Перспективний та вигідний бізнес — як послуги сушіння зерна додають маржі аграріям

Сушіння зерна — саме цей напрямок розвитку бізнесу, як окремого, так і інтегрованого, найближчим часом може принести компанії непогану маржу і збалансувати діяльність. Найближчі 5 років ця ніша буде ще тільки заповнюватися, але аграрії вже активно освоюють ринок.

Чим корисна послуга сушіння зерна у логістиці і трейдингу, як обґрунтовується вибір обладнання і палива для сушіння, чи впливають погодні ризики на бізнес по сушінню? Відповіді на ці питання надали покупці зерносушильних комплексів «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА», а співвласник компанії Олексій Голуб порадив з чого почати надання сушильних послуг в ринку.

Сушити зерно зараз вигідніше, ніж вирощувати

Директор ТОВ «АГРО ІННОВАЦІЯ» Сергій Шепітько розповідає, що його компанія деякий час вирощувала зерно неподалік Згурівки в Броварському районі на Київщині. Оскільки з послугою сушіння в районі були проблеми, то компанія вирішила побудувати власний комплекс. Від самого початку в «АГРО ІННОВАЦІЇ» розраховували не лише сушити власне зерно, а й надавати послугу всім бажаючим фермерам.

«Тому відповідально підійшли до вибору майданчика — їздили по господарствах у радіусі 200 км, відшукували логістично зручне місце, аналізували доступне паливо. Неподалік розміщувався об’єкт «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА», де можна було ознайомитися з роботою всього комплексу на практиці»,— говорить  Сергій Шепітько.

Перше зерно почали сушити в 2017 році, комплекс тоді був потужністю 200 тонн на добу, працювали спочатку на дровах. Але з часом від такого палива відмовилися, бо воно доволі проблемне.

«Бензопила ніколи не замовкала, на комплексі було зайнято до п’яти осіб, і це була виснажлива робота. Як тільки виробник розробив варіант, що працював на трісці, ми одразу модернізували комплекс. Зараз його обслуговують двоє людей, з сировиною проблем немає, пропозиції тріски на ринку багато, а ціна виходить та сама»,— каже керівник.

І додає, що має сенс звернути увагу на сезонність ринку палива, купувати тріску вигідніше влітку, бо восени починається сезон споживання і вона дорожчає мінімум на 100-150 грн.

Свій сушильний комплекс компанія модернізувала як мінімум двічі, збільшили його потужність.

«Що подобається в команді «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА» — вони ніколи не зупиняються, об’їжджають об’єкти, де стоїть їхня техніка і постійно знаходять можливості покращити й модернізувати рішення. Сьогоднішня їхня сушарка — це дуже висока якість, надзвичайна зручність у роботі, це багато датчиків і висока надійність»,— зауважує Сергій Шепітько.

І додає, що в нинішні реаліях простота обслуговування зерносушарки стала дуже критичним фактором, за умов дефіциту персоналу.

За словами Сергія Шепітько, на даний момент сушарок в районі побільшало, і ключовим аспектом успішної роботи в ринку стали логістичні переваги. Тож новачкам в ринку він рекомендує ретельно вибирати майданчик з урахуванням саме цього фактору — паливо для автівок дорожчає, і фермер буде обирати найближчу та логістично вигіднішу сушарку. Також він радить вибудовувати здорові та чесні бізнес-відносини з клієнтами, вчасно розраховуватися, бути порядним. А ось чого не треба робити, так це надімірно демпінгувати  в ринку, бо в результаті заробити не зможуть обидві сторони.

Інтегрована послуга сушіння зерна на елеваторі дає змогу перерозподілити прибуток зерносховища, ефективніше працювати напрямкам зберігання та трейду. Наприклад, в «АГРО ІННОВАЦІЇ» цьогоріч інколи зберігали зерно клієнтів безоплатно, бо прийнятної ціни за збіжжя не було до травня, а сенсу заганяти фермера у збитки в компанії не бачать. Свій прибуток «АГРО ІННОВАЦІЯ» отримувала саме на сушильних послугах.

«У будь-якому випадку для мене бізнес із сушаркою виглядає значно привабливішим, ніж робота на землі. Ми полишили своє агровиробництво, і хоча нам нерідко сьогодні пропонують ділянки в суборенду цікавими масивами й по 200–300 га за смішною ціною, економіка агровиробництва в поточних умовах поки що значно поступається наданню послуг із сушіння зерна»,— каже Сергій Шепітько.

Потужний зерносушильний комплекс дуже вигідний

Переваги сушильного бізнесу оцінили не тільки елеваторники, а й переробники. ТОВ «ДК-ОІЛ ПЛЮС» працює також на Київщині,  підприємство переробляє сою для комбікормових заводів, виготовляє соєву макуху та олію.

Власник компанії Юрій Дегтярьов зазначає, що в переробному бізнесі наявність власної зерносушарки теж дає переваги в роботі, деякі партії сої потрібно досушувати до кондиційних показників, адже станки потребують 8% вологи у сировині.

Спочатку на підприємстві хотіли поставити невеличку зерносушарку, адже обсяги переробки на заводі всього 50 т/добу. Але після зустрічі на виставці з представниками «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА», які довели переваги потужнішого комплексу, купили зерносушарку на 300 т/добу. Потужна сушарка дала змогу за три доби забезпечити основне соєве виробництво сировиною на місяць.

Він говорить, що на пресах заводу працює 6 робітників, і всі вміють працювати на сушарці — техніка від «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА» оптимізована та дуже проста, навчитися можна швидко й легко за одну зміну.

А ще потужний сушильний комплекс дав змогу компанії отримати додатковий заробіток — надавати послугу сушіння зерна в сезон збирання кукурудзи. Оскільки «ДК-ОІЛ ПЛЮС» не вирощує власну сировину, то може оперативно виконувати послуги сушки кукурудзи стороннім клієнтам. Крім того, наявність сушарки допомогла компанії ще й торгівлю зерном розпочати, тепер консолідують зернові партії з необхідною якістю та відправляють їх в порти. Під цю діяльність зерносушарку доповнили очисною машиною виробництва «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА», що дало змогу надавати додаткові послуги.

За словами Юрія Дегтярьова, зерносушарка окупилася за 2 роки.

Сушарка працює на трісці, саме цей вид палива порекомендували Юрію в «НОВОМУ ЕЛЕВАТОРІ». Спочатку в «ДК-ОІЛ ПЛЮС» накопичували тріску про запас, але потім від такої практики відмовилися, працюють просто «з коліс» і кажуть, що різниці особливої не бачать. А завжди були і, ймовірно, будуть.

«Воєнні ризики? Як у всіх: електрика, ТЦК, ризик блокади портів і значного падіння ціни. Мій компаньйон із Донецька, що організовував виробництво, 24 лютого 2022 року сказав: «Другий раз я не побіжу». Хлопець воює, тому нам не до розширення. Однак після закінчення війни планую рухатися з цим бізнесом на північ, у бік Чернігова та Сум. Там більше вологи, більше опадів, окупність обіцяє бути дуже швидкою»,— ділиться планами Юрій Дегтярьов.

Сушіння додає маржинальності трейду

Від початку війни з ринку України пішли великі трейдери, що дало змогу українським компаніям почати торгівлю зерном. Так ТОВ «Михнівські лани» спочатку купували зерно «з коліс», під певні експортні контракти. Однак швидко переконалися, що зернові партії вигідніше зберігати, очікуючи прийнятних цін. І якщо мати власну сушарку, то можна додатково заробляти на послузі, ще й клієнтська база суттєво розширюється.

«Тобто власне зберігання й сушарка суттєво підвищують маржинальність трейдингового бізнесу»,— говорить власник ТОВ «Михнівські лани» Микола Лимар.

Компанія спробувала нову модель бізнесу на одному комплексі, і після практичного підтвердження ефективності,  планує цьогоріч побудувати ще 8 комплексів. А у 2025 році довести кількість зерносушарок до 20.

Микола Лимар каже, що такий бізнес економічно вигідний, сушарки від «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА» працюють на дешевому паливі, весь технологічний процес максимально оптимізований.

«Дуже важливо, що один постачальник закриває всі компоненти зерносушарного вузла, що гарантує швидкість монтажу, ідеальну сумісність різного обладнання, безпроблемну експлуатацію та сервіс. Відповідальність лише одного постачальника на складному проєкті — це те, що знімає багато проблем й економить гроші та час», — каже Микола Лимар.

Окремо він відзначає, що «НОВИЙ ЕЛЕВАТОР» має неабиякий досвід не тільки у виробництві, а й у бізнес-експлуатації сушарок, і ділиться цією експертизою, що суттєво допомагає в запуску.

У сушильному бізнесі компанія орієнтується саме на кукурудзу — в неї довгий період збирання та високий рівень зайвої вологи. Але обмежуватися тільки цією культурою не планують, працюють і з соєю, та надають послуги чищення пшениці на очисній машині виробництва «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА».

Микола Лимар зазначає, що окрема послуга сушіння зерна в ринку поки що дефіцитна. Цей ринок ще не перенасичений, і маржа в ньому достатня. Свої потреби у сушінні перекрили поки що тільки агрохолдинги, а дрібний та середній фермер своїх сушарок часто не має.

«Навіть якщо напрям буде потужно й інтенсивно розвиватися, до насичення ринку та помітного зростання конкуренції ще є мінімум років п’ять»,— впевнений Микола Лимар.

І, повертаючись до теми ризиків, Микола Лимар зазначає — в «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА» якісний та доступний сервіс. Тому їхнє обладнання працює стабільно та тривало,  у виробника багато змонтованих комплексів, постійно проводиться вдосконалення обладнання та підвищення рівня.

«До того ж техніка «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА» має набагато привабливішу ціну за конкурентів. У поточних умовах господарювання немає сенсу ризикувати довгостроковими інвестиціями, що окупляться за позитивного сценарію лише через п’ять років, якщо можна взяти рішення з окупністю в рік і просто обертати кошти, стрімко розширюючи мережу»,— підкреслює Микола Лимар.

Попри ризики, на сушінні зерна неможливо не заробити

Учасник сушильного ринку Юрій Нікіфоров, має 2 зерносушильних комплекси на Житомирщині. Більше всього його приваблює сезонність цього бізнесу (увага потрібна декілька місяців на рік) та стабільна прибутковість. 
Останній сезон був не найкращий для бізнесу — зерна було мало і воно було відносно сухим.  Низька ціна на кукурудзу (80–110 $/т) не стимулювала фермера сіяти цю культуру.

«У результаті відсотків на 30–40 менше висушили в порівнянні з попереднім роком. Заробили менше, ніж очікували, але перевага цього бізнесу в тому, що тут неможливо взагалі не заробити! Ми вже будемо працювати сьомий сезон і розуміємо, що в хороші часи можна заробити добре, в поганий сезон — менше, якщо ж рік жахливий, можна й мало заробити. Проте якщо фермер за несприятливих обставин легко зайде в мінус, опуститься нижче точки окупності, то в нас такого принципово не буває»,— стверджує Юрій Нікіфоров.

На Житомирщині вирощують широкий спектр культур, майже всі вони потребують сушіння. Тож сушіння соняшнику  і прийнятна ціна на тріску дала змогу підприємцю таки отримати маржу за послуги сушки зерна.

Щодо насичення ринку послугами сушіння, то Юрій звертає увагу на те, що більшість встановлених в країні сушарок морально застарілі. До того ж, вони здебільшого працюють на дорогому паливі. І тому не зможуть конкурувати з сучасним оптимізованим обладнанням.

«Другий аспект — інколи фермери, що встановлюють сушарки, не мають часу чи компетенції, щоб ефективно на них працювати. Головний бізнес із вирощування агропродукції часто з’їдає всі менеджерські ресурси. Ми бачимо підтвердження цих тез у деяких наших сусідів. У одного з наших великих клієнтів є дві власні сушарки, але зерно він возить до нас»,— каже підприємець.

Загальну прибутковість варто рахувати по кількох сезонах

Починаючи власний бізнес із сушіння зерна треба враховувати наступні фактори: попит, конкурентне середовище, логістику, середню вологу різних культур при вбиранні. Практика довела, що розумний підхід дозволяє окупити вартість обладнання НОВОГО ЕЛЕВАТОРУ за один сезон, а в вологий рік навіть добре заробити.

Тому  не варто боятися сухих років, коли прибутковість падає, вважає співвласник компанії «НОВИЙ ЕЛЕВАТОР» Олексій Голуб. Розподіл умовних сухих та вологих років буває в співвідношенні 50на50, і загальну середню прибутковість варто рахувати по кількох сезонах. 

Він зазначає, що на тлі розмов про складні часи в агросекторі, маржа сушіння зерна, за умов роботи на оптимізованому обладнанні,  зростає, і зростає в доларах на тонно-відсоток.

«Це зумовлено тим, що ще з 1991 року в Україні існує великий дефіцит потужностей для сушіння зерна та його зберігання. За оцінками експертів, щоб його покрити необхідно поставити 1700 нових зерносушильних комплексів»,— порахували в компанії.

До того ж, існує ряд факторів, які загостряють попит:

• Старе обладнання поступово виходить із ладу, потужності з сушіння розташовані нерівномірно по території України.
• Кукурудзу починають інтенсивно вирощувати в нових для культури регіонах, тобто зміна клімату примушує починати сушити багато зерна в регіонах, де раніше цього не робили і де немає відповідної інфраструктури.

Олексій Голуб звертає увагу, що компанія одна з перших увійшла до державного переліку обладнання,  за яке аграрій отримує компенсацію 25% вартості комплексу. А також поділився лайфхаком для початківців у ринку — якщо у вас нема власної інфраструктури, то варто розглянути вариант співпраці з середнім фермером.

«Варто одразу знайти великого пріоритетного замовника сушки зерна та запропонувати поставити зерносушарний комплекс на його майданчику. Це взаємовигідні відносини. Якщо він вирощує на рік 5–10 тис. т кукурудзи, запропонуйте йому пільгову ціну на послугу сушіння. Це вже велика запорука успіху. Навіть гарантованого замовлення у 3–5 тис. т буде достатньо. Можна отримувати меншу маржу, запропонувавши умовну ціну сушіння у 90 грн за тонно-відсоток, проте страхуючи себе від ризиків»,— радить фахівець.

За його словами така схема дозволяє мінімізувати інвестиції в інфраструктуру, а фермери навкруги швидко дізнаються про послугу. Витрати на будівництво комплексу окупляться за рік-два, навіть якщо сезон буде сухим.

«Вологий же рік принесе відчутні прибутки. Попит у такі сезони суттєво перевищує пропозицію. Якщо ж це пропозиція сушіння на якісному сучасному обладнанні від «НОВОГО ЕЛЕВАТОРА», що суттєво зменшує собівартість процесу, — ваші переваги на ринку будуть очевидні, а маржа максимальна»,— говорить Олексій Голуб.

На думку експерта, найперспективнішими регіонами для розвитку сушильного ринку будуть вологі зони: Чернігів, Суми, Житомир, де попит на сушіння зерна високий. Але в західних областях, Рівненській та Хмельницькі області, перспективи цього бізнесу також непогані, адже в регіоні дуже хороші ґрунти, кваліфіковані фермери, відповідно високі врожаї й багато зерна, яке потребує сушіння. 

Майя Муха, Elevatorist.com