АгроЕкспедиції 
Кабінет 
В Україні треба будувати систему збору та переробки агропластику. Хто за це заплатить?
Аграрії все активніше використовують полімерні рукави, і разом із цим зростає проблема поводження з агропластиком. В країнах Європи це вже налагоджено, а в Україні також може з’явитися закон, який прямо скаже: той, хто використовує агроплівки та полімерні рукави, має заплатити за їхню переробку. Як це вже працює в Європі, хто платить за утилізацію і до чого готуватися українським аграріям — розбираємося.
Що зараз в Україні?
В Україні аграрії не зобов’язані передавати використані рукави на переробку. Водночас вони мають утилізовувати відходи, тому формально укладають договори з відповідними компаніями.
«Проте, як вони утилізуються в наших реаліях, чесно кажучи, важко сказати. Реальної системи збору і вторинної переробки в Україні ще немає», — зазначає директор представництва Dow Europe GmbH в Україні Олександр Александров.
На цьому тлі використання полімерних рукавів зростає, що лише посилює проблему накопичення відходів.
Ситуація може змінитися, коли депутати приймуть проєкт Закону про упаковку і відходи упаковки https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/42812. Йдеться про підхід, за якого переробка агропластику стане відповідальністю тих, хто його використовує. Це європейський принцип розширеної відповідальності виробника — Extended Producer Responsibility (EPR), коли утилізація і переробка фінансуються за рахунок користувача продукції.
Як розповів Олександр Александров, фактично це означає, що у вартість полімерних матеріалів може бути включений окремий внесок на їх подальшу утилізацію.
«Збирати відходи фінансово невигідно, і це проблема не тільки в Україні, а й у всьому світі. Саме тому існує система розширеної відповідальності виробника (Extended Producer Responsibility). Її логіка проста: той, хто виробляє і використовує таку продукцію (в даному контексті це аграрії — прим. ред.), має заплатити за її подальшу утилізацію та переробку», — каже директор представництва Dow Europe GmbH в Україні.
Проте поки що немає чіткого розуміння, як саме ця система працюватиме в Україні.
«Має бути закон чи правила, які б чітко регулювали, що у вартість цього продукту включають ціну утилізації. Проте виникає інше питання: як ці гроші збирати і адмініструвати, щоб отримати результат? Для цього потрібен, мабуть, також державний підхід», — зазначає Олександр Александров.
Читайте також: «Ефект Равлика»: як МХП приборкує тисячі тонн пластику та економить на логістиці
Як це працює в Європі?
В Європі на сьогодні використовується до 1 мільйона 300 тис. т таких плівок, які не розкладаються в природних умовах, зазначив Олександр Александров. Тому системи переробки агропластику там вже працюють. Хоча єдиних правил на рівні всього ЄС поки що немає, країни впроваджують їх самостійно.
В німців існує система ERDE — Erntekunstoffe Recycling Deutschland, яка працює з компанією RIGK. Саме безпосередньо RIGK відповідає за збір і переробку полімерних рукавів і агроплівки. Тобто, аграрії платять їм за збір і логістику. Як зазначив експерт, за минулий рік ERD зібрали 71% всіх плівок після використання в Німеччині.
У Франції діє непрофітна компанія ADIVALOR, яка минулого року зібрала 44 тис. т пластикових відходів — це приблизно 80% від того, що було представлено на ринку.
«Головне — має бути принцип розширеної відповідальності виробника, а також цільові показники по збору і переробці. Тобто, організація повинна зібрати і переробити певну кількість матеріалу відносно загального використання», — додав директор представництва Dow Europe GmbH в Україні.
Ціль — замкнути цикл виробництва агропластику
Представник DOW каже, що вони зацікавлені у замкнутому виробництві, коли сировина після силобегів повертається на заводи та використовується для виробництва нових продуктів з агропластику. За словами Олександра Александрова, в Європі вважається нормою, коли нові сільськогосподарські плівки містять щонайменше 40% переробленого матеріалу. В Україні вторинну гранулу з рукавів частіше використовують для виробництва будівельних плівок. Це краще, ніж просто спалювати чи закопувати рукави, але для справжнього замкненого циклу потрібно розвивати технології очищення та сортування, щоб гранула була достатньо якісною для нових агроплівок.
Чи можна в українських реаліях організувати переробку таких матеріалів на агропластик по другому колу, тобто замкнути цикл? Олександр Александров вважає, що так. Компанія проводила пілотний проєкт з українським переробником пластику.
«Нам потрібно було зрозуміти, чи зможемо ми реалізувати це в Україні. Разом із компанією «Полігрін», що працює у Фастові, ми протестували кілька видів грейнбегів. Провели тести — і все спрацювало, отримали гранулу з вторинної сировини. Наразі ми на етапі, коли з цієї гранули будуть робити плівки для мульчування та плівки для силосних ям. Так продукція повертатиметься назад у сільське господарство», — пояснив директор.
Олександр Александров додає, що в матеріалі зернових рукавів багато спеціального лінійного поліетилену, що дає міцність, і тому таку сировину будуть купляти переробники.
Чим ближче Україна буде рухатися в ЄС, тим системнішим ставатиме державний підхід до переробки агропластику. Рано чи пізно правильне поводження з використаними зерновими рукавами старе обов’язковим для аграріїв усіх масштабів.
Олена Гайдук, Elevatorist.com
