м'яко кажучи, не дуже хороші. А ситуація на ринку мінеральних добрив ще більше вбиває оптимізм.
«Ціна мінеральних добрив, які підуть під весняне підживлення, буде якась фантастична через ціну газу. Тобто, можна вже сьогодні говорити про те, що врожай наступного року по пшениці буде значно нижчим, ніж цього року», — прогнозує Родіон Рибчинський.
Такими є нерайдужні перспективи внутрішнього ринку борошна. А що на зовнішньому? Знання про ситуацію на зовнішніх ринках цілком підтверджує мудрість висловлювання царя Соломона про те, що багато знань — багато печалі: Україна стрімко втрачає обсяги експорту на міжнародних ринках борошна.
«Експорт борошна впав: за сезон 2017-2018 у нас було експортовано 450 тис. тонн; за минулий сезон 2019-2020 продали набагато менше — 129 тис. тонн. Зараз ми йдемо з відставанням майже 20% від обсягу експорту минулого сезону. Тобто, я думаю, ми цього року експортуємо менше 100 тис. тонн борошна», — коротко описує ситуацію голова Спілки українських борошномелів.
Причин падіння експорту українського борошна кілька:
- цінове ралі над ринком продовольчої пшениці;
- зростання вартості контейнерного фрахту на третину;
- робота з обмеженим колом країн покупців українського борошна;
- повна відсутність підтримки з боку держави сегменту зернових продуктів із доданою вартістю.
«У підприємств зернопереробної галузі немає доступу до дешевих кредитів; немає цільових програм розвитку галузі, її просування на зовнішніх ринках; відсутня програма розвитку вітчизняного галузевого машинобудування та багато іншого, що є у тієї ж Туреччини, яка імпортуючи українську пшеницю є незмінним лідером в експорті борошна», — зазначає Родіон Рибчинський.
Тож поки що передумов на покращення ситуації на борошномельному ринку країни небагато. Ціна та якість хліба на столах українців — питання дуже болюче, і воно ставатиме дедалі гострішим з часом. Але галузь поки що жива і житиме, за словами нашого співрозмовника «брошномелля існувало і існуватиме стільки, скільки існує цивілізований світ».
Майя Муха, Elevatorist.com
