Тривале зберігання зерна: коли фумігувати зерно, як контролювати зараженість і перевірити якість обробки?

Цього сезону аграріям доведеться зберігати зерно довше, ніж зазвичай. Проте потреба дочекатися кращих цін або вигіднішої логістики може обернутися погіршенням якості партії. Експерти кажуть, що ризики є для абсолютно всіх культур, і викликають цю проблему шкідники. 

В Україні зареєстровано понад 100–116 видів комірних шкідників. Такі дані наводить Держспоживслужба. Це переважно комахи і кліщі, менше — гризуни. Вони шкодять зерну кількома шляхами: поїдають та псують зернівки, забруднюють партії продуктами життєдіяльності та створюють умови для самозігрівання й плісняви. 

В компанії PROPECS, що займається фумігацією та дегазацією зерна, кажуть, що практика показує: шкідники активізуються в зерновій масі через 2,5–3 місяці від початку зберігання. За даними Інституту захисту рослин НААН України, личинка комірного довгоносика знищує до 41% маси зернівки, а в лабораторних умовах втрати пшениці через пів року після зараження перевищували 40%. 

«На елеваторі, де зерно своєчасно аналізують і за потреби фумігують, до таких цифр не доходить. Інакше реальна втрата — це пряма втрата маси, зниження якісних показників і класу, дисконт від покупця або партія, яку не можна відвантажити на експорт через присутність шкідників», — зазначає директор PROPECS та кандидат с.-г. наук Денис Середняк. 

Контроль шкідників — один із ключових чинників успішного довготривалого зберігання зерна, зазначає керівник департаменту зберігання «Кернела» Сергій Щербань. Для цього на елеваторах використовують температурний моніторинг, бо однією з перших ознак можливого зараження є підвищення температури всередині зернової маси. Щоб вчасно виявити ризики та зреагувати до того, як проблема набуде значних масштабів, проводять регулярний моніторинг температури. А подальші дії щодо збереження якості зерна залежать від ситуації.

«Для боротьби зі шкідниками застосовують комплекс технологічних заходів, зокрема охолодження зерна під час його переміщення та знезараження. Вибір конкретного методу залежить від стану зернової маси та ступеня зараження. Головне завдання — своєчасно запобігти поширенню шкідників і зберегти якість зерна протягом усього періоду зберігання». — розповів Сергій Щербань.

Є культури, для яких знезараження більш критичне перед довготривалим зберіганням. Наприклад, пшениця. Як пояснив один із директорів елеватора великого агрохолдингу, пшеницю переважно відвантажували після Нового року. Через закриті порти вона може зберігатися до лютого-березня, і тоді ризик виникнення зараженості зростає, а вентилювання мало для усунення ризиків. Партії 2 і 3 класу в такому разі треба знезаражувати.

Також актуальне питання кукурудзи.

«Якщо зерно довго зберігається, а елеватор заповнений, потрібно передусім контролювати його температуру. Після сушіння ми стежимо за температурою зерна: якщо підвищується, треба охолоджувати вентилюванням. Перекачувати кукурудзу небажано, бо це може збільшити кількість битого зерна та смітної домішки. За необхідності кукурудзу також можна обробити відповідними препаратами. Вони спрацюють і допоможуть запобігти появі шкідників під час зберігання», — зазначив керівник елеватора.

В  PROPECS також звертають увагу на знезараження цих двох культур: пшениці і кукурудзи. За спостереженнями компанії, останніми роками видовий склад і чисельність шкідливих жуків і кліщів у цих культурах помітно зростають. Часто проблему виявляють лише перед експортом, коли на обробку і дегазацію вже бракує часу, а партія має пройти фітосанітарний контроль. 

Базова умова — якісна підготовка складів і ємностей до приймання перших партій: дезінсекція способом вологого та аерозольного зрошення, а за виявлення вогнищ шкідників — їх фумігація. Що чистіше сховище на старті, то нижчий ризик під час довгого зберігання. 

«Перші 1,5–2 місяці після закладання вважаються відносно безпечними: вологість зерна однорідна, домішка в нормі. Небезпечний період починається приблизно з третього місяця. Тоді з’являються перші осередки самозігрівання і масово розвиваються комахи та кліщі. Тому режим моніторингу варто посилювати вже через 2–2,5 місяці зберігання», — зазначає Денис Середняк.

Як моніторити зерно за довгого зберігання:

• температуру, вологість і якісні показники контролюють кілька разів на тиждень; 
• проби відбирають не лише з поверхні, а з різної глибини, з центру і біля стін, окремо із сонячної сторони складу, де зараженість зазвичай найвища; 
• окрему увагу приділяють верхньому шару, адже теплі повітряні потоки піднімаються і зволожують саме його; 
• проби з підозрілих місць досліджують окремо, бо в загальній пробі локальне зараження «розчиняється»; 
• якщо є технічна можливість, контролюють склад газів у зерновій масі (вуглекислий газ, кисень). Зростання CO₂ сигналізує про біологічну активність; 
• регулярно проводять ентомологічну та акарологічну експертизу. Вона виявляє приховані стадії розвитку шкідників і дозволяє спрогнозувати періоди їхньої масової появи. 

Експерти зазначають, що окремий ризик — це сховища, засипані «під зав’язку», без від’ємного зернового конуса, адже верхній шар там погано вентилюється і контролюється. 

Є кілька сигналів, за яких зерно треба рятувати від шкідників:

• коли в пробах присутні живі комахи чи кліщі; 
• наявні осередки підвищеної температури; 
• є локальне зволоження зерна в ємності; 
• виявлена експертизою прихована зараженість. 

«Головне правило: коли шкідник помітний на поверхні, процес у масі триває вже тижнями. Тому одного просіювання для висновку, що зерно чисте, недостатньо», — наголошує Денис Середняк.

Можна ухвалити рішення про захисні заходи на основі ентомоакарологічної експертизи. Лабораторія визначає ступінь зараженості зерна від I до V, і на основі цих даних вирішують, що далі робити з партією. Експерт Денис Середняк пояснює, що на ранньому етапі зараження достатньо профілактичної обробки інсектицидами контактної дії. А коли чисельність шкідників перевищує економічний поріг шкідливості (ЕПШ), тобто рівень, за якого втрати вже дорожчі за обробку, єдиним ефективним рішенням стає фумігація всієї партії. 

Уявімо, що в підлоговому складі зберігають 3 тис. т пшениці. В PROPECS розповіли порядок проведення процедури фумігації цієї партії зерна.

Етап 1: збір даних. На цьому етапі досліджують тоннаж, геометрію насипів і загальний об’єм зернової маси, результати лабораторних аналізів, історію попередніх обробок. Важливим також є призначення зерна, якщо воно піде на експорт, то треба знати країну і дату відвантаження та вимоги покупця до якості. 

Етап 2: огляд об’єкта. Спеціаліст оглядає зерносклад, звертаючи увагу на покрівлю, стіни, двері, технологічні отвори, вентиляційні канали, — тобто всі можливі шляхи витоку газу. Також оцінюють суміжні приміщення і можливість організувати буферну зону. 

Етап 3: відбір проб і експертиза. Визначають видовий склад шкідників і ступінь зараженості разом із лабораторією клієнта, а також аналізують фактичну температуру і вологість зерна по шарах насипу. 

Етап 4: розрахунок. Обирають препарат на основі фосфіду алюмінію або фосфіду магнію (його застосовують при нижчих температурах) і норму внесення. Експерти визначають експозицію, потрібну для знищення виявлених стадій шкідників, та методику газоаналізу.

Етап 5: підготовка. Підписують акт попереднього обстеження, проводять інструктаж для всіх відповідальних осіб, включно з охороною і лабораторією. 

Етап 6: герметизація і внесення фуміганту. Спеціалісти герметизують зернову масу і перевіряють рівень герметичності. Фумігант розміщають в спеціальних газопроникних мішечках: вони утримують залишки препарату після його розкладання, і ці залишки не потрапляють в експортне чи кормове зерно. Інколи застосовують внесення зондуванням, але лише за обов’язкової герметизації зерна. 

Етап 7: експозиція, дегазація, контроль. Після завершення експозиції (необхідного часу дії фуміганту) проводять дегазацію до рівня гранично допустимої концентрації (ГДК). Залежно від умов вона триває від 2 до 20 діб, і цей час обов’язково закладають у графік відвантаження. Завершення дегазації підтверджують сенсорним газоаналізом і лише після цього відбирають проби для визначення ефективності знезараження. 

В компанії PROPECS зазначають, що ефективність фумігації визначає концентрація газу в усьому об’ємі зерна і тривалість його утримання. Без належної герметичності результату не буде. 

Продовольча і сільськогосподарська організація ООН ФАО це підтверджує і прямо вказує, що для фосфіну мінімальна концентрація і мінімальний час експозиції мають бути витримані одночасно, а основна причина провалів фумігації у світі — недостатня доза, скорочена експозиція і погана герметизація. 

«Саме такі неякісні обробки формують резистентність (стійкість) шкідників до фосфіну. Чим холодніше зерно, тим довша потрібна експозиція: при 5–11 °C це вже близько 10 діб, а нижче 5 °C фумігація фосфіном неефективна. Тому графік відвантаження треба будувати під технологію, а не навпаки», — пояснює Денис Середняк.

Також результат можуть знижувати інші фактори:

• вітер, якщо фумігують зерно в металевих ємностях; 
• неякісні або прострочені фуміганти — типова помилка тих, хто проводить фумігацію власними силами; 
• якщо під час розрахунку не враховані культура і ступінь зараженості. 

«Економія на герметизації чи контролі обходиться найдорожче: за нею йдуть повторна фумігація і стійкіші шкідники», — зазначає Денис Середняк.

Оцінити якість фумігації можна після дегазації, коли концентрація газу знизилася до рівня ГДК. Тоді повторно відбирають проби і проводять ентомологічну експертизу. Під час просіювання в лабораторії елеватора рахують живих, мертвих і паралізованих комах і визначають ефективність за затвердженою методикою. Окремо досліджують приховані стадії всередині зернівок, бо просіювання їх не показує. 

«Єдиний спосіб підтвердити, що концентрація була достатньою протягом усієї експозиції, — проміжний газоаналіз. Ми включаємо проміжний контроль концентрації в кожен кошторис. Деякі замовники відмовляються від нього, щоб заощадити, але при тривалому зберіганні вважаємо його обов’язковим: повторна фумігація і резистентні шкідники коштують значно дорожче», — пояснюють в PROPECS.

Після робіт власник зерна отримує перелік документів:

• акт про проведення знезараження: об’єкт, тоннаж і об’єм, назва фуміганту та діюча речовина, норма внесення і доза, тривалість експозиції, температура зерна, відповідальні особи; 
• результати вимірювань концентрації газу, якщо замовник обрав проміжний контроль; 
• акт про ефективність знезараження з результатами контрольного аналізу; 
• допуск до використання зерна після дегазації; 
• фумігаційний сертифікат; 
• акт здачі-приймання робіт. 

Якщо зерно прямує на експорт, то ці документи є основою для отримання фітосанітарного сертифіката. Саме тому експерти радять одразу їх перевіряти, бо відсутність дози, препарату чи експозиції в акті може стати проблемою вже на кордоні. 

Фумігація знищує шкідників на момент обробки і не має тривалої захисної дії. Зерно може бути повторно зараженим, якщо шкідники отримають доступ до нього з конструкцій сховища, обладнання або з сусідніх уражених партій. Тому експерти радять не послаблювати моніторинг після обробки. Якщо планується довге зберігання, то лаборанти елеватора за регламентом щотижня відбирають середні та точкові проби і контролюють усі показники, описані вище.

«Перший контрольний аналіз на шкідників варто проводити через 2–3 тижні після дегазації: якщо якісь стадії шкідника вижили, саме тоді вони проявляться. Далі частота ентомологічного контролю залежить від температури зерна: поки воно тепліше за 15 °C — раз на два тижні, після охолодження — раз на місяць. Окремо плануйте весняну перевірку: прогрівання зерна — другий пік активності шкідників», — зазначає Денис Середняк.

Якщо зерно залишається на зберіганні на теплий період, рішення про повторну обробку краще ухвалити заздалегідь, за результатами експертизи, а не тоді, коли з’являться осередки. Для невеликих господарств, які не мають власної лабораторії, усі необхідні послуги з контролю партій зерна в PROPECS надають на регулярній основі.

Уявімо, що елеватор мав відвантажити зерно через два тижні, але експорт відкладається ще на 2-3 місяці. В компанії PROPECS розповіли про алгоритм для контролю якості зерна за такого сценарію.

1. Оцінка поточного стану партії — температура в різних зонах і на різній глибині, вологість, ознаки самозігрівання і конденсату. 
2. Відбір проб на зараженість шкідниками, патогенами і мікроорганізмами, включно з окремими пробами із сонячної сторони, верхнього шару і підозрілих осередків. Варто замовити ентомоакарологічну експертизу на приховані стадії. 
3. Перерахувати строки зберігання зерна. Якщо загальний строк виходить за 3 місяці, партія переходить у зону підвищеного ризику. 
4. Ухвалити рішення за результатами експертизи. Це може бути профілактична обробка або фумігація. Якщо зараженість вища за ЕПШ, обробляти треба зараз, а не перед відвантаженням. 
5. Закласти в графік час на фумігацію і дегазацію — від 2 до 20 діб. Це потрібно, щоб не опинитися з необробленою партією в момент, коли відкриється вікно на експорт. 
6. Уточнити вимоги покупця і країни призначення щодо препаратів і режимів обробки.
7. Встановити графік моніторингу на весь період зберігання, з урахуванням весняного прогрівання. 

Ці дії забезпечать довге зберігання зерна без втрат та погіршення якості. Своєчасне виявлення проблеми та правильна реакція на неї дозволять уникнути повторних обробок, додаткових витрат і зберегти товарну якість партії перед відвантаженням.